Шпаргалка по "Праву"

• засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори, пневмомаски);

•  спец.одяг (комбінезони, куртки, штани, костюми, халати, плащі,

кожухи, фартухи, жилети, нарукавники);

•  спец. взуття (чоботи, черевики, боти, бахіли);

•  засоби захисту рук (рукавиці, рукавички);

•  засоби захисту очей (окуляри);

•  засоби захисту обличчя (маски, щитки);

•  засоби захисту голови (каски, шоломи, шапки, берети);

•  засоби захисту від падіння з висоти тощо (пояси,діелектричні килимки, ручні захвати);

•  засоби захисту органів слуху (протишумові шоломи, навушники);

•  захисні дерматологічні засоби (різні змиваючі розчини, пасти, креми,мазі).

Спецодяг і спецвзуття повинні зберігати гігієнічні та експлуатаційні властивості протягом усього часу експлуатації при дотриманні умов їх використання та догляду за ними.

13. Фактори, що можуть спричинити професійні захворювання у галузі.

Професійні хвороби виникають в результаті дії на організм несприятливих факторів виробничого середовища. Існує п'ять груп факторів професійних захворювань:

1) що викликаються дією хімічних факторів (гострі і хронічні інтоксикації);

2)що викл. дією пилу (пневмокониозы-силікоз, силікатози, металлоконіози);

3) що викл. дією фізичних факторів: вібраційна хвороба; захворювання, пов'язані з дією контактного ультразвука та зміною атмосферного тиску; шумова хвороба; променева хвороба;;

4) що викл. перенапруженням: захворювання периферичних нервів і м’язів, голосового апарату і органу зор; захворювання опорно-рухового апарату; координаторні неврози;

5) що викл. дією біологічних факторів: інфекційні і паразитарні - туберкульоз, сибірська язва, дисбактеріоз, кандидамікоз шкіри і слизистих оболонок.

Розрізняють також гострі (виникає раптово) і хронічні (виникає в результаті тривалого систематичної дії на організм) професійні захворювання. Найважливіші профілактичні заходи щодо охороні праці відносяться попередні (під час вступу на роботу) і періодичні огляди трудящих.

14.Заходи та засоби поліпшення стану виробничого середовища за фактором «склад повітря виробничої зони»:

• вилучення шкідливих речовин у технологічних процесах, заміну шкідливих речовин менш шкідливими. Н-р: метиловий спирт -іншими спиртами, органічні розчинники для знежирювання – миючими розчинами на основі води;
• удосконалення технологічних процесів та устаткування (застосування замкнутих технологічних циклів, неперервних технологічних процесів);
• автоматизацію та дистанційне управління технологічними процесами та обладнанням;
• герметизацію(непроницаемость газов и жидких в-в) виробничого устаткування;
• попередні та періодичні медичні огляди робітників, дотримання правил гігієни;
• контроль за вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої зони;
• використання засобів індивідуального захисту;
• засоби вентиляції.

Вентиляція – це найбільш ефективний засіб регулювання якістю повітря робочої зони.

15.Заходи та засоби поліпшення стану виробничого середовища за фактором «мікроклімат» в умовах галузі:

1. удосконалення технологічних процесів та устаткування (впровадження нових технологій для зменшення виділення тепла у виробничі приміщення);
2. раціональне розміщення технологічного устаткування;
3. автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами;
4. раціональна вентиляція, опалення та кондиціювання повітря;
5. забезпечити нормальні теплові умови в холодний період року;
6. раціоналізація режимів праці та відпочинку (скорочення робочої зміни, введення додаткових перерв, створенням умов для ефективного відпочинку);
7. теплоізоляція устаткування та захисних екранів (мінеральна вата, склотканина, пінопласт).
8. на виробництві застосовують також захисні екрани(відбиваючі, поглинаючі. відвідні та комбіновані) для відгородження джерел теплового випромінювання від робочих місць.
9. використання засобів індивідуального захисту.

16. Показники стану виробничого середовища, за якими, нормуються оптимальні умови праці на підприємстві галузі

Оптимальні умови праці – умови, при яких зберігається не лише здоров'я працівників, але і створюються передумови для підтримки високого рівня працездатності.

Умови праці — це сукупність взаємозв’язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізичних, соціальних чинників конкретної праці, зумовлених розвитком продуктивних сил суспільства, що визначають вплив на здоров’я і працездатність людини.

На формування умов праці впливає багато факторів, основними з яких є соціально-економічні, техніко-організаційні та природні. Підгрупи соціально-економічних факторів:

• нормативно-правові (законодавство про працю, стандарти, санітарні норми і правила);

• економічні (матеріальне та економічне стимулювання; система пільг за несприятливі умови праці);

• соціально-психологічні (психологічний клімат у колективі, проведення «днів ОП»);

Техніко-організаційні фактори впливають на формування умов праці на робочих місцях, ділянках, у цехах (предмети, продукти та засоби праці; технологічні процеси; організаційні форми виробництва, праці та управління).

Дія природних факторів зумовлена особливостями природного середовища та передбачає додаткові вимоги до технологій, організації виробництва і праці. Їх підгрупи:

• географічні (кліматичні зони);

• біологічні (особливості рослинного та тваринного світу в сільському господарстві);

• геологічні (характер добування корисних копалин).

17.Основні джерела шуму і вібрації на підприємстві

Залежно від фізичної природи шуми поділяють на такі групи:

— шум механічного походження (виникає при вібрації поверхонь обладнання);

— аеродинамічного п. (виникає внаслідок різних процесів у газах).;

—електромагнітного п. (виникає внаслідок коливань електричних пристроїв);

—гідравлічного п. (виникає у рідинних процесах (гідравлічні удари)).

В умовах експлуатації обладнання, машин, механізмів, промислових установок нескладно виявити, яке власне джерело спричиняє зростання шуму. Найбільш шумними є деревообробні підприємства, де застосовується деревообробне обладнання (рубальні машини, рейсмусові, круглопилкові верстати), рівень шуму в межах 93-118 дБА.

18.Заходи і засоби захисту працюючих від шуму і вібрації в умовах галузі

Методи зниження шуму на шляху його поширення включають:

• акустичну обробку приміщень (застосування звукопоглинаючих пристроїв);
• ізоляція джерел шуму або приміщень (звукоізолюючі огородження, кабіни, екрани, кошти віброізоляції);
• застосування глушника шуму.

До засобів індивід. захисту від шуму відносять: протишумові вкладиші, навушники і шоломи.

Методи зменшення їх параметрів на шляху поширення вібрацій від джерел їх виникнення, а саме вібропоглинання, віброгасіння та віброізоляцію.

Вібропоглинання забезпечить перетворення енергії механічних коливань вібрацій у теплову енергію і досягне істотного ефекту при боротьбі з вібраціями.

Віброгасіння, досягаємо зменшення реактивного опору коливної системи. Забезпечуємо його застосування ударних та динамічних віброгасників маятникового, пружинного та плаваючих типів.

Вібрацію використовуваних металорізальних верстатів забезпечуємо шляхом введення в коливну систему додаткового пружного зв’язку, який перешкоджає передачі вібрації від вібруючого верстата до підлоги виробничого приміщення, суміжних верстатів, працівників цеху. Крім того, для захисту від вібрацій передбачаємо організаційно-технічні заходи(експлуатація обладнання). Допустимий шум, який виникає при роботі металорізальних верстатів, тоді, коли вимірювальні рівні звукового тиску (63-8000 Гц) будуть нижчі, ніж значення, котрі визначаються граничним спектром.

19. Види навчання з питань охорони праці

Основним нормативно-правовим актом, що встановлює порядок та види навчання є "Типове положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці".

Працівники при прийнятті на роботу і періодично у процесі роботи, а також учні, курсанти, слухачі та студенти під час трудового і професійного навчання проходять перевірку знань з ОП відповідно до професії, з надання першої допомоги потерпілим, правил поведінки у разі аварій та інструктажі з охорони праці.

Навчання і перевірка знань з питань ОП посадових осіб проводиться під час прийняття їх на роботу і періодично один раз на три роки.

Позачергове навчання і перевірка знань посадових осіб, а також фахівців з питань ОП проводяться при переведенні працівника на іншу роботу або посаду.

Позачергове навчання з ОП може проводитися у формі семінарів.

За характером і часом проведення інструктажі з питань ОП поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний проводиться з (спеціаліст служби ОП):

• працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу;

• учнями та студентами(практикантами);

• під час екскурсій на підприємство.

Первинний проводиться до початку роботи на робочому місці з працівником:

• новоприйнятим (постійно чи тимчасово);

• який переводиться з одного підрозділу до іншого;

• який виконуватиме нову для нього роботу;

• відрядженим працівником іншого підприємства.

Проводиться з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів:

а) до початку трудового або професійного навчання;

б) перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо.

Повторний проводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником/групою п..

Позаплановий проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті ОП:

а) при введенні в дію нових нормативно-правових актів з ОП та доповнень;

б) зміні технологічного процесу, заміні або модернізації приладів, сировини, матеріалів;

в) порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з ОП, що призвели до травм, аварій, пожеж;

Цільовий проводиться з працівниками:

а) при ліквідації аварії, стихійного лиха;

б) при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства, оформлюються наряд-допуск.

20. Зміст інструкції з охорони праці та вимоги до її тексту

3.1. Кожній інструкції  присвоєні назва і номер. У  назві коротко вказується, для  якої професії або виду робіт  вона призначена.

3.2. Текст інструкції розбитий на розділи і підрозділи, які складаються з пунктів.

3.3. Вимоги інструкцій необхідно викладати відповідно до послідовності технологічного процесу і з урахуванням умов, в яких виконується дана робота.

3.4. Інструкції повинні  містити такі розділи:

1. Загальні положення (сфера застосування інструкції, загальні відомості працівника, умови і порядок допуску працівників до роботи, вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни);

2. Вимоги безпеки перед початком роботи (порядок приймання зміни, підготовки робочого місця, перевірки справності обладнання, перевірки наявності та стану сировини);

3. Т. б. під час виконання роботи (відомості щодо безпечної організації праці, правила безпечного поводження з сировиною, правила безпечної експлуатації);

4. Т. б. після закінчення роботи (порядок безпечного вимикання, здавання робочого місця; вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, повідомлення роботодавця про всі недоліки);

5. Т. б. в аварійних ситуаціях (відомості про засоби та дії, спрямовані на запобігання можливим аваріям; дії щодо подання першої мед. допомоги).·

21.Класифікація приміщень галузі з небезпеки ураження електричним струмом

1)Приміщення підвищенною небезпекою з умовами:

• струмопровідної підлоги (залізобетонної, цегляної, землянох і т.п. );
• струмопровідного пилу чи вологи (>75%);
• високої температури (>35°С);
• можливості одночасного дотику людини до заземлених металоконструкцій будівлі, апаратів,механізмів, з одного боку, і до металевих корпусів електрообладнання – з другого.

2) Приміщення з особливою небезпекою з умовами:

• особливої вологи (відносна вологість повітря близька до 100%, стеля, стіни, підлога і речі, що знаходяться у приміщенні, покриті вологою);
• хімічно активного або органичного середовища (постійно або довгочасно є агресивні пари, гази, рідини, утворюється за потіння, пліснява,що руйнують ізоляцію обладнання);
• не менше двох умов для приміщень з підвищеною небезпекою.