Вимоги  до перекладача, що працює з системою автоматизованого перекладу, в жодному  разі не можуть бути нижчі, аніж до перекладача, котрий здійснює переклад без такої  системи. Адже текст, одержаний як результат роботи комп'ютерної програми, ще не є перекладом, це тільки напівфабрикат і при його опрацюванні редактора підстерігає безліч небезпек, підводних рифів, що їх не завжди помітить і досвідчений майстер. Тим часом позірна простота одержання такого "перекладу" спокушає редакторів обмежуватися "полегшеним варіантом" редагування, коли виправляють тільки явні нісенітниці, не вчитуючись у текст.

 
 
 

[12] - 3. Про склад і структуру фонових знань див.: Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Язьік и культура: Лингвостраиоведение в препо-давании русского языка как иностранного. -3-є изд., перераб. и доп. М.: Русский язык, 1983.

[13] - 4. Докладніше про поняття лінгво-етнічного бар'єру та ного складники див.: Латьггиев Л. К. Перевод: проблемы теории, практики и методики преподавания. М. : Просвещение, 1988. - С. 81 91.

2. Друковані та інтернет-видання: 

      2.1 Українська та  російська мови  в друкованих ЗМІ

 

    За  даними Держкомтелерадіо, в 2005 році за кількістю назв газет, що видавалися, україномовні газети склали 51%, російськомовні – 40%. В Україні поширеню є практика, коли в україномовних а назвою газетах чи журналах взагалі відсутні україномовні матеріали.

    Якщо  взяти разовий тираж газет  за 100%, то з них на україномовні газети припадає 31%, а на російськомовні – 64%. Причому протягом 10 років вага україномовного накладу скорочувалась (з 47% в 1995), а російськомовного – зростала (з 47% в 1995) – дані Держкомтелерадіо.

    Щодо річного накладу, то в україномовних газет він становить 34% супроти 63% у російськомовних. Протягом 10 років вага україномовного щорічного накладу скорочувалась (з 50 в 1995), а російськомовного – зростала (з 45% в 1995).

    За  даними Рахункової палати, оприлюдненими  ще в 2003 році, на сто українців припадало 46 примірників газет рідною мовою, а на сто росіян, які проживають в Україні, – 386 примірників або у 8,4 разів більше.

    В Україні виходить лише дві загальнонаціональні  щоденні газети винятково українською  мовою – «Україна молода» та «Газета  по-українськи». Ще кілька щоденних газет виходить паралельно двома мовами.

    Найбільш  тиражні загальнонаціональні щоденні  видання («Сегодня», «Факты», «Вечерние  Вести», «Комсомольская правда») виходять винятково у російськомовному варіанті.

    В той же час кілька україномовних  газет, котрі виходять з періодичністю від разу до кількох разів на тиждень, входять до числа лідерів за накладами – зокрема, «Експрес», «Сільські вісті», "Високий замок".

    Співвідношення  річного накладу журналів (періодичних видань), за даними Книжкової палати Україні імені Івана Федорова, становить 70 на 19% на користь російськомовних видань: з 132457000 екземплярів 92 932 000 видано російською мовою, і лише 24 923 000 - українською.

    Протягом 10 років вага україномовного річного  накладу журналів скоротилась з 70% в 1995 до 19% в 2005, а російськомовного – навпаки, зросла з 18 в 1995 до 70% в 2005.

    Щодо  сегменту так званих глянцевих (жіночих, чоловічих журналів тощо), спеціалізованих  журналів, то тут україномовний продукт практично відсутній.

    Офіційна  статистика не враховує контрабандних потоків, якими потрапляють в Україну з Росії російськомовні ЗМІ, не зареєстровані в Україні.

    Російськомовна  преса розповсюджується по всій території  України. В деяких регіонах Півдня та Сходу україномовна преса майже  відсутня в мережах розповсюдження. Єдиними україномовними газетами в цих регіонах є видання, засновані Радами та держадміністраціями. Плани роздержавлення цих ЗМІ швидше за все призведуть і до їх мовного перепрофілювання і повного зникнення і без того вкрай нечисленних регіональних україномовних видань.

    В Харкові після формування в облраді  більшості навколо Партії регіонів голова облради Василь Салигін вже  оприлюднив свої наміри ліквідувати  єдину україномовну газету області "Слобідський край" через переведення  її на двомовний режим. [14]

 

    2.2 Українська та  російська мови  в Інтернеті

    Як  свідчить контрольний підрахунок, проведений 29 січня 2007 року, серед перших 500 сайтів, які увійшли до рейтингу рубрики  «Топ-25» порталу http://www.bigmir.net/, спостерігається наступне співвідношення україномовних та російськомовних он-лайнових ресурсів, що базуються в УА-неті. :

    Якщо  двомовні сайти зарахувати одночасно і до російськомовних, і до україномовних, то ситуація виглядатиме наступним чином:

     
При цьому слід брати до уваги  мовну придатність для України  російських сайтів. В Інтернет-спільноті УА-нет вважється і є насправді сегментом Рунету, в загальному масиві яких частка україномовних сайтів тяжіє до нуля.

    Висновки та рекомендації

    Україна в цілому є двомовною державою, в якій відносно найбільшою є група винятково україномовних, і дещо меншими дві приблизно однакові групи – двомовних та винятково російськомовних.

    Громадяни України в цілому добре знають як українську, так і російську мови, причому останню - дещо краще. За даними соціологічних опитувань, "вільно або на достатньому рівні" українською володіє 86%, а російською – 92%. В цілому по Україні в усіх сферах громадського життя, крім освіти та частково державного управління, домінує російська мова. В багатьох сферах присутність української є вкрай низькою або тяжіє до нуля, як-то в бізнесі, Інтернеті, сфері послуг, шоу-бізнесі, кіно- та відеопрокаті, виробництві телесеріалів тощо.

    В переважній більшості сфер публічного життя рівень поширеності та використання української мови не відповідає ані  етнічному розподілу населення на українців чи росіян (77,8% на 17,3%), ані кількості громадян, які відповідно вважають рідною українську чи російську мову (67,5% на 29,6%), ані реальній мовній побутовій практиці, де 68,6% так чи інакше вживають українську мову а 61% російську. За саме такої чисельності національних та мовно-практикуючих спільнот ("українфонів" та "русофонів"), за істотної переваги тих, хто рідною вважає українську мову, реальна її присутність у більшості сфер є нижчою 50%, рівно як і нижчою від рівня поширеності російської мови. [15]

      2.3 Порівняння ЗМІ та Інтернету

Що ж принципово нового для користувача вносить  Інтернет у інформаційний простір?

Примітка: + так, - ні, У - з використанням спеціальних додаткових пристроїв або за деяких умов /З таблиці видно всі переваги Інтернету. [16]

[14]  та [15] - http://uabooks.info/ua/book_market/analytics/?pid=2386

[16] - http://journlib.univ.kiev.ua

      2.4 Переваги та недоліки друкованих видань і їх електронних версій в Інтернеті.

ПЕРЕВАГИ:

Друковане видання

·  зручність використання - можна читати будь-де;

·  читач отримує відразу повний комплект інформації;

·  інформація всіх категорій уміло скомпоновано.

Web-видання

·  відсутня процедура тиражування;

· читач конкретного номера газети (журналу) потенційно є користувачем Інтернету;

·  доставка номера автоматично забезпечується системою Інтернет;

·  газета однаково доступна всім користувачам Інтернет незалежно від місця проживання;

·  легко робити тематичні добірки інформації. Деякі видання ведуть такі добірки, а у деяких є спеціальні пошукові служби в архіві видання;

·  можна читати (знайомитися зі змістом) видання на незнайомій іноземній мові, використовуючи спеціальне програмне забезпечення, що забезпечує автоматичний переклад тексту;

·  "електронна підшивка" за рік займає усього кілька мегабайт пам"яті, і може бути організована відповідно до інтересів користувача;

·  наявні фрагменти статей можна легко використовувати для роботи (копіювати, переробляти, цитувати);

·  виявлені помилки легко виправляються;

·  читач може легко познайомитися з виданням, не купуючи його;

·  існують різні варіанти доставки електронного видання: WWW, електронна пошта, електронне розсилання, FTP.

НЕДОЛІКИ

Друковане видання

·  необхіден друк накладу;

·  частина тиражу залишається не розкупленою;

·  необхідно використовувати службу доставки;

·  доставка за межі країни істотно обмежена;

·  важко робити тематичні добірки інформації з підшивки;

·  незручно збирати підшивки газет і журналів;

·  вкрай утруднений пошук необхідної статті в підшивці;

·  важко використовувати знайдені матеріали для часткового відтворення;

·  помилки, допущені при друці, неможливо виправити.

Web-видання

·  необхідно мати комп"ютер, модем і телефон (або виділену лінію);

·  необхідно платити за підключення до Інтернету;

·  читати і дивитися матеріали можна тільки на комп"ютері (хоча можна і роздрукувати);

·  розсіюється увага від великої кількості цікавої інформації. [17]

 

3. Специфіка інтернет-видання

 

     Не  тільки мережний аналог друкованої преси  можна зустріти в Інтернеті. Все  частіше на верхні рядки рейтингів  попадають мережні видання, що існують  лише в Інтернет. Чому ж зростає  попит саме на такі видання? Чим мережна  газета відрізняється від звичайної?

     По-перше: жанр "мережної" преси визначається специфікою Інтернету як медійного  середовища й особливостями сприйняття інформації з екрана монітора. У  першу чергу це гіпертекстові  посилання, що забезпечують доступ до архівів та інших електронних ресурсів. Таким чином, читач має справу не з лінійним текстом, а з розширеним обсягом інформації.

     По-друге: численні форми зворотного зв"язку (гостьові книги, форуми, конференції, интерактив) дають читачу можливість брати участь у виробництві інформаційного продукту і розмивають межу між автором і читачем. Крім того, звичайне для "класичної" преси придушення авторської індивідуальності через ретельну редактуру в мережній пресі поки не поширено.

     По-третє: мережні ЗМІ володіють перевагами у порівнянні з друкованою пресою. Це можливість негайної публікації матеріалів, завдяки чому мережні видання є оперативнішими за газети і телебачення, адже оперативність газети обмежена терміном виходу номера, а оперативність телебачення - часом виходу в ефір новин; оперативність Інтернет-видання взагалі нічим не обмежена. Саме це і стало причиною появи "стрічки новин". Однак, на думку деяких журналістів, у ній зацікавлене дуже вузьке коло споживачів інформації. Представник "більшості" не має потреби в такій кількості різноманітних новин, що проходять каналами інформаційних агентств.