Шпаргалка по "Охране труда"

  Особливу  увагу слід звернути на принципи організації  та функціонування системи управління охороною праці на підприємстві.

  Зокрема, суб’єктами управління є відповідні служби, відділи, посадові особи; об’єктами управління — діяльність функціональних служб і структурних підрозділів щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, у цехах і на підприємстві в цілому.

  Система управління охороною праці (СУОП) може бути побудована за ієрархічною трирівневою  схемою, при цьому управління здійснюється на всіх рівнях і стадіях виробничого циклу (трудової діяльності працівників): на стадії підготовки — в ході виробництва — після його завершення в умовах нормального функціонування та непланових нестандартних (надзвичайних) ситуацій.

  Слід  звернути увагу на те, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про охорону праці», власник зобов’язаний створити в  кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

12. Основні параметри, що регулюють зорові умови роботи. Характеристики та види джерел штучного освітлення.

Зоровий дискомфорт може бути викликаний:

- неправильною  орієнтацією робочого місця відносно  вікон;

- неправильне  розташування світильників;

- дія яскравих  предметів. 

Згідно вимог  нормативів, актів з ОП освітлення приміщень повинно бути суміщеним, при якому недостатнє природне освітлення доповнюється штучним. Природне освітлення повинно бути боковим і бажано одностороннім із забезпеченням КПО більше 1,5%.Вікна повинні бути обладнані сонцезахисними регульованими жалюзями.

Класифікація систем штучного освітлення

1. За  функціональним  призначенням  штучне  освітлення  підрозділяється  на 

такі типи: робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне.

Робоче  освітлення створює необхідні умови для нормальної трудової діяльності людини.

Аварійне  освітлення  включають при виході  з ладу  робочого  освітлення. Аварійне освітлення передбачається на підприємствах, де зупинка технологічних процесів може призвести до людських жертв або значних економічних втрат.

Охоронне  освітлення  передбачається  для  території підприємств,  а  також

включається в  неробочий час для освітлення приміщень. З цією метою використовується частина світильників робочого або  аварійного освітлення. 

Евакуаційне  освітлення  призначене  для евакуації людей і матеріальних

цінностей  під  час  виникнення  небезпеки. 

2. За розміщенням  джерел світла штучне освітлення  підрозділяється на загальне, місцеве  й комбіноване.

При  загальному  освітленні  світильники розташовують  у верхній зоні

приміщення.

При  місцевому  освітленні  світильники розміщують  безпосередньо над

робочою  поверхнею.

Поєднання системи  місцевого й загального освітлення називається комбінованим освітленням.

13. Аналіз гігієнічних умов праці, за ступенем важкості та оптимальність інтенсивності праці.

Згідно Гігієнічної  класифікації, умови праці поділяються  на 4 класи:

1). Оптимальні  умови праці – це умови,  при яких зберігається не тільки  здоров’я працівників, але створюються умови для високого рівня працездатності.

2). Допустимі  умови праці – характеризуються такими рівнями факторів, які не перевищують встановлених нормативів, а можливі зміни функт. стану  організмів відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни.

3). Шкідливі умови  праці – характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, які перевищують встановлені нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організми.

4). Небезпечні (екстремальні) умови праці – характеризуються  такими рівнями, вплив яких  на протязі робочої зміни створює  високий ризик виникнення важких форм профзахворювань, отруєнь, каліцтв, загрози для життя.

14. Методи розрахунку природного та штучного освітлення.

Оскільки природне освітлення постійно змінюється протягом дня залеж-

но від погоди й  інших факторів, то для його нормування, згідно  із СНиП  ІІ-4-

79, прийнятий  коефіцієнт природної освітленості (КПО). Він виражається у від-

сотках  і  визначається відношенням освітленості у певній точці приміщення Ев

(лк) до одночасної  зовнішньої освітленості горизонтальної  поверхні розсіяного

світла небозводу  Ен (лк).

  ен = КПО = (Ев/Ен) ·  100, %.

КПО вказує, яка  частина зовнішнього дифузійного  світла небозводу (у ві-

дсотках) забезпечує освітлення у визначеній точці всередині  приміщення. При 

цьому, внутрішня  освітленість (Ев) повинна вимірюватися в наступних  точках

виробничого приміщення .

Розрахунок  системи штучного  освітлення  зводиться до  вибору  системи

освітлення,  визначення  типу й необхідної  кількості  світлових приладів (ламп)

та світильників. 

Розрахунок освітлювальної установки може бути виконаний різними спо-

собами, що базуються  на двох основних методах: світлового потоку (коефіцієн-

та використання світлового потоку) і точкового.

Метод світлового потоку (коефіцієнта використання) застосовують для 

розрахунку  системи  загального рівномірного освітлення. Він дає  змогу  визна-

чити  світловий  потік  джерел  світла,  необхідний  для  створення  нормованого 

освітлення горизонтальної площі (S), з урахуванням прямого  й відбитого пото-

ків світла.

Необхідний світловий  потік Фр визначають за формулою:

  Фр = Ен ·К· S ·Z / (N · η · ν),

 де Ен –  нормативна  освітленість, лк (за  СНиП ІІ-4-79); К = 1,2...2,0 –  коефіці-

єнт запасу, що враховує запиленість приміщення (і, як наслідок – світильників)

і зниження світлового потоку світлових приладів у процесі їх експлуатації; S –

площа, що освітлюється, м2

; Z  = 1,0...1,15 –  коефіцієнт, що характеризує нерів-

номірність освітлення; N – прийнята кількість світильників; ν = 0,8 – коефіцієнт

затінення (для  приміщень з фіксованим розташуванням працюючих); η – коефіцієнт  використання  світлового  потоку  світильників  на  розрахунковій площі.

Величину цього  коефіцієнта визначають залежно  від типу світильника, коефіцієнтів відбиття полу, стін, стелі й індексу  приміщення:

  ί = А · В/h(А + В),

 де А та  В – розміри приміщення в  плані; h – висота підвісу світильників  над ро-

бочою поверхнею, м.  

Точковий  метод найбільш прийнятний для розрахунку мінімальної освіт-

леності. Освітленість горизонтальної площадки в точці  А (ЕА, лк) дорівнює

ЕА = IА· cosα / r2

де: IА  – сила світла в напрямку до точки А, кд (значення IА знаходять за криви-

ми світлорозподілу  конкретного світильника); α –  кут між нормаллю до робочої 

поверхні і  напрямку вектора сили світла в точці  А; r – відстань від світильника

до точки А.  

15. Види інструктажів.

Інструктажі  з  питань  охорони  праці  за  характером  і  часом  проведення

підрозділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий і цільовий.

Вступний  інструктаж  проводиться з усіма особами, що  влаштуються  на роботу, працівником служби охорони праці підприємства або організації відповідно до програми, передбаченої Типовим положенням. Він реєструється в журналі інструктажу й у документі про прийняття працівника на роботу.

Первинний  інструктаж проводиться  з працюючими, які поступили на роботу, безпосередньо на робочому місці відповідальним  за охорону праці – начальником цеху, майстром. Зміст цього виду інструктажу полягає у викладанні правил безпечного провадження робіт.

Повторний  інструктаж за  змістом і організацією  аналогічний первинному. Періодичність його проведення  залежить від ступеня небезпеки виконуваних робіт.

Позаплановий  інструктаж проводиться при нещасному випадку, зміні технологічного процесу, установці нового обладнання, змінах в законодавчих або нормативно-технічних документах з охорони праці.

Цільовий  інструктаж проводиться безпосередньо перед виконанням робіт, що характеризуються підвищеною небезпекою або при разовому виконанні робіт, що, як правило, не виконуються працюючим.

Всі види інструктажів, крім вступного, проводяться безпосередніми кері-

вниками працюючих  і фіксуються в журналі реєстрації інструктажів з охорони 

праці структурного підрозділу. 

16. Аналіз небезпеки при дотику до струмопровідних частин різних електромереж.

Практика показує, що в усіх областях застосування електричної  енергії на підприємствах і в  організаціях мають місце випадки  ураження людини електричним струмом.

Це може відбуватися  в наступних випадках:

•  при дотику до струмоведучих частин електроустановки;

•  при наближенні на недопустимо близьку відстань до неізольованих струмоведучих  частин;

•  з появою в електроустановці аварійного режиму що, як правило, призводить до появи  так званих напруги кроку і  напруги дотику;

•  при  невідповідності  параметрів  електроустановки  нормам,  наведеним  у відповідних  ГОСТ,  ДСТ,  Правилах  устрою  електроустановок (ПУЕ), Правилах безпечної експлуатації електроустановок (ПБЕЕ).

Електричний струм, що протікає через тіло людини, призводить до виникнення в ньому наступних основних нестандартних процесів:

•  безпосереднє  роздратування  та  збудження  живих  тканин (м’язів,  нервових волокон, серцево-судинної системи). Цей  процес відбувається в тому разі,  коли  шлях  протікання  струму  пролягає  безпосередньо  через  живі тканини організму людини; 

•  рефлекторне (непряме) збудження тканин, що є  наслідком дії електричного струму на центральну нервову систему;

•  посилення  процесу збудження тканин, виникнення неадекватних та недоцільних  команд  центральної  нервової  системи  в  результаті  накладання електричного струму на процеси розповсюдження біострумів; 

•  перетворення  електричної  енергії  в  теплову  при  проходженні  електричного струму через живі тканини, які характеризуються певним електричним опором.  

17. Структура державного керівництва і нагляду за охороною праці.

 

18. Вібрація, її дія на організм, норми та методи захисту.

Вібрація –  цей коливальний пружний рух  точки твердого тіла (механічної системи).

Вібрація характеризується такими параметрами:

•  амплітудою (зсувом щодо точки спокою) (а), мм;

•  частотою (f), Гц;

•  віброшвидкістю (V) м/с;