Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Марта 2011 в 00:56, курсовая работа
Метою дослідження є узагальнення існуючого стану та законодавчої регламентації наявної проблеми, в аспекті визначення проблемних питань, щодо суб’єкта злочину, згідно кримінальному законодавству зарубіжних країн.
Відповідно до обраної мети вирішуються такі теоретичні завдання:
◦визначити поняття суб'єкту злочину та його місце у складі злочину за кримінальним правом України.
◦висвітлити підходи до розуміння суб'єкту злочину за законодавством країн англосаксонської та романо-германської правової системи.
Вступ 3-4.
1. поняття суб’єкта злочину та його місце
у складі злочину за кримінальним правом україни 5-13.
2. Суб’єкт злочину за законодавством країн
Англо-саксонської системи права. 14-21
3. Суб’єкт злочину за законодавством країн 22-28
континентальної системи права.
Висновки. 29-31
Список використаної літератури.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКА
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
Кафедра
кримінального права
КУРСОВА
РОБОТА
на тему:
«Поняття суб’єкта злочина згідно кримінальному
законодавству зарубіжних країн»
Студента 2 курсу 1 потоку
денного відділення, група № 5
Інституту прокуратури та слідства
Чулкова Антона Павловича.
Науковий керівник:
к.ю.н.,проф. Мірошниченко
Наталя
Анатолівна.
Одеса
2010
Зміст
Вступ
1. поняття суб’єкта злочину та його місце
у
складі злочину за кримінальним
правом україни
5-13.
2. Суб’єкт злочину за законодавством країн
Англо-саксонської
системи права.
3. Суб’єкт злочину за законодавством країн 22-28
континентальної системи права.
Висновки.
Список
використаної літератури.
Вступ
Вчення про суб'єкт злочину привертає увагу не лише українських учених-юристів, психологів, психіатрів, педагогів, представників інших наук, але також теоретиків і практиків багатьох зарубіжних держав.
Необхідність повного і всебічного дослідження даного питання диктується тим, що як в теорії, так і в судовій практиці є спірні питання, пов'язані з поняттям суб'єкта злочину. У свою чергу, вивчення суб'єкта злочину в зарубіжному кримінальному законодавстві (зокрема, інститутів відповідальності, покарання, співучасті в злочинах із спеціальним суб'єктом, осудності та ін) дає можливість глибше зрозуміти сукупність всіх елементів (ознак), цілісного вчення про склад злочину.
Пояснення поняття і сутності суб'єкта злочину, а також вивчення кримінального законодавства зарубіжних держав будь-якої орієнтації в історичному аспекті мають важливе методологічне значення для вітчизняної науки кримінального права та вдосконалення судово-слідчої практики.
У
рамках правового інституту суб'єкта
злочину в даний час вимагають
порівняльно-правового аналізу
У зв'язку з цим представляється важливим дослідження окремих елементів складу злочину в кримінальному праві різних зарубіжних держав, з тим щоб використовувати результати даних досліджень для проведення комплексного аналізу всіх елементів у сукупності. Ці та інші проблеми дають можливість говорити про актуальність вибраної мною теми курсової роботи.
Об'єктом
курсової роботи є суспільні відносини,
що складаються при притягненні до кримінальної
відповідальності осіб, які вчинили злочини,
та визнання їх суб'єктами злочину, і що
виражаються в різних підходах до розгляду
основних ознак суб'єкта злочину в кримінальному
України та зарубіжних країн.
Предметом моєї роботи кримінальне законодавство України та зарубіжних країн, а також практика його застосування правоохоронними органами та судами.
Метою дослідження є узагальнення існуючого стану та законодавчої регламентації наявної проблеми, в аспекті визначення проблемних питань, щодо суб’єкта злочину, згідно кримінальному законодавству зарубіжних країн.
Відповідно до обраної мети вирішуються такі теоретичні завдання:
Формування низки методологічних основ вчення про суб'єкта злочину відноситься до теорій і правових поглядів І. Канта, Г. В. Ф. Гегеля, А. Фейєрбаха,
І. Г. Фіхте
і інших філософів і
І. Козочкін, Н. Кузнєцова, Р. Міхеєв, О. Сітківська, С. Яценко та інші.
Великий внесок у розробку проблем пов'язаних із суб'єктом злочину у своїх дослідженнях на різних етапах розвитку нашої держави внесли відомі вчені в галузі кримінального права, кримінології, психіатрії та психології: Ю. М. Антонян, Я.М.Брайнін, М. Г. Іванов, В. С. Орлов, В. С. Прохоров, О. А. Піантковскій, О.М.Трайнін, В. Г. Павлов, Н. А. Мірошниченко.
Питання
суб'єкту злочину є дуже важливими
в теорії і практиці застосування
норм кримінального права, оскільки суб'єкт
злочину є одним з елементів складу злочину
як підстави кримінальної відповідальності.
Без встановлення суб'єкта злочину не
може бути виконання і одне з кримінально-процесуальних
завдань, а саме: покарання винних і недопущення
покарання невинних.
1.
поняття суб’єкта злочину
та його місце у складі
злочину за кримінальним
правом україни.
Суб'єкт злочину в кримінальному праві - це один з обов'язкових елементів складу злочину, який являє собою сукупність ознак, зазначених у кримінальному законі, і означає особу, яка може і зобов'язана нести перед державою кримінальну відповідальність у разі вчинення ним суспільно небезпечного діяння. Інакше кажучи суб'єкт злочину - особа, яка здійснює вплив на об'єкт кримінально-правової охорони і здатна нести за це відповідальність 1.
У Загальній частині КК виділено спеціальний розділ IV - «Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)». У Кримінальному Кодексі дається визначення загального суб'єкта злочину, яким є «фізично осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наступати кримінальна відповідальність»2.
Для того щоб визначити, чи містить вчинене діяння склад злочину, а отже, чи можлива кримінальна відповідальність, необхідно з'ясувати, чи володіє особа, яка вчинила це діяння, встановленими в законі ознаками. Такими ознаками, передбаченими у всіх складах злочинів, є осудність і досягнення певного віку. Ці ознаки незмінні і обов'язкові для всіх складів.
Тому в процесі розслідування справ дуже важливо встановити точний вік особи (число, місяць, рік народження). У тих же випадках, коли відсутні підтверджуючі це документи, необхідно провести судово-медичну експертизу 3.
Згідно з постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу з кримінальних та цивільних справах» від 30.05.1997 р. № 8 для встановлення рівня загального розвитку неповнолітнього, ступеня його розумової відсталості та для вирішення питань, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі керувати ними, може бути проведена судово-психіатрична, психологічна або комплексна психолого-психіатрична експертиза 4. Вимоги до даної експертизи закріплені в ст.433 КПК України, а також в інших нормативно-правових актах. Судово-психіатрична експертиза (надалі - експертиза) призначається органами досудового слідства та суду і проводитися за їх відповіднім рішенням з метою відповіді на питання, що виникають під час провадження адміністративних, кримінальних та цивільних справ з приводу психічного стану особини5.
Перш за все суб'єктом злочину може бути фізична особа. Тому кримінальна відповідальність з кримінального права України має завжди строго індивідуальний характер, тобто відповідальності підлягає тільки та фізична особа, яка вчинила злочин або була співучасником його здійснення. Цей висновок фактично закріплений у статтях 6, 7 і 8 КК, де говориться, що нести кримінальну відповідальність можуть громадяни України, іноземці й особи без громадянства6.
Важливою і невід'ємною ознакою суб'єкта злочину є досягнення певного віку. Вік - це визначений за документами юридичний період життя людини. Вік виміряється часом. При наявності документів вік особи визначається документами. При відсутності документів вік встановлює судово-медична експертиза 7.
І тут варто відразу ж помітити, що як теорія кримінального права, так і кримінальне законодавство різних правових систем, а також нашої держави пов'язують з віком суб'єкта злочину настання кримінальної відповідальності, при порушенні ним норми кримінального закону 8.
Питання
про обрання певного
У частині 1 ст. 22 КК України прямо зазначено, що «кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років». Цей вік називають загальним віком кримінальної відповідальності. У частині 2 цієї ж статті встановлюється знижений вік кримінальної відповідальності — чотирнадцять років — за окремі, прямо перелічені законом злочини. Серед цих злочинів зазначені, наприклад, такі, як: умисні вбивства (статті 115-117 КК), умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121; частини 3 статей 345, 346, 350, 377, 398); диверсія (ст. 113), бандитизм (ст. 257), зґвалтування (ст. 152), крадіжка, грабіж і розбій (статті 185, 186, 187) і деякі інші. Передбачений ч.2 ст. 22 КК перелік злочинів, за які настає відповідальність з чотирнадцяти років, є вичерпним.
Особа вважається, що досягла певного віку, не в день народження, а починаючи з нуля годин наступної доби 10.
Обов'язковою ознакою суб'єкта злочину є також осудність. Суб'єктом злочину може бути лише осудна (ч. 1 ст. 19 КК) або обмежено осудна (ст. 20 КК) особа. Осудність - нормальний стан психічно здорової людини, що виражається у здатності віддавати звіт у своїх діях і керувати ними 11.
Информация о работе Поняття суб’єкта злочина згідно кримінальному законодавству зарубіжних країн