Вибір української моделі ринкової економіки

початку здійснення підприємницької діяльності

(підприємництва) громадянами та  юридичними особами на території

України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його

державної підтримки), «Про підприємства» (цей закон створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно й організаційні форми підприємства. Закон спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначає їх права і відповідальність у проведенні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, органами державного управління.), «Про власність», «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності».

Відповідно до Концепції державної політики розвитку малого підприємництва розвиток малого підприємництва підпорядковується інтересам збільшення виробництва, розвитку пріоритетних галузей виробництва і послуг, формування соціального прошарку власників і підприємців тощо [28 c. 310]

Основними напрямами підтримки малого бізнесу в Україні є:

1)формування правової бази;

2)створення системи фінансування, кредитування і страхування підприємницької  діяльності

3)формування ринкової інфраструктури, яка забезпечує підприємницьку  діяльність;

4)забезпечення малого підприємництва  інформацією;

5)боротьба з корупцією;

6)стимулювання пріоритетних напрямків підприємництва шляхом відповідної фіскальної політики;

7)сприяння впровадженню в малий  бізнес інновацій тощо [3, c. 402]

Зазначені форми державної підтримки, якщо і застосовуються на практиці, то далеко не в тій мірі, як це зазначено в програмних документах. На шляху розвитку малого бізнесу до цього часу стоять численні перешкоди, а саме: має місце неоднозначність і суперечливість наявної нормативно-правової бази, що регулює механізмі відсутня прозорість, високі податки (малі підприємства оподатковуються на загальних підставах та не мають жодних додаткових пільг), також фіскальний підхід до оподаткування веде підприємство в тінь, що здійснюється через ведення декількох систем обліку: для себе, для статистичної звітності і для податкової системи; велика кількість видів підприємницької діяльності,що підлягають ліцензуванню, часті перевірки державними органами (як показали результати вибіркового анкетного опитування, підприємства малого бізнесу більшою мірою незадоволені роботою контролюючих їх органів). Також на шляху розвитку малого бізнесу існують перешкоди ринкового характеру: низький попит на продукцію, неплатежі з боку клієнтів, труднощі з отриманням кредиту, нестача ділової інформації, брак управлінських знань і т.д.

Всі ці перешкоди є причинами зниження підприємницької активності і низької інвестиційної діяльності.

Однак найбільш гострою проблемою діяльності більшої частини суб'єктів малого підприємництва є проблема пошуку і отримання фінансових ресурсів, необхідних для авансування процесу господарювання. Тому особливо значення для розвитку сектора малого бізнесу має проблема державного сприяння у фінансовому забезпеченні підприємства малого бізнесу.

В Україні у зв'язку з відсутністю у держави можливостей пряма фінансова допомога практично відсутня. На сьогоднішній день основним способом фінансової підтримки малого бізнесу є банківський кредит. Що стосується кредитування в цілому, то можна сказати, що банківські установи не бажають мати справу з таким клієнтом, як малий бізнес. Причин цього кілька: відсутність застави, надто малий розмір позики і на короткий термін, значний ризик, і незначна прибуток в абсолютному вираженні порівняно з кредитуванням серйозних позичальників. Таким чином, самі по собі малі підприємства не є привабливими клієнтами для банков.Пока що на державному рівні фінансовою підтримкою підприємництва займається лише кілька структур, таких як, Ощадний банк України, Український фонд підтримки підприємництва у Києві, Державний комітет сприяння розвитку підприємництва. [3, c. 337]

У реалізації державної політики сприяння розвитку підприємництва активна роль належить також Державному центру зайнятості України, який згідно з чинним законодавством надає безвідсоткові кредити безробітним для заняття підприємницькою діяльністю. На жаль, ці структури та обсяги їхнього кредитування не можуть задовольнити наявного попиту з боку суб'єктів малого підприємництва щодо отримання фінансово-кредитної допомоги.

Світова спільнота також бере участь у процесі інвестування малого бізнесу в Україні. У цьому плані велике значення надається співпраці з Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку, Фондом «Євразія», Фондом «Відродження», Фондом «Ноу-хау». Серед країн, що надають фінансово-технічну допомогу українським підприємствам, найактивнішими є США, Німеччина, Великобританія, Канада. Таким чином, міжнародна фінансова допомога Україні надходить і це є важливим напрямком у розвитку міжнародних економічних зв'язків.

Згідно з офіційною статистикою, в Україні налічується 250 тисяч малих підприємств, на яких працює майже 2 мільйони чоловік. Однак тільки три чверті малих підприємств реально виробляють продукцію. Що стосується обсягів, показники досить скромні: малий і середній бізнес приносять в український ВВП тільки 9% доходів.

Можна констатувати, що позитивні зрушення у розвитку малого підприємництва в Україні відбуваються, однак існують проблеми, перешкоджаючі його повноцінному розвитку.

Державна політика щодо малого бізнесу, на думку керівників малих підприємств, повинна зосереджуватися на наступних напрямках:

• поліпшення механізмів оподаткування;

• стабілізація законодавства;

• вдосконалення механізмів кредитного фінансування малих підприємств, розробка і впровадження комплексу стимулюючих механізмів для комерційних банків, які працюють з малими підприємствами;

• подальше впорядкування процедури проведення перевірок діяльності підприємства.

Необхідно зважати на ці думки задля розвитку і зміцнення економіки України.

 

2.3 Роль держави в розвитку  економіки України

Втручання держави у економіку викликано прагненням уряду пом'якшити неефективність і «несправедливість», пов'язані з функціонуванням ринкової економіки. Саме тому, що ринковий механізм не здатний найповніше задовольняти потреби суспільства, економіка має регулюватися державою.

Існують певні методи здійснення державного регулювання економіки. Найбільш головними з них є:

- Правові регулятори. Це нормативно-правові  акти, закони. Вони законодавчо закріплюють  склалися виробничі відносини. Велике  значення має правова основа підприємництва.

- Адміністративні регулятори. Це  укази, розпорядження, заборони.

- Економічні регулятори. Це різні  регіональні та цільові програми, система державних закупівель, бюджетно-податкова  політика, грошово-кредитна політика, валютна політика та ін [9,c. 22]

Планування економіки України, тобто планування на макрорівні, повинно зводитися до планування основних пропорцій між галузями і великими галузями народного господарства, основ НТП, до планування оборони і т.д. Інше повинне плануватися на місцях в межах областей, окремих регіонів, виходячи з їхніх економічних інтересів.

В таких умовах держава не буде займатися опікою підприємств - воно буде втручатися в справи там, де порушуються закони, і буде регулювати весь процес економічного і соціального розвитку з допомогою нормативів, штрафних санкцій, створення зацікавленості, впливу на економічні інтереси товаровиробників і т.д. [28, c. 345]

На розвиток економіки України негативно позначається невирішеність проблем приватизації землі та інших засобів виробництва. Складними залишаються процеси створення фермерських господарств в малоземельних регіонах (західні області України), розділ землі, виділення паїв, акцій з урахуванням трудового внеску кожного у формування громадського майна. Для прискорення цього процесу, поряд з державною підтримкою підприємництва суттєва допомога може бути надана фондами сприяння, великими підприємствами, в тому числі закордонними фірмами та ін. Державне регулювання цін повинне забезпечити гарантовану оплату за сільськогосподарську продукцію, що реалізується у формі держзамовлень, за допомогою системи індексів закупівельних цін і оптових цін на промислову продукцію, а також тарифів на послуги для отримання еквівалентного обміну. Крім цього, уряд України має створити діючу систему державних дотацій на виробництво сільськогосподарської продукції. [29, c. 276]

Для перебудови економіки на капіталістичний спосіб виробництва необхідна, насамперед, законодавча база. .У 1991 р. було покладено початок створення такого поля прийняттям законів «Про підприємництво» та «Про власність».

Закон України «Про підприємництво». Цей закон визначає загальні правові, економічні і соціальні початки здійснення підприємницької діяльності громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.

Закон України «Про власність». Цей закон встановлює 4 основних види власності: державну, колективну, приватну і інтелектуальну.

Україна може зберегти ринкову спрямованість своєї економіки при наступних обов'язкових умов. По-перше, якщо буде невідкладно знижена соціальна ціна ринкових реформ, що дозволить забезпечити підтримку реформаційного курсу широкими масами, які сьогодні не тільки розчаровані в ринкових реформах, але й активно виступають проти них, пов'язуючи своє зубожіння з «переходом до ринку».

Уряд має на легітимній основі змусити представників нової буржуазії поділитися з державою тією частиною доходу, яка йде на задоволення їх особистих потреб. Це дозволить регулярно виплачувати зарплату бюджетникам і істотно підвищити допомоги незахищеним верствам населення.

По-друге, якщо будуть використані незадіяні внутрішні джерела економічного зростання, які не потребують додаткових бюджетних витрат: прискорений розвиток малого і середнього бізнесу, переорієнтація грошових потоків з фінансово-банківського сектору в реальний (виробничий) сектор і широке залучення іпотечних кредитів.

По-третє, якщо, нарешті, будуть створені сприятливі умови для припливу масштабних прямих інвестицій з-за кордону.

Фінансова криза обумовлює необхідність здійснення низки термінових адміністративних заходів антикризового характеру. Мова йде про розумне обмеження вивезення валюти, про взяття під повний державний контроль виробництва алкогольних напоїв, оптової торгівлі ними, тощо Разом з тим перед Українською державою стоїть ряд гострих проблем середньо - і довгострокового характеру щодо регулювання перехідних процесів, по створенню такого вектора економічного розвитку, який в перспективі дозволить перейти від дикого, стихійно сформованого, нецивілізованого ринку до «соціального ринкового господарства», тобто до високоефективної та соціально-орієнтованій ринковій економіці.

Головна з цих проблем - первісне накопичення капіталів. Воно призвело до глибокої соціальної диференціації населення: з'явився прошарок дуже багатих людей і, відповідно, дуже бідних. Тому процес первісного накопичення капіталів гостро потребує державного регулювання, що дозволить надати йому більш цивілізований характер.

По-перше, держава має оптимізувати податкову систему. Податки з юридичних осіб не повинні підривати зацікавленість підприємців в зростанні прибутків. Податки з фізичних осіб повинні не тільки поповнювати доходи бюджету, але і сприяти пом'якшенню соціальної диференціації, тому податки з фізичних осіб повинні стягуватися за прогресивною шкалою, різко збільшуючись у міру зростання їх доходів. Нарешті, не слід обмежуватися введенням декларацій про доходи, необхідна ще й сувора кримінальна відповідальність за приховування доходів у великих масштабах, як прийнято в країнах з розвиненою ринковою економікою.

По-друге, держава повинна в законодавчому порядку встановити частку доходів підприємців, яка може використовуватися на особисті потреби з тим, щоб переважна їх частина вкладалася у виробництво, тобто йшла на розширення і модернізацію підприємств. По-третє, державі слід шляхом спеціальних правових норм обмежити торгову накидку і звести до мінімуму кількість посередників-перекупників, що стоять між виробником і споживачем.

По-третє, необхідно запровадити сувору кримінальну відповідальність за створення не тільки фінансових «пірамід», але і фірм-одноденок, банків, інвестиційних фондів і фінансових компаній з незначним статутним капіталом

Нарешті, першочерговим завданням держави є забезпечення регулярних виплат пенсій і зарплати бюджетникам. Їх багатомісячні затримки не припустимі в принципі, оскільки відкидають значну частину населення за межу бідності і породжують активну протидію ринкових реформ.

При переході України до ринку не можна не пам'ятати про наявність тіньової економіки, яка є специфічною рисою економіки пострадянських країн і не може не вносити свої корективи в процес економічних реформ. Вона суттєво впливає на всі сторони економічної діяльності, на політичне і суспільне життя в Україні; і, на відміну від легальної, тіньова економіка, що динамічно розвивається протягом останніх років.

Обсяги тіньової економічної діяльності набули таких масштабів, за яких її недооцінка, неврахування призводять до суттєвих помилок у визначенні макроекономічних показників, економічних і фінансових пропорцій, економічної політики, а також у прийнятті рішень щодо її реалізації владними структурами всіх рівнів. [29, c.287]

Необхідно посилення відповідальності «тіньовиків» з одного боку, так і створення прийнятних умов для функціонування підприємств і громадян в рамках офіційної економіки. Важливу роль у вирішенні проблеми тіньової економіки відіграє реформування податкової системи.

Отже, державне регулювання перехідної економіки має являти собою систему типових заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, здійснюваних правомочними державними установами та суспільними організаціями з метою стабілізації і пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінюються.