Шпаргалка по "Охране труда"

7. Органи державного управління охороною праці, компетенція і повноваження цих органів в галузі охорони праці, їх функції.

  Державне  управління охороною праці в Україні здійснюють Кабінет Міністрів України, Департамент державного нагляду за додержанням законодавства про працю, міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, місцеві Ради.

  Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці, визначає функції міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та порядок створення й використання державного, галузевих та реґіональних фондів охорони праці, затверджує національну програму щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці й виробничого середовища.

  Для реалізації цілісної системи державного управління охороною праці при Кабінеті Міністрів України створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення.

  Департамент реалізує державну політику в галузі охорони праці, здійснює державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці і при користуванні надрами.

  Постановою  Кабінету Міністрів від 27 січня 1993 р. колишній Держгіртехнагляд перетворено в Державний комітет по нагляду за охороною праці. Зараз це Департамент державного нагляду за додержанням законодавства про працю в системі Міністерства праці та соціальної політики України, який включає управління політики охорони праці, управління організації наглядової діяльності, управління з методології перевірок правових питань праці.

  Міністерство  праці та соціальної політики України здійснює державну експертизу умов праці, визначає порядок і здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативам з охорони праці, а також бере участь у розробці нормативних актів з охорони праці.

  Місцеві державні адміністрації  виконують такі функції:

• забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
• формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
• здійснюють контроль за додержанням нормативних актів з охорони праці;
• створюють за необхідності фонди охорони праці.

  Розглядаючи державне управління охороною праці, слід звернути увагу на профспілковий і громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці.

8. Пожежовибухонебезпечність об’єкта. Класифікація пожежної небезпеки виробництв та вогнестійкість конструкцій.

Відповідно до ГОСТ 12.1.004-85 пожежна безпека –  це стан об'єкта, при 

якому  виключається  можливість  пожежі,  а  у  разі  її  виникнення  запобігається 

вплив  на  людей шкідливих  і  небезпечних  факторів  пожежі  та  забезпечується

захист матеріальних цінностей.

  Основним  нормативним документом, що регламентує  вимоги щодо пожежної безпеки, є Закон  України «Про пожежну безпеку», прийнятий 17 грудня 1993 р. Цей закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Пожежна безпека  виробничих об’єктів забезпечується: правильним вибором ступеня вогнестійкості об’єкта та межі вогнестійкості окремих елементів та конструкцій;

Велике значення при забезпеченні заходів пожежобезпеки  має оцінка пожежної безпеки виробництв.

  Виробничі споруди поділяються на шість категорій: А, Б, В, Г, Д, Е.

Категорія А (вибухопожежонебезпечні виробництва) включає виробництва, які мають горючі гази з нижньою контраціонною межею спалахування в повітрі 10% і менше, рідина з температурою спалаху до 28˚С

До категорії Б (вибухонебезпечні виробництва) належать виробництва, що мають горючі гази з нижньою контраціонною межею спалаху в повітрі більше 10%;

Категорія В (пожежонебезпечні виробництва) — виробництва, які мають рідини з температурою спалаху, вищою 61˚С; горючий пил або волокна з нижньою межею спалаху більше 65 г/м³;

Категорія Г — це виробництва, які мають негорючі речовини і матеріали в гарячому, розжареному чи розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променевого тепла, іскор та полум’я;

  До  категорії Д належать виробництва з непожежонебезпечними технологічними    процесами, де є негорючі речовини і матеріали в холодному стані.

До категорії Е (вибухонебезпечні виробництва) належать виробництва, де є горючі гази і вибухонебезпечний пил у такій кількості, при якій з них можуть утворитися вибухонебезпечні суміші в обсязі, що перевищує 5% об’єму повітря в приміщенні, в якому за умов технологічного процесу можливий лише вибух (без подальшого горіння);

  Умови розвитку пожежі в будівлях та спорудах багато в чому визначаються ступенем їх вогнестійкості. Ступенем вогнестійкості називається здатність будівлі (споруди) в цілому опиратися руйнуванню під час пожежі. Будівлі та споруди за ступенем вогнестійкості поділяються на п’ять ступенів (І, ІІ, ІІІ, ІV, V). Ступінь вогнестійкості будівлі залежить від спалаху та вогнестійкості основних будівельних конструкцій і від межі поширення вогню по цих конструкціях.

9. Галузеві, регіональні системи управління охороною праці.

Управління  охороною праці на всіх рівнях — державному, регіональному, галузевому, на рівні підприємства, підприємців базується на законодавчих та нормативно-правових актах про охорону праці. 
Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики щодо управління охороною праці, визначає функції міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, затверджує національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці й виробничого середовища.

На  галузевому рівні суб‘єктом управління є відповідне галузеве міністерство, а об‘єктами управління – діяльність підприємств, установ та організацій галузі по забезпеченню на них безпечних і здорових умов праці.

Суб‘єкт управління на регіональному рівні – відповідна державна адміністрація, а об‘єкт управління – діяльність підприємств, установ та організацій, що розташовані на території даного регіону по забезпеченню на них безпечних і здорових умов праці.

Регіональний  контроль реалізується посадовими особами, повноважними представниками та службами місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих (зареєстрованих) на території відповідного регіону. Завданням органів і служб регіонального контролю є профілактика правопорушень у сфері охорони праці на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих на відповідній території. Головна функція цих органів і служб полягає в забезпеченні контролю за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з цих питань власниками малих підприємств, фірм, фермерських та інших господарств і фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані відповідними місцевими органами виконавчої влади і не підпорядковані (не підконтрольні) органам та службам відомчого контролю.

10. Фізико-хімічні основи горіння та пожежонебезпечність речовин. Пожежі. Причини їх виникнення та шляхи розповсюдження.

Під горінням слід розуміти складний фізико-хімічний процес окислення, який супроводжується виділенням тепла та випромінювання світла. За звичайних умов процес горіння характеризується з’єднанням горючої речовини  з киснем. Тому для горіння необхідно три компоненти:

1. Речовина, яка здатна горіти;
2. Окислювач (кисень, кисневмісні речовини, хлор, фтор, окиси азоту);
3. Джерело запалювання.

В залежності від  стану горючих систем горіння  буває гомогенне і гетерогенне. При гомогенному горінні всі горючі речовини перебувають в однакових агрегатних станах, в іншому випадку це гетерогенне горіння.

В залежності від  швидкості розповсюдження полум’я горіння поділяють на:

- детонаційне  (тис м/с);

- вибухове (сотні м/с);

- дефлеграційне  (десятки м/с).

Пожежо-вибухонебезпчність виробництв визначається агрегатним станом речовин та матеріалів, та їх показниками  пожежовибухонебезпечності. Показники: група спалимості, температура займання, температура спалаху, температура самозаймання та ін.

Горючість –  це здатність речовини або матеріалу  до горіння.

Займання –  це початок горіння під дією джерела  запалювання.

За спалимістю речовини та матеріали поділяються  на три групи:

1. Горючі
2. Негорючі
3. Важкогорючі.

 

  Пожежа  — це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що поширюється в часі і просторі та створює загрозу життю і здоров’ю людей, навколишньому середовищу, призводить до матеріальних збитків.

Причини виникнення пожеж:

- необережне  поводження з вогнем (куріння в недозволених місцях);

- виконання вогневих  робіт;

- незадовільний  стан електро-технічних приладів, порушення правил їх вантажу  та експлуатації;

- порушення режимів  технологічних процесів;

- несправність  опалювальних приладів та порушення  правил їх експлуатації;

- невиконання  вимог нормативних та законодавчих  документів з питань пожежної  безпеки.

Небезпечними  факторами пожежі є такі: 

-відкритий вогонь та іскри;  

-підвищена температура повітря, предметів і т. п.; 

-токсичні продукти горіння;   

-обвалення й пошкодження будинків, споруд, установок;

-вибухи;

-підпали і  т.д.

При забезпеченні пожежної безпеки вирішують чотири такі задачі:

•  запобігання  пожеж і утворення джерел загоряння, забезпечення пожежно-

го захисту;

•  локалізація  виниклих пожеж;

•  захист людей і матеріальних цінностей;

•  гасіння  пожеж.

Запобігання пожежі досягається виключенням утворення  горючого сере-

довища  і  джерел  запалювання,  а  також  підтримкою  параметрів  середовища  в 

межах, що виключають виникнення та підтримку процесу горіння.

11. Організація охорони праці на підприємстві.

  Управління  охороною праці на підприємстві є  складовою частиною, підсистемою загальної системи управління підприємства, бо лише за високого рівня охорони праці може бути забезпечене ефективне виконання завдань, що стоять перед підприємством, і досягнення високих економічних результатів.

  Управління  являє собою сукупність дій, спрямованих  на підтримання та поліпшення функціонування об’єкта відповідно до існуючої програми чи мети функціонування.

Метою управління охороною праці є забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності людини під час трудової діяльності.

  Управління  охороною праці забезпечує виконання  таких функцій:

  1. Організація і координація робіт з охорони праці;

  2. Аналіз і оцінка стану умов праці;

  3. Планування робіт з охорони праці;

  4. Стимулювання забезпечення високого рівня охорони праці;

  5. Контроль стану охорони праці.

При виконанні  зазначених завдань власник (уповноважений  ним орган) має керуватися такими статтями як 153, 160, 161, 163—168 Кодексу Законів про працю України, Законом України «Про охорону праці», а також нормативними актами.