Мова  йде лише про те, щоб ці акти не домінували в кількісному і якісному відношенні в загальній системі  нормативно-правових актів. А головне, щоб, розвиваючи і деталізуючи положення, що містяться в законах, підзаконні акти не спотворювали суті і змісту самих законів.

    В Україні й інших країнах, що ставлять своєю метою формування правової держави, питома вага підзаконних, відомчих актів цілком можливо і потрібно змінити.

    Серед інших рис і особливостей правової держави варто вказати на такі, як повна гарантованість і непорушність в умовах його існування прав і  свобод громадян, а також встановлення і підтримка принципу взаємної відповідальності громадянина і держави. Як громадяни  несуть відповідальність перед державою, так і державна влада повинна  нести відповідальність перед громадянами.

    У той же час очевидним є і  те, що в силу економічних соціальних причин, росту цін і інфляції, посилення бюрократизму і корупції в управлінському апараті гарантії прав і свобод громадян значною мірою  послабляються. Як раніше, так і тепер  рядовий громадянин нерідко змушений виступати в ролі ходка по «коридорах влади» і бути прохачем навіть у  тих випадках, коли мова йде про  задоволення його законних прав і  інтересів.[16, c.264]

    Зрозуміло, при такім положенні справи, коли в державі в особі її різних органів і безлічі чиновників переважними є привілеї і права, а в рядових громадян — переважно обов'язки, не може бути і мови про реалізацію принципу взаємної відповідальності держави по відношенню до громадянина. Однак ні держава в цілому, ні його окремі  органи чи чиновники за багато своїх діянь, включаючи самі катастрофічні по своїх наслідках, фактично ніякої відповідальності ні перед суспільством, ні перед окремими громадянами не несуть.[5, c.180]

    У числі найважливіших ознак і  рис правової держави виступає не тільки створення, але і підтримка  в суспільстві режиму демократії, законності і конституційності, запобігання спроб узурпації влади, зосередження її в одних чи декількох руках.

    Саме  на наш погляд, у правовій державі (як один з головних ознак його існування) повинно бути досягнуте реальне  забезпечення прав і свобод рядових  громадян. Повинний бути створений  механізм їхньої повної гарантованості і всебічної захищеності; послідовно проводитися в життя принцип  оптимального сполучення прав і свобод громадян з їх конституційними обов'язками.

      Крім  названих,  є й інші ознаки і  риси, що характеризують правову державу  і принципово відрізняють її від не правової держави. Їх досить багато і вони дуже різноманітні. У своїй сукупності вони дають загальне уявлення про те, що є правова держава, яка її сутність зміст, основні цілі її створення і призначення. Нарешті, які умови її формування і функціонування.

      Останнє є принципово важливим для країн, що ставлять перед собою завдання формування на базі існуючих державних структур правової держави. Тому що якщо в країні немає реальних — об'єктивних і суб'єктивних умов для створення, а потім — нормального функціонування правової держави, то не може бути і мови про успішне рішення даної проблеми.

    Що  ж собою являють ці умови чи передумови? З чим вони зв'язані? Насамперед, вони асоціюються з необхідністю досягнення високого рівня політичної і правової свідомості людей, з виробленням  у них необхідної для активної участі в політичному і громадському житті загальнолюдської культури.

    Принципово  важливими передумовами державотворення  в нашій країні є також: вироблення в широких шарів працюючого населення  навичок, потреб і досить високого рівня  компетентності для свідомої участі їх у керуванні державними і суспільними  справами: наявність у суспільстві  міцного правопорядку, непорушної законності і конституційності; ствердження принципу плюралізму думок і суджень у всіх сферах   життя суспільства і держави; розвиток системи самоврядування народу в центрі і на місцях; послідовне розширення і поглиблення в сфері економіки, політики, культури, науки, у соціальній сфері життя суспільства принципів реальної демократії.

    Важливими умовами і передумовами формування правової держави є також створення  внутрішньо єдиного, несуперечливого  законодавства. Існуючі нині протиріччя в правовій системі, що виникає час  від часу боротьба діючих законів  і законодавчих актів, видаваних  на місцях, не тільки не наближають країну до правової держави, але, навпаки, ще більше віддаляють.[5,c.187]

    Ця  боротьба руйнівно позначається на економіці, суспільстві і самій державі. Зневажливе відношення до існуючих законів  автоматично породжують таке ж відношення і до місцевих актів, це веде до трагічних  наслідків для багатьох мільйонів  людей.

    Серед існуючих умов і передумов успішного  формування і функціонування правової держави варто назвати наявність  у країні громадянського суспільства. Як зазначала М.І.Матузова ідея правової держави є ідея взаємоуправління громадянського суспільства і держави, що припускає руйнування монополії  держави на владу  з одночасною зміною співвідношення волі держави  і суспільства на користь останнього й окремої особистості».[15,c.187]

ВИСНОВКИ

      Отже, нині ми стоїмо біля витоків процесу  створення правової держави, для  якої головним є захист особи, свободи  і прав людини, у тому числі національних меншин, додержання законів і державності. Характер цієї держави мають визначати  такі принципи:

1. верховенство закону в усіх сферах соціального життя;
2. обов’язковість закону для всіх державних органів, громадських організацій, офіційних осіб і громадян;
3. захист і гарантії свободи особи, її прав , інтересів, честі й гідності;
4. взаємна відповідальність особи і держави;
5. контроль і ефективний нагляд держави за додержанням законів та інших нормативних актів.

      Здійснення  усіх накреслених заходів, спрямованих  на побудову правової держави, стане  для цивілізованого світу ще одним  доказом прагнення України до втілення в життя принципів гуманізму  і демократії , найвищою метою якої є забезпечення прав і свобод людини, основою нашої державності.

      Підсумовуючи  все вищесказане правову державу  слід розглядати як певний результат  історичного розвитку і як досягнення загальнолюдської правової культури. Правова держава - це новий етап у  становленні й розвитку державності. Правову державу неможливо проголосити - вона повинна утворитися як результат  реформ економічних, політичних, державних  і правових інститутів, реальної зміни  характеру взаємовідносин між громадянським  суспільством, державою і особистістю.

      Наведені  ознаки правової держави - це і є  шляхи та напрямки її формування, хоча на практиці поряд з юридичними акціями  необхідно приділити увагу соціальним, економічним, політичним та державним  факторам. Виконання ж тільки юридичних  заходів, що не ґрунтуються на відповідних матеріально-духовних основах, може призвести до створення чисто формальної структури.

      Вченні  вважають, що побудувати правову державу  можливо лише в умовах нормального  стану суспільства, зокрема його економічної основи і політичної системи. Лише в таких умовах закон  відповідає тому, що ми називаємо правом. Професор В. Нерсесянц визначає правову  державу як правову форму організації  і діяльності публічно-політичної влади  та її взаємовідносин з індивідами як суб'єктами права, носіями прав і  свобод людини, громадянина. Найважливішою  ознакою правової держави слід вважати  зв'язаність держави законом. Термін "правова держава" ми вживаємо в розумінні не лише державного апарату, а й усього суспільства даної  країни. Ось тому правова держава - це переконаність громадян у необхідності вести такий спосіб життя, який відповідав би вимогам правового законодавства.

      Необхідно виділити і ще один із основних напрямків  побудови правової держави - це створення  громадянського суспільства. Без нього  така держава неможлива. Громадянське суспільство в сучасному розумінні - це суспільство, здатне протидіяти державі, контролювати її діяльність, визначити  її місце і тримати державу  у визначених межах. По-іншому це суспільство, що спроможне створити правову державу. А згадана здатність суспільства  до політичної саморегуляції можлива  лише за наявності таких конкретних економічних умов: економічної свободи, різноманіття форм власності, за домінування  приватної власності, всебічного розвитку ринкових відносин. Такі умови дадуть змогу кожному індивідові громадянського суспільства протистояти державі  в особі її органів, захистити  свою людську гідність. У теорії і практиці правової держави найважливіше місце відведено правам та свободам людини і, перш за все, фундаментальним, які закріплені у Конституціях. Це так звані невідчужувані права  і свободи. На захист їх повинна бути спрямована вся діяльність будівничих правої держави.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

А.Спеціальна література

1. Алексеев С. С. Теория права. - М.: Издательство БЕК, 1994.- 361 с.
2. Аристотель. Политика. М., 1911. — 155 c.
3. Гуменюк Т. А.  - О едином правовом пространстве как условии формирования правового государства. М.1994.- с.
4. Жеругов Р. Т. Теория государства и права. - М., 1995.- 247 с.
5. Загальна теорія держави і права / За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В. В. Копєйчикова. - К.: Юрінком, 1997.- 320 с.
6. Кант И. Сочинения. Т. 4. Ч.2.- 478 с.
7. Котюк В. О.: Основи держави і права. Навчальний посібник.- 3-тє вид., доп. і перероб.- К.: Атіка, 2001.- 432 с.
8. Конституционное право зарубежных стран. Учебник.М.1995.-250 с.
9. Общая теория государства и права: Учебник./ Под ред.                                                                                                                                              В. В. Лазерева. – М.: Юристъ, 1996.-472 с.
10. Макаров О.В. Соотношение права и государства 1995.СПб.- 145 с.
11. Монтескье Ш. Избранные сочинения. М., 1955. – 167 с.
12. Основи конституційного права України: Підручник / За ред. В.В.Копейчикова. – Стер. Вид. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 288с.
13. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник. – К.: Атіка. – 2001. –
14. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. СПб., 1995.- 197 с. 
15. Теория государства и права. Курс лекций /Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько.- М.: Юристъ, 1997.- 187 с.
16. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. М. Н. Марченко. М.: ЗЕРЦАЛО, 1998.- 466 с.
17. Фаткуллин Ф. Н. Основные учения о праве и государстве: Учебное пособие. – Казань: Изд. КФЭИ, 1997.-351 с.
18. Хропанюк В. Н. Теория государства и права.: Учебное пособие для высших учебных заведений . М. 1995.- 320 с.
19. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. проф. Стрекозова В.Г.- М.: ИПП «Отечество», 1993.- 386 с.
20. Четвернин В.А. Демократическое конституционное государство : Введение в теорию. - М., 1993.- 142 с.

  Б. Періодичні видання

21. Артамонов С.Д. Правовое государство: Монтескье до наших дней // Вестник СССР. - 1990.
22. Богуцький П. Поняття правової держави та методологічний підхід до проблем й формування. Київ: Право України. - 1996. - №4.
23. Вісник Конституційного Суду України. Київ. - 1998. - №3.
24. Опришко В. Державно-правовова реформа в Україні: основні напрямки. Київ: Право України. - 1998. - №1.

            В.Нормативно – правова література

25. Конституція України прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.