Вибір української моделі ринкової економіки

 

2.4 Умови формування ринкової  економіки в Україні

Україна та її економіка крокують до нового життя, нового стану - до ринку. Цей шлях вимагає змін у базисі суспільства, у методах господарювання, обумовлює потребу в більш ефективних важелях керування економічними процесами.

Система реальних планомірно ринкових відносин в Україні тільки починає формуватися. Слід врахувати, що ринок виступає не кінцевою метою радикальної перебудови економічної системи суспільства, а тільки засобом вирішення його кардинальних соціально-економічних проблем із метою реального підвищення рівня добробуту народу. Тобто, йдеться про формування соціально орієнтованого ринку.

Вийшовши із Союзу, Україна успадкувала монополізовану, мілітаризовану, централізовано керовану економіку. Серед найважливіших задач на сьогоднішній момент є відмова від жорсткого адміністративного регулювання і демілітаризація економіки, її структурна перебудова на засадах пріоритетності виробництва соціально значимої продукції.

Особливою проблемою залишається перехід до суто економічних форм взаємовідносин виробників з державою, подолання економічно необгрунтованого втручання державних відомств у діяльність підприємств. Одним з головних важелів, регулюючих економічні відносини товаровиробників з державою, стає податкова система, яка повинна сприяти діловій активності і підприємництву, виходу країни з кризи.

Сучасна податкова система, що створюється в Україні, повинна відповідати перехідному стану економіки, відбивати і формувати відносини між суб'єктами і їхніми інтересами, насамперед між державою, зацікавленою в одержанні фінансових коштів, трудовим колективом, зацікавленим у підвищенні власних прибутків, і господарствами. В економіці ринкового типу особливого значення набуває сталість, стабільність податкової системи, що дає змогу товаровиробникам прогнозувати результати господарської діяльності.

Для того, щоб налагодити функціонування ринкової економіки в Україні, необхідно також забезпечити ряд умов, які допоможуть сформувати ринок. Основними умовами є:

- плюралізм форм власності;

- умови для вільної конкуренції;

- стабільність грошової одиниці;

- обмеження державного втручання.

Без численних, економічно самостійних і рівноправних товаровиробників, продавців і покупців не може бути нормального (досконалого) ринку, оскільки вони створюють попит і пропозицію, співвідношення яких є основою ринкового механізму.

Ця обставина тісно пов'язана з другою умовою, а саме з конкуренцією, яка є рушійною силою ринку. Саме боротьба за збут, за покупця підвищує якість продукції, змушує оновлювати засоби виробництва, впроваджувати нові технології і наукові розробки, підвищувати кваліфікацію працівників. Для цього необхідно стимулювати нові виробництва та інвестиції, створювати широкі можливості для розвитку малого бізнесу. Основи антимонопольного законодавства і проводиться в відповідності з ним політики в Україні вже розроблені. Однак обмеження діяльності підприємств-монополістів для цього недостатньо, оскільки в даний час більше половини великих підприємств є монополістами у своїх галузях, і тому тільки приватизація, розукрупнення там, де це можливо, й зацікавленість у розвитку альтернативних недержавних виробництв може забезпечити нормальну конкуренцію на українському ринку.

Щодо стабільності грошової одиниці слід зауважити, що ринкова економіка вимагає нормального грошового обігу. Оскільки стабільної грошової одиниці немає, багато змушені розраховуватись іноземною валютою, що посилює інфляцію, знижує життєвий рівень населення. Крім того, це призводить до масового порушення законодавства, криміналізації економіки, тому і було прийнято рішення про заборону розрахунків в іноземній валюті. [6, c. 88]

Втручання держави у розвиток ринкових відносин має йти рекомендаційно-коригувальним шляхом, тобто без жорсткого тиску і нав'язування, але з урахуванням функціонування основних законів ринку. Держава має регулювати ринкові відносини і контролювати становище на ринку опосередковано - через законодавство, мита, податкову політику.

Діяльність уряду слід зосередити на вирішенні пріоритетних завдань:

- стабілізація обсягів валового  внутрішнього продукту;

- зниження темпів інфляції;

- обмеження податкового тиску;

- пожвавлення інвестиційного процесу;

- розвиток найприбутковіших галузей  промисловості;

- зміна політики роботи паливно-енергетичного комплексу. [6, c.78]

Формування ринкової системи господарювання в Україні пов'язане із зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. При цьому успішна трансформація адміністративно-командної економіки у соціально спрямовану ринкову неможлива без діяльності підприємців, які обумовлюють відповідні зміни як на мікро-, так і на макроекономічному рівні. Суть та значення малого бізнесу полягає у тому, що:

- він є провідним сектором  ринкової економіки;

- складає основу дрібнотоварного виробництва;

- визначає темпи економічного  розвитку, структуру та якісну  характеристику ВВП;

- здійснює структурну перебудову  економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору;

- забезпечує насичення споживчими  товарами та послугами повсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця;

- має високу мобільність, раціональні  форми управління;

- формує новий соціальний прошарок  підприємців-власників;

- сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції. [29, c. 55]

Також ще однією необхідною умовою формування ринкової економіки в Україні є економічна спроможність населення, так як тільки таке становище громадян забезпечує їх економічну активність і створює економічні гарантії реалізації цивільних прав.

Основою економічних гарантій громадянського суспільства є право власності на більшу частину національного багатства. Всі землі, нерухомість та виробництва, які не є абсолютно необхідними для державного та муніципального використання повинні бути повернуті народові в приватну власність шляхом народної безоплатної приватизації. Це створить основу економічних гарантій вільного громадянського суспільства і забезпечить економічну спроможність населення.[6, c.53]

Ще одним елементом ринкової економіки є платоспроможний споживач, тому необхідно різні заходи по забезпеченню доходів населення. В першу чергу з цією метою необхідно законодавче запровадження мінімальної погодинної заробітної плати, розрахованої на основі реального прожиткового мінімуму, з урахуванням витрат на покриття природних ризиків (хвороба тощо).

Так як платоспроможність населення має важливе значення для економічного розвитку країни, то необхідно особлива турбота розвитку кас взаємодопомоги, взаємного страхування, житлово-будівельної кооперації, сільськогосподарської виробничої та споживчої кооперації. [6, c.79]

Отже, основними умовами формування ринкової економіки в Україні є формування платоспроможного населення, реформування податкової системи, підтримка малого та середнього бізнесу та обмеження втручання держави в економіку країни. Виконання цих умов сприяє більш швидкому переходу країни до ринку і прориву в економічному розвитку до рівня передових європейських країн.

 

2.5 Планування подальшого  розвитку економіки. Стратегія-2015

Критична маса ринкових перетворень здійснена. Реформовані відносини власності: близько 75% промислової і майже вся аграрна продукція в Україні сьогодні виробляється недержавними підприємствами. На приватній основі розвивається банківська система, діють підприємства торгівлі та будівництва, частина підприємств транспорту і зв'язку. Суб'єкти господарювання вже не чекають розпоряджень «зверху»,а орієнтуються на попит, кон'юнктуру ринку і рівень прибутку.

Незважаючи на всі існуючі проблеми, українська економіка за своєю структурою і механізмами вже не є адміністративною економікою. У своїй основі вона стала відкритою економікою, близькою до моделі ринкової економіки країн з середнім рівнем розвитку. На сьогоднішній день Україна стоїть на вкрай важливої історичної розвилки. Вона належить до числа країн з невизначеною конкурентною позицією: Україна не є лідером розвитку, ні аутсайдером. Від тих рішень, які будуть прийняті сьогодні, залежить, яку з цих двох груп потрапить країна до 2015 року.

У 2002 році Л.Кучма доручив уряду і групі вчених-економістів на чолі з професором А.Гальчинским і академіком Ст. Гейцем підготувати документ «Стратегія економічного і соціального розвитку України на 2004-2015рр.» Названий документ-«Шляхом європейської інтеграції». [17, c. 79]

Стрижнем стратегії економічного та соціального розвитку на 2004-2015 рр. стало створення реальних передумов для вступу України в Європейський Союз. Успіх української євроінтеграції вирішальною мірою залежить від прогресу на головному напрямі-забезпечення сталого економічного зростання та прискореного подолання різниці в обсягах ВВП на одну людину України і державах-країнах ЄС

Автори «Стратегії-2015» виходять з тези: Україна зможе посісти належне місце в Європі та світі лише за умови опанування інноваційного шляху розвитку. Мова йде про становлення в Україні принципово нової дієздатної національної інноваційної системи, яка буде функціонувати на ринкових засадах і принципах самовідтворення. [17, c. 176]

За результатами фокус-груп, проведених "Українським форумом" у грудні 2006 - січні 2007 року, в суспільстві сформовано очевидний запит на стратегію економічного розвитку, яка об'єднувала б суспільство. У 2008 році була презентована програма «Україна-2015:Національна стратегія розвитку». Пропонована стратегія "Україна-2015" містить набори завдань за трьома ключовими напрямками розвитку країни:

1. Політичний і державний розвиток.

2. Суспільний розвиток.

3. Економічний розвиток.

Політичний і державний розвиток:

Ключову роль у розвитку відіграють інститути влади (міністерства, суди, парламент). При цьому Україна не може похвалитися високим рівнем їх розвитку. Стратегія "Україна-2015" визначає головним вектором дій за напрямом "Політичний і державний розвиток" формування сучасних управлінських інститутів, що забезпечують розвиток. Вирішальну роль у проекті модернізації повинні грати саме інститути держави, а не ринку. В умовах нинішньої непростої ситуації на політичній арені першочерговою метою повинна стати політична стабілізація. Необхідно чітко закріпити модель розподілу влади, забезпечення стримувань і противаг і прийти до політичного консенсусу щодо її прийнятності і незмінності. Наступним кроком у цій сфері повинна стати адміністративна реформа, яка включає в себе кілька складових. По - перше, це оптимізація структури та функцій органів державного управління. Вона повинна здійснюватися під гаслом трьох "де-": дебюрократизація (спрощення процедур), децентралізація (передача повноважень вниз) і дерегуляція (відмова держави від надмірних регуляторних функцій). По-друге, це модернізація інституту державної служби. Необхідно чітке розмежування державного апарату і політичних постів. По-третє, це забезпечення цивільного контролю над функціонуванням сфери державного управління. Поки що можливості громадянського суспільства впливати на рішення уряду ограничены.А також для забезпечення соціально-економічного розвитку та привабливості економіки для ведення бізнесу необхідна комплексна і широкомасштабна судова реформа, здатна, перш за все, захистити людину та її власність.

Суспільний розвиток:

Головним стратегічним чинником у цій сфері має стати суспільний настрій на зміни. Саме загальна стратегія розвитку, що підтримується переважною більшістю громадян, має стати головним стрижнем об'єднання українського суспільства, забезпечивши перехід до парадигми громадянина - повноправного учасника прийняття ключових для держави рішень. Першочерговим завданням у цій сфері має стати трансформація системи соціальної допомоги та соціальних стимулів.

Другим важливим рішенням має стати переведення соціального забезпечення на більш стійкі в довгостроковому відношенні страхові рейки.

Також вкрай важливо забезпечити конкурентоспроможність ринку праці. Відповідність української системи освіти потребам економіки залишає бажати кращого. При цьому за багатьма спеціальностями відчувається гострий кадровий дефіцит. Україні вкрай необхідно забезпечити: а) інтеграцію бізнесу, науки і освіти в єдину систему; б) поширення практики безперервної освіти.

Економічний розвиток:

Українська економіка два роки поспіль стабільно зростає високими темпами - близько 7%. Істотна частина економічного зростання тримається на зовнішньоекономічній кон'юнктурі. Варто світових цін на чорні метали та азотну продукцію піти на серйозний спад, зростання промислового виробництва загальмується. До того ж, економічне зростання протягом останніх років забезпечують бурхлива динаміка у секторах торгівлі, нерухомості та фінансів, дуже важливі з погляду розвитку ринкової інфраструктури, але мало сприяють забезпеченню міжнародної конкурентоспроможності країни. Недостатній розвиток інститутів ринку, сильний перекіс у бік галузей технологічного укладу, залежність від сировинної кон'юнктури складають вельми хиткий ґрунт для економічного розвитку України.

«Стратегія - 2015» ставить головним орієнтиром в економічній сфері створення інститутів економіки знань. Саме вони повинні забезпечити виконання ключове завдання для України - переходу від експортно - сировинного до інвестиційно-інноваційного типу економічного розвитку.

У своїй економічній політиці Україні доцільно перейти до доктрини "випереджаючого розвитку", яка дозволяє здійснити так необхідний для міцного закріплення в "золотому мільярді" ривок у соціально-економічному розвитку. [31]

Основою доктрини "випереджаючого розвитку" для України має стати інноваційно-технологічна модель, заснована на максимальному використанні нашого потужного людського потенціалу. Для цього необхідно повернути державу обличчям до інноваційним підприємствам: перш за все, за допомогою податкових послаблень і дерегуляції їх діяльності. По-друге, вкрай важливо сформувати інфраструктуру для інноваційної економіки: забезпечити роботу спеціалізованих інститутів, забезпечити взаємодію в тріаді "університети-бізнес-наука", налагодити механізми інформаційного обміну між діючими та потенційними гравцями ринку. Найближчі кілька років стануть визначальними для майбутнього України. Значна частина людського та економічного потенціалу ще не розтрачена. Викликає сильні побоювання у довгостроковій перспективі демографічна ситуація поки що залишатиметься більш-менш стабільною. Економічна система ще не усталилася як жорстка структура і піддається зміні.