Господарські товариства як юридичні особи

Повні товариства відомі людству ще не ранніх стадіях зародження торгівлі та економіки, тому очевидним є і той факт, що регулятивні норми таких товариств розвивались, змінювались та вдосконалювались протягом багатьох століть. Однак з розвитком цівілізації, нагромадженням капіталу, бажанням людини створювати шось більш досконале і тим самим підвищувати життя на новий рівень, спричинило до виникнення нових відносин в господарських товариствах, розширення меж їх діяльності та зміни самої суті поняття господарське товариство. Хоча такі зміни відбуваються доволі швидко, законодавство невстигає вчасно реагувати, та узаконювати всі нові правила що виникають під час здійснення діяльності товариствами, а отже виникають прогалини в законодавстві, тому українскі науковці та парламентарі повинні більш ефективніше працювати над врегулюванням нових відносин в цій сфері, щоб українська економіка йшла поруч з економікою розвинутих постіндустіральних країн світу і тим самим приносила дохід бюджет країни.

 

 

2.3. Командитне товариство

 

Командитне товариство є одним із найстаріших видів господарських товариств. Особливістю цього виду господарського товариства є наявність у складі його засновників двох груп із різним правовим становищем. Першу групу складають засновники, які несуть необмежену відповідальність за зобов’язаннями товариства (повні учасники) засновники цієї групи займаються керівництвом справи товариства (визначають загальні та пріоритетні напрямки діяльності, укладають договори та контракти з третіми особами, і займаються розподілом прибутку та вирішують кадрові питання). До іншої групи належать вкладники (так звані «командитисти») – засновники, які практично не беруть участі в керівництві товариством та відповідають по боргах товариства тільки у межах внесених ними вкладів.

Командитним товариством визначається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників) [5]. Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

Як зазначає Ю.В. Яковлєв, командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується всіма повними учасниками. Засновницький договір повинен містити розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними часток у майні товариства [22, с. 121]. В засновницькому договорі стосовно вкладників вказується тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, порядок і склад внесення ними вкладів.

Фірмове найменування командитного товариства має містити: імена (найменування) не менш ніж одного повного учасника з додаванням слів «компанія» а також «командитне товариство».

Управління командитним товариством здійснюють повні учасники. Вкладники не мають права брати участі в управлінні справами командитного товариства. Вони можуть тільки виступати від імені товариства за довіреністю.

Командитне товариство ліквідується при вибутті всіх вкладників. Повні учасники мають право командитне товариство перетворити на повне товариство.

Відповідно до загального правила, встановленого ст. 114 ЦК України засновниками командитного товариства можуть бути як фізичні, так і юридичні особи [3]. Кількість учасників командитного товариства вказується в установчих документах товариства. Повні учасники несуть ризик пов’язаний із діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів, а також ця умова відноситься до вкладників товариства, якщо за умовами установчого договору вони несуть збитки.

Правовий статус повних учасників командитного товариства та їх відповідальність за зобов’язаннями товариства встановлюється положеннями ЦК України про учасників товариства. Особа може бути повним учасником тільки одного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства.

Розмір статутного фонду командитного товариства, на відміну від товариства з обмеженою відповідальністю та акціонерного товариства визначається засновниками товариства, а не законодавством.

Управління справами командитного товариства здійснюють учасники з повною відповідальністю. Якщо у товаристві існує тільки один учасник, який несе певну відповідальність, він веде справи командитного товариства самостійно. Вкладники не мають права перешкоджати рішенням, діям учасників, які несуть повну відповідальність по управлінню справами командитного товариства.

Вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів.

Припинення діяльності командитного товариства. Згідно із нормами ЦК України припинення юридичних осіб можливо шляхом ліквідації або реорганізації [3]. Як зазначає Я.М. Шевченко, ліквідація – це така форма припинення діяльності юридичної особи, яка не передбачає перехід прав і обов’язків у порядку правонаступництва [20, с 251].

Реорганізація передбачає виникнення на основі діючої юридичної особи однієї або більше нових юридичних осіб [12, с. 253].

Командитне товариство припиняє свою діяльність у разі вибуття усіх учасників з повною відповідальністю. При вибутті усіх вкладників, учасники з повною відповідальністю вправі замінити ліквідацію товариства та перетворити його на повне товариство. У цьому випадку, як і у разі ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до установчого договору та державної реєстрації.

Наявні у командитному товаристві грошові кошти, включаючи і виручку від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці найманих працівників товариства і виконання обов’язків перед банком, бюджету, іншими кредиторами у першу чергу розподіляється між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відповідальністю у порядку і на умовах, передбачених установчим договором. У разі недостатності коштів товариство для повного повернення вкладникам їх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками відповідно до їх долі у майні товариства.

 

 

2.4. Товариство з обмеженою  відповідальністю

 

Товариством з обмеженою відповідальністю (надалі – ТзОВ) є товариство, що має статутний фонд поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном [5].

Установчі документи ТзОВ, крім загальних відомостей, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному (складеному) капіталі. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному (складеному) капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. Учасники ТзОВ, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями у межах вартості не внесеної частини вкладу кожного з учасників.

ТзОВ має статутний фонд, поділений на частки. Ці частки є відображенням вкладів, що їх вносять учасники при створенні товариства. Відповідно до статутного фонду визначається мінімальний розмір майна ТзОВ, який гарантує інтереси його кредиторів.

Згідно ч. 2 ст. 144 ЦК України не допускається звільнення учасника ТзОВ від обов’язку внесення вкладу до статутного фонду товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства [3].

Статутний (складений) капітал ТзОВ повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення ТзОВ.

Зменшення статутного капіталу ТзОВ допускається після повідомлення про це в порядку, встановленому статутом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків. Збільшення статутного капіталу ТзОВ допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі.

ТзОВ несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном, відповідно його учасники не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. Як зауважує Є. О. Харитонов, в цьому виявляється характерна ознака товариства та його учасників, яка полягає не в обмеженні відповідальності товариства як суб’єкта господарювання певними сумами коштів або майна, а саме в обмеженні відповідальності учасників товариства розміром вкладів, що були ними внесені [14, с. 122].

Згідно ч. 2 ст.140 ЦК України учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями у межах вартості частини вкладу кожного з учасників [3].

Вищим органом ТзОВ є збори учасників, що складаються з учасників або призначених ними представників. Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

У ТзОВ створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії.

На сьогодні, на нашу думку, можна виділити такі проблеми при створенні і діяльності ТзОВ: надмірні вимоги до статутів підприємств; недостатній захист прав учасників товариств, зокрема відсутність належних механізмів контролю за діяльністю виконавчого органу та притягненням до відповідальності членів такого органу; недосконале правове регулювання процедур виходу та виключення учасників із товариства; відсутність механізмів спадкування частки в ТзОВ; неефективність регулювання діяльності органів управління товариством, зокрема обтяжливі й несучасні процедури скликання загальних зборів учасників тощо.

 

 

2.5. Товариство з додатковою  відповідальністю

 

На сьогодні товариства з додатковою відповідальністю менш поширені, оскільки забезпечують своїм учасникам менш привабливий режим, який передбачає накладення на них додаткової відповідальності за виконання боргових зобов’язань у разі його ліквідації. Однак згідно із законодавством окремі види підприємницької діяльності можуть провадитися виключно в організаційно-правовій формі товариства з додатковою відповідальністю.

Згідно із ст. 65 Закону України «Про господарські товариства» товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника [5].

Згідно ст. 80 ГК України, товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариства, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників [2]. У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов’язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.

Статутний фонд товариства з додатковою відповідальністю поділений на частки визначених установчими документами. Мінімальний його розмір становить 100 мінімальних заробітних плат .

Товариство з додатковою відповідальністю несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном. У разі недостатності майна учасники товариства з додатковою відповідальністю несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

На відміну від товариства з обмеженою відповідальністю, відповідальність учасників товариства з додатковою відповідальністю не обмежується лише сумою внесків до статутного фонду. Додаткова відповідальність у вигляді стягнення належного учасникам майна настає в обсязі, кратному розміру внеску кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

На даний час механізм регулювання діяльності таких товариств не відповідає сучасним вимогам щодо його гнучкості та ефективності, а саме має, зокрема, такі недоліки:

- права учасників товариств  не достатньо врегульовані або  взагалі відсутній механізм їх  реалізації та захисту, а саме  оплата вартості частки учасника  товариства, який подав заяву  про вихід із товариства, здійснюється протягом року. Водночас такий учасник не має можливості скористатися своїм правом доступу до фінансових документів товариства, протидіяти виведенню активів із товариства, що призводить до значного зменшення вартості частки такого учасника до настання строку її оплати;