Діяльність спортивної споруди на прикладі Комунального підприємства «Харківський Палац спорту»

Значна частина відкритих споруд поперемінно використовується для різних видів занять залежно від сезону, для чого потрібно змінювати покриття споруджень і їх обладнання. Спортядра для легкої атлетики й футболу в зимовий сезон переобладнаються в доріжки із природним льодом для швидкісного бігу й поля для хокею із шайбою; поля й майданчики для рухливих і спортивних ігор - у поля й майданчики : з природним льодом для масового й фігурного катання на ковзанах, хокею із шайбою, керлинга та ін.; доріжки й траси для бігу, ходьби, велоспорту, легкоатлетичних і велокросів, а також штучні траси для лижного спорту - у траси для лижного спорту й біатлону; обладнані маршрути для пішого, кінного, вело- і водного туризму - в обладнані маршрути для лижного туризму; обладнані ділянки існуючих водоймищ для вітрильного спорту - в обладнані ділянки акваторій для буєрного спорту; трампліни для стрибків на лижах - у трампліни з літнім штучним покриттям. Можливі й інші трансформації відкритих споруд залежно від сезону; з'являються нові їхні варіанти [16].

Криті споруди: зали для спортивних ігор, акробатики, спортивної, художньої й ритмічної гімнастики, хореографії, загальної фізичної підготовки, легкої й важкої атлетики, боксу, боротьби, різних видів тренажерів; ванни з підігрівом води для спортивного й оздоровчого плавання й купання, водного поло, стрибків у воду,а також ванни для гребного спорту; майданчики, поля й доріжки зі штучним льодом для масового катання на ковзанах, хокею, хокею з м'ячем, швидкісного бігу на ковзанах, керлинга; велотреки; тири для кульової стрілянини; манежі для кінного спорту й ін.

Поряд із двома традиційними групами споруд, одна з яких працює переважно влітку (відкриті), а інша - переважно взимку (криті), перспективні споруди,які працюють цілий рік, з конструкціями, що трансформуються, огороджень (покрить, стін). Це в основному найбільш технічно складні й дорогі споруди. Однак з удосконаленням і здешевленням конструкцій, що трансформуються, ця група буде розширюватися [26].

          За ознакою об'ємно-просторової організації основні споруди можуть бути розділені на площинні й об'ємні. До групи об'ємних крім усіх належать також і деякі відкриті споруди: відкриті ванни з підігрівом або без підігріву води; штучні канали для веслування й водного слалому; штучні траси для гірськолижного спорту; тири, стрільбища й стрілково-мисливські стенди; трампліни для стрибків на лижах; штучні траси для санного спорту.

За ознакою поширеності основні споруди поділяються на дві групи: не залежні від місцевих умов, повсюдно поширені (спортивні зали, ванни басейнів, поля й майданчики) і споруди, наявність яких залежить від місцевих умов - природних, економічних, спортивних традицій споруди для водних, гірських, зимових видів спорту, кінного спорту, велотреки й т.п., а також великі демонстраційні споруди.

За характером використання основні споруди поділяються на спеціалізовані, тобто призначені винятково для одного або декількох родинних видів спорту, і універсальні – використовуються поперемінно в денному й тижневому циклі за допомогою трансформації обладнання для занять кількома видами спорту. Терміни "спеціалізовані" і "універсальні" умовні й щораз потребують розшифрування. Чим вище спортивна кваліфікація людей, що займаються, тим вище ступінь спеціалізації і якості споруди [18].

         За видами використання основні споруди можна розділити на тренувальні й демонстраційні - спортивні, призначені переважно для змагань. Склад основних споруд різноманітний і досить рухливий. З'являються нові види спорту або модифікації існуючих, а з ними - і нові споруди. Народження нових типів фізкультурно-спортивних споруд відбувається й під впливом технічного прогресу, що викликав до життя, наприклад, боулінг, ванни зі штучними хвилями, водоспадами, течіями. Під впливом зростання вимог змінюються габарити й обладнання споруд, усе більша кількість видів спорту йде "під дах", у зв'язку із чим виникають нові типи критих основних споруд [30].

Допоміжні споруди класифікують на:

-         споруди для обслуговування глядачів та людей, що займаються (вестибюльний блок,санвузли, приміщення для харчування та відпочинку, пункти торгівлі, побутового обслуговування і т.п.)

-         споруди для спеціалізованого обслуговування людей, що займаються (медичний блок, приміщення для тренерів, спеціалістів, конференц-зал, і т.п.), зберігання ремонту інвентарю, обладнання (комори, склади, стайні, елінги, порти, і т.п.; майстерні і т.п.);

-         споруди адміністративно-господарського призначення (службові та побутові приміщення для адміністрації, персоналу, гаражі, майстерні для ремонту господарського обладнання і т.п.) та житлові приміщення (квартира, готельні номери і т.п.)

Трибуни для глядачів підрозділяють на стаціонарні та ті, що трансформуються (збірно-розбірні, ті,що відкидаються та висуваються і т.п.)

За об’ємом фізкультурно-спортивні споруди складають найбільш значну частину основних фондів галузі «фізична культура та спорт» та являють собою мережу споруд, тобто таку сукупність споруд, яка забезпечує задоволення потреб населення в заняттях фізичною культурою та спортом з найменшими витратами суспільством праці, матеріальних засобів та часу людей, що займаються. При цьому мережа споруд повинна відповідати потребам населення з урахуванням специфіки інтересів різних демографічних, професійних та соціальних груп населення, рівнів спортивної підготовки та ін. [23].

Мережа фізкультурно-спортивних споруд є динамічною системою, зміни якої пов’язані з соціально-економічними процесами, що відбуваються в суспільстві. Мережа споруд дозволяє забезпечити приймання гетерогенного населення (за віком, полом, етичної приналежності), хоча і може призвести до певної «просторової сегрегації». Принцип створення мережі спортивних споруд відповідає потребам населення максимізувати використання вільного часу та скоротити його витрати на транспорт [24,27].