Ликвидация банков

     13) вживає заходів, які, на його  думку, дадуть можливість отримати  максимальну виручку від продажу  активів у найкоротший строк;

     14) реалізує майно банку для задоволення  вимог, включених до реєстру  вимог кредиторів;

     15) повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;

     16) здійснює інші повноваження, передбачені  законодавством.

     Ліквідатор  при прийнятті рішень про відчуження активів та/або зобов'язань банку  зобов'язаний забезпечити пріоритетність захисту інтересів кредиторів банку  відповідно до черговості задоволення  вимог кредиторів, встановленої статтею 96 Закону «Про банки і банківську діяльність».

     Ліквідатор  приймає рішення про отримання  та відчуження активів та/або зобов'язань  без повідомлення та отримання згоди  акціонерів, боржників, кредиторів (вкладників) банку.

     Особа, яка є стороною договору про передачу активів та/або зобов'язань банку, під час здійснення ліквідаційної процедури банку звільняється від сплати будь-яких платежів, пов'язаних із відчуженням/отриманням таких активів та/або зобов'язань, за внесення змін до державних реєстрів та плати за послуги, що надаються державними органами.

     З дня призначення ліквідатора  до нього переходять права керівника (органів управління) банку. Протягом трьох днів з дня призначення  ліквідатора керівники банку  забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банку, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства України.

     При виконанні своїх обов'язків ліквідатор за своїм статусом прирівнюється до представника Національного банку України. Будь-яка особа, що навмисно перешкоджає доступу ліквідатора до банку, його активів, книг, записів, документів, несе адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством. Правоохоронні органи зобов'язані надавати допомогу ліквідатору в його роботі на підставі письмового звернення.

     Заходи  щодо підготовки задоволення  вимог кредиторів. Ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури.

     Ліквідатор  протягом трьох місяців з дня  опублікування оголошення про початок  ліквідаційної процедури здійснює такі заходи щодо задоволення вимог  кредиторів:

     1) визначає суму заборгованості  кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

     2) відхиляє вимоги у разі їх  непідтвердження;

     3) відповідно до вимог нормативно-правових  актів Фонду гарантування вкладів  фізичних осіб надає Фонду  протягом двадцяти робочих днів із дня настання недоступності вкладів повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, із визначенням їх розрахункової суми, що підлягає відшкодуванню;

     4) складає перелік акцептованих  ним вимог для затвердження Національним банком України;

     5) сповіщає кредиторів про акцептування  вимог;

     6) щотижня протягом трьох тижнів  публікує оголошення про день  і місце, де можна ознайомитися  з переліком вимог, та про  дату подання цього переліку  Національному банку України.

     Кредитори мають право надіслати ліквідатору  свої заперечення щодо визнаних ним  вимог протягом одного місяця з дня  отримання повідомлення.

     Ліквідатор  має право з дозволу Національного  банку України погашати вимоги до банку до моменту завершення складання  переліку вимог та його затвердження Національним банком України лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури.

     Ліквідатор  зобов'язаний у двомісячний строк  з дня призначення надіслати  повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом трьох місяців з дня оголошення про початок ліквідаційної процедури.

     Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному  зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Ці цінності переходять у розпорядження Національного банку України для повернення законним власникам.

     Іпотечні  активи, що перебувають в управлінні банку або є забезпеченням виконання зобов'язань за сертифікатами з фіксованою дохідністю, емітентом яких є банк, а також кошти на рахунку фонду фінансування будівництва або майно фонду операцій з нерухомістю, в тому числі кошти на його рахунку, що перебувають в управлінні банку, не включаються до ліквідаційної маси банку. Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до законів України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" та "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

     Активи  банку, включені до складу іпотечного покриття іпотечних облігацій, не включаються  до ліквідаційної маси банку. Відчуження цих активів, у тому числі примусове, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про іпотечні облігації".

     Оцінка  майна банку. Майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором у порядку, встановленому законодавством України. Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою.

     Для здійснення оцінки майна ліквідатор має право залучати на підставі договору спеціалістів з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси, якщо інше не встановлено Національним банком України.

     Продаж  майна. Після проведення інвентаризації та оцінки майна банку ліквідатор розпочинає продаж майна на відкритих торгах, якщо Національним банком України не встановлено інший порядок його продажу.

     Порядок продажу майна банку, склад, умови  та строки придбання майна погоджуються з Національним банком України та повідомляються через засоби масової інформації.

     У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банку ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок  проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із законодавством України.

     Майно банку, щодо обігу якого встановлено  обмеження, продається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства  можуть мати зазначене майно у  власності чи на підставі іншого речового права відповідно до цивільного законодавства України.

     Порядок уступки вимог банку регулюється  цивільним законодавством України.

     Ліквідатор  має право виставити на відкриті торги цінні папери та вимоги банку, якщо інший спосіб продажу (уступки) вимог банку не встановлено Національним банком України.

     Черговість  та порядок задоволення  вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів. Кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

     1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;

     2) грошові вимоги по заробітній  платі, що виникли із зобов'язань  банку перед працівниками до  порушення процедури ліквідації  банку;

     3) вимоги Фонду гарантування вкладів  фізичних осіб, що виникли у випадках, визначених законодавством про гарантування вкладів фізичних осіб;

     4) вимоги вкладників - фізичних осіб  у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом гарантування  вкладів фізичних осіб;

     5) вимоги Національного банку України,  що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;

     5-1) вимоги Міністерства фінансів  України, що виникли у зв'язку  з наданням поворотної фінансової  допомоги за виключенням внесків  до статутного капіталу;

     6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);

     7) інші вимоги, крім вимог за  субординованим боргом;

     8) вимоги за субординованим боргом.

     Оплата  витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Національним банком України. До цих витрат, зокрема, належать:

     оплата  державного мита;

     витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку;

     витрати на публікацію інформації про порядок  продажу майна банку;

     витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням активів банку;

     витрати на оцінку та продаж майна;

     витрати на проведення аудиту;

     витрати на оплату роботи ліквідатора (включаючи залучених для забезпечення здійснення повноважень ліквідатора осіб);

     витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку;

     оплата  кредиту, отриманого для виплати  вихідної допомоги.

     Майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя.

     Заставодержатель  має право за погодженням з  ліквідатором здійснити реалізацію заставленого майна у порядку, встановленому  чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог повністю або частково.

     У разі недостатності коштів від реалізації заставленого майна для задоволення  визнаних ліквідатором кредиторських  вимог заставодержателя не задоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої Законом «Про банки і банківську діяльність».

     Вимоги  кожної наступної черги задовольняються  в міру надходження на рахунок  коштів від продажу майна банку  після повного задоволення вимог  попередньої черги.

     У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

     У разі відмови кредитора від задоволення  визнаної в установленому порядку вимоги ліквідатор не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

     Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

     Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

     У разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими  активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в  управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

     Майно, що залишилося після задоволення  вимог кредиторів, передається власникам, а майно державних банків - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.