Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Марта 2012 в 16:09, курсовая работа
Актуальність роботи. Мережа фізкультурно-спортивних споруд вважається найскладнішою, найбільшою й найрізноманітнішою серед усіх інших систем обслуговування населення. Вона входить складовою частиною в усі структурні елементи населених місць, від самих початкових щаблів (найпростіші прибудинкові майданчики, приміщення для оздоровчих занять, вбудовані в перші поверхи житлових будинків) до найбільших загальноміських і заміських споруд, олімпійських комплексів.
Вступ……………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Характеристика діяльності спортивних споруд...................................6
1.1 Історія виникнення та класифікація спортивних споруд………………….6
1.2 Форми власності спортивних споруд……………………………………...14
1.3 Фізкультурно-спортивні послуги, які надає спортивна споруда………...23
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...25
Розділ 2. Методи і організація дослідження…………………………………...27
2.1. Методи дослідження………………………………………………………..27
2.2. Організація дослідження……………………………………………………28
Розділ 3. Діяльність спортивної споруди Комунальне підприємство «Харківський Палац спорту»…………………………………………………...29
3.1. Історія та розвиток Комунального підприємства «Харківський Палац спорту»…………………………………………………………………………...29
3.2. Економічна діяльність Комунального підприємства «Харківський Палац спорту»……………………………………………………..…………………….34
Висновки до розділу 3…………………………………………………………...35
Висновки………………………………………………………………………….37
Перелік використаних джерел……………………
У своїх наукових роботах схожі теми вивчали такі дослідники: Аристова Л.В., Савченко В.В., Полікарпов В.П., Бурлаков І.Р., Машинський В.А., та ін., однак у дослідженнях не було розглянуто питання удосконалення діяльності спортивного об’єкту комунальної форми власності у сучасних ринкових умовах, що й обумовило вибір теми дослідження.
Мета дослідження – виявлення основних напрямків діяльності спортивної споруди.
Завдання дослідження:
1. Вивчити класифікацію та форми власності спортивних споруд.
2. Визначити особливості діяльності спортивної споруди залежно від форми власності.
3. Розглянути історію створення комунального підприємства «Харківський Палац спорту» та його діяльність в сучасних ринкових умовах.
Об’єкт дослідження – мережа фізкультурно-спортивних споруд.
Предмет дослідження – діяльність комунального підприємства «Харківський Палац спорту»
Методи дослідження: аналіз літературних джерел, аналіз документів, організаційний аналіз.
Практичне значення роботи полягає у накопиченні фактографічного матеріалу з історії створення та розвитку мережі спортивних споруд, розширення ринку фізкультурних послуг з метою подальшого удосконалення діяльності спортивної споруди в сучасних ринкових умовах.
Структура і обсяг роботи: робота складається зі вступу,трьох розділів,висновків,списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 41 сторінка.
Розділ 1
Характеристика діяльності спортивних споруд
1.1. Історія виникнення та класифікація спортивних споруд
Спортивна споруда – це інженерно-будівельний об’єкт, створений для проведення фізкультурних заходів та спортивних заходів, та має просторово-територіальні кордони.
Розмаїттю видів спорту й фізкультурних занять відповідають об'єкти й споруди різних типів, з яких складається досить розвинена мережа фізкультурно-спортивних споруд.
Прототипами сучасних фізкультурно-спортивних споруд були майданчики, оточені кам'яними стовпами; в античній Європі - палестри й гимнасії, стадіодроми, стадіони, іподроми, цирки. У величних давньоримських амфітеатрах (Колізей у Римі та ін.) знайшла втілення ідея об'єднання стадіону й цирку; купальні з водою, що підігрівається, існували вже в давньогрецьких палестрах. У палацах прадавніх правителів Азії будувалися монументальні кінні двори, а при розкопках у Центральній і Північній Америці знайдені майданчики для гри в м'яч (наприклад, у поселеннях ацтеків і майя). У середні віки споруджувалися головним чином майданчики для військово-спортивних змагань [4].
Інтенсивне будівництво спортивних споруд розгорнулося в 19 ст., особливо з 1896 р., коли стали проводитися сучасні олімпіади. У Росії початок фізкультурно-спортивного руху можна віднести до 1861 р., коли в Петербурзі відкрилися перші тенісний гурток "Нева" і клуб ковзанярського спорту, які й побудували перші тенісний корт і ковзанку.
У квітні 1918 р. Вища рада фізичної культури при Головному управлінні Всевобучу почала перебудування старих будинків під військово-спортивні клуби й будівництво спортивних майданчиків, а вже з 1923-25 рр. розпочате будівництво фізкультурно-спортивних споруд по всій країні.
Мережа фізкультурно-спортивних споруд – найоб’ємніша за територією: найбільші спортивні комплекси мають ділянки, що перевищують 100 га. Крім того, вона тісно пов'язана з розселенням, транспортним обслуговуванням.
Фізкультурно-спортивні споруди - це постійно мінлива система, нерозривно пов'язана з розвитком суспільства (у цілому). Соціальні зміни, що відбуваються в суспільстві, викликали до життя нові види й форми фізкультурно-оздоровчих та занять для дозвілля. Намітилася чітка інтеграція культурних і спортивних видів діяльності зі збільшенням частки активного дозвілля. До занять залучаються різні групи населення, розвиваються різні форми сімейного дозвілля, збільшується значення інформаційних занять і спілкування, масових заходів. Паралельно із цим розвивається й спорт вищих досягнень, висуваючи нові рівні вимог до фізкультурно-спортивних споруд.
Спортивні споруди класифікують за функціональним призначенням: основні споруди, тобто призначені безпосередньо для занять фізичними вправами та видами спорту; призначені для глядачів (трибуни і т.п.) та допоміжні, які використовуються для додаткового обслуговування людей, що займаються, зберігання інвентарю, обладнання та ін. [6].
Основні споруди класифікують:
- за об’ємно-планувальним рішенням (площинні, як правило, відкриті споруди та об’ємні, криті споруди);
- за характером використання (універсальні та спеціалізовані);
- за видами використання (змагальні та тренувальні) та ін.
Основні споруди відрізняються більшим розмаїттям форм і розмірів, що пов’язано насамперед з конкретними видами фізкультурно-спортивних занять [15].
Всі споруди поділяються на дві групи: відкриті (на повітрі) і криті споруди (приміщення). Відкриті спорудження - сезонні: літні й зимові. До літніх належать: спорт ядра для легкої атлетики й футболу; поля й майданчики для рухливих і спортивних ігор (баскетболу, волейболу, тенісу, футболу й ін., спеціальної й загальної фізичної підготовки, окремих видів легкої атлетики (стрибків, метань, штовхання ядра), кінного спорту, катання на роликових ковзанах, скейтборду; доріжки й траси для бігу, ходьби, кінного, велоспорту, легкоатлетичних і велокросів; обладнані маршрути для пішого, кінного, вело- і водного туризму; штучні траси для лижного, гірськолижного спорту: трампліни для стрибків на лижах зі штучним покриттям; велотреки; тири й стрільбища для кульової стрільби й стрілково-мисливські стенди; обладнані ділянки існуючих водоймищ для спортивного й оздоровчого плавання й купання, різних видів гребли, вітрильного спорту, водного слалому, воднолижного спорту й ін.; відкриті ванни з підігрівом або без підігріву води для спортивного й оздоровчого плавання й купання, водного поло, стрибків у воду та ін.; штучні канали для веслування й водного слалому та ін. До зимових відкритих споруд належать поля й майданчики з природним або штучним льодом для масового й фігурного катання на ковзанах, хокею з м'ячем та ін.; доріжки із природним або штучним льодом для швидкісного бігу на ковзанах; траси для лижного, гірськолижного, санного спорту, біатлону й ін.; трампліни для стрибків на лижах; штучні траси для санного спорту й бобслею; обладнані ділянки акваторій для буєрного спорту; обладнані маршрути для лижного туризму та ін. [1, 3].