Бюджетний дефіцит

Дефіцит бюджету слід оцінювати з позиції як окремо держави, так і фінансової системи загалом. Для держави це завжди небажане і досить часто негативне явище [3].

Обсяги фінансових ресурсів і отриманих доходів у суспільстві визначаються потужністю й ефективністю фінансової системи взагалі, а не станом бюджету. Брак коштів у бюджеті має місце і за достатнього забезпечення суб’єктів підприємницької діяльності фінансовими ресурсами і досить високого рівня доходів юридичних та фізичних осіб. За таких умов не йдеться про фінансову кризу в тій чи іншій країні, це тільки  проблеми, пов’язані з формуванням бюджету, зумовлені певними об’єктивними або суб’єктивними чинниками. Але дефіцит бюджету може бути спричинений і обмеженістю фінансових ресурсів, що зумовлює незначні обсяги виробленого ВВП і відповідно низький рівень доходів юридичних та фізичних осіб. За таких умов ознаки фінансової кризи в країні очевидні та стосуються усіх суб’єктів [4].

Сучасна фінансова наука передбачає класифікацію бюджетного дефіциту за такими ознаками:

• строком виникнення;
• місцем виникнення;
• формою вияву;
• причинами виникнення;
• напрямами дефіцитного фінансування;
• критерієм визначення складових;
• строком дії;
• зв'язком із державним боргом.  

За строком виникнення розрізняють плановий і звітний бюджетний дефіцит. Плановий дефіцит — затверджений у законі про Державний бюджет України обсяг перевищення видатків над доходами. Звітний бюджетний дефіцит — фактичний обсяг дефіциту відповідно до річного звіту про виконання Державного бюджету України.

 За місцем виникнення  бюджетний дефіцит поділяється  на зовнішній і внутрішній. Зовнішній  дефіцит — різниця між зовнішніми  видатками та надходженнями від  зовнішніх джерел. Внутрішній дефіцит  характеризує перевищення обсягів  загального дефіциту над зовнішнім.

 За формою вияву  розрізняють відкритий, прихований  і квазіфіскальний бюджетний дефіцит. Відкритий дефіцит — офіційно затверджений стан бюджету у законі про Державний бюджет України на плановий рік чи у рішеннях сесій місцевих рад про відповідний місцевий бюджет. У цих документах не тільки фіксуються загальні обсяги дефіциту, а й конкретизуються джерела його фінансування. Прихований бюджетний дефіцит, на відміну від відкритого, офіційними документами не визнається [5].

 Квазіфіскальний (квазібюджетний) дефіцит — прихований дефіцит бюджету, обумовлений квазіфіскальною діяльністю держави. Наявність прихованого і квазіфіскального дефіциту бюджету є негативним і небезпечним для суспільства явищем, оскільки фальсифікує показники основного фінансового плану країни та можливості держави.

 За причинами виникнення  бюджетний дефіцит буває вимушеним  і невимушеним. Вимушений дефіцит  пов'язаний із необхідністю витрачати  коштів більше, ніж їх можна  мобілізувати. Він є наслідком  стихійних лих, епідемій, воєн, розрухи, економічної кризи, супроводжується  дефіцитом фінансових ресурсів, якого уникнути неможливо. Невимушений  бюджетний дефіцит (іноді його  називають свідомим) виникає внаслідок  проведення неефективної фінансової  політики та некваліфікованого  керівництва фінансовою системою.

 За напрямами дефіцитного  фінансування розрізняють активний  і пасивний бюджетний дефіцит. У цілому різниця між цими  видами дефіциту полягає у  тому, що активний дефіцит дає  змогу підштовхнути, активізувати  подальший розвиток економіки  і зростання капіталу, а пасивний  — підкоряється законам інфляції.

Виділяють три складові частини бюджетного дефіциту:

- фактичний бюджетний дефіцит;

- структурний бюджетний дефіцит;

- циклічний бюджетний дефіцит.

Якщо фактичний дефіцит є зовнішнім проявом розбалансування дохідної і видаткової частин бюджету, то структурний і циклічний дефіцити є його внутрішніми складовими.

Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, витрати бюджету і дефіцит за визначений період.

Структурний дефіцит - це дефіцит при умовах повного використання потенційних виробничих ресурсів.

 Циклічний дефіцит - це  результат недонадходження бюджетних  доходів в наслідок циклічних  перепадів в економіці. У загальному  вираженні циклічний дефіцит  є різницею між фактичним і  структурним дефіцитом [6].

Характеризуючи взаємозв'язок між цими видами, можна зробити висновок, що фактичний дефіцит є зовнішнім виявом розбалансованості дохідної та видаткової частин бюджету, а структурний і циклічний — його внутрішніми складовими. Якщо фактичний дефіцит відображає реальні доходи і видатки бюджету та дефіцит за відповідний рік, то структурний — дефіцит за умови повної або високої зайнятості потенціальних виробничих і трудових ресурсів, а циклічний — результат недонадходження доходів бюджету внаслідок циклічних коливань в економіці. Існує тісний зв'язок зі структурним і фактичним дефіцитом. Наприклад, коли уряд ставить за мету скоротити дефіцит бюджету шляхом підвищення ставок податків і зменшення видатків, то відповідно й зменшується структурний дефіцит. За збільшення державою соціальних виплат зростають структурні видатки і збільшується структурний дефіцит.

За строками дії бюджетний дефіцит поділяється на стійкий і тимчасовий. Стійкий дефіцит спостерігається у довгостроковому періоді, а тимчасовий — у короткостроковому. Тимчасовий дефіцит, як правило, пов'язаний з касовими розривами у бюджеті, зокрема з не збіганням строків здійснення видатків зі строками надходження доходів. Тимчасовий дефіцит ще називають касовим.

За зв'язком із державним боргом розрізняють первинний та операційний бюджетний дефіцит. Первинний дефіцит — різниця між величиною дефіциту бюджету і виплатою відсотків за борг. Цей дефіцит дорівнює різниці між сумою трансфертів та державних закупівель товарів і послуг та податковими надходженнями до бюджету за формулою:

Дефіцит = (державні закупівлі товарів і послуг бюджету + трансферти + виплати з обслуговування боргу) — податкові надходження.                      (1.1)

У випадку випуску урядом державних цінних паперів для фінансування первинного бюджетного дефіциту зростають основна сума державного боргу і коефіцієнт його обслуговування.

Операційний дефіцит — дефіцит державного бюджету із вирахуванням інфляційної частини відсоткових платежів з обслуговування державного боргу [7].

У цілому основною причиною виникнення бюджетного дефіциту є випередження темпів зростання бюджетних видатків порівняно зі зростанням доходів бюджету. Конкретні причини можна об'єднати у такі групи: об'єктивні (або вимушені), суб'єктивні (невимушені або свідомі).

У результаті об'єктивних причин, пов'язаних з вимушеними діями держави виникає необхідність збільшувати видатки бюджету за відсутності необхідного обсягу доходів. До суб'єктивних причин, пов'язаних з невимушеними, свідомими діями держави, у результаті яких виникає бюджетний дефіцит.

Якщо об'єктивні причини є вимушеними, не залежать від бажання чи небажання держави і не свідчать про низький рівень державного фінансового менеджменту, то суб'єктивні причини безпосередньо пов'язані з неефективним державним фінансовим менеджментом і за бажанням державної влади можуть бути усунені повністю [3].

Бюджетний дефіцит як фінансове явище не є завжди поганим та негативним. В теперішніх умовах, у світі більшість держав мають державний дефіцит. За умов ідеального становища держави, дефіцит в економіці відсутній, що дозволяє оптимально зіставляти обсяг своїх доходів відповідно до фінансових можливостей без шкоди для суспільства, але насправді це буває дуже рідко тому-що ми часто зустрічаємося з економічними кризами.

Таким чином, бюджетний дефіцит ускладнює рішення економічних і соціальних проблем не тільки у конкретній країні, але і впливає на економічну ситуацію в інших країнах. Внаслідок цього найважливішою фінансовою проблемою сучасності є проблема раціонального фінансування бюджетних дефіцитів.

 

2. Причини та фактори бюджетного дефіциту

 

 

Бюджетний дефіцит сам по собі не може бути надзвичайно негативним для розвитку економіки і динаміки життєвого рівня населення. Усе залежить від причин його виникнення і напрямів використання коштів.

Бюджетний дефіцит – це фінансове явище, що необов’язково відноситься до розряду надзвичайних подій. В сучасному світі немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не зіткнулася б з бюджетним дефіцитом. Однак якість самого дефіциту може буди різною:

1. Дефіцит може бути пов'язаний з необхідністю втілення крупних державних  вкладень в розвиток економіки. В цьому випадку він відображає не кризову течію суспільних процесів, а державне регулювання економічної кон’юнктури;
2. Дефіцит виникають в результаті надзвичайних обставин, коли загальних резервів стає недостатньо і доводиться прибігати до джерел особливого роду;
3. Дефіцит може відображати кризові явища в економіці, неефективність фінансово-кредитних зв’язків, нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні. В цьому випадку він – явище надзвичайно тривожне, що потребує прийняття не тільки невідкладних економічних заходів, але і відповідних політичних рішень.

Виходячи із визначення дефіциту бюджету, очевидно, що для більшого збалансування бюджету необхідно певним чином збільшити дохідну частину бюджету або дещо зменшити видаткову, але в тих межах, які б не загрожували розвитку виробництва та не знижували б життєвий рівень населення та якість життя.

Розглянемо причини виникнення державного бюджетного дефіциту ( Таблиця 1.1).

 «Таблиця 1.1»

Причини виникнення дефіциту бюджету

Загальні причини бюджетного дефіциту	Причини бюджетного дефіциту в Україні (кінець XX - початок XXI ст.)
1)  Виникнення надзвичайних  обставин (війни, стихійні лиха, техногенні  аварії).	1)  Перехід від адміністративної  економіки до ринкової.
2)  Зміна економічного  устрою.	2)  Ліквідація наслідків  аварії на Чорнобильській атомній станції.
3)  Криза політичної  системи.
4)  Некомпетентність керівництва  держави.	3)  Неефективність податкової  системи.
5)  Незадовільна робота  державних служб.
6) Необхідність здійснення  крупних державних вкладень.	4)  Висока питома вага  збиткових підприємств.
7)Надання безкоштовної  допомоги іншим державам.
8)Структурна незбалансованість  народного господарства.	5)  Велика частка "тіньової" економіки.
9) Крупномасштабний оборот "тіньового" капіталу.
10)  Недосконалість податкової  системи.	6)  Низький рівень життя  більшої частини населення України.
11)  Низька ефективність  суспільного виробництва.
12)  Нераціональна структура  бюджетних витрат.	7)  Необґрунтовано великі витрати бюджетних коштів на фінансування деяких сфер (державного управління, законодавчої та виконавчої влади тощо)
13)  Великі витрати на  отримання силових структур.
14)  Неможливість одержання  міжнародних кредитів.
15)  Низький рівень життя  населення.
16) Низький рівень соціального  забезпечення.

 

Очевидно, що зменшення і повна ліквідація бюджетного дефіциту можуть бути забезпечені лише шляхом подолання причин, які його зумовлюють. Зрозуміло і те, що це справа багатьох років, протягом яких економіка буде функціонувати в умовах бюджетного дефіциту. Тому вплив його на державне господарство вимагає теоретичних досліджень.

Незважаючи на очевидність того, що бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема, стимулює в ній інфляцію, є й протилежні позиції. Само по собі існування бюджетного дефіциту не справляє вирішального впливу на економіку, не відображається на доходах населення, якщо сильно розвинутий приватний сектор. Однак навіть у країнах із розвинутою економікою, основою економічної системи яких саме і є високорозвинений недержавний сектор, існування державного дефіциту визнається гальмом економічного прогресу, не кажучи вже про його негативні соціальні наслідки.[5]

З'ясування причин бюджетного дефіциту надзвичайно важливе для його оцінки. Сам по собі дефіцит бюджету не можна вважати негативним явищем і хибною фінансовою політикою. Так само як неправильно стверджувати, що дефіцит зовсім нешкідливий. Не існує абсолютної оцінки бюджетного дефіциту як фінансового явища. Можна давати лише його відносну характеристику з огляду на причини виникнення дефіциту[22].

Причинами бюджетного дефіциту можуть бути:

а) спад суспільного виробництва і зростання граничних витрат;

б) емісія грошей, не забезпечених товарами;

в) невиправдано "роздуті" соціальні програми;

г) надмірні витрати на фінансування військово-промислового комплексу;

д) великомасштабний оборот "тіньового" капіталу.

Розрізняють три головних підходи до проблеми бюджетного дефіциту.

Перший підхід базується на постулаті щорічної збалансованості бюджету, яка донедавна вважалася метою державних фінансів. Однак, такий підхід в значній мірі знижує ефективність фіскальної політики держави, її анти циклічну, стабілізуючу спрямованість. Наприклад, економіка зіштовхується з тривалим спадом і безробіттям. Доходи населення падають. За таких обставин податкові надходження в бюджет автоматично скорочуються. Однак, прагнучи неодмінно збалансувати бюджет, уряд має або підвищити ставки податків, або скоротити державні видатки, або використовувати сполучення цих заходів. Наслідком буде ще більше скорочення сукупного попиту населення на товари, роботи, послуги, а отже - подальший спад і депресія.

За другим підходом бюджет має бути збалансований в межах економічного циклу, а не протягом кожного року. Уряд здійснює антициклічне регулювання економіки й одночасно прагне збалансувати бюджет. Для протистояння спаду виробництва уряд знижує податки і збільшує видатки, свідомо викликаючи дефіцит бюджету. У ході наступного інфляційного підйому він підвищує податки і знижує урядові витрати. Профіцит бюджету може бути використаний на покриття дефіциту, що виник у період спаду виробництва. Таким чином, уряд проводить позитивну антициклічну політику й одночасно балансує державний бюджет, але не обов'язково щорічно, а, можливо, за період у кілька років.