Проблеми розвитку малого бізнесу в Україні

    Аналіз зарубіжного досвіду дозволяє по-новому подивитись на розвиток економіки в 80-90 роках і уявити процес незвичайного росту малого підприємництва, використати позитивні аспекти цього досвіду.

    В кінці 80-х років у всіх індустріально  розвинених країнах частка малого підприємницва за кількістю є значною. Так, в США, Японії, Франції до малих відносилось 99% з числа всіх підприємств.

    За  статистичними даними в США нараховується 13 млн. малих підприємств, в Англії – 2,37 млн., в Японії – 6,5 млн. Показник щорічного приросту нових малих підприємств за останнє десятиліття складав: у Великобританії 1,1%, у Франції – 1,5%, В США – 8%.

    Нині  у багатьох країнах з розвинутою економікою в малому бізнесі зайнято  від 5 до 15% населення. У США в малому бізнесі працює 63% зайнятих (а за прогнозами на 2000 рік ця частка складе 70%) у приватному секторі і на нього припадає 47% загального обсягу продажу товарів у країні, а також 50% валового внутрішнього продукту.

    Революцією  в галузі малого бізнесу стала  концепція франчайзингу. У США лише протягом кількох десятиліть обсяг продажу франчайзингових компаній склав 40% від загального обсягу роздрібної торгівлі, загальний валовий продаж перевищив 800 млрд. доларів. Основною причиною такого успіху є структура франчайзингу, яка поєднує в собі ефект масштабу із можливістю надання персоніфікованих послуг.

    Кінець 80-х років став бумом малого підприємництва у Великобританії. У 1987 році було зареєстровано 42 тис. МП, в 1990 році – 87 тис., в 1993 році – 409 тис., в 1997 – 2,37 млн.

    У Франції в 1998 році МП становили 94% від усієї чисельності. В них зайнято 33% працездатного населення, що, в значній мірі, вирішує проблему зайнятості. За галузевою ознакою МП найбільш поширені в сфері послуг, торгівлі, будівництві (80% зайнятих), в меншій мірі – в промисловості (54%), транспорті (28,6%).

    Частка  МП в економіці Японії за обсягами реалізованої продукції становить 58% в промисловості,  вона складає 64% торгового обігу і 79% роздрібного  товарообігу. В Японії функціонує більше 6,5 млн. МП, на яких зайнято 82% працюючих.

Найбільше МП з країн ЄС мають  Італія, Англія, Німеччина, Франція, Іспанія. При  середній кількості  МП на 1000 жителів  – 45 одиниць, Греція, Іспанія, Італія, Португалія мають 65 одиниць, Нідерланди, Данія, Франція – 30.

    До  кінця 70-х років вважалося, що більшість нових робочих місць створюється на великих підприємствах. Але дослідження виявили, що протягом 1969-1976р. у США, завдяки малим підприємствам з двадцятьма й менше працівниками, було створено 66% усіх нових робочих місць у країні. Отже, менші корпорації активніше шукають нових можливостей. Це підтверджується статистичними даними з інших розвинутих країн. Скажімо, в Італії в малому бізнесі працює 80% загальної кількості зайнятих, у Данії 92% виробничих підприємств є малими, на яких зайнято 43% трудових ресурсів. Порівняємо структуру підприємств в Європі та США. 

Розмірна  структура підприємств в ЄС та США*, % 

 

* У чисельнику  наведено всі сектори економіки,  у знаменнику – виробництво. 

    Як  бачимо, на МП в ЄС зайнято більше населення, ніж у США, тобто в  країнах ЄС мале підприємництво є  важливішим щодо зайнятості, особливо у виробництві. Незалежно від критерію визначення МП, вони становлять в ЄС 95% усіх підприємств.

    Зі  статистичних даних можна зробити  висновок, що найбільша питома вага МП на світовому рівні припадає на сільське господарство, торгівлю, сферу  послуг, будівництво, промисловість (особливо легка та харчова). Останнім часом МП ефективно функціонують в сфері точного машинобудування, приладобудування, оптики, електроніки, електротехніки.

    Кількісний  ріст МП у промисловості обумовлюється, в основному, спеціалізацією та диференціацією суспільного виробництва, відмовою від крупномасштабного масового виробництва на користь дрібносерійного, індивідуального випуску товарів, що вимагає сучасний ринок.

    Варто також зазначити, що такий розквіт  малого підприємництва в економічно розвинених країнах вдалось досягти  завдяки існування ефективної державної політики підтримки сприяння розвитку даної сфери.  
 
 
 
 
 
 
 

Частина ІІ. Динаміка розвитку малого бізнесу в  Україні. 

    1. Доцільність   та   специфіка    розвитку  малого підприємництва в Україні. 

    Найважливішими  чинниками значної ролі малого бізнесу в перехідній економіці є:

    – структурні розриви в економіці, викликані неефективністю командно-адміністративної системи (залежність від важкої промисловості, обмежене виробництво споживчих товарів, неефективна система збуту і нерозвинута галузь роздрібної торгівлі);

    – неефективне функціонування державних  підприємств (незважаючи на регулятивний захист, державні підприємства не могли конкурувати з ефективнішими приватними компаніями, орієнтованими на прибуток);

    – низький технологічний рівень вітчизняної промисловості (створив можливості для невеликих компаній, які розробили і запатентували власні технології або використали доступ до іноземних технологій);

    – низький рівень життя (низькі доходи і відсутність перспектив на державних  підприємствах викликали масовий перехід активних громадян до підприємницької діяльності);

    – мотивація одноосібних підприємців  істотно відрізняється від нестимульованої  діяльності керівників державних підприємств.

    Останній  чинник підприємницької діяльності відіграв особливу роль у прискоренні перехідних процесів. Можна навести ряд аргументів щодо того, що, крім успішних макроекономічних заходів, вжитих у постсоціалістичних країнах, загальний економічний прогрес став наслідком того духу підприємництва, який у цей процес приніс саме малий бізнес. Сила підприємництва як способу життя дала поштовх, який активізував появу нових відносин власності, зміни в соціальній свідомості й економічну ефективність.

    Такі  країни, як Польща, Угорщина, Словенія і Чехія вже перебувають на третьому етапі саморегуляції ринку. Можна навести ряд аргументів, зокрема, про те, що ці країни вже мали основу для розвитку, їхня економіка перебувала на вищому етапі розвитку і вони мали кращі відносини з іншими країнами з вільною ринковою економікою. Незважаючи на ці фактори, аналіз розвитку в Україні показує, що головною причиною неефективності економіки є відсутність гнучкого й пристосованого до нових умов політичного середовища. Таке спостереження можна легко пояснити й підтвердити високою часткою (50%) тіньової економіки в Україні.

    Малий бізнес в Україні має певні  риси, які суттєво відрізняють  його від підприємництва більшості зарубіжних країн, а саме: низький рівень технічної озброєності при значному інноваційному потенціалі; низький управлінський рівень, бракує знань, досвіду та культури ринкових відносин; прагнення до максимальної самостійності (більшість зарубіжних малих підприємств працює за умов франчайзингу тощо, а у нас це майже відсутнє); поєднання в межах одного малого підприємства декількох видів діяльності, неможливість в більшості випадків орієнтуватися на однопродуктову модель розвитку; відсутність системи самоорганізації та недостатня інфраструктура підтримки малого підприємництва; відсутність повної і вірогідної інформації про стан та кон'юнктуру ринку,  низький рівень консультаційних послуг та спеціальних освітніх програм; практична відсутність державної фінансово-кредитної підтримки; недовіра західних партнерів та негативне психологічне ставлення населення до підприємців.

    Крім  того, слід зазначити, що стан товарного  ринку в Україні, на якому діють  суб'єкти малого підприємництва, суттєво  відрізняється від економічно розвинутих країн. Розвинутим ринковим відносинам притаманні переважаючий вплив попиту з швидкою реакцією на нього, пріоритет приватної власності, розвинута ринкова інфраструктура, дієвість та усталеність законодавства, фінансова стабільність, доступність засобів виробництва, традиції використання договірних відносин, інформаційна відкритість, офіційно мінімальна криміналізація.

    Нині  сектор малого бізнесу в Україні  перебуває на початковому етапі  розвитку і характеризується високим ступенем неефективності. Одночасно українські підприємства потерпають від надмірних податків і складної системи регулятивних норм. Але останнім часом спостерігається значний ріст малого бізнесу в багатьох сферах: запровадженні нових гнучких технологій; розширенні попиту споживачів, який відходить від стандартних товарів масового виробництва, і звертається до товарів, які мають свій стиль і характерні риси. Ці досягнення можна пояснити певними перевагами малих підприємств у пристосуванні до умов перехідної економіки. Невеликі фірми входять у ринок, не маючи проблем більшості державних підприємств, таких як, скажімо, великі накладні витрати, неефективність у використанні капіталу та трудових ресурсів, заборгованість тощо. Однак успішна роль малого бізнесу при змінах в економіці – це не просто здатність швидко накопичувати капітал, використовуючи можливості, створені безладдям в економіці.

    За  нинішньої ситуації в Україні розвиток малого бізнесу повинен стати вирішальним чинником для вдосконалення економічних механізмів. Тільки енергійний розвиток МП забезпечить соціальну реструктуризацію суспільства і перехід у цивілізований ринок.

    Отже, розвиток малого підприємництва в Україні  вкрай необхідний. Його становлення  має позитивне значення для національної економіки, що значною мірою обумовить  створення сучасної ринкової економіки  з соціальною спрямованістю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Діяльність   малих  підприємств в Україні  (на прикладі Волинської області). 

    - Аналіз кількості малих підприємств - 

    У 1999 році серед підприємств, що мали обсяги виробництва, кожне друге  належало до малого бізнесу. Ними вироблено  продукції, виконано робіт та послуг на 8,6% від загальнообласного обсягу (140,5 млрд.грн.).

    Перед тим, як здійснювати аналіз діяльності МП, варто сказати, що наказом Держкомстату України № 399 від 01.12.98р. для виконання  розпорядження Кабінету Міністрів  України № 760-р від 21.09.98р. затверджено критерії визначення “статистично малого підприємства”. До цієї категорії належать суб’єкти, у яких середньооблікова чисельність працівників, включаючи сумісників та працюючих по договорах цивільно-правового характеру, не перевищує:

    50 осіб – у промисловості (крім харчової – до 40 та поліграфічної – до 20) та сільському господарстві;

    40 осіб – у будівництві (крім  проектних і проектно-вишукувальних  організацій – до 20, підприємств,  що здійснюють капітальний ремонт  споруд виробничого призначення – до 25чол.);

    30 осіб – у житловому господарстві (у тому числі готелі – до 10 чол.);

    20 осіб – у транспорті, зв’язку, заготівлях, інших сферах матеріального виробництва, науці;

    15 осіб – у торгівлі, постачанні  і збуті;

    10 осіб – у всіх інших галузях економіки.

    Згідно  Указу Президента суб’єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані  у встановленому законом порядку  як суб’єкти підприєм-ницької діяльності; юридичні особи – суб’єкти підприємницької  діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньо-облікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 1 млн.грн.

  Середньооблікова  чисельність працюючих визначається з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів. 

    У 1998 році управлінням статистики Волинської області було зареєстровано 1894 малих підприємств, що становить 54,8% до загальної кількості підприємств. Найбільша кількість малих підприємств працювала в сфері торгівлі та громадського харчування (1021). В галузях фінансів, кредиту, страхування, пенсійного забезпечення, а також в об’єднанні громадян спостерігалась повна відсутність малих фірм.

    В 1999 році помітно збільшилась кількість  малих підприємств в промисловості (1998 рік – 275, 1999 рік – 393), а також  в будівництві (1998 рік – 210, 1999 рік  – 244). Значно зменшилась частка малих фірм в галузі невиробничих видів побутового обслуговування населення, кількість яких в 1998 році становила 102, а в 1999 році – 30.