Діяльність спортивної споруди на прикладі Комунального підприємства «Харківський Палац спорту»

3. Майно комунального  унітарного  підприємства  перебуває  у
комунальній  власності  і  закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне  підприємство) або  на  праві  оперативного  управління  (комунальне некомерційне підприємство).
4.  Статутний  капітал  комунального  унітарного підприємства утворюється  органом,  до сфери управління якого воно входить,  до реєстрації його як  суб'єкта  господарювання.  Мінімальний  розмір статутного    капіталу    комунального   унітарного   підприємства встановлюється відповідною місцевою радою.

5. Найменування комунального унітарного підприємства  повинно містити  слова  "комунальне  підприємство"  та  вказівку  на орган місцевого самоврядування,  до сфери управління якого входить  дане підприємство.
6. Комунальне  унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування,  до сфери управління якого воно входить.

7. Комунальне    унітарне    підприємство   очолює   керівник підприємства,  що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.

8. Збитки,   завдані   комунальному  унітарному  підприємству внаслідок виконання рішень  органів  державної  влади  чи  органів місцевого  самоврядування,  підлягають  відшкодуванню  зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

9. Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств  визначаються відповідно до  вимог,  встановлених  цим Кодексом   щодо  діяльності  державних  комерційних  або  казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Для  закупівель  товарів, робіт чи послуг комунальне унітарне
підприємство  застосовує  процедури  закупівель, визначені Законом
України   "Про  здійснення  державних  закупівель" [10,12]. 

1.3. Фізкультурно-спортивні послуги, які надає спортивний об'єкт

Сфера фізичної культури і спорту останнім часом в усьому світі набуває стрімких темпів росту, залучаючи все більше людських, фінансових, інформаційних і інших ресурсів. Це зв'язано з наступними факторами: великі транснаціональні корпорації, особливо в секторі медіа, почали здійснювати інвестиції в спорт-індустрію; прибутки в сфері телебачення, інтернету, продажу спортивного екіпірування все більше залежать від професійного спорту. Спортивні новини на телебаченні, радіо і в інтернеті, в газетах і журналах зробили комерційний спорт центральною частиною сучасного суспільства; багатомільйонні контракти між клубами, висока зарплата спортсменів роблять спорт досить привабливим об'єктом для вивчення економістів; спорт є відмінною сферою застосування економічних теорій і економічних експериментів; спорт заохочує конкуренцію, його характерною рисою є вільний вхід нових учасників, що сприяє інтенсивному розвитку галузі. Деякі з цих тенденцій знайшли своє відображення й в Україні, однією з яких стала комерціалізація сфери фізичної культури і спорту. Ринкові відносини поступово охоплюють цей вид людської життєдіяльності. З'явилося розуміння того, що спорт - це рівноправна галузь народного господарства країни, що має свій специфічний продукт виробництва, який можна реалізовувати й одержувати від цього прибуток, - сукупність фізкультурно-спортивних послуг, наданням яких займаються різні підприємства й організації, у тому числі державні.

Сучасний ринок спортивних товарів і послуг дуже складний, тому в науковій літературі існують різні підходи до характеристики основних учасників індустрії спорту [13].

Послуга – це результат безпосередньої взаємодії виконавця  і споживача, а також власної діяльності виконавця по задоволенню потреби споживача, тобто послуги – це блага, що надаються не у вигляді речей, а у формі суспільної корисної діяльності. Таким чином, саме надання послуг створює бажаний результат [7, 8].

              Фізкультурно-спортивні послуги можна визначати як сукупність соціально-педагогічних форм діяльності, здійснюваної в цілях задоволення потреб різних соціально-демографічних груп населення у фізичному вдосконаленні або спортивному видовищі [9,5].

Основними видами фізкультурно-спортивних послуг є:

              - організовані форми занять фізичними вправами і спортом у вигляді урочних занять, спортивних і оздоровчих секцій, спортивних команд, клубів і т.і. ;

              - спортивні видовища;

              - розробка методик, методичних комплексів фізкультурно-оздоровчих занять, програм фізичного виховання і систем підготовки спортсменів [25].

              З деякими уточненнями скористаємося визначеннями, що дає К.В. Тарновська у своїй статті "Менеджмент спорту". Фізкультурно-виховна послуга – це вид фізкультурно-спортивної діяльності, спрямований на досягнення оптимального рівня здоров'я, а також формування психофізичних якостей і рухових навичок, необхідних для подальшого життя і трудової діяльності. Можна додати, що це також виховання в людині розуміння необхідності раціональних фізичних навантажень і прагнення до здорового способу життя. Фізкультурно-оздоровча послуга – різновид фізкультурно-спортивної діяльності, спрямований на збереження і зміцнення здоров'я людей, закріплення в них навичок здорового способу життя. Спортивно-видавнича послуга має на меті прилучення широкої аудиторії глядачів, слухачів, читачів до спортивного життя суспільства і пропаганду оздоровчої ролі фізичної підготовки. Спортивно-тренувальна послуга спрямована на досягнення бажаного психофізичного стану спортсмена, що виявляється в рівні його спортивної форми і результатів, що досягаються. У цьому сегменті ринку надаються послуги по підготовці спортсменів високого класу. Спортивно-видовищна послуга – це послуга, що має своєю метою досягнення специфічного психоемоційного стану людей, характеризується виникненням почуття співпереживання і естетичного задоволення. Виробництво послуг відбувається у виді спортивних змагань, заходів видовищного характеру [28, 19].

Висновки до розділу 1

1. Розмаїттю видів спорту й фізкультурних занять відповідають об'єкти й споруди різних типів, з яких складається досить розвинена мережа фізкультурно-спортивних споруд. Мережа фізкультурно-спортивних споруд – найоб’ємніша за територією: найбільші спортивні комплекси мають ділянки, що перевищують 100 га. Крім того, вона тісно пов'язана з розселенням, транспортним  обслуговуванням.

2. Фізкультурно-спортивні споруди - це постійно мінлива система, нерозривно пов'язана з розвитком суспільства (у цілому). Соціальні зміни, що відбуваються в суспільстві, викликали до життя нові види й форми фізкультурно-оздоровчих та дозвільних занять. Намітилася чітка інтеграція культурних і спортивних видів діяльності зі збільшенням частки активного дозвілля. До занять залучаються різні групи населення, розвиваються різні форми сімейного дозвілля, збільшується значення інформаційних занять і спілкування, масових заходів. Паралельно із цим розвивається й спорт вищих досягнень, висуваючи нові рівні вимог до фізкультурно-спортивних споруд.

3. Перехід України до ринкових відносин природно призвів до включення в них фізкультурних і спортивних організацій і до утворення відповідного ринку фізкультурно-спортивних послуг. Попит споживачів продуктів індустрії спорту крім загальної соціально-економічної ситуації в країні багато в чому залежить від таких факторів, як створення і формування певних спортивних традицій і моди на заняття спортом і відвідування спортивних змагань, а також планомірна, грамотна й цілеспрямована робота спортивних організацій щодо залучення глядачів і

вболівальників до спортивних змагань.

4. Всі багаточисельні організації, які функціонують у сфері фізичного виховання і спорту можна поділити на умовні групи за ознаками їх діяльності. Це державні та недержавні; комерційні та некомерційні; такі, що проводять обов’язкові заняття фізичною культурою на добровільних засадах; організації, які виробляють товари, надають послуги та ін.

РОЗДІЛ 2

Методи та організація дослідження

2.1.  Методи дослідження.

Для найбільш повного вивчення даної проблеми і поставлених задач в курсовій роботі, мною були використані наступні методи наукового дослідження:

- аналіз літературних джерел;

- аналіз документів;

- реєстраційне обстеження;

- організаційний аналіз.

Аналіз літературних джерел. Традиційний аналіз літературних джерел був проведений з ціллю інтерпретації отриманих даних для порівняння різних точок зору. Цей метод дозволив виявити сучасний стан проблеми, що вивчається. В ході дослідження було розглянуто різні наукові джерела, серед яких монографії, учбові посібники, наукові статі та роби, словники, журнали, а також інформація офіційних сайтів всесвітньої мережі Інтернет.