Розроблений індивідуальний варіант екскурсії Мукачівський замок «Мукачево»

 Екскурсійна методика, по суті, є оригінальною у таких  питаннях, як визначення і практичне  використання методичних прийомів  показу об’єктів. Що ж стосується  розповіді у ході екскурсії,  то в ній, як правило, використовують  звичайні методичні прийоми і форми усної мови - довідка, бесіда, опис, пояснення, коментар, цитування, літературний монтаж. Таким чином, екскурсійна методика одну частину своїх прийомів і засобів розробляє самостійно (тобто передбачає використання специфічних методичних прийомів), а другу частину, пов’язану із розповіддю, вона, в основному, запозичує із арсеналу інших розділів і форм культурно-освітньої роботи. Методичні прийоми, які використовуються у цій частині (розповіді) або не мають своєї екскурсійної специфіки, або представлені у доповненому чи модернізованому вигляді. Лише у незначній частині методики розповіді використовуються чисто екскурсійні методичні прийоми (прийом посилання на очевидців, прийом репортажу, прийом співучасті тощо).

Будь-яка методика, в решті, - це вміння виконувати певну роботу у чіткій відповідності до затверджених правил, вимог і рекомендацій.

Виходячи із вищезазначеного, можна стверджувати, що екскурсійна методика являє собою суму певних конкретних вмінь щодо проведення екскурсійної роботи, яка передбачає розробку нової екскурсії, підготовку проведення чергової екскурсії, проведення екскурсії за рекомендованою технологією, закріплення отриманих екскурсантами знань, нарешті, підвищення рівня знань екскурсоводів з методичних питань. Таким чином, екскурсійна методика існує не сама по собі, а нерозривно пов’язана з процесами підготовки і проведення екскурсій [5, с.112].

Основою для екскурсійної методики є два поняття – показ  і розповідь. З одного боку, це назва  двох основних елементів екскурсії, які розкривають тему, з іншого – два самостійних розділи  методики підготовки і проведення екскурсій  і, нарешті, це два цілеспрямованих  види діяльності екскурсовода.

 

3. Технологія підготовки і проведення екскурсій

Підготовка екскурсій  проводиться в декілька етапів: вибір  теми екскурсії, створення екскурсії  під вибрану тему, підготовка екскурсовода для проведення екскурсії. Вибір  теми екскурсії залежить від потенційного попиту, конкретного замовлення або  цілеспрямованого створення "банку" екскурсій. Тема екскурсії повинна  об'єднувати всі об'єкти відвідування в єдине ціле.

Підготовка екскурсії  проводиться творчою групою, склад  якої залежить від теми екскурсії. Тут  можуть бути залучені працівники музеїв, галерей, наукових закладів, спеціалізованих  туристично-екскурсійних організацій.

Робота розпочинається з  підбору матеріалу по темі і його вивчення, відбору об'єктів показу, а також накопичення знань  по всіх розділах теми.

При опрацюванні матеріалів по темі доцільно скласти бібліографію літературних та інших джерел, а  також використати архівні матеріали, розповіді учасників подій та очевидців, кінохроніку та ін. Важливим етапом створення екскурсії є  правильний підбір об'єктів показу.

 В Україні на державному  обліку знаходиться велика кількість  пам'ятників архітектури, історії,  культури, археології, а в музеях  країни зберігаються мільйони  експонатів.

Об'єктами екскурсій можуть бути:

- місця, пов'язані з  історичними подіями;

- природні об'єкти і  заповідники;

- будівлі і споруди;

- меморіальні пам'ятники  і комплекси;

- об'єкти, пов'язані з життям  і творчістю видатних особистостей;

- пам'ятники мистецтва;

- експозиції музеїв, картинних  галерей, виставок, технічні експонати;

- археологічні пам'ятки.

При великій кількості  таких об'єктів необхідно звернути увагу на їх правильний відбір з  урахуванням пізнавальної цінності, важливості, змісту, функціонального  призначення, безпечності та ін.

Екскурсія не повинна бути перевантажена великою кількістю  відвідуваних об'єктів, тому що це збільшує її тривалість і зменшує інтерес  туристів. Оптимальна тривалість екскурсії  по місту складає 2-3 години, при цьому  з інтересом сприймається не більше 15-20 екскурсійних об'єктів.

При підготовці екскурсії  доцільно скласти паспорт на кожний об'єкт, в який має бути внесено  назву об'єкта, події, пов'язані з  цим об'єктом та дати, коли відбувались  ці події, місцезнаходження, джерела  інформації про об'єкт та дані про  авторів об'єкта, безпека при його відвідуванні, фотографії та відеозйомки  та інші дані. Процес створення екскурсії  також включає в себе розробку екскурсійного маршруту, тексту екскурсії, методики проведення, розробку і виготовлення демонстраційного матеріалу (фото, відео, плакати), калькуляцію витрат і розрахунок ціни на екскурсійну послугу, затвердження екскурсії у встановленому порядку, рекламу екскурсійного маршруту.

При пробному обході або  об'їзді маршруту екскурсовод зобов'язаний ознайомитися з планом розташування вулиць і площ, визначити місця  стоянок транспортних засобів, місцезнаходження об'єкта та площадки для найкращого показу, провести хронометраж маршруту та ін.

 Після пробного обходу  або об'їзду затверджується контрольний  текст екскурсії, на основі  якого екскурсовод готує індивідуальний  текст, а також різні варіанти  даної екскурсії.

 На основі контрольного  тексту, індивідуального тексту  екскурсовода, контрольного обходу  або об'їзду, хронометражу маршруту, складається паспорт екскурсійного  маршруту і всі ці документи  разом подаються на засідання  методичної комісії. Методична  комісія приймає матеріали та  шляхом відкритого захисту на методичній раді екскурсоводом, який брав участь в розробці екскурсії, затверджує екскурсійний маршрут [5, с.163].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II: КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКСКУРСІЇ «СТОРІНКАМИ  ІСТОРІЇ -  ВИШНІВЕЦЬКИЙ  ПАЛАЦ»

Відвідана мною екскурсія  називається «Сторінками історії-Вишнівецький палац».

Тривалість екскурсії 1 година.

Наша екскурсія  розпочалася біля однієї з брам Вишнівецького  палацу. Екскурсовод почала з загальних  відомостей про містечко.

Старовинне містечко в 18 км на південь від Кременця, в  Збаражському районі. Перша згадка про це поселення відноситься  до 1395 року, коли князь Вітовт дав  Дмитру КорибутуВишнівець, де той заклав замок на правому березі р. Горині (зараз це село Старий Вишневець). Це вже волинські землі.

Відоме поселення тим, що саме тут розташовувалося родинне  гніздо магнатів Вишневецьких.

Пізніше ми попрямували  всередину палацу,де дізналися про  рід Князів Вишнівецьких.І про  сам палацовий комплекс.

Та Вишнівець цікавий тим що тут розташований  старовинний замок, який 1720 року останній з роду Вишневецьких князь Михайло-Серватій перебудував на палац, що зберігся і до наших часів. По смерті Вишневецького у 1744 р. маєтність переходить до Мнішиків. Вони збільшують палац, роблять з нього першокласну магнатську резиденцію. Чудова картинна галерея, інтер‘єри оздоблені в стилі пізнього рококо робили палац в Вишнівцях найгарнішим на Волині. (див.додаток 1)

1852 року граф АнджейМнішек  продає Вишнівець принцесі Абамелекта  вже в 1857 році палац став  власністю графа Володимира де  Броель-Платер, а вже від нього  - за якийсь невеликий борг - будинок  перейшов до І.Толя. Саме в цей  час багато картин, частина славетної бібліотеки та інші цінні речі були вивезені з палацу до Росії.

Палац знаходиться в чудовому старому парку. Зараз будівля  використовується як клуб та бібліотека.

Комплекс складається  з самого палацу, 2 флігелів, 2 брам та парку. 1395 р вперше згадано цю фортецю, та її планування і оборонна система  остаточно склались 1640 р. Замок зазнав значних руйнувань, 1705 р. фортифікації було відновлено, в 1720 р. фортецю перебудували на палац. Наступної перебудови комплекс зазнав в кінці 18 ст. Під час першої світової війни споруда була зруйнована, та в 20-х рр. ХХ ст. знову відбудована  за участю відомого архітектора модернізму В. Городецького (він звів католицький  костeл та будинок з химерами в  Києві).

Та знову війна - і знову  руйнація палацу. Капітальний ремонт будівлі відбувся в 50-ті рр.

Класицистичний палац  складається з кількох об‘ємів, об‘єднаних в 18 ст. в симетричну П-подібну  композицію з ризалітами, яка утворює  курдонер з партерним парком. Стіни  І ярусу рустовано. Центральну частину  палацу виділено трикутним фронтоном  з пишним ліпленням у тимпані.

Парк було закладено в 18 ст. архітектором Д. Міклером.

Пізніше ми пройшли  до галереї роду Вишнівецьких.

М. Вишневецький, один з власників  садиби, зібрав свого часу тут надзвичайно  багату колекцію живопису.До неї входить близько 600 портретів князівських родин Вишневецьких, Мнішеків, Пооцьких, Замойських, Сангушків, Чарторийських, Тишкевичів, Фірлеїв, Острозьких, Лещинських, а також польських королів з династій Лешків, Попелів та Ягелонів.

В колекції є також близько 40 картин історичної тематики, серед них - “Сандомирський Рокош” (невідомого автора, 1606 р., зараз в НМІ України), твори Я.-Б, Плерша “Від‘їзд Катерини ІІ з Канева”, “Ілюмінація Канева в 1787 р.” (зараз у Львові), “Присвоєння Мнішекам князівського титулу Оттоном ІІІ” (тепер - в Києво-Печерському заповіднику), “Битва під Хотином” (1673 р., можна побачити в Олеському замку).

Вже в 50-х рр. 19 ст. багато творів з зібрання Вишневецьких було вивезено за кордон. І пізніше картини  продавалися на аукціонах, багато з  них потрапило до галерей Відня, Кракова чи Варшави.

Після того як ми вийшли з маєтку Вишнівецьких, вона розповіла нам деякі цікаві відомості  про відвідувачів замку,та легенди  пов’язані з ним.

Певний відрізок часу пов'язує вишнівецький замок та його околиці iз самим Богданом Хмельницьким. Через Вишнівець козацькі полки  йшли до Берестечка. У селі Колодно  біля Вишнівця гетьман стояв табором, очікуючи кримського хана. А після  його зради та важкої поразки саме у вишнівецькому замку татари тримали гетьмана в полоні. У замку  він пробув до кінця липня 1591 року аж поки татари не отримали за нього  викуп.

Останній iз роду князів Вишневецьких — Михайло Серватій — перебудував  замок у величний палац у класичному стилі, його оточував розкішний парк, що нараховував понад тисячу дерев. Після його смерті Вишнівець разом  із палацем перейшов у володіння  Мнішеків.

Князі Вишневецькі та їх спадкоємці зібрали велику бібліотеку, що нараховувала близько 15 тисяч томів, серед яких було чимало стародруків, рідкісних видань, а також оригінали  листів королів, царів, магнатів. Особливо важлива роль у поповненні книгозбірні  належить князеві Михайлу- Юрію Мнішеку.

1876 року бібліотеку викупив  і вивіз до Києва граф Толль,  де тримав її у підвалі. Але  одного разу лопнула каналізаційна  труба і вода залила книги.  На жаль, врятувати вдалося лише  невелику частину бібліотеки.

Старі стіни замку, пізніше  палацу князів Вишневецьких, пам'ятають чимало історичних осіб. У різні  часи тут побували Іван Мазепа, Петро I, Станіслав Понятовський останній польський король, Микола Костомаров, Тарас Шевченко, Оноре де Бальзак, Юліуш Словацький, Леся Українка, Симон  Петлюра.

1848 року, подорожуючи півднем  Волині у складі Археографічної  комісії, Вишнівець відвідав Тарас  Шевченко. Саме тут від місцевих  жителів він почув оповідь  про «скажені шахи» Яреми Вишневецького.  Гра у шахи відбувалася на  велетенській, вимощеній зі світлого  та темного каменю, шахівниці,  де роль фігур виконували люди, кріпаки Вишневецького. «Виграні»  фігури відразу ставали власністю  того із вельможних шахістів, хто їх «вигравав».

У XIX — на початку XX століття далеко за межами Вишнівця славилася  картинна галерея князівського палацу. Тут було близько тридцяти живописних портретів князів Вишневецьких, Острозьких, Мнішеків та інших відомих шляхетських  родин. Портрет Дмитра Вишневецького (Байди) з колекції палацу нині зберігається у Державному історичному музеї  в Києві. Пантеон феодалів доповнювався галереєю портретів польських королів, починаючи від Лешків і закінчуючи останнім королем Речі Посполитої Станіславом  Августом Понятовським. Було також  багато інших картин, на яких зображувалися  битви з татарами і турками, мисливські сцени, пейзажі, краєвиди міст, а також  серія полотен, присвячених історії  Лжедмитрія і Марини Мнішек (зараз  вони зберігаються у Московському історичному музеї).

На початку ХХ століття власник палацу генерал Демидов  подбав про поповнення колекції новими мистецькими творами.

Під час Другої світової війни палац було частково знищено  та розграбовано. Відбудувати його вдалося лише у 70 роках. З того часу тут знаходиться селищний будинок  культури, бібліотека, ПТУ, а праве  крило займає шкіргалантерейна фабрика. Але, попри велику кількість господарів, як це, на жаль, зазвичай і є —  споруда перебуває у вкрай  занедбаному стані. У багатьох місцях обвалилася штукатурка, руйнуються стіни, потребує ремонту дах. Безумовно, такий  унікальний історико-архітектурний  пам'ятник, як палац та залишки замку  князів Вишневецьких заслуговує й іншого призначення та кращої долі.