Правова держава

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1. ПРАВОВА ДЕРЖАВА ТА ЇЇ ХАРАКТЕРИСТИКА 4

1.1. Виникнення  правової держави та її поняття 4

1.2. Основні принципи правової держави 10

1.3. Система поділу влад в правовій державі 11

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ 18

2.1. Верховенство закону у сферах громадського життя 18

2.2. Реальність прав  забезпечення вільного  розвитку особистості 20

3.ШЛЯХИ  ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ  ДЕРЖАВИ 28

ВИСНОВКИ 32

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 34 
 

 

ВСТУП

     На  певному етапі розвитку суспільства  виникає потреба у його специфічній, окремій організації. Саме ця потреба  і викликає до життя специфічну організацію, основним призначенням якої є забезпечення єдності, цілісності суспільства. Такою  організацією є держава.

     Держава - організація політичної влади в суспільстві, яка виражає інтереси і волю пануючого в ньому частини населення (зокрема, певного класу), здійснює управління суспільними процесами за допомогою загальообов‘язкових норм (правил) поведінки і механізму їхнього впровадження в життя.

    Правова держава — це така держава, у якій створюються умови для найбільш повного забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також  для найбільш послідовного зв'язування за допомогою права політичної влади  з метою недопущення зловживань.

     В основу правової держави закладена рівність влади, громадянина, товариства і права, їхня правова рівність перед законом.

    Вища  влада в правовій державі - влада  закону, якому рівною мірою підпорядковуються  усі: від вищих посадових осіб держави, органів державної влади  до рядових громадян.  Людина як суб'єкт  права вільна розпоряджатися своїми силами, спроможностями, майном.

    Право, будучи формою і мірою свободи, покликане  максимально розсунути межі, що сковують особистість.

    Зрозуміло, суть і зміст ідеї правової держави  в одних мислителів, політичних і  суспільних діячів найчастіше розходилися  із суттю і змістом його в інших  мислителів і державних діячів.

    Серед існуючих умов і передумов успішного  формування і функціонування правової держави варто назвати наявність  у країні громадянського суспільства.

    Словосполучення «громадянське суспільство» умовно, тому що «не громадянського», а тим  більше «антигромадянського» суспільства  не існує. Будь-яке суспільство складається з громадян і без них немислимо. Тільки додержавне, нецивілізоване (родове) суспільство не можна було назвати громадянським.

    Актуальність  обраної теми обумовлена тим, що проблеми правової держави завжди хвилювали передових людей, прогресивних мислителів стародавності, середньовіччя і сучасності. Питання типу — що таке правова держава? Коли з'явилася ця ідея і як вона розвивалася? Які її основні ознаки і риси? Яка мета і призначення правової держави? — практично  завжди знаходилися в полі зору філософів, юристів, істориків незалежно від з поглядів і суджень, а також від того, як кваліфікувалося і як називалася ця держава — чи державою закону, справедливості, державою загального чи благоденства або ж державою законності. Питання правової держави широко обговорюються й у наш час. Основна причина такої уваги до правової держави ґрунтується не тільки на гуманізмі самої ідеї його виникнення, але й у пошуках шляхів її найбільш адекватного оформлення й ефективного здійснення.

    Метою даної роботи є дослідження поняття  правової держави та її особливостей.

    Використання  літератури також допомагає розібратися  в поставлених завданнях. При написанні данної работи теоритичну базу дослідження склали праці відомих вчених, таких як Алексеев С.С.,Лазарев В.В., Копейчиков В.В. Також використовувались періодичні видання, наприклад журнал «Право України», в якому є статті відносно питання правової держави.

   Для досягнення поставленої мети основними  завданнями роботи є:

• розкрити поняття та історію розвитку правової держави;
• а також основні ознаки правової держави;
• шляхи формування правової держави на сучасному етапі.

   Об`єктом    дослідження  є  теоретичні аспекти правової держави.

   Предметом курсової роботи виступає правова держава  та її особистості.

 

1. ПОНЯТТЯ «ПРАВОВА ДЕРЖАВА». ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ

1. Виникнення  правової держави та її поняття

     Уявлення  про державу як про організацію, що здійснює свою діяльність на основі закону, почали формуватися вже на ранніх етапах розвитку людської цивілізації.  З ідеєю правової держави пов'язувалися пошуки більш досконалих і справедливих форм життя.  Мислителі античності (Сократ, Демокріт, Платон, Аристотель, Полібій, Цицерон) намагалися виявити такі зв'язки і взаємодії між правом і державною владою, що забезпечували б гармонічне функціонування суспільства.  Вчені давнини вважали, що найбільш розумна і справедлива лише та політична форма спільного життя людей, при якій закон обов'язковий як для громадян, так і для самої держави.

    Державна  влада, що визнає право, і одночасно  обмежена їм, на думку древніх мислителів вважалася справедливою державністю.  “Там, де відсутня влада закону, - писав  Аристотель, - немає місця і якійсь формі державного ладу”. [2, c. 115] Цицерон говорив про державу як про “справу народу”, як про правове спілкування і “загальний правопорядок”.  Державно-правові ідеї й інститути Древньої Греції і Рима зробили помітний вплив на становлення і розвиток більш пізніх  прогресивних вчень про правову державу.

    У період розпаду феодалізму ідеї  правової державності виклали прогресивні  мислителі того часу Н. Макіавеллі і  Ж.Боден.  У своїй теорії Макіавеллі зробив спробу накидати контури ідеальної  держави, що щонайкраще відповідає потребам свого часу.  Ціль держави він  бачив у можливості вільного користування майном і забезпечення безпеки для  кожного.  Боден визначав державу  як правове керування багатьма сімействами  і тим, що їм належить.

    У період ранніх буржуазних революцій  у розробку концепції правової держави  значний внесок внесли прогресивні  мислителі Г.Гроций, Б.Спіноза, Т.Гоббс, Д.Локк, Ш.Монтеск'є, Д.Дідро, П.Гольбах, Т.Джефферсон та інші. 

    Спіноза одним із перших дав теоретичне обгрунтування  демократичної держави, що, будучи обмежена законами, забезпечує дійсні права  і свободи громадян.  Він підтверджував, що держава могутня тільки тоді, коли вона гарантує кожному громадянину  не тільки цілість життя, але і  задоволення його інтересів, і застерігав сучасних йому правителів від зазіхань на власність, безпеку, честь, свободу  й інші блага підданних.

          Гоббс розробив ряд  прогресивних положень про панування  права в громадському житті.  До них відносяться, наприклад, обгрунтування  формальної рівності перед законом, непорушність договорів.

     Локк  також говорив про панування  закону, як забезпечуючого природні, невідчужувані  права власності, індивідуальної свободи  і рівності.

    Монтеск'є  пояснював установлення правової державності  необхідністю свободи в цивільному товаристві.  “Свобода є право  робити усе, що дозволено законами.  Якби громадянин міг робити те, що забороняється  законами, то в нього не було би свободи, тому що теж саме могли б робити й інші громадяни”.[11, c.100] Таким чином, політична свобода в Монтеск'є означає встановлення законності і безпеки.

     Значний внесок у розробку основних елементів  правової державності в цей період внесли Вольтер, Гельвецій, Руссо, Кант, Пейн і інші значні мислителі.

     Кант  обгрунтував і детально розробив філософську основу теорії правової держави, центральне місце в якій займає людина.  Верховенство народу через верховенство Конституції, що виражає його волю, обумовлює свободу, рівність і незалежність усіх громадян у державі, що виступає як “об'єднання  множини людей, підпорядкованих  правовим законам”.[6, c.233]

    Філософська концепція правової держави по Канту  зробила значний вплив на подальший  розвиток політико-правової думки і  практику державно-правового будівництва.

    Мислителі Західної Європи вдосконалювали елементи теорії з позицій свого часу і  досвіду минулого.  Якщо відвернутися від суб'єктивних оцінок, то більшість  авторів сходилися в думці, що правовою можна вважати лише те державу, де законодавець також відповідальний перед законом, як і громадянин.

    Після жовтневої революції ідея правової держави була замінена вимогами революційної правосвідомості, а пізніше цілком виключена з дійсності.

    Останнім  часом у результаті реформ знову  усі заговорили про правову державу.  Це знайшло свій відбиток у ст. 1 Конституції, де говориться, що “Україна є демократична, правова держава... ”[25, c. 1]

    Для того, щоб зрозуміти глибинну суть правової держави, недостатньо обмежитися набором хоча і важливих, але усе  ж зовнішніх характеристик (обмеженість  держави правом, поділ влади, наявність  конституції), визначеною системою принципів, інститутів і норм.  Суть правової держави не в дотриманні законів, так само як і не в достатку законодавчих актів, - і те й інше є ознаки не правової, а поліцейської держави.  Суть держави правової - саме в характері  законів, їхній відповідності правовій природі речей, спрямованості на забезпечення суверенітету особистості.  Ще Гегель підкреслював, що гарні закони ведуть до процвітання держави, а  вільна власність є основною умовою блиску його.[3, c.32]

    Розгортання всього комплексу інститутів держави  в демократичному суспільстві усуває домінування політичної влади, усуває або різко обмежує прояви її негативних сторін.  Серед великого комплексу  інститутів, характерних для розвинутої держави в умовах демократії, необхідно  зазначити, зокрема, на такі: мандат народу на здійснення влади, насамперед шляхом формування представницьких органів, що виконують законодавчі і контрольні функції; наявність муніципального самоврядування; підпорядкованість усіх підрозділів влади закону; незалежне і сильне правосуддя; наявність державної влади в окремих блоках, включаючи виконавчу владу.[18, c.45]

    Правова економіка і цивільне суспільство - перехід від розподільного суспільства  до ринкового - це глибинні, сутнісні передумови формування правової держави.  [19, c.78]

    Правова держава - це держава, що обслуговує потреби  цивільного суспільства і правової економіки, призначення якого - забезпечити  свободу і добробут.  Вона подконтрольна  цивільному суспільству і будується  на еквівалентності обмінюванних благ, на фактичному співвідношенні суспільного  попиту і пропозиції, відповідальна  за правопорядок, що гарантує людині свободу  і безпеку, тому що духовним фундаментом його є визнання прав людини.

    Правова держава - це демократична держава, де забезпечується панування права, верховенство закону, рівність усіх перед законом  і незалежним судом, де признаються  і гарантуються права і свободи  людини і де в основу організації  державної влади покладений принцип  поділів законодавчої, виконавчої і  судової влади.