Бюджетна система Украъни

     - принцип справедливості й неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

     - принцип публічності та прозорості - Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

     - принцип відповідальності учасників  бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу [7, с.13]. 

    Висновки  до першого розділу 

     Отже, бюджетна система, як адаптивний механізм у суспільстві державного регулювання, має спрямовуватися на забезпечення адекватності регуляторних заходів  внутрішнім і зовнішнім змінам економічного середовища з метою розвитку держави  й регіонів та на цій основі підвищення добробуту суспільства.  Для аналізу  і визначення засад державного регулювання  економічного і соціального розвитку України складається зведений бюджет України, який включає всі бюджети, що входять до складу бюджетної системи: Державний бюджет України, зведений бюджет Автономної Республіки Крим та зведені бюджети областей та міст Києва і Севастополя. Однак, для ефективного регулювання бюджетних відносин України існую нормативно-правове регулювання, про що і буде йтися у наступному розділі.       
 

РОЗДІЛ 2

НОРМАТИВНО  – ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ  БЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ 
 

     Нормативно  – правове регулювання бюджетних  відносин в Україні почалося з  прийняття Закону «Про Бюджетну систему  України» у 1991 році, згодом довівши  свою недосконалість, був розроблений і прийнятий Бюджетний кодекс України. Кодекс встановив верховенство бюджетного законодавства. Визначено структуру та принципи бюджетної системи, дано поняття бюджетної системи. У новому аспекті висвітлено міжбюджетні відносини, у тому числі розмежування доходів і видатків між бюджетами різних рівнів.

     Згідно  Бюджетному Кодексу, суб'єктами бюджетних  правових відносин є держава, громадяни й підприємницькі структури[2,с. 5]. Усі бюджетно-правові відносини виникають і припиняються на законодавчій основі.

     Функціонування  бюджетних відносин в Україні  здійснюється на основі законодавчих та нормативних актів, перелік яких визначений у Бюджетному кодексі  України: Конституція України, Бюджетний  кодекс України, Закон про державний  бюджет України, інші закони, що регулюють  бюджетні правовідносини, нормативно-правові  акти Кабінету Міністрів України, нормативно-правові  акти центральних органів виконавчої влади, рішення органів АРК, місцевих державних адміністрацій, органів  місцевого самоврядування[2,с. 4].

     Конституція України  передбачає, що бюджетна система  будується на засадах справедливого  і неупередженого розподілу суспільного  багатства між громадянами і  територіальними громадами[1,с.195], також  вона визначає, що місцеві бюджети затверджуються органами місцевого самоврядування. Районні та обласні ради визначені як органи місцевого самоврядування, котрі представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст[1,с. 198].

     Державний бюджет України затверджується щорічно  Верховною Радою України.

     Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради України  звіт про виконання Державного бюджету  України. Поданий звіт має бути оприлюднений.

    Бюджетний кодекс України встановив верховенство бюджетного законодавства. Визначено  структуру та принципи бюджетної  системи, дано поняття бюджетної  системи. У новому аспекті висвітлено міжбюджетні відносини, у тому числі  розмежування доходів і видатків між бюджетами різних рівнів.

     Бюджетний кодекс складається з шести розділів:

     Перший  розділ «Загальні положення» визначає  відносини, що регламентуються Бюджетним  кодексом, основні терміни (подані в  словнику офіційних термінів), окреслено  бюджетний період та вказані основні  положення бюджетного законодавства. Перелічені принципи побудови бюджетної  системи, описана бюджетна класифікація, визначено склад державного боргу, частин бюджету. Значну увагу приділено  бюджетному процесу на державному і  місцевому рівнях, його окремим стадіям, а також ролі учасників бюджетного процесу. Чітко визначено головних розпорядників бюджетних коштів та їхні функції. Описано порядок  формування резервного фонду для  Державного і місцевих бюджетів, механізми  аудиту та фінансового контролю, оприлюднення інформації про бюджет.

     Розділ  другий «Державний бюджет України» визначає склад доходів і видатків Державного бюджету, в тому числі таємні видатки  за основними напрямами їх витрачання, детально описаний механізм складання  проекту бюджету, розгляд та прийняття  бюджету Верховною Радою України, його виконання та звіт про виконання. Особлива увага приділена ролі Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів, Державного казначейства, Верховної Ради у бюджетному процесі, вказані конкретні його стадії. Визначені основи ведення бухгалтерського обліку, порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду.

     Розділ  третій «Місцеві бюджети» Передбачає доходи і видатки, які закріплюються  за місцевими бюджетами, складові місцевих бюджетів. Детально описаний механізм бюджетного процесу на місцевому  рівні, конкретизовані повноваження його учасників, охарактеризовані окремі його стадії. Урегульовані питання, що виникають  у разі несвоєчасного затвердження відповідного місцевого бюджету.

     Розділ  четвертий  «Міжбюджетні відносини» визначає критерії розмежування видів  видатків між бюджетами, перелічені видатки, що здійснюються з Державного бюджету, бюджетів сіл, селищ, міст районного, обласного та республіканського  підпорядкування. Окремо вказані видатки, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Окремим  механізмом передбачено передання  видатків на виконання власних повноважень  між місцевими бюджетами та передача права на виконання делегованих  повноважень. Чітко визначені фінансові  нормативи бюджетної забезпеченості та корегуючи коефіцієнти фінансових нормативів бюджетної забезпеченості. Окрема глава присвячена міжбюджетним трансфертам, де врегульовані питання  трансфертів, які надаються з  Державного бюджету України місцевим бюджетам, передбачена дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя, міст республіканського підпорядкування  АР Крим, міст обласного підпорядкування  і районним бюджетам.     Регламентовано також порядок надання субвенцій  з Державного бюджету України  місцевим бюджетам на здійснення програм  соціального захисту, а також  субвенцій на компенсацію витрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень  внаслідок наданих державою податкових пільг, субвенцій на виконання інвестиційних  проектів, субвенцій на виконання  власних повноважень територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

     Розділ  п’ятий «Контроль за дотриманням  бюджетного законодавства та відповідальність за бюджетні правопорушення» визначає повноваження щодо контролю за дотриманням  бюджетного законодавства Верховної  Ради, Рахункової палати, Міністерства фінансів, Державного казначейства, Державної  контрольно-ревізійної служби, Верховної  Ради АРК, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад. Конкретизовано поняття бюджетного правопорушення, визначено критерії, за якими використання бюджетних коштів визнається нецільовим, і передбачена відповідальність за порушення законодавства, а також  описано порядок накладення стягнення  та оскарження рішення про накладення стягнення. Форма, порядок складання  та передання за призначенням протоколу  про бюджетне правопорушення встановлюється Міністерством фінансів України.

     Розділ  шостий «Прикінцеві положення» Визначає перехідні положення, термін дії  окремих з них — до 5 років, які враховують конкретні бюджетні відносини. Перелічені проекти законів, які потрібно прийняти у зв'язку з введенням у дію Бюджетного кодексу[2].

     Закон "Про Державний бюджет України" приймається на наступний за звітним  роком. Практично жодного року більш  ніж за 10 років незалежності він  не був прийнятий вчасно.

     У цьому Законі передбачається формування в конкретних обсягах джерел доходів  та видатків бюджету, необхідні нормативи  відрахувань, дотації і субсидії областям, джерела покриття дефіциту бюджету (при плануванні), поточні  пояснення до здійснення виконання  бюджету.

     До  інших основних законів, які регламентують  функціонування бюджетної системи, можна віднести: Закон України "Про  прожитковий мінімум", Закон України "Про місцеве самоврядування", Закон України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим", Закон України "Про місцеві  державні адміністрації".

     Місцеві органи влади , органи місцевого самоврядування та державні адміністрації в межах  своїх повноважень, згідно з Конституцією України, Законів України "Про  місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації" та інших нормативних актів, де передбачені  їхні повноваження, можуть видавати нормативні акти місцевого значення. Щодо функціонування бюджетної системи це можуть бути рішення про затвердження місцевих бюджетів, планів соціально-економічного і культурного розвитку, надання  пільг окремим платникам у  сплаті податків, які є складовою  місцевих бюджетів, створення спеціальних  фондів, випуск місцевої позики тощо[5,c.63].  

    Висновки  до другого розділу 

      Таким чином, формування бюджету, а також  регламентація доходів та видатків здійснюється згідно з бюджетним  законодавством України на основі законодавчих та нормативних актів: Конституція  України, Бюджетний кодекс України, Закон про Державний бюджет на поточний рік, інші закони, що регулюють бюджетні відносини, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування. Питання  лише  в  тому,  чи  можна говорити про відповідність світовим нормам. Для  цього  необхідно,  перш  за все, звернутись до зарубіжного досвіду у цій сфері. 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ  ПОКАЗНИКІВ БЮДЖЕТНОЇ  СИСТЕМИ УКРАЇНИ 
 

      Аналіз  показників бюджетної системи України  доцільно провести за наступними напрямками:

• формування доходної частини;
• формування видаткової частини;
• Динаміка змін деяких макроекономічних показників України.

      Розглянемо  особливості формування доходної частини  державного бюджету за період 2007-2009 рр. Так, в таблиці 3.1 наведені узагальнені  показники доходної частини державного та зведеного бюджетів відповідно до Закону України про державний  бюджет України на 2007, 2008 та 2009 рік.

Таблиця 3.1.

Формування  доходної частини

      Згідно  розрахованих даних табл.. 3.1 можна  зробити висновок, що наявний рівень централізації у період 2006-2009 років, за якого в середньому 75-77% коштів спрямовуються до державного бюджету  і лише 23-25% – розподіляються серед  приблизно 12 тисяч місцевих бюджетів, не додає регіонам фінансової стабільності, залишаючи здебільшого поза увагою їхні потреби та існуючі потреби. У той же час показовим є  період 2003-2004 років, коли рівень централізації  сягав лише 70%. Це свідчить про невідповідність  чинної бюджетної політики України  головним положенням Бюджетного кодексу стосовно фіскальної децентралізації, рівень якої замість запланованого збільшення показує негативну тенденцію до зменшення протягом останніх п’яти років.