Англійські запозичення в сучасній французькій мові у спортивній лексиці

                 КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

                       ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

                       ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ 
 
 
 
 
 
 

                                           Курсова робота

                                  на тему:

     «Англійські запозичення в сучасній французькій

                   мові у спортивній лексиці» 
 
 

     Виконала:

     студентка ІІ курсу

     І французької групи

     спеціальність: французька філологія

     Городецька  Анастасія Сергіївна 

     Науковий  керівник:

     Бурмістенко Т. В. 

                                                          

                                                    Київ 2011

                                      План

Вступ………………………….…………………………………………………....3

Розділ 1 Запозичення як спосіб поповнення лексичного складу мови……..…5

1.1 Історія  дослідження запозичень……………………………………………...5

1.2 Ознаки  запозичення, визначення, типи, класифікація……………...………6

1.3 Історичні  та соціокультурні особливості  запозичення 

лексичних одиниць з англійської мови………………..…………………….…10

Розділ 2 Англійські запозичення в сучасній французькій 

мові  у спортивній лексиці………………………………….....…………………14

1. Тематична класифікація англіцизмів у французькій мові у сфері

спорту…………………………………………………………………………….14

2. Граматична класифікація англіцизмів у французькій мові у сфері

спорту…………………………………………………………………………….16

Висновки…………………………………………………………………………20

Список  використаної літератури…………………………………………….….22

Додатки...…………………………………………………………………………24 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Темою нашої курсової роботи є дослідження, систематизація та аналіз англіцизмів спортивної лексики французької мови.

     Метою даного дослідження є систематизація, узагальнення, граматичний та тематичний аналіз запозичених з англійської мови протягом сторіччя лексичних одиниць, що стосуються сфери спорту. Також ми мали на меті визначити граматичні особливості запозичень, класифікувати їх за групами відповідно до ступеня адаптації в мові, а також порівняти інтенсивність процесу запозичення лексем з англійської мови у французьку на початку та в кінці ХХ століття і визначити найпоширеніші тематичні групи за видами спорту.

     Засобом міжнародного спілкування частіше  за все виступає англійська мова. Таким чином, вплив англійської мови є складовою частиною і суттєвою ознакою процесу глобалізації, який швидко поширюється завдяки розвиткові сучасних інформаційних технологій. Запозичення лексичних одиниць з англійської мови у французьку почалося ще в епоху Середньовіччя. В ХХ столітті цей процес стає досить інтенсивним. Запозичення спортивної лексики з англійської мови зумовлене тим, що значна кількість видів спорту та ігор виникла або розвинулась саме в англомовних країнах. У нашій роботі ми визначимо основні особливості запозичень з англійської мови у французьку у сфері спорту. Актуальність вибраної теми пояснюється значним поширенням англійської мови у світі, її проникненням в інші мови, в тому числі у французьку, необхідністю проаналізувати цей процес та визначити доцільність використання  запозичень, зокрема у спортивній лексиці.

     Об’єктом дослідження є запозичення з англійської мови, що є приналежними до спортивної лексики французької мови.

     Предметом дослідження є граматичні особливості зазначених вище запозичень, а також ступені їх адаптації в мові, наявність похідних слів.

     Теоретичною базою були роботи представників вітчизняного та зарубіжного мовознавства: В.Г. Гака, Л.Г. Веденіної, Ю.О. Жлуктенка, М.О. Віллера, Е.Д. Федченко, З.Н. Галімулліної, О.О. Гутмана, Г.І. Пядусова, N. Catach, L. Deroy, J. Rey-Debove.

     Матеріалом  дослідження є запозичення з  англійської мови, що стосуються спортивної лексики, вибрані з одномовних словників  англіцизмів та англо-американізмів  французької мови. Ми обрали декілька словників англіцизмів французької мови, що належать до різних періодів ХХ століття для порівняння кількості запозичень з англійської мови у спортивній лексиці за видами спорту. З них ми виділили 267 англіцизмів, що стосуються сфери спорту, щоб класифікувати їх та визначити їхні особливості.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1   Запозичення  як спосіб поповнення лексичного складу мови 

     1.1 Історія дослідження  запозичень

     Лексичні  запозичення, викликані інтерлінгвістичними  контактами, є одним із шляхів поповнення лексичного складу кожної функціонуючої мови. Дослідження мовних контактів розпочалося ще в кінці XIX ст. (Г. Шухарт, Бодуен де Куртене, Л. Щерба) і є складовим завданням інтерлінгвістики. Детальне вивчення проводиться з середини 50-х років XX ст. (Б. Серебренников, Ю. Дешерієв, В. Розенцвейг, У. Вайнрайх, Ю. Жлуктенко та ін).

     Проблеми  мовних контактів, взаємодії мов  та інтерференції знаходилися у  центрі уваги таких дослідників, як У. Вайнрайх, В.Г. Гак,   Е.К. Володарська, М.Б. Багіян, Е.М. Ахунзянов, Ю.В. Малахова та ін. Білінгвізм досліджували Ю.О. Жлуктенко, Л.П. Крисін, Є.М. Верещагін та ін. Питання інтернаціоналізації лексичного складу вивчав В.В. Акуленко, запозичення з класичних мов - І.І. Вакулик, термінологічні запозичення - Д.С. Лотте, Т.Й. Лещук, С.В. Гриньов, когнітивний потенціал запозичень – В.П. Симонюк, словотвірний  - Л.П. Кислюк.

     Особливе  місце серед зазначених проблем  відводиться визначенню специфіки  сучасного процесу запозичення, зокрема англо-американським запозиченням, які розглядалися на тлі деколонізації (Б.М. Ажнюк,             Н.О. Попова, Г.А. Сергеєва) та глобалізації (Л.М. Архипенко, С.П. Денисова та ін.), а також у структурному (Х. Вальтер, С.В. Воробйова, Г.В. Дружин та ін.), семантичному (Н.М. Совтис), дериваційному (Р.Д. Єлисєєва, Г.Г. Казарян та ін.) аспектах. Про функціональну активність запозичень з формантом –ing у різноструктурних мовах йдеться у працях Ш. Сешан,     Р.Д. Єлисєєвої, Л.В. Назаренко та ін.

     Проблема  англо-американських запозичень у  сучасній французькій мові, незважаючи на велику кількість публікацій як у самій Франції, так і в інших країнах, не втрачає свою актуальність. При цьому коло дослідників англіцизмів поступово переміщується з вивчення суто лінгвістичних аспектів запозичення, які вже достатньо висвітлені в романістиці за період часу після другої світової війни (М.К. Брагіна, М.О. Віллер, З.Н. Галімулліна, О.О. Гутман, К.Л. Єгорова, Г.І. Пядусова, О.Д. Федченко, О.О. Фрідман, N. Catach, L. Deroy, J. Rey-Debove.) на розглядання його соціолінгвістичних аспектів. Сучасні дослідники підходять до розглядання свідомого регулювання суспільством процесів запозичення з англійської мови та її американського варіанту (Є.І. Башкін, S. Bengtson).  

     1.2 Ознаки запозичення,  визначення, типи, класифікація 

     Процес  запозичення є характерним для будь-якого проміжку в історії будь-якої мови, проте джерела запозичень та їх кількість змінюються залежно від періоду. Іншомовні впливи наявні у кожній мові, а отже процес запозичення є явищем закономірним. Поява запозичень спричинюється екстралінгвістичними та інтралінгвістичними чинниками. До інтралінвістичних належать: уніфікація мовної картини світу, лексична недостатність мови-реципієнта, потреба у семантичному обмеженні слова, усуненні його багатозначності, вищий ступінь термінологічної визначеності запозичуваного слова, яка склалася у мові-джерелі, порівняно з наявним у приймаючій мові відповідником, "інтернаціональність" запозиченого слова в європейських мовах, більша семантична виразність, "термінологічність" запозичуваного слова, ніж слова, що вже існує в мові-реципієнті.

     У лінгвістичній літературі використовують різні терміни для позначення запозичених лексичних одиниць: іншомовні вкраплення, запозичення, іноземні слова, варваризми, інтернаціоналізми  тощо.  Найбільш поширеним терміном для позначення слів, які прийшли в мову з інших мов, є термін «запозичення». Здебільшого ним позначають як мовний процес запозичення, так і результати цього процесу: тобто запозичення це і акт, в результаті якого одна мова засвоює елемент іншої мови, і сам запозичений елемент. Отже термін «запозичення» вживають у мовознавчій літературі в двох значеннях. У зв'язку з теорією мовних контактів та взаємодії мовних систем, запозиченням називають один зі шляхів збагачення словникового складу мови (І.О. Бодуен де Куртене (1920), Л. Блумфільд (1914), Е. Хауген (1953), Л.А. Булаховський (1948)). Він позначає також і  результат процесу входження й адаптації запозичення - запозичене слово, лексему.

     Оскільки  запозичення є результатом тривалої історичної взаємодії мов та їхнього змішування, то вони займають значне місце у лексиці багатьох мов.

     Канали  запозичень можуть бути як усні, так і письмові. При усному запозиченні слово зазнає більше змін, ніж при письмовому. Якщо слово запозичується до мови іншого народу з одночасним запозиченням нового предмета чи поняття, то значення цього слова не змінюється; але у випадку залучення нового слова в якості синоніма до вже існуючого у мові, між цими синонімами відбувається розмежування значень та спостерігаються зсуви у первісній семантиці. Такі запозичення іноді називають проникненнями.

     Найчастіше  запозичуються слова, рідше –  синтаксичні та фразеологічні вирази. Запозичення окремих звуків та словотворчих морфем (суфіксів, префіксів, коренів) відбувається в процесі їх вторинного виділення з більшої кількості запозичених слів. Також існують структурні запозичення або кальки, суть яких полягає в тому, що запозичена структура виражається питомим лексичним матеріалом.

     Запозичення слів з іншої мови починається з запозичення іменників. Прикметники та дієслова проникають в мову при більш тісному та тривалому її контакті з іншою мовою.

     Запозичення класифікують за джерелом походження, за ступенем адаптації в мові-реципієнті, за функціональним призначенням та стилістичною характеристикою. С.П. Денисова виділяє такі типи лексичних запозичень за джерелом походження[10]:

     1. інтернаціоналізми – переважно  греко-латинські за походженням терміни. Наприклад, la planète (планета), l’alphabet (алфавіт), la biologie (біологія) тощо;

     2. глобалізми – слова на позначення  явищ інформаційного простору, переважно  англо-американського походження. Наприклад, le disque (диск). Internet (Інтернет) тощо;

     3. варваризми/екзотизми – запозичення, що позначають іноземні реалії. Наприклад, la matriochka (матрьошка), le canoë (каное).

     Підхід до класифікації іншомовних слів за джерелом походження обумовлений специфікою сучасного етапу розвитку людства. Це, передусім, активізація багаторівневих зв’язків між країнами та створення спільного інформаційного простору завдяки мережі Інтернет та іншим засобам комунікації. Засобом міжнародного спілкування частіше за все виступає англійська мова. Окрім того, більшість сучасних технологій протягом тривалого часу була сконцентрована в англомовних країнах, а отже запозичення вже існуючої назви разом із поняттям та предметом є найбільш простим та ефективним способом номінації. Таким чином, вплив англійської мови є складовою частиною і суттєвою ознакою процесу глобалізації, який швидко поширюється завдяки розвиткові сучасних інформаційних технологій.

     Запозичення англіцизмів у французьку мову розпочалося  ще в Середні віки. Починаючи з XVIII століття цей процес посилюється, французька мова запозичує деякі морські, торгівельні, політичні, спортивні терміни тощо. Після Другої світової війни кількість англіцизмів у французькій мові значно збільшується.