Характеристика принципів кримінального процесу, які закріплені в Конституції України

ВСТУП

Принципи кримінального  процесу — це закріплені в законі основоположні ідеї, засади, найбільш загальні положення, що визначають сутність, зміст і спрямованість діяльності суб'єктів процесу, спосіб і процесуальну форму їх діяльності та здійснення правосуддя, створюють систему гарантій встановлення істини, захисту прав і свобод людини та забезпечення справедливості правосуддя, засади від яких не відступають, а їх порушення тягне за собою скасування вироку та інших прийнятих за таких умов рішень по справі.

З прийняттям Конституції України створено правову основу для реалізації можливостей демократичного шляху розвитку суспільства, побудови правової держави. Саме в Основному Законі одержали свій прояв такі найважливіші ознаки правової держави, як пріоритет прав та інтересів особи над правами та інтересами держави, взаємна відповідальність держави і особи, пов’язаність держави правом, пріоритет права над законом, незалежний суд як гарант прав особи.

Так, ст. З Конституції проголошує людину, її життя і здоров "я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини -головним обов'язком держави. Правова держава, таким чином, с формою обмеження влади правами і свободами людини, що виступають противагою всесиллю державної влади.

Однак пріоритет прав людини не знімає з неї відповідальності за належне використання своїх прав і свобод. Складається особливий правовий зв'язок і взаємна відповідальність держави і громадянина, яка не порушує свободи останнього, а лише прагне розумно поєднувати свободи всіх індивідів суспільства.

1.Поняття  і значення принципів  кримінального процесу

Перш за все  підкреслимо: кримінально-процесуальна діяльність суттєво зачіпає права і законні інтереси учасників процесу. Кримінальне судочинство може бути джерелом підвищення небезпеки для кожної особи і для судочинства в цілому, якщо воно не базується на демократичних і гуманних принципах або якщо ці принципи тільки проголошені, але їх не додержують.

Принципами кримінального  процесу є основні положення, які закріплюють найбільш загальні і суттєві властивості кримінального  процесу, виражають його природу  і демократичну суть.

Кримінальний  процес, як діяльність органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури  і суду по порушенню, розслідуванню  і розгляду кримінальних справ, суворо регламентований нормами кримінально-процесуального права. Тому принципи, як основні положення  цієї діяльності, теж повинні бути закріплені в кримінально-процесуальних  нормах, бо інакше вони не будуть регулювати правову діяльність і правовідносини.

Основні положення, щоб отримати значення принципів, повинні  діяти на всіх стадіях кримінального процесу, або на деяких з них. Але кожне основне положення, яке визнається принципом, обов'язково повинно діяти в стадії судового розгляду, що обумовлено значимістю і. місцем цієї стадії в кримінальному процесі. Які критерії визнання певного положення принципом?

Після того як я проаналізував наукову літературу, до критеріїв визнання певного положення принципом кримінального процесу слід віднести таку сукупність властивостей:

1. Це найбільш  загальні, вихідні положення, ідеї, які мають фундаментальне значення  для кримінального процесу, визнають  його спрямованість, побудову  в цілому, форму і зміст його стадій і інститутів.

2. Принципи виражають  панівні в нашій державі політичні  і правові ідеї, які стосуються  завдань, способу формування і  здійснення правосуддя в кримінальних  справах. 

3. Принципи повинні  бути закріплені в нормах права. 

4. Принципи мають  діяти у всіх стадіях або кількох стадіях кримінального процесу і обов'язково в її центральній стадії - стадії судового розгляду.

5. Порушення  будь-якого принципу означає незаконність  рішення в справі та обов'язкове його скасування.

Таким чином, принципи кримінального процесу - це найважливіші правові положення, які визначають кримінального процесу в цілому, форму і зміст його стадії та інститутів, порушення яких обов'язково тягне за собою скасування вироку та інших рішень у справі.

кримінального судочинства.

2. Система принципів  кримінального процесу

На даний час  в Україні поширена думка, про  те, щоб усі принципи судоустрою залучити до системи принципів кримінального  процесу і не провадити між ними чіткого розмежування. На мою думку слід розрізняти принципи:

1) суто організаційні,  наприклад, назначуваність слідчих  і прокурорів, централізація і  єдиноначальність у системі суддів, особливий порядок притягнення  їх до кримінальної і дисциплінарної  відповідальності; для діяльності  щодо порушення, розслідування,  судового розгляду й вирішення  кримінальних справ вони не  мають безпосереднього значення;

2) організаційно-функціональні,  наприклад, одноособовість і колегіальність, нагляд вищестоящих судів за  судовою діяльністю нижчестоящих, гласність; вони визначають як організацію, так і діяльність кримінально-процесуальних органів і є принципами судоустрою і кримінального процесу або органічною частиною принципу останнього;

3) суто кримінально-процесуальні, функціональні, наприклад, презумпція  невинуватості, забезпечування підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист, змагальність, встановлення істини, публічність, безпосередність; вони визнають кримінально-процесуальну діяльність. Як принципи кримінального процесу слід також розглядати деякі загально-правові засади і конституційні гарантії, які мають визначальне, принципове значення для кримінально-процесуальної діяльності і специфічне відбиття в кримінальному процесі.

В системі принципів  кримінального процесу доцільно вирізняти конституційні принципи, бо вони мають особливе політико-юридичне значення. Закріплення певних принципів судочинства в Конституції пояснюється значенням їх для сфери основних громадських прав і свобод, для врегулювання діяльності органів правосуддя, а також історичними традиціями. Можна з певністю констатувати, що політичне і юридичне значення конституційних принципів в Україні останнім часом значно зросло.

Вирізнення конституційних принципів зовсім не означає приниження фундаментального значення інших принципів  кримінального процесу, які закріплені в кримінально-процесуальному кодексі, а не в Конституції. Важливим є  зміст певного положення, його значення для побудови і функціонування системи кримінально-процесуального права, регульованої ним діяльності суб'єктів кримінального процесу і правовідносин між ними.

В юридичній  літературі називаються й інші принципи кримінального процесу зокрема  науковість, стадійність, достатність  підстав для процесуальних рішень, обов'язок органів судочинства поважати додержувати права, законні інтереси і гідність громадян, справедливість. Мабуть ці положення не будуть розглядатись як принципи бо згадані вимоги характерні для всіх видів правозастосувальної діяльності і не зазнають побудову і характер кримінального процесу.

Всі принципи тісно пов'язані між собою постійно взаємодіють, і тому ми цілком обґрунтовано говоримо не просто про сукупність, а про систему принципів кримінального процесу. Кожний з принципів поряд з тим, що він тісно стикається, взаємодіє з іншими принципами, зберігає свою власну цінність для побудови і перебігу процесу, свій юридичний зміст.

3. Характеристика принципів  кримінального процесу,  які закріплені  в Конституції  України

3.1. Принцип законності  в кримінальному  процесі

Принцип законності - у загальному формулюванні - можна  визначити як вимогу точного і  неухильного дотримання законів  органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, а також  всіма учасника провадження в кримінальній справі.

Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції, органи законодавчої і судової влади  здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією в межах і у відповідності до законів України.

Органи державної  влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. В ч.І ст.68 Конституції закріплений обов'язок громадян України неухильно додержуватись Конституції та законів України.

У кримінальному  процесі законність має двоякий  характер.

Розслідуючи і  вирішуючи кримінальні справи, органи дізнання і попереднього слідства, прокуратури і суду тим самим  затверджують у суспільстві і  державі режим законності. Але  ця мета не повинна досягатися будь-якими  засобами, а тим більше - ціною  порушення діючих законів. Хоча кримінально-процесуальна діяльність і спрямована на усунення порушень закону, сама вона повинна  здійснюватись у суворій відповідності до закону. Від органів держави, які здійснюють власні повноваження в кримінальному процесі, принцип законності вимагає безумовного дотримання, правильного застосування і точного виконання закону протягом всього провадження у справі.

Принцип законності знаходить своє відображення в єдиному  і обов'язковому порядку провадження  по всіх кримінальних справах (ст.ІКПК), що є гарантією від свавілля у діяльності державних органів. Суд, прокурор, органи дізнання не зважаючи на різні компетенції і процесуальне положення, спрямовують свою діяльність на здійснення в кінцевому підсумку завдань кримінального судочинства, в тому числі і на забезпечення правильного застосування закону (ст.2 КПК).

Таким чином, метою  діяльності вказаних органів є правильне  застосування закону (кримінально-процесуального, кримінального).

Зміст принципу законності розкривається в ст.5 КПК, відповідно до якої ніхто не можу бути притягнутий як обвинувачений інакше, ніж на підставах і в порядку, встановлених законом.

Кримінально-процесуальна діяльність пов'язана з серйозними право обмеженнями для осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності, і тому в ході її здійснення повинен дотримуватись закон.

Механізми забезпечення законності в кримінальному процесі  служать як судовий, так і прокурорський  нагляд.

Суттєві порушення  кримінально-процесуального закону (ст.370 КПК) і неправильне застосування кримінального закону стаття 371 КПК  є підставою для скасування вироку.

3.2. Принцип недоторканості  особи, охорона  її честі і гідності

Людина, її життя  і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні  найвищою соціальною цінністю (ч.І ст.З Конституції).

Кожний має  право на повагу до його гідності. Ніхто  не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ч.І і ч.2 ст. 28 Конституції).

Кожна особа  має право на свободу і особисту недоторканість (ч.І ст.29 Конституції).

Зазначені норма  гарантують кожному громадянинові  охорону його честі і гідності. Але під час кримінально-процесуальної діяльності в інтересах розкриття і розслідування злочинів може виникнути необхідність в обмеженні вказаного конституційного права.

Принцип недоторканості особи, охорони її честі і гідності в кримінальному процесі може бути сформульований таким чином: ніхто  не може бути позбавлений волі, заарештований, затриманий за підозрою у вчиненні злочину, підданий особистому обшуку, приводу, примусово поміщений в медичний заклад для обстеження не інакше як на підставах і в порядку, передбачених законом.  цього запобіжного заходу передбачені в ст.ст. 148,150,155-158 КПК. Оскільки ч. 2 ст.29 Конституції України відповідно до ст. 13 перехідних положень Конституції вступить в силу тільки через 5 років- після прийняття, весь цей час буде зберігатись існуючий порядок санкціонування запобіжного заходу взяття під варту прокурором або його заступником.

3. Короткочасне  затримання особи за підозрою у вчиненні злочину може провадитись тільки на підставах і в порядку, вказаних в ст.ст. 106,115 КПК. Відповідно до ч.З ст.29 Конституції обґрунтованість затримання повинна бути перевірена судом протягом 72 годин.

Затримана особа  негайно звільняється, якщо протягом 72-х годин з моменту затримання їй не вручено мотивоване рішення суду про тримання під вартою. Кожний затриманий має право в будь-який час оскаржити в суді своє затримання (ст.13 перехідних положень Конституції).

4. Особистий  обшук, якщо він проводиться  не під час затримання або під час арешту і не є складовою частиною обшуку в приміщенні або іншому місці, здійснюється за постановою органів дізнання або слідчого і тільки з санкції прокурора.

5. Привід свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, якщо вони без поважних причин не з'явилися з органи попереднього розслідування або в суд, здійснюється органами внутрішніх справ лише за мотивованою постановою органу дізнання,