Ликвидация банков

 

     Зміст 

Вступ

1. Ліквідація банку

2. Проблеми ліквідації банків

Висновки

Список  використаних джерел 

 

      Вступ 

     Порядок припинення діяльності комерційних  банків визначений Законами України  “Про банки і банківську діяльність”, “Про господарські товариства”, “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та іншими нормативними актами. Ліквідація комерційного банку може відбуватися як добровільно, так і примусово. Добровільна ліквідація здійснюється тільки за рішенням загальних зборів засновників, примусова — у разі порушення банками банківського законодавства, здійснення ризикових операцій, що спричинило значну втрату активів або доходів, а також у разі настання ознак неплатоспроможності банку. В цих випадках НБУ має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку. 

 

      1. Ліквідація банку 

     Ліквідація  банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень Закону України «Про банки  і банківську діяльність».

     Ліквідатор - юридична або фізична особа, яка здійснює функції щодо припинення діяльності банку та задоволення вимог кредиторів.

     Ліквідаційна  маса - усі види майнових активів (майно  та майнові права) банку, які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури  та виявлені в ході ліквідації.

     Правові підстави ліквідації банку. Банк може бути ліквідований:

     1) з ініціативи власників банку;

     2) з ініціативи Національного банку  України (у тому числі за  заявою кредиторів).

     Ліквідація  банку з ініціативи власників  здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України про господарські товариства, з урахуванням особливостей, передбачених Законом «Про банки і банківську діяльність» та за згодою Національного банку України.

     Ліквідація  банку з ініціативи Національного  банку України здійснюється відповідно до Закону «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правових актів Національного банку України.

     Національний  банк України зобов'язаний протягом двох днів після прийняття рішення  про ліквідацію банку повідомити про це Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

     У разі оскарження в судовому порядку  рішення Національного банку  про ліквідацію банку Національний банк України повідомляє про це Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

     Особливості ліквідації банку  в разі його неплатоспроможності. Право звернення до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним та його ліквідацію мають:

     1) кредитори банку;

     2) Національний банк України.

     Кредитори направляють рекомендованим листом до Національного банку України  заяву про ліквідацію банку при настанні ознак неплатоспроможності банку з додаванням документально підтверджених доказів наявності невиконаних грошових зобов'язань банку перед ними. Якщо протягом одного місяця з дня направлення заяви зазначені особи не отримали відповідь Національного банку України, вони мають право звернутися до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним.

     Законодавство України про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом  при розгляді судом справи про  визнання банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону «Про банки і банківську діяльність».

     При підготовці справи до розгляду суддя  отримує обгрунтований висновок Національного банку України  щодо доцільності ліквідації банку  або рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора. Національний банк України зобов'язаний надати один із зазначених документів протягом місяця з дня отримання запиту суду.

     Негативний  висновок Національного банку України щодо доцільності відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку є підставою для залишення заяви без розгляду.

     Якщо  банк-боржник не спроможний виконати свої зобов'язання відповідно до рішення  суду про примусове стягнення  протягом шести місяців і за цей час не досягнуто домовленостей щодо реструктуризації визначеного боргу, Національний банк України зобов'язаний відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку.

     Справа  про визнання банку неплатоспроможним  за заявою кредиторів може бути порушена лише після відкликання банківської ліцензії.

     Після відкликання банківської ліцензії санація банку не допускається.

     Орган, який ініціював рішення про ліквідацію, призначає ліквідатора. Ліквідатор приступає до виконання обов'язків  негайно після відкликання ліцензії.

     Протягом  одного місяця з дня прийняття  справи до розгляду суд повинен визначитися  стосовно позову про ліквідацію банку. Єдиним питанням, що приймається до розгляду судом у справі про ліквідацію банку, є висновок Національного  банку України щодо доцільності ліквідації банку та відповідність застосування процедури ліквідації з боку Національного банку України вимогам Закону «Про банки і банківську діяльність».

     У своєму рішенні суд повинен підтвердити  кандидатуру ліквідатора або  призначити такого, що відповідає вимогам Закону «Про банки і банківську діяльність». Єдиною підставою відхилення кандидатури ліквідатора, призначеного Національним банком України, може бути наявність конфлікту інтересів, який став відомий суду.

     Розгляд справи в суді щодо ліквідації банку не зупиняє діяльності ліквідатора, призначеного Національним банком України.

     Процедура ліквідації банку повинна бути завершена  не пізніше трьох років з дня  відкликання банківської ліцензії.

     Національний  банк України має право продовжувати процедуру ліквідації банків на термін до одного року, а системоутворюючих банків - на термін до двох років.

     Оголошення  про ліквідацію.

     Ліквідатором  здійснюється опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної  процедури у газеті "Урядовий кур'єр" чи "Голос України" за рахунок банку у строки, передбачені законами України, з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії або власником банку рішення про ліквідацію банку.

     Відомості про відкриття ліквідаційної  процедури повинні містити найменування та інші реквізити банку, що ліквідується, дату прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії або дату прийняття рішення власника банку про ліквідацію банку і призначення ліквідатора, відомості про ліквідатора.

     Протягом  одного місяця з дня опублікування  оголошення про відкриття ліквідаційної  процедури кредитори мають право  заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

     Не  дозволяється опублікування або  розголошення іншим чином відомостей про неплатоспроможність банку до дня прийняття рішення про його ліквідацію.

     Особи, винні у розголошенні даної інформації, несуть відповідальність згідно з законами України.

     Вимоги  до ліквідатора та умови його призначення. Ліквідатором може бути призначено:

     1) фізичну особу, яка відповідає вимогам, що висуваються статтею 76 Закону «Про банки і банківську діяльність» до тимчасового адміністратора;

     2) юридичну особу, яка здійснює  професійну діяльність щодо тимчасової  адміністрації та ліквідації  банків, щодо надання аудиторських, юридичних або консалтингових послуг і має не менше трьох працівників з сертифікатом Національного банку України на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

     Фінансова відповідальність, життя та здоров'я  ліквідатора мають бути застраховані згідно з законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та договором про ліквідацію банку відповідно до закону.

     Наслідки  призначення ліквідатора. З дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора:

     1) припиняються повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку та тимчасового адміністратора, який негайно передає ліквідатору всі справи;

     2) банківська діяльність банку  завершується закінченням технологічного  циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

     3) строк виконання всіх грошових  зобов'язань банку та зобов'язання  щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається  таким, що настав;

     4) припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку;

     5) відомості про фінансове становище  банку перестають бути конфіденційними  чи становити банківську таємницю;

     6) укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому Законом «Про банки і банківську діяльність»;

     7) скасовуються арешт, накладений  на майно (в тому числі на  власні кошти банку на його  рахунках) банку, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

     8) вимоги за зобов'язаннями банку,  що виникли під час проведення  ліквідації, можуть пред'являтися  тільки в межах ліквідаційної процедури.

     Повноваження  ліквідатора щодо здійснення ліквідаційної  процедури. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

     1) приймає до свого відання майно  банку, вживає заходів щодо  забезпечення його збереження;

     2) виконує функції з управління та розпорядження майном банку;

     3) здійснює інвентаризацію та оцінку  майна банку згідно з законодавством;

     3-1) має право відчужувати активи  та/або зобов'язання банку;

     4) виконує повноваження органів  управління банку;

     5) очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

     6) пред'являє до третіх осіб вимоги  щодо повернення дебіторської  заборгованості банку, у тому  числі через судові органи;

     7) має право отримувати кредит  для виплати вихідної допомоги  працівникам, що звільняються  внаслідок ліквідації банку, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 95 Закону «Про банки та банківську діяльність» за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банку;

     8) з дня відкриття ліквідаційної  процедури повідомляє працівників  банку про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю;

     9) заявляє в установленому законодавством  порядку заперечення по заявлених  до банку вимогах кредиторів;

     10) заявляє відмову від виконання  договорів та в установленому  законодавством порядку розриває їх;

     11) вживає заходів, спрямованих на  виявлення та повернення майна  банку, що знаходиться у третіх  осіб;

     12) передає у встановленому порядку  на зберігання документи банку,  які відповідно до нормативно-правових  актів підлягають обов'язковому  зберіганню;