Поль Отле і документаційна наука

 

2.2. Бібліологія як наука

Бібліоло́гія — це термін у бібліотечній справі, що має такі значення:

1. термін, що до 1950-х рр. широко використовувався для означення міждисциплінарної галузі, яка охоплює кілька споріднених дисциплін — бібліографію,бібліотекознавство, книгознавство та ін. і вивчає книжкову справу від етапу створення книги до її поширення, а також досліджує використання книжкової продукції споживачем та функціонування й циркуляцію бібліографічної, книгознавчої та ін. інформації (бібліотечне середовище, бібліотечний та бібліографічний процеси тощо);

2.  термін, у змістовному відношенні рівнозначний книгознавству. Книгознавство має розгалужені міждисциплінарні зв’язки, у т.ч. з багатьма

спеціальними історичними дисциплінами

(археографією, архівознавством, бібліографознавством, джерелознавство,іконографією, маргіналістикою, мемуаристикою,музеєзнавством, кодикологією, літописознавством, палеографією та ін.), а також з іншими науковими галузями й дисциплінами (психологією,педагогікою, соціологією, наукознавством, філософієюнауки,  статистикою, етикою, естетикою та ін.). Ці зв'язки значною мірою визначали зміст і функціональне призначення поняття «бібліології»., яке широко використовувалося протягом 19 — 1-ї половини 20 ст. в історичній науці та соціогуманітарних дисциплінах.

Ціль Бібліології полягає в тім, щоб:

1. Аналізувати, класифікувати, узагальнювати отримані дані  в області Книги, і в той  же час сприяти новим дослідженням, головним чином, що поглиблюють  теоретичної й практичну складової  Бібліології.

2. Розробити серію додаткових  «документальних форм» для подання  даних.

3. Виявити, таким чином, все  те, що може бути представлене  більш методично й раціонально  в наших знаннях і в нашій  практиці.

4. Спонукати до певних  винаходів, які ще довго залишаться  невідомими й без застосування, але яким один раз, можливо, прийде  час стати фактором настільки  глибоких перетворень, що вони  зрівняються в цьому зі справжніми  революціями.

5. Бібліологія виробляє  наукові й технічні дані, що  відносяться до наступних чотирьох  цілей:

• запис людської думки й зовнішньої реальності в елементах матеріальної природи, названих документами;
• зберігання, обіг, використання, каталогізація, опис і аналіз цих документів;
• складання сукупності документів із простих і складних документів;
• в остаточному підсумку, синоптична, точна, детальна, проста, безпосередня, швидка й усе більше повний запис даних одночасно аналітичного й синтетичного характеру відповідно до єдиного енциклопедичного універсального світового плану.

6. З наукового погляду  фундаментальний і оптимальний  бібліологічний 

принцип публікації виражається в чотирьох положеннях:

• говорити про предмет все;
• говорити все відразу;
• говорити правду;
• говорити у формі, найбільш пристосованої для розуміння. Цей принцип зм'якшується чотирма обставинами: 1) тим, що ще не відомо; 2) тезами правди, сумніву, обговорення й розходженням тез; 3) різним ступенем розуміння через розходження в мові, рівні, віці, що передує підготовці; 4) множинністю можливих форм подання, виходячи з обліку смаку кожного й можливого варіантту у поданні, доступності, ціні.

Умови створення бібліології як науки

Бібліологія повинна відповідати наступним восьми умовам, які необхідні, щоб була закінчена наука:

1. Загальний або спеціальний об'єкт (явища, сутності, факти).
2. Особливий аспект, або інтелектуальний предмет, у якому розглядаються й координуються ці факти.
3. Узагальнення, загальні факти, фундаментальні поняття, закони.
4. Систематизація, порівнянні результати, класифікація.
5. Метод, включаючи: а) дослідницькі методи, логічні способи або докази; б) класифікацію, термінологію; в) систему мерли; г) інструменти; д) запис і зберігання отриманих даних (Джерела, Бібліографія).
6. Організація роботи (розподіл праці, співробітництво, національні й міжнародні органи, асоціації, комісії, конгреси, інститути, що виконують дослідницькі функції, обговорення, вибір методів, утворення й поширення).
7. Історія.
8. Застосування різних категорій вивчення й діяльності.

 

2.3. Книга і документ

Поняття й визначення книги й документа

1. Загальне визначення. Книги - розуміючи під цим родовим  терміном рукопису й добутку  печатки всякого роду, які сумою  у кілька мільйонів були складені  або опубліковані у вигляді  окремих книг, періодичних видань, художніх публікацій - створюють  у сукупності матеріалізовану  Пам'ять Людства, у якій день  вдень реєструвалися факти, ідеї, дії, почуття, мрії, що зробили враження  на розум людини, якими б вони  не були.

Найбільш загальне визначення, яке можна було б дати Книзі й Документу: носій певного розміру з певного матеріалу, що якщо буде потреба може бути схильним до згинання або згортання, на який нанесені знаки, що представляють

деякі інтелектуальні дані.

2. Самі короткі документи. Найбільш короткий документ - це  запис на дорожньому стовпі  з назвою населеного пункту  й кілометражу. Стовп із вказівкою  «стоп» або вповільненням швидкості, простий умовний знак сигналізації (круглий, трикутний, закритий шлагбаум.

3. Бібліон. Ми вводимо  родове поняття (Бібліон, або Біблио-Грама, або Документ), що покриває одночасно  всі види книги: книги, брошури, журнали,

статті, карти, діаграми, фотографії, гравюри, патенти, статистичні таблиці, навіть фонографічні диски або кінематографічні фільми.

4. Визначення Документа.

А. В универсумі (всі предмети разом) Книга, або Документ, займає місце серед предметів матеріальних, штучних (не природних) і має інтелектуальну (не матеріальну) цінність. Матеріальні добутки є або предметами, або засобами виробництва. Є: 1) засоби виробляти корисні й споживчи речі (машини); 2) засіб, щоб відтворювати природні явища, відволікання від практичної користі (апарати); 3) засоби вимірювати явища (інструменти). Книга – засіб впровадження інтелектуальні цінності.

Б. Речі мають із документами відношення різного роду:

- Відносини осмислених  речей з речами неосмисленими, що є підставою документації.

- Самі речі можуть вважатися  предметом документації, коли як  зразок і експонат вони фігурують  в документальних колекціях (в  музеях, на виставках).

- Речі можуть створюватися  як моделі й механізми для  наукового, освітнього або рекламного  показу.

- Знаки всякого роду, нанесені  на предмети, що слугують для  їхньої ідентифікації й сигналізації.

- Застосування за аналогією  методів документації до керування  самими речами (адміністративна  Документація).

В. У писемності є властивість, виражена приказкою: «Scripta manent verba volant» (Письмена залишаються, слова летять).

- Мова може бути маревною (verba divagantur). Як сказано, її може  віднести вітер. Будучи послідовною, мова може бути переведена, хоча  б вона була нічим іншим, як рядом моментів, зв'язок яких із чисто звуковою матерією неміцний, що може виражати будь-який зміст.

- Запис концентруює думка, вона закріплює (scripta concentrant). Вони  явні. Їх читають, при бажанні  вертаючись назад у попередній  текст. Логічні зв'язки, якщо вони  не виражені явно, можуть бути  легко виявлені.

- Конструкції, тривимірні  стереограммы строго координують  ідеї (constructiones coordinant). Оскільки по  них легко контролювати порожнечі  й надмірність у розвитку ідеї  по трьох напрямках, які повинні  бути порівнянні, уже сутужніше  ризикнути піти по зовнішньому  й погано вивченому шляху.

- Машини переважно логічні (mechanica logicant). Вони не зуміли б  приводитися в рух і підтримувати  його без строгої й точної, погодженої взаємодії всіх їхніх  частин.

Г. Документ пропонує Реальності відображення шістьма способами за допомогою наступних термінів: 1. Світ (Реальність). 2. Зміст, тобто точне й повне сприйняття світу людиною. 3. Інтелект, що обробляє почуття. 4. Мова,

суспільний інструмент комунікації. 5. Наука, або колективні знання. 6.Документ, складений Розумом і для вираження Науки.

Кожний із цих посередників викликає перекручування, що поглинає

інтелектуальну енергію. Будь-яке зусилля повинне бути таким, щоб: а) усувати або зм'якшувати перекручування посередників; б) створювати кошти для сприйняття або вираження реальності.

5. Літературні визначення  Книги. За словами Мільтона людина  вмирає, книга залишається й несе  майбутнім поколінням світло, розраду, надію й чинність. Монтень відзначав, що книга утворить витончене, зовсім не гучне, але завжди живе коло спілкувань, в якому відпочивають. «Книги - це здійснювана в пресі бесіда» (Рескін). «Книги – це німі друзі, що говорять із глухими» (Фламандське прислів'я). «Книга - це пристрасть поширювати її ідеї серед людей» (Суаре). «Жодна книга не може бути такою поганою, щоб до чого-небудь не придатися» (Плиний Старший). «Книги - це німі вчителі» (Авл Гелій).

Загальні характеристики

Книга може розглядатися з погляду наступних характеристик: 1) Істинність, 2) Краса, 3) Моральність, 4) Оригінальність, 5) Ясність (зрозумілість), 6) Економічна цінність (комерційна вартість), 7) Новизна.

Документи також, як і мова, можуть не виражати правди. Замість неї вони мають можливість представлятися під оманною зовнішністю, невірною вказівкою автора або під псевдонімом, з невірними датами, невірною вказівкою

видавця, друкаря, видання й т.д. Навмисна помилка, навмисна неправда може бути справою рук автора. Поширення недостовірних або перекручених документів, навмисне поширення наклепницьких повідомлень може здійснюватися сторонніми особами. І те й інше заподіює збиток Істині і особам, які були б при цьому принижені.Новизна пронизує всю документацію, як вона пронизує все сучасне життя. Газета, телеграф, кінематограф змагаються у швидкості, щоб надати ненаситній публіці максимум повідомлень у мінімум часу.

Якості й дефекти книг

Книга-Документ повинна відповідати трьом критеріям: істині, красі, доброякісності. Говорять, наприклад, вірний і невірний звіт, невірні постанови;

гарна печатка, гарні книги. У сукупності книг індивідуальні відхилення коливаютьяс середніми значеннями. Велика кількість книг має середню цінність; по-справжньому погані книги нечисленні, книги вищої якості дуже рідкі. На діаграмі або в статистичній таблиці можна виявити криву, виражену безпосередньо або частотно (Polygone de Quetelet).

Дефекти книг: помилки, ваговитість, безладдя у викладі, неясність

основного тексту й додатків, старіння.

 

 

 

2.4. Загальні принципи та організаційний метод

 Загальні принципи

Загальні принципи можуть бути сформульовані відносно: 1) самих документів і їхніх видів; 2) сукупності документації; 3) проблеми; 4) мети й плану; 5) принципів єдності, універсальності, стандартизації, співробітництва.

Документи

 А. Попередній розгляд  приводить до розрізнення наступних  понять: 1) реальність; 2) документ, що  є поданням реальності у формі  або літературної (бібліон, запис, текст), або графічної або скульптурної (образ, зображення).

Б. У принципі їх можна розташувати в наступному порядку по зростанню числа

сполучень:

1. Реальність (Реалія) (наприклад, наука, пейзаж, особистість), або Реальність  у 

своєї власної, або природному середовищу, або Реальність експоната в колекції

(музеєграфія).

2. Зображення (образ). Воно  відтворює реальність. Відрізняють  пряму копію реальності. Вона  здійснюється одним з наступних  способів: живопис маслом і 

аквареллю (у кольорі), ізольована, або рухлива, або закріплена (фреска), плафон, вставлений у стіну, у предмет, малюнок (чорна або кольоровий), гравюра, фотографія, скульптура.

3. Репродукція зображення  реальності. Тими ж способами: картина, малюнок,

гравюра, фотографія й т.д.

4. Рукопис (Бібліон). Розрізняють  рукопис, що відносять до реальності, або рукопис зображення, і тоді  вони:

а) відносяться до зображення реальності, будь то картина, малюнок, гравюра, фотографія, скульптура;

б) відносяться до репродукції зображення, що є, в свою чергу, картиною, малюнком, гравюрою, фотографією або скульптурою.

в) Реалії, зображення, рукопис можуть, як ті, так і інші, перебувати: 1) у колекціях або спеціалізованих або універсальних; 2) у каталозі цих колекцій або в загальному каталозі.

г) Каталог елементів реальності (Реалій) є списком речей, істот і явищ, з погляду самої речі, місця й часу (у трьох варіантах).

д) Музей - колекція реальних об'єктів.

е) В органах документації можна діяти двома способами: 1) створювати в окремих службах колекції реальних речей, різні форми репродукцій, різні форми записів, будь те каталоги й репертуари по різних формах репродукцій; 2) можна, навпроти, з'єднувати в одних зборах кілька колекцій, каталог або каталоги яких, у принципі, було б можливо відрізняти. ж) Можна проводити класифікацію різних колекцій і їхніх каталогів або репертуарів по різних підставах для одних і для інших таким чином, щоб дозволяти дослідження з декількох напрямків.

Різні принципи

Потрібно здійснити принципи: 1) єдності; 2) універсальності; 3) розширюваності; 4) раціоналізації, нормалізації, стандартизації; 5) співробітництва; 6) гласності; 7) безперервності зусиль. Єдність (Складність)