Житлове право України: поняття і предмет його правового регулювання

       
- проживають за договором піднайму житлового приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 

      - проживають тривалий час за договором найму в будинках, що належать громадянам на правах приватної власності;

       
- проживають у гуртожитках.

       
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов беруться на облік для  одержання жилих приміщень у  будинках державного і громадського житлового фонду. 

      Право на першочергове отримання  житлових приміщень мають:

       
– інваліди Великої Вітчизняної  війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти і прирівняні до них у встановленому  порядку особи;

       
– Герої Радянського Союзу, Герої  Соціалістичної Праці, а також особи, нагороджені орденами Слави, Трудової слави, “За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР” усіх трьох ступенів; 

       
– особи, які хворіють на тяжкі форми  деяких хронічних захворювань, перерахованих  у списку захворювань, затвердженому  у встановленому законом порядку;

       
– особи, які перебували у складі діючої армії в період громадянської і Великої Вітчизняної воєн та під час інших бойових операцій по захисту Батьківщини, партизани та інші особи, які брали участь у бойових операціях;

       
– інваліди праці і II групи, інваліди І і II групи із числа військовослужбовців;

       
– сім’ї осіб, які загинули при  виконанні державних або громадських  обов’язків, обов’язків громадянина  щодо рятування життя людини, охорони  державної власності та правопорядку або загинули на виробництві внаслідок  нещасного випадку;

       
– робітники і службовці, які  тривалий час сумлінно працювали  на виробництві;

       
– матері, яким присвоєно звання “Мати-героїня”, багатодітні сім’ї та одинокі  матері;

       
– військовослужбовці, які виконували інтернаціональний обов’язок;

       
– військовослужбовці і сім’ї загиблих або померлих від ран і контузій, які виконували інтернаціональний обов’язок у Республіці Афганістан;

       
– особи, які постраждали під  час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до І і  ІІ категорій;

       
– сім’ї, у яких народились близнюки;

       
– вчителі, педагогічні працівники загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних  навчальних закладів та інші особи.

       
Поза чергою житлове  приміщення надається:

       
– громадянам, житло яких внаслідок  стихійного лиха стало непридатним  для проживання;

       
– особам, які повернулися з державного дитячого закладу, від родичів, опікуна  чи піклувальника, громадянам, незаконно  засудженим і згодом реабілітованим, при неможливості повернення їм жилого приміщення, яке вони раніше займали;

       
– особам, які направлені у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;

       
– особам, обраним на виборну посаду, коли це пов’язано з переїздом  в іншу місцевість. 
        Громадяни, які потребують покращення житлових умов, беруться на облік для одержання житла в будинках державного і громадського житлового фонду.

              Житлом забезпечуються згідно  з загальною чергою, позачергово  і першочергово. Право на заселення  квартири дає тільки ордер.

              Ордер на жиле приміщення-це письмове розпорядження на його заселення, що видається на підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації. Він є єдиною підставою для заселення в надане жиле приміщення, має чітко встановлену форму.

             Ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію і є підставою не лише для заселення в житло, а й для укладення з відповідальним квартиронаймачем договору житлового найму. 
 

      Договір житлового найму:

      поняття, значення та відповідальність

      за  його невиконання.

       

      Стаття 61 ЖК України  передбачає укладення договору житлового найму приміщення. Право користуватися житлом реалізується на підставі договору житлового найму.

      Договір укладається письмово на підставі ордера між наймодавцем і наймачем(громадянином, на чиє ім’я видано ордер).

      Типовий ордер найму приміщення передбачає правила користування житлом, утримання жилого будинку і при будинкової території.

      Умови, що обмежують права наймача і  членів його сім’ї врозріз із законом, уважаються недійсними.

      Житловим  кодексом України передбачено, що особи  несуть кримінальну, адміністративну чи іншу юридичну відповідальність згідно з законом, якщо воно винні:

• в порушенні порядку прийняття на облік і зняття з обліку тих, що потребують житла, порядку надання житла;
• у недотриманні встановленого терміну  заселення жилих приміщень;
• у порушенні правил користування жилими приміщеннями, санітарних правил утримання місць загального користування, використання їх не за призначенням;
• у порушенні правил експлуатації житла, безгосподарності в його утримання;
• у пошкодженні житла, устаткування та об’єктів благоустрою, а також у скоєнні інших правопорушень, передбачених чинним законодавством.

 
 

      Приватизація державного житлового фонду.

       
Приватизація державного житлового фонду - це відчуження, тобто безоплатна передача або продаж із державного житлового фонду у власність громадянам України жилих квартир чи приміщень, що їх вони займають, а також господарських споруд, що до них належать.

        Метою приватизації  є формування ринкової системи житлового забезпечення громадян України, створення умов для реалізації права громадян на вільний вибір місця проживання та способу задоволення своєї потреби в житлі. 
Законодавство про приватизацію житла визначає право громадян України приватизувати займане ними житло один раз.

      Передбачається  також, що кожен громадянин України в разі, коли частка житла, що приватизується, менша за встановлену норму, одержить компенсацію у вигляді житлових чеків. Названі чеки громадянин України може використати для приватизації як житла, так і частки майна державних підприємств чи земельного фонду. 
           Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" було прийнято Верховною Радою України 19 червня 1992 р. і введено в дію від дня опублікування. Він містить преамбулу і 13 статей: 
Стаття 1. Поняття приватизації. 
Стаття 2. Об'єкти приватизації.

       
До об'єктів приватизації належать:

        а) квартири в багатоквартирних будинках, що використовуються громадянами на умовах найму;

        б) незаселені квартири, частини  будинків, одноквартирні будинки після закінчення їх будівництва, реконструкції, ремонту й поточного звільнення.

       
Не підлягають приватизації;

        а) квартири-музеї;

        б) квартири в будинках закритих  військових поселень;

        в) кімнати в гуртожитках;

        г) квартири, віднесені в установленому порядку до непридатних для мешкання;

      д) службові квартири чи кімнати;

      е) квартири, в яких мешкають два чи більше наймачів, за відсутності згоди  всіх на приватизацію займаної квартири.

       
Приватизація квартир у будинках, включених до плану реконструкції, здійснюється після її проведення власником чи володарем будинку. Наймачі, що проживали у квартирах до початку реконструкції, після проведення реконструкції мають пріоритетне право на приватизацію цих квартир. 
Одноквартирні будинки, а також квартири в будинках, включених до планів ремонту, можуть бути приватизовані до його проведення за згодою наймачів з наданням їм відповідної компенсації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

       
Стаття 3. Способи приватизації. 
Приватизація здійснюється через: 
безоплатну передачу громадянам квартир (будинків) із розрахунку санітарної норми 21 м2 загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 м2 на сім'ю; 
продаж надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають у них або знаходяться в черзі на поліпшення житлових умов.

       
Стаття 4. Житлові чеки. 
Закон визначає житлові чеки як приватизаційні папери, що їх мають одержати всі громадяни України, у випадках, коли площа квартири, що приватизується, менша за площу, яку сім'я наймача має право одержати безкоштовно. 
Житлові чеки можуть використовуватись у приватизації державного житлового фонду, землі чи державного майна підприємств.

       
Стаття 5. Порядок розрахунків. 
За приватизації квартир чи будинків наймачеві, та членам його сім'ї в разі, коли площа житла, що приватизується, менша від площі, яку може одержати сім'я безкоштовно, наймачеві та членам сім'ї видаються житлові чеки на суму, визначувану з розміру жилої площі, якої не вистачає, та поновлювальної вартості.

       
Стаття 6. Безкоштовна передача квартир (будинків) незалежно від розміру їх загальної площі. 
Йдеться про однокімнатні квартири, одержані за знесення чи відселення всіх членів сім'ї з індивідуального житла, що належало їм на праві власності, якщо вони не одержали грошової компенсації, та згідно з іншими, передбаченими законом, пільгами.

       
Стаття 7. Права наймодавців, які не бажають приватизувати житло. 
За громадянами, які не бажають приватизувати житло, зберігається чинний порядок одержання й користування житлом на умовах найму.

       
Стаття 8. Організація проведення приватизації та оформлення права власності. 
Стаття 9. Використання коштів, одержаних від приватизації. 
Стаття 10. Утримання приватизаційних квартир. 
Стаття 11. Податок на житло. 
Стаття 12. Права власника. 
Стаття 13. Соціальний захист населення при приватизації. 

      Користування  жилими приміщеннями

      в будинках державного і громадського

      житлового фонду. 

      Як  уже зазначилося, право користуватися житлом реалізується на підставі договору житлового найму.

         Предметом договору найму житлового приміщення може бути окрема квартира чи інше ізольоване  жиле приміщення, що складається з одної чи декількох кімнат, або одноквартирний жилий будинок. Не може бути самостійним предметом договору житлового найму приміщення, яке хоч і являє собою окрему кімнату, але її розмір менший від установленого для однієї особи. Або є частиною кімнати чи кімнатою, що зв’язана з іншою кімнатою загальним входом, а також підсобне приміщення(кухня, коридор, комірка та ін.).

         Законодавство передбачає такі права та обов’язки наймача і членів його сім’ї :користуватися жилим і підсобним приміщеннями, санітарно-технічним та іншим обладнанням; залишати за собою житло на визначений законодавством термін у разі тимчасового виїзду4 здавати частину житла в піднайом іншим особам; обмінювати жиле приміщення на інше; вимагати розподілу чи об’єднання житла, надання додаткового неізольованого житла (або ізольованого в межах передбаченої законом норми); вселення інших осіб чи виселення їх на законних підставах тощо.

         Поряд із широкими правами  від наймача вимагається і  здійснення певних обов’язків: бережливе  ставлення до найманого житла;  додержання правил користування  житлом; економне використання води, електроенергії, газу, теплової енергії;  недопущення порушень житлових прав інших суб’єктів та інших необхідних правил поведінки, що передбачені Типовим договором найму житлового приміщення.