Характеристика принципів кримінального процесу, які закріплені в Конституції України

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Января 2012 в 11:50, реферат

Описание работы

З прийняттям Конституції України створено правову основу для реалізації можливостей демократичного шляху розвитку суспільства, побудови правової держави. Саме в Основному Законі одержали свій прояв такі найважливіші ознаки правової держави, як пріоритет прав та інтересів особи над правами та інтересами держави, взаємна відповідальність держави і особи, пов’язаність держави правом, пріоритет права над законом, незалежний суд як гарант прав особи.

Файлы: 1 файл

Уголовный процесс.docx

— 47.98 Кб (Скачать файл)

- оглянути речові  докази;

- оголосити протоколи  та інші документи (ч.І ст. 257 КПК).

Лише у випадках, передбачених законом, допускається відступ від й цього принципу.

Зокрема, дозволяється оголосити показання підсудного і свідка, які були дані під час дізнання, попереднього слідства або на суді, при наявності істотних суперечностей між показаннями, які вони, дали на суді і під час попереднього розслідування; коли підсудний відімовився

дати показання  на судовому слідстві або справа розглядається  В його відсутності; коли явка свідка в судове засідання з тих чи інших причин неможлива; якщо при відкладенні розгляду справи свідок був допитаний, то при розгляді цієї справи в тому ж складі суду повторний виклик свідка необов'язковий і його показання може бути оголошено (ст.ст. ЗО1, 306 КПК).

Принцип безпосередності  дослідження доказів діє і в стадії попереднього розслідування, але, наприклад, при передачі справи органами дізнання слідчому (ст. 104 КПК), від одного слідчого іншому (п.9 ч.І ст.227 КПК), при розслідуванні справи кількома слідчими за окремим дорученням слідчого, в провадженні якого знаходиться справа (ст. 118 КПК), дія даного принципу обмежується.

В обмеженому обсязі діє принцип безпосередності  дослідження доказів у стадіях касаційного і наглядного провадження, бо там суд не вправі допитати свідків, потерпілих, засудженого і виправданого, призначити і допитати експерта, але він може оглянути речові докази, оголосити показання, протоколи слідчих дій, інші документи.

Порушення цього  принципу є підставою для скасування вироку або ухвали суду.

Усність процесу - це усна форма спілкування суду і учасників судового розгляду, усне обговорення всіх обставин кримінальної справи, заявлення клопотань, усне давання показань обвинуваченим, потерпілим, свідками, експертами, оголошення документів, що є у справі.

Таке ведення  судового процесу робить його доступним для присутніх у залі судового засідання, для інших людей, якщо використовується радіо, відеозапис, магнітофон.

Не суперечить принципу усності право свідка, даючи показання в суді, мати при собі нотатки в тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які важко тримати в пам'яті (ч.І ст.305 КПК), оскільки і в цьому випадку показання даються усно.

На попередньому слідстві теж широко діє принцип  усності, але клопотання можуть заявлятись письмово, обвинуваченому і свідку, коли вони того просять, надається можливість написати свої показання власноручно, про що робиться відмітка в протоколі  допиту (ст. 146, ч.З ст.170 КПК).

ВИСНОВОК

Нормативні властивості  принципів, імператив, закладений у  них, визнаються в юридичній літературі усіма авторами. Але залишаються  розбіжності з приводу способів нормативного закріплення принципів. Продовжуються дискусії про те, чи можна вважати принципом таке загальне положення, яке не одержало окремого формулювання в законна  нормативний його зміст закріплений у низці норм.

Кримінально-процесуальний  закон не містить конкретних вказівок щодо того, які з його положень є принципами судочинства. Це дозволяє будувати систему принципів, враховуючи ті чи інші приписи процесуального закону. При цьому, виходячи з нормативного характеру принципів процесу, необхідно враховувати, що форма закріплення їх в законі може бути різною. Одні принципи безпосередньо виражені в конкретних правових нормах, наприклад, здійснення правосуддя виключно судом (ст. 124 Конституції України, ст. 15 КПК), гласність судового розгляду (ст. 20 КПК, ст. 129 Конституції України), інші можуть випливати з ряду процесуальних норм, наприклад, публічність процесу (статті 4, 29, 45, 47 КІІК та ін. ), законність (статті 1, 2, 5, 25.КПК).

Думається, розбіжності в прийомах законодавчого закріплення не положення принципом права. Погляди деяких авторів на те, що не можна вважати закріпленими положення, які в ньому як такі не сформульовані, а випливають з ряду норм, спростовуються аналізом чинного законодавства.

процесу. Безперечно, це не виключає необхідності більш чіткого закріплення їх у законі. Враховуючи значущість принципів для кримінального процесу, в кодифікованому галузевому законі (Кримінально-процесуальному кодексі України) має бути окрема глава про принципи, в якій даватиметься визначення кожного з них.

Список  використаних джерел

1. Конституція  України від 28 червня 1996 року.

2. Кримінальний  кодекс України від 5 квітня 2001 року.

3. Кримінально-процесуальний  кодекс України/УКодекси України: в 3-х кн.- К.: Юрінком Інтер.-1998.-кн.З.

4. Закон України  "Про психіатричну допомогу" від 22 лютого 2000 року, стаття 3.

5. Постанова  Пленуму Верховного Суду України  від 23 грудня 1983р. "Про практику  застосування судами України  законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність".

6. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Науково-практичний  коментар Криміналь-ного кодексу  України від 5 квітня 2001 року.-К.: Каннон, 2002.-с.67-76.

7. Коржанський  М.Й. Науковий коментар Кримінального  кодексу України.- К.: Атіка, Академія, 2002.- 656с.

8. Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне  право України. Загальна частина.- Київ-Харків: Юрінком - Інтер - Право, 2002.-с.130-141.

9. Матишевський  П.С., Андрушко П.П. Кримінальне  право України. Загальна частина.-К.: Юрінком Інтер, 1999.-с. 150-168.

10. Коржанський  М.Й. Кримінальне право України.-К., 1997.-С.89.

11. Александров  Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В.  Кримінальне право України. Загальна  частина.-К.: Правові джерела, 2002.-с.219-232.

12. Коржанський  М.Й. Нариси кримінального права.-К.: Атіка, 2001.с. 121- 136.

13. Михайленко  П.П. Уголовное право УкраиньІ. Общая часть.-К., 1995.-с.96- 102.

14. Бажанов М.Й.  Уголовное право УкраиньІ. Общая  часть. Конспект лекций.- Днепропетровск, 1992.-168с. 

15. Коржанский  Н.И. Очерки теории уголовного  права.-Волгоград,1992.-216с.

16. Михеев Р.И.  Вменяемость й невменяемость.- Владивосток, 1983.-300с. 

17. Коржанський  М.Й. Словник кримінально-правових  термінів.-Київ, 2000.- 200с.

18. Шемшученко  Ю.С. Юридичний словник-довідник.- К.: РЕМША, 1996.- с. 189, 263

19. Андерш Ф., Винник В., Красницька А. Словник  юридичних термінів (російсько-український).-К., 1994р.  
 
 
 

Информация о работе Характеристика принципів кримінального процесу, які закріплені в Конституції України