Поль Отле і документаційна наука

Універсальна книга

A. Майбутня книга (завтрашня  книга, книга майбутнього) це та, котру ми подумки можемо розглядати  як ту, котра перемінить нинішню  книгу. Треба відрізняти майбутню  книгу, природного й спонтанного  продукту неконтрольованих і  некерованих чинностей, від майбутньої  книги, раціонального продукту цілеспрямованого спостереження, індукції, дедукції, уяви, створення. Тип документа майбутнього повинен включати, таким чином, всі успадковані можливості, приєднані до тих, які він буде, можливо, ще здобувати; це буде синтез найбільш ефективних придбаних характеристик, приєднаних до тих остаточним, які повинні бути йому призначені.

Б. Бібліологія, що вже розглядає всі Книги як одну неспинно, що збільшується Книгу, повинна давати цьому явищу більше повне здійснення. Те, що нам треба, це - «Сума Сум», «Summa Summarum», «Універсальна Книга». Все вміння полягає в тому, щоб усе, що є істотного для використання у всій Документації, що, містить це знання неуважним, з повторами, неупорядкованим, максимально впорядкувати відповідно до можливостей аналітичного й Синтетичного дослідження.

B. Давайте припустимо, що  всі існуючі досягнення книги, ті, які запропоновані, і ті, які  можливі, здійснені одночасно в  тих самих документах або сукупностях  документів, і притім у широкому  масштабі. У нас виникне так  само одночасно стан інтеграції  й оптимізму, до якого потрібно  прагнути всіма чинностями. Це  буде, якщо обмежитися короткою  назвою, Універсальна Книга (або, користуючись іншими визначеннями, ідеальна, справжня, синтетична, інтегральна, оптимальна, майбутня, передвіщена книга). Її теоретична й практична розробка, що постійно розвивається, що переглядається, поновлювана повинна була б постійно бути центральним пропонованим добутком, предметом загальних зусиль.

Г. Прогрес книги відбувається в чотирьох напрямках:

1) маленькі досягнення, властиві  властиво розвитку кожної книги;

2) досягнення, що випливають  із робіт, пов'язаних із сукупністю  книг;

3) досягнення в області  замінників книги;

4) досягнення, які випливають  із усвідомлення всіх інших  досягнень і принципу, відповідно  до якого еволюція повинна  тривати.

Д. Нова форма книги буде укладатися: 1) у безперервному розподілі (картки, аркуші, документи); 2) у перерозподілі елементів; 3) у співробітництві; 4) в аналізі - синтезі (картини - схеми); 5) у розвитку резюме; 6) в авторизованому контролі, здійснюваному великими асоціаціями; 7) у теорії й у міжнародному застосуванні; 8) у Книзі-Інституті або Інституті-Книзі, присвяченому кожній науці й приєднаному до Центрального Інституту.

Е. Як ми зуміємо стиснути, скоротити, спростити, зробити науку відповідному нашому часу? Вона стала настільки великою, що вона загрожує придушити мозок людини, у той час як він повинен був би панувати над наукою. Декарт, Лейбніц ще знали всю науку. Найбільший учений наших днів Пуанкаре знав всю математику, фізику й частину природних наук. И це все. Стали необхідні рішучі заходи, і серед них слід зазначити наступні: 1) більший поділ праці; 2) співробітництво в роботі; 3) створення спеціальних інформаційних центрів, куди всі мали б право звертатися з будь-яких спеціальних питань; 4) систематизація або синтез, які заміняли б мільйони деталей декількома певними законами або загальними пропозиціями; 5) математика, що завдяки своїм формулам є потужними коштами конденсації; 6) візуалізація шляхом розвитку наочних (а саме схематичних) коштів подання; 7) розвиток інтелектуальних машин; 8) випромінююча книга, виготовлені для читання всіма, або шляхом індивідуального читання й прослуховування бажаної книги, або радиофонічним запитом на індивідуальні відомості; 9) телебачення: книга, документ, які на вимогу забезпечать читання на екрані телевізора, або для всіх, або для кожного. Можна собі представити чекаючи телебачення, книги, записані на фонографічній пластині й перебувають у постійному продажі: кожна книга мала б свою довжину хвилі й надавалася б для прослуховування.

Ж. Загальне інтелектуальні досягнення буде залежати також від наступних

умов, які все ставляться до Документації:

1) простий, потужний, більше  загальна мова;

2) більше логічна, більше  універсальна класифікація й  більше однакова нотація;

3) більше уніфіковане, швидке  й читається письмо;

4) більше загальні ілюстрація  й наочне зображення;

5) більше повна механізація: можливість говорити перед апаратом, що вів би негайно письмову  транскрипцію мови; навпаки, можливість  представляти текст, написаний у  машині, що це прочитає вголос  зрозумілим голосом;

6) виклад одночасно більше  аналітичне й більше синтетичне;

7) порівнянна й краще  структурована наука.

Структура Знань

Тим часом, коли Документація переборе новий етап, вона стане дійсно активної; вона розгляне саму структуру різних систем наших знань, які називають Науками. Як мало цим займаються в цей момент, і яких більших результатів можна чекати від простого випадку, коли дані виявляються поруч, від угруповання предметів в емпіричному порядку програм системи утворення, які визначають, у свою чергу, публікацію курсу й фіксують традиційну й класичну форму, у яку потім віділлються всі емпіричні дані.

Якщо вивчення публікацій змушує представити справжню металургію бібліографії, якщо вона буде прагнути до того, щоб витягати коштовний метал з

непридатної породи, то ще більш важлива паралельна проблема - із дня на день

установлювати рамки синтезу фактів і ідей.

Вона стосується самих глибинних елементів думки. Порівняння між всіма науками, між всіма їхніми методами, всіма їхніми результатами припускає більші спрощення, подібні тим, які Мах вносив в опис процесу Мислення в пошуках економії, завдяки законам, які він хотів зробити усе більше зрозумілими, завдяки поясненням, які він постачав усе більше значимими фактами. Це саме та робота, яку можна було б назвати « позначка-бібліографією», оскільки вона наближається до трансцендентальних областей.

Книга-Кошти універсальності, вічності

Кіно, запис звуку, радіо, телебачення - ці інструменти, прийняті за помічників книги, стали фактично новою книгою, найбільш потужними коштами поширення людської думки. Радіо не тільки зможуть слухати скрізь, але по ньому можна й говорити будь де. По телебаченню зможуть бачити не тільки те, що відбувається скрізь, але кожний зможе показувати те, що він захоче з того місця, де він буде перебувати. Мову, музику, театр, музей, спектакль, демонстрація, кожний у своєму кріслі їх почує, побачить, буде на них бути присутнім і навіть зможе їм аплодувати, їх привітати, співати з ними хором, брати участь у їхніх лементах, кричачи разом з усіма. Бути скрізь, все бачити, все чути й всі знати, чи не є це досконалістю й повнотою, які людина як вищу честь і вище благо приписав самому своєму Богові. Завдяки цим інструментам універсальності й вічності людина наблизиться, таким чином, до положення божества, до положення божественних обранців, тобто созерцающих випромінювання Загальної Реальності.

Все це, нітрохи не менше, а, можливо, і більше, перебуває під владою Книги!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Основоположниками документації як практичної діяльності й прикладної інформаційної наукової дисципліни є бельгійський учений Поль Отле (1868-1944 рр.) і його найближчий сподвижник та однодумець Анрі Лафонтен (1854-1943 рр.). їх погляди та наукові розвідки знайшли практичне втілення в діяльності Міжнародного бібліографічного інституту, створеного в 1895 р., а в 1931р. перейменованого в Міжнародний інститут документації. За рішенням Міжнародного конгресу з документації (Париж, 1937р.) на базі інституту була створена Міжнародна федерація з документації (далі - МФД). Пізніше вона отримала назву МФІД - Міжнародна федерація з інформації і документації.

Уважається, що термін "документація" був уперше використаний П.Отле ще в 1905 р. у доповіді на Міжнародній конференції з економіки. Науковець запропонував дану назву використовувати на означення групи процесів, пов'язаних з роботою над документами (виробництвом, передачею, нагромадженням) в певних інституціях (бюро, інститутах, редакціях, видавництвах, бібліотеках, офісах), головною метою яких є надання послуг щодо швидкого й повного отримання будь-якої інформації необмеженій кількості споживачів. Основним завданням документації П. Отле вважав аналіз, класифікацію та узагальнення знань про документ, сприяння дослідженню теоретичних і практичних аспектів терміна "документ", розробку додаткових форм й можливостей подання даних. Усю зафіксовану на тих чи інших носіях сукупність документів П.Отле також вважав за потрібне включати в документацію: рукописи, друковані видання, гравюри, креслення, схеми, кіно- та фотодокументи, карти, малюнки, записи голосу, ноти, медалі, листівки і т.д. До документації він зараховував навіть скульптури, технічні предмети, що знаходились в музеях, пам'ятки архітектури тощо, тобто будь-яке джерело інформації, втілене в матеріальній формі.

Оскільки поняття "документ" в трактуванні П. Отле охоплювало носії інформації, з якими переважно працюють в бібліотеках, архівах і музеях, то цю науку називали також "книго-архіво-музеєзнавство". Розуміння документа за П. Отле майже збігається з трактуванням даного поняття Ш.В. Ланглуа, висловленим ще наприкінці XIX ст., який також основним сховищем документів вважав архіви, бібліотеки та музеї.

Висунуте П. Отле визначення документації як діяльності із збирання, збереження, обробки та надання в користування документів спочатку одержало досить широке міжнародне визнання й поширення. Документація, що розумілась як система знань, яку можна трактувати як науку, технологію та практичну діяльність, широко обговорювалася у виданнях Міжнародної федерації з документації. У різних країнах створювалися проекти та організовувалися центри документації.

Широке тлумачення науки про документ зустріло розуміння й серед російських фахівців. Про це свідчить, зокрема, визначення поняття документ, сформульоване в 16-му томі "Нового енциклопедичного словника", що видавався Ф.А. Брокгаузом та I.A. Ефроном, "документ" подано не тільки в традиційному для того часу - юридичному змісті, але й у цілком співзвучному з тим, що пропонував П. Отле: "Документ у широкому розумінні - будь-який неживий предмет, що містить у собі сліди людської думки й діяльності".

Пропагуючи свої ідеї і прагнучи до найбільш широкого розповсюдження світової документаційної діяльності, П.Отле неодноразово виступав на міжнародних конференціях, публікував статті й, нарешті, у 1934 р. видав фундаментальну працю "Трактат про документацію", де сформулював концепцію універсального розуміння поняття "документ" та загальні засади теорії документації. У своєй праці він зазначає цілі, операції та методи документації, також він зазначає, бібліологія як наука. Бібліологія як наука повинна мати такі умови: · Загальний або спеціальний об'єкт (явища, сутності, факти). · Особливий аспект, або інтелектуальний предмет, у якому розглядаються й координуються ці факти. ·Узагальнення, загальні факти, фундаментальні поняття, закони. · Систематизація, порівнянні результати, класифікація. · Метод, включаючи: а) дослідницькі методи, логічні способи або докази; б) класифікацію, термінологію; в) систему мерли; г) інструменти; д) запис і зберігання отриманих даних (Джерела, Бібліографія). · Організація роботи (розподіл праці, співробітництво, національні й міжнародні органи, асоціації, комісії, конгреси, інститути, що виконують дослідницькі функції, обговорення, вибір методів, утворення й поширення). · Історія. · Застосування різних категорій вивчення й діяльності. П. Отле у «Трактаті про документації» зазначає, що таке книга і документ, їх поняття, загальні характеристики та якості й дефекти книг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Столяров, Ю. Н. Провидец и мыслитель планетарного масштаба: о Поле Отле и его взглядах / Ю. Н. Столяров // Труды по библиотековедению: практ. пособие / Поль Отле. - М.: Либерея, 2002. – С. 7–26;
2. П. Отле Трактат про документацію. Книга про Книгу. Теорія й практика-1934р.;