Господарські товариства як юридичні особи

 

 

Тема курсової – «Господарські товариства як юридичні особи»

 

ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………………......		4
РОЗДІЛ 1.	ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЮРИДИЧНУ ОСОБУ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ
1.1.	Поняття та ознаки юридичної особи ………………..............	7
1.2.	Правосуб'єктність юридичної особи ………………………..	12
1.3.	Класифікація юридичних осіб ……………………………….	14
РОЗДІЛ 2.	ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА ЯК ЮРИДИЧНІ ОСОБИ
2.1.	Акціонерне товариство ……………………………………….	18
2.2.	Повне товариство ……………………………………………..	22
2.3.	Командитне товариство ………………………………………	26
2.4.	Товариство з обмеженою відповідальністю …………….....	29
2.5.	Товариство з додатковою відповідальністю ………………	31
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………….		35
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………		37

 

 

Перелік позначень та умовних скорочень,

що використовуються в даній роботі:

 

 

АТ    - акціонерне товариство,

ГК   - Господарський кодекс,

і т.д.   - і так далі,

НКЦПФР  - Національна комісія з цінних паперів та

фондового ринку,

ПАТ   - публічне акціонерне товариство,

ПрАТ  - приватне акціонерне товариство,

С., (с.)  - сторінка,

ст.    - стаття,

ТзОВ   - товариство з обмеженою відповідальністю,

ЦК    - Цивільний кодекс.

 

ВСТУП

 

 

Конституція України надає кожній особі право на підприємницьку діяльність [1]. Здійснення цього право особою можливе як безпосередньо у формі приватного підприємництва так і опосередковано – шляхом участі у юридичній особі. Частка опосередкованого здійснення підприємницької діяльності є надзвичайно важливою. Враховуючи переваги, що надає конструкція юридичної особи, її феномен відомий людству ще з часів Стародавнього Риму. Жодна сучасна держава не обходиться без використання його в своїй практиці.

Розповсюдження господарських товариств, на жаль – і проблем їх правового регулювання, зумовило значне збільшення наукових  досліджень, пов'язаних з вивченням правового феномена господарського товариства, можливостей його застосування і шляхів його вдосконалення.

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що правовий статус господарських товариств та їх підприємницька діяльність були і є предметом наукових досліджень вчених, представників науки цивільного права. У вітчизняній правовій науці проблеми юридичних осіб в цілому і господарських товариств зокрема  знайшли своє віддзеркалення в роботах таких вчених, як  
С. Братусь, В. Борисова, О. Вінник, І. Красько, О. Кібенко, І. Спасибо-Фатєєва, Я. Шевченко, Р. Шершеневич, О. Щербина. Вказані автори в своїх роботах розглядали різноманітні аспекти правової природи і застосування господарських товариств в юридичній практиці. Дані дослідження проводяться з метою виявлення проблем та особливостей функціонування господарських товариств (як позитивних, так і негативних) і відповідно подальшого вдосконалення на цій основі законодавства України щодо їх правового регулювання.

Сьогодення вимагає прискорення курсу реформ, розбудови сучасного цивілізованого громадянського суспільства, створення правового поля, яке стимулюватиме розвиток національно підприємництва. Прийняття нового Цивільного та Господарського кодексів відчутно дисциплінувало сферу діяльності господарських товариств. Звісно, немає сумніву, що Закон України «Про господарські товариства» створив правове підгрунтя для формування ринкової інфраструктури і виконав свою історичну місію. Сьогодні об’єктивна реальність, світовий досвід ринкового господарювання свідчить про необхідність розробки ще більш досконалого, цивілізованого законодавства, спрямованого на залучення інвестиційних ресурсів, котрі сприятимуть відновленню та подальшому забезпеченню зростання виробництва, в тому числі і завдяки господарським товариствам. 

Господарські товариства – це родове поняття, яке об’єднує п’ять самостійних видів товариства: повне, командитне, товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство. Їх загальною ознакою є статутний капітал, який поділений на частки між учасниками. Учасником вказаних товариств можуть бути як фізичні так і юридичні особи. Між тим кожний вид товариства має свої особливі ознаки.

Мета даної курсової роботи полягає у висвітленні суті господарських  товариств через загальні основи про юридичну особу. Відповідно до Закону України «Про господарські товариства» господарські товариства є юридичними особами [5].

Для досягнення поставленої мети в курсовій роботі зосереджено увагу на виконанні таких завдань:

- розкрити зміст поняття юридичної особи;

- охарактеризувати ознаки юридичної  особи в цивільному праві;

- проаналізувати класифікацію юридичних осіб;

- охарактеризувати види господарських  товариств, а саме акціонерне  товариство, повне товариство, командитне  товариство, товариство з обмеженою  відповідальністю, товариство з  додатковою відповідальністю;

- дослідити особливості та порядок створення господарських товариств як юридичних осіб цивільного права.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з діяльністю господарських товариств як юридичних осіб цивільного права та взаємовідносини між господарським товариством та його учасниками.

Предметом дослідження є норми чинного цивільного законодавства про загальні засади створення і функціонування юридичних осіб.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел, який налічує 22 найменування. Загальний обсяг роботи становить 39 сторінок.

 

 

РОЗДІЛ 1.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЮРИДИЧНУ ОСОБУ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

 

1.1. Поняття і ознаки юридичної особи

 

ЦК не дає визначення поняття юридичної особи. Натомість ст. 80 ЦК, котра називається «Поняття юридичної особи», містить вказівку на деякі характерні риси цього поняття, зазначаючи, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді [3].

Таким чином, погоджуючись із думкою Є. О. Харитонова, маємо лише вказівки на такі ознаки юридичної особи:

1) це – організація, тобто певним чином організаційно і структурно оформлене соціальне утворення;

2) вона має бути створена і зареєстрована у встановленому законом порядку;

3) вона має цивільну правоздатність  і дієздатність (правосуб'єктність), тобто здатна набувати і реалізовувати  цивільні права і обов'язки  від свого імені;

4) вона може бути позивачем і відповідачем у суді [14, с. 170].

Поміж цих властивостей не вистачає деяких традиційних ознак юридичної особи: наявність відокремленого майна, самостійна відповідальність за зобов'язаннями тощо. На нашу думку, для аналізу поняття юридичної особи мають бути враховані і зазначені властивості, оскільки вони дозволяють відрізнити юридичну особу від інших соціальних утворень, зокрема, різноманітних об'єднань, філій і представництв, які не є суб'єктами цивільного права. Тому перелік ознак юридичної особи має виглядати таким чином:

1) наявність певним чином організаційно  і структурно оформленого соціального  утворення – організації;

2) наявність у цієї організації  відокремленого майна;

3) зазначена організація створена  і зареєстрована у встановленому законом порядку;

4) вона має цивільну правоздатність  і дієздатність (правосуб'єктність);

5) ця організація самостійно  несе відповідальність за своїми  цивільними зобов'язаннями;

6) зазначена організація може  бути позивачем і відповідачем  у суді.

Зупинимося на цих ознаках детальніше.

І. Наявність певним чином організаційно і структурно оформленого соціального утворення – організації. Традиційно у цивілістичній літературі ця ознака юридичної особи іменувалася як вимога «організаційної єдності». Організаційна єдність виражається у визначенні цілей і завдань юридичної особи, у встановленні її внутрішньої структури, компетенції органів, порядку їхнього функціонування тощо.

Організаційна єдність закріпляються у статуті юридичної особи, її установчих документах або у акті органу влади про створення юридичної особи публічного права. Наприклад, наявність статуту є обов'язковою вимогою для акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю (ст.ст. 143, 151, 154 ЦК, ст. 13 Закону України «Про акціонерні товариства» [3; 4]).

Крім того, щодо окремих видів юридичних осіб закон передбачає обов'язкові правила щодо організації їхньої внутрішньої структури та порядку функціонування її органів управління.

2. Майнова самостійність юридичної особи припускає наявність у юридичної особи майна, що виділене і враховується окремо від майна засновників цієї юридичної особи та від майна інших власників.

Для різних видів юридичних осіб їхня майнова відокремленість має різні прояви. Так, майнова відокремленість державних підприємств проявляється через інститут права господарського відання. Згідно із ст. 136 ГК України це право включає в себе можливість володіння, користування і розпорядження майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених законодавством [2].

Для державних установ як некомерційних організацій, що фінансуються з державного бюджету, правовий режим закріпленого за ними майна визначається більш вузьким правом оперативного управління.

Що стосується інших видів юридичних осіб (приватні підприємства, колективні підприємства, кооперативи, господарські товариства, господарські об'єднання тощо), то їхня майнова відокремленість виражається у праві власності.

Разом з тим майно юридичної особи може не обмежуватись майновими об'єктами, а полягати ще й в наявності зобов'язальних майнових прав. Крім того, деякі юридичні особи не мають майна на праві власності, господарського відання або оперативного управління. Все їхнє майно може складатися з грошових внесків на банківських рахунках, а займані ними приміщення знаходитись у володінні на умовах договору оренди.

3. Важливою ознакою юридичної  особи є наявність у неї  цивільної правоздатності і дієздатності (правосуб'єктності) або здатності брати участь у цивільному обігу від свого імені.

Юридична особа від власного імені самостійно розпоряджається своїм майном, набуває цивільних прав та обов'язків (зокрема, укладає договори, вступає у зобов'язання) і здійснює їх. Така діяльність від власного імені у цивільному обігу слугує зовнішнім вираженням самостійності правосуб'єктності юридичної особи [6, с. 204].

Забезпеченню індивідуалізації юридичної особи, можливості її участі у цивільному обігу слугує найменування юридичної особи, котре дозволяє одразу визначити основні ознаки організації – чи є вона підприємницькою, комерційною або непідприємницькою, на яких засадах грунтується її відповідальність перед контрагентами за договорами тощо. 

Відповідно до правил, встановлених у ст. 90 ЦК, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму [3].

Крім того, найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності, а юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування, яке може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом. Фірмове найменування як засіб індивідуалізації його власника є об'єктом виключного права і може бути використане тільки за згодою носія цього права.