Бюджетний дефіцит

У 2012 році, порівняно з попереднім роком, спостерігалось скорочення надходжень від рентної плати та офіційних трансфертів, що пояснюється кризовим становищем національної економіки.

«Таблиця 2.4»

Динаміка ВВП за 2008-2010 рр [17].

Рік	ВВП
	Абсолюний показник, млрд. грн.	Абсольтний приріст, млрд. грн.	Темп росту, %	Темп приросту, %
2011	948,06	-	-	-
2012	913,35	-34,71	96,34	-3,66
2013	1082,57	169,22	118,53	18,53

Тож для повного аналізу бюджетного дефіциту необхідно розрахувати відношення дефіциту до ВВП за даний період (табл.2.1). З розрахованих даних ми бачимо, що у 2011 р. дефіцит не перевищував встановленої норми і становив 1,03 % до ВВП, але вже з 2012 р. цей показник зріс, і становив 3,58% від ВВП, а в 2013 р. – 5,82%. Слід зауважити, що розмір бюджетного дефіциту, який перевищує 3 % валового національного продукту, призводить до зниження інвестиційної активності, розвитку інфляції. Тому різке зростання даного показника в 2012 р. безперечно пов’язане з розгортанням світової фінансової кризи в цей період, яка й була відмічена високими темпами інфляції. Наслідки кризи проявилися і в 2013 р. збільшенням аналізованого показника аж до 5,82%.

Отже, проаналізувавши динаміку та структуру виконання бюджету у 2012 р. можна зробити висновок, що причиною стрімкого росту бюджетного дефіциту у цьому році є зменшення доходів бюджету, що викликано зниженням ділової активності держави, зменшення об’єму ВВП на 34,71 млрд. грн.. та іншими наслідками світової фінансової кризи.

У 2013 р. об’єм доходів відновив свій позитивний приріст, темп якого становив 14,74%, або ж 30,91 млрд. грн.. Проте це на 8,64 млрд. грн.. менше від запланованого обсягу, тобто загальний обсяг доходів становив – 240,62 млрд. грн..

Податкові надходження зросли на 12,06%, і зменшилися у своїй питомій вазі з 71,01% до 69,35%. Питома вага неподаткових надходжень, у свою чергу, збільшилась з 24,04%. А темп їх приросту склав 28,4%, що виражається у збільшенні їх обсягу на 14,39 млрд. грн.. Все це говорить про позитивні зрушення у стані доходів бюджету.

Отже, в 2013 р. з’явилось багато позитивних зрушень, таких як пожвавлення підприємницької та інвестиційної діяльності, зростання доходів. Все це позитивно відобразилось на стані економіки. Але бюджетний дефіцит продовжив стрімко зростати через те, що темп приросту видатків все ж таки більший темпу приросту доходів. Причиною цьому стало значне збільшення поточних витрат. Уряд значно збільшив обсяг субсидій та поточних трансфертів, що позитивно вплинуло на рівні життя населення, проте негативно відобразилось на стані бюджетного дефіциту.

3. Оцінка механізму управління бюджетного дефіциту

 

 

Теоретично можна виділити чотири основних напрямки подолання дефіциту бюджету:

• збільшення дохідної частини бюджету;
• скорочення видаткової частини бюджету;
• здійснення внутрішніх і зовнішніх позик;
• проведення грошової і кредитної емісії.

Перший напрямок — збільшення дохідної частини бюджету — може бути пов'язаний з проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів. Це стане передумовою збільшення національного доходу як основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати, зростання доходів основної частини населення, що прямо пов'язано із заінтересованістю виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, зростанням обсягів виробництва і бюджетних засобів за рахунок бюджетних відрахувань.

Другий напрямок — скорочення витрат державного бюджету. Сюди варто насамперед віднести скорочення витрат на народне господарство, зменшення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Винятком повинні стати лише окремі об'єкти інфраструктури, пріоритетні напрямки у структурі промислового виробництва, охорона навколишнього середовища, включаючи витрати, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Витрати ж, пов'язані з проведенням інноваційної політики та подальшим розвитком виробництва, повинні бути покладені переважно на самі підприємства, які для цього можуть використовувати частину амортизаційних відрахувань, частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій з цінними паперами, банківські кредити.

На сучасному етапі економічного розвитку скорочення видаткової частини бюджету може бути пов'язане з тимчасовим скороченням витрат на соціально-культурні заходи (освіту, охорону здоров'я тощо) і зі скороченням витрат на управління.

Скорочення видаткової частини бюджету може бути досягнуте за рахунок зменшення усіх видів дотацій, субсидій. Мова йде насамперед про скорочення дотацій підприємствам-виробникам і переділу дотацій споживачам.

 Третій напрямок скорочення  дефіциту бюджету — здійснення  внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування дефіциту, що склався. [18]

При виробленні стратегії боротьби з бюджетним дефіцитом, на мою думку, необхідно керуватися наступним:

1) Злом для економіки і фінансів країни є мниме усунення дефіциту бюджету шляхом чисто математичних операцій, тому що в цьому випадку замість "лікування" економіки її хвороба переходить у приховані форми, боротися з якими набагато важче;

2) Баланс бюджету і навіть перевищення бюджетних доходів над витратами не слід розглядати як невід'ємну рису здорової економіки, що динамічно розвивається. Світовий досвід показує, що на окремих етапах розвитку суспільства, в умовах специфічних для кожної країни, бюджетний дефіцит цілком допустимий;

3) Величина бюджетного дефіциту, про що свідчить світовий досвід, не повинна перевищувати гранично припустимого розміри, обумовленого 2-3% ВВП.

4) Для покриття бюджетного дефіциту можуть використовуватися різні форми державного кредиту (як внутрішнього, так і зовнішнього). Робота друкарського верстата, що приводить до емісії, не обумовленої потребами товарообігу, повинна розцінюватися як міра, що грубо порушує закони грошового обігу, а тому, неприпустима.

5) Для подолання бюджетного дефіциту необхідно "лікування" самої економіки, тому що без забезпечення динамізму в її розвитку і реально відчутної ефективності неможливо домогтися фінансової стійкості країни, які б прогресивні фінансові міри ні застосовувалися при цьому.

Перераховані принципи повинні обов'язково реалізовуватися при розробці конкретної програми заходів для зниження бюджетного дефіциту і керуванню їм.

Швидка ліквідація бюджетного дефіциту, не підкріплена реальними кроками в напрямку стабілізації самої економіки лише ускладнить і без того важку фінансову ситуацію в країні, створить непотрібні перешкоди на шляху гідного виходу з кризи.

У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити такі міри, що з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого, сприяли скороченню державних витрат, наприклад:

- зміна напрямків інвестування бюджетних коштів у галузі державного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної бюджетної гривні;

- більш широке використання фінансових пільг і санкцій, що дозволяють повніше враховувати специфічні умови господарювання і стимулюючих зростання суспільного виробництва;

- збереження фінансування лише найважливіших соціальних програм; мораторій на прийняття нових соціальних програм, що вимагають значного фінансування;

- заборона НБУ надавати кредити урядовим структурам оформлення заборгованості державними цінними паперами.

У світовій практиці для зниження бюджетного дефіциту використовується така форма, як залучення в країну іноземного капіталу. З його допомогою вирішуються відразу кілька задач:

- скорочуються бюджетні витрати, призначені на фінансування капіталовкладень (а значить зменшується розрив між доходами і витратами)

- розширюється база для виробництва товарів і послуг;

- з'являється новий платник податків (отже, збільшуються дохідні надходження в бюджет);

- поліпшується стан платіжного балансу.

 Розуміючи виняткову  вигідність політики залучення  в країну іноземного капіталу, усі країни, включаючи і розвиті  економіки, прагнуть заохочувати  імпорт капіталу.

 Розробка і послідовна  реалізація мір спрямованих на  збільшення доходів бюджету і  скорочення його розмірів, регулювання  бюджетного дефіциту, цілеспрямоване  керування його розміром у  сукупності з іншими економічними  антикризовими заходами дозволить  стабілізувати фінансове положення  нашої країни.

З метою полегшення наслідків бюджетного дефіциту для економіки країни може бути здійснено ряд заходів з управління бюджетним дефіцитом.

1. Емісійне покриття бюджетного дефіциту. Бюджетний дефіцит може бути зменшений або навіть повністю покритий за рахунок випуску додаткових грошей. Такий захід провокує інфляцію, яка знецінює внутрішній борг і фактично здешевлює його обслуговування. Якщо темпи інфляції досить високі, процентні ставки по державних цінних паперів можуть навіть стати негативними. Тим не менш, висока інфляція, що переростає в гіперінфляцію, вкрай шкідлива для економіки держави, приводячи до деградації грошової системи, знецінення заощаджень населення, економічного спаду.
2. Податкове покриття бюджетного дефіциту. Введення додаткових податків і збільшення ставок існуючих податків у короткостроковій перспективі дозволяє наповнити бюджет. Однак такий захід в подальшому може призвести до невигідності інвестицій та підприємницької активності, а отже до скорочення виробництва і переходу частини економіки в тіньовий сектор. Таким чином, податкове покриття бюджетного дефіциту дає лише короткий ефект, в подальшому зменшуючи доходи бюджету у зв'язку зменшенням оподатковуваної бази.
3. Секвестування бюджету. Являє собою пропорційне зниження всіх витратних статей бюджету на певну частку. Застосовується з моменту введення і до кінця бюджетного року. У рамках секвестування можлива наявність ряду захищених витратних статей, перелік яких визначається вищими органами влади. Ряд статей (таких, наприклад, як обслуговування зовнішнього боргу) секвеструвати неможливо.

Слід зазначити, що проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найважливіших і найсуперечливіших фінансових проблем. Під час її обговорення нерідко розглядають досвід зарубіжних країн, економіка яких функціонує нормально і за п'яти, і за десятивідсоткових рівнів бюджетного дефіциту щодо валового внутрішнього продукту. Однак тут слід мати на увазі, які джерела фінансування дефіциту бюджету Існують у цих країнах, оскільки саме вибір джерел фінансування дефіциту бюджету, а не його розмір сам собою має принципове значення для функціонування економіки [19].

Зменшити дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості – прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають не інфляційний характер.

Таким чином, у програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити і послідовно проводити в життя такі заходи, що, з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку - сприяли скороченню державних витрат.

 

3. ШЛЯХИ ЗАПОБІГАННЯ І ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

 

1. Проблеми в управлінні бюджетним дефіцитом та шляхи оптимізації

 

 

Питанням дефіциту бюджету приділяється дедалі більше уваги як у науковій літературі, так і в практичній діяльності.

 Дефіцитність бюджету  пов'язана з деякими видами  податкових вилучень у державі: тому реформування податкової  системи має базуватися на  принципі фіскальної достатності, тобто формування дохідної частини  бюджету на рівні, достатньому  для здійснення державних функцій, а також на принципах обов'язковості  й рівномірної навантаженості при сплаті податків, недопущення проявів дискримінації окремих платників. Неприпустиме масове надання податкових пільг окремим суб'єктам підприємницької діяльності.

 Проблема полягає в  тім, що, по-перше, галузеві пільги  є одним з основини інструментів  державного регулювання розвитку  економіки. По друге, - вони найменш  ефективні, оскільки їхня результативність  залежить від правильного визначення  пріоритетних галузей. Аналіз оподаткування  в історичній ретроспективі підтверджує  таку закономірність: справляння  податків за досить високими  ставками супроводжується наданням  різноманітних пільг, тоді як  зниження податкових ставок у  процесі податкових реформ - розширенням  податкової бази за рахунок  скасування ряду пільг [19].