Особливості розвитку туристичної інфраструктури Херсонщини

зміст 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      Херсонська  область володіє величезним потенціалом  для розвитку туризму і, зокрема, міжнародного. Вона єдина з усіх областей України має вихід до двох теплих морів — Чорного та Азовського, володіє великим — довжиною майже в 200 кілометрів узбережжям, що має унікальні оздоровчі якості та нічим не поступається іншим українським курортам. Сприятливі кліматичні умови, велика кількість санаторно-курортних закладів надають можливості для розвитку рекреації. Природні рекреаційно-оздоровчі ресурси Херсонщини не вичерпуються кліматичними умовами. Родовища мінеральних вод, цілющих грязей, цілком придатних для бальнеологічного лікування, роблять окремі райони Херсонської області унікальним місцем для відпочинку і зміцнення здоров'я. Херсонщина володіє невичерпними природними багатствами: просторі лісові масиви, безліч малих річок з прекрасними краєвидами, заказники, заповідники, найкращі з яких, зокрема, заповідник Асканія-Нова мають світове значення. Крім того Херсонщина має велику історико-культурну спадщину, що складалася протягом багатьом століть. Починаючи від часів скіфів і сарматів, греків та венедів Херсонщина була головною ареною розвитку історичних подій в Північному Причорномор'ї. Про це свідчать чисельні пам'ятки старовини.

      Туризм  позитивно впливає на процес диверсифікації економіки, оскільки надає певний обсяг  робіт для суміжних галузей системи  господарства, які безпосередньо  беруть участь в обслуговуванні туристів під час мандрівки. Це стосується роздрібної торгівлі, громадського харчування, готельного господарства, побутового обслуговування, зв'язку, виготовлення сувенірів та інших товарів туристичного призначення, сільського господарства, будівництва, рекламної індустрії, екскурсійної діяльності, культури та сфери розваг.

      Надання туристичних послуг є вигідним для  держави з точки зору використання ресурсів. Зарубіжні туристи платять за турпродукт, не вивозячи його з України. Історико-культурні та архітектурні пам'ятки, природний потенціал залишається на місці. Особливістю туристичних послуг є те, що споживачі (туристи) мають можливість корисно провести своє дозвілля, отримати приємні враження від мандрівки, оздоровитися, здійснити шоп-тури, розширити культурно-пізнавальний кругозір, поєднати навчання з відпочинком, реалізувати свої потенційні можливості у видах туризму спортивного спрямування.

      Об’єктом  дослідження є стан і перспективи туристичної інфраструктури туризму Херсонщини.

      Предметом дослідження є процес розвитку туристичної інфраструктури та напрями подолання проблем в ній.

      Мета  дослідження полягає в узагальненні знання про туристичну інфраструктуру Херсонської області та вирішенні проблем та перспектив розвитку туристичної інфраструктури.

      Поставлена  мета досягається шляхом виконання таких завдань:

• проаналізувати інфраструктуру туристичної галузі;
• дослідити формування туристичної інфраструктури;
• проаналізувати інфраструктуру туристичної індустрії та її суб'єкти на Херсонщині;
• вивчити проблеми та можливості удосконалення  туристичної інфраструктури Херсонщини.

       Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. 

Розділ 1.

Туристична  індустрія та її складові 

1.1. Інфраструктура туристичної  галузі 

       Туристська  індустрія — взаємопов'язана система підприємств і підприємців, що надають туристам усі необхідні для споживання і достатні для здійснення самого процесу туризму туристські послуги, роботи і товари. Бурхливий розвиток масового туризму у світі викликав рівноцінний розвиток індустрії туризму і суміжних галузей господарства, науки і культури, системи освіти.

       Виходячи  з цих передумов, туристська індустрія  — сукупність готелів й інших  засобів розміщення, засобів транспорту, об'єктів громадського харчування, об'єктів і засобів розваг, об'єктів пізнавального, лікувального, оздоровчого, спортивного, релігійно-куль­тового, ділового та іншого призначення, організацій, що здійснюють туроператорську і тураґентську діяльність, а також надають туристсько-екскурсійні послуги.

       На даному етапі розвитку, незалежно від державного устрою країни чи території туристського центру, в сфері туризму діють кілька різних типів підприємств, які здійснюють туристську діяльність, а саме організатори туризму (туроператори і тураґенства), перевізники, готелі та інші підприємства системи розміщення, підприємства громадського харчування, атракції і розваги, а також інших туристських і суміжних з ними послуг. До таких відносять підприємства банківської сфери, послуг страхування, інформації та інші. У спеціальних видах туризму можуть брати участь лікувальні заклади, освітні установи, спортивні та інші, діяльність яких адекватна цілям конкретного туристського продукту. Важливо, щоб усі ці організації гармонійно доповнювали одна одну й надавали всі послуги, необхідні споживачеві і достатні за кількісними, якісними й асортиментними показниками.

       Індустрія засобів розміщення з точки зору економіки — визначальна складова системи гостинності. Вона і виходить з найдавніших традицій, властивих  практично для будь-якої суспільної формації в історії людства — поваги до гостя, радості його прийому та обслуговування.

       Розміщення  — найважливіший елемент туризму. Немає розміщення (ночівлі) — немає  туризму [27,с.13]. Це непорушна і жорстка вимога економіки як будь-якого туристського регіону, так і господаря-власника садиби, що прагне значних і постійних прибутків від прийому туристів та економічно виправданої експлуатації своїх туристських ресурсів. Відзначмо, що такі туристські центри і місце­вості, які живуть винятково за рахунок транзитних туристів й екскурсійного обслуговування. Але в цьому випадку для одержання значних доходів туристський продукт повинен мати значний ухил у бік товарної складової.

       Засоби  і системи розміщення — основні  засоби — будинки різних типів  і видів (від дерев'яного притулку в горах до великого готе­лю), пристосовані спеціально для прийому та організації ночівлі тимчасових відвідувачів з різним рівнем сервісу. Кількість ліжок у готельній сфері — найголовніший показник, який використовується для оцінки потенціалу туристського центру чи регіону для прийому туристів. Адже кількість місць в основних і додаткових засобах розміщення чітко визначає обсяги засобів розміщення і реальну можливість прийому туристів у даному туристському центрі.

       Сьогодні  індустрія гостинності — це надзвичайно важлива система господарства регіону або туристського центру і першочергова складова економіки туризму. Індустрію гостинності створюють різні засоби колективного та індивідуального розміщення: готелі, мо­телі, молодіжні готелі і гуртожитки, апартаменти, туристські селища, а також так називаний приватний сектор — гостинні садиби, що беруть участь у розміщенні туристів.

       Під інфраструктурою туризму розуміються  комплекс споруд, інженерних і комунікаційних мереж, у тому числі телекомунікаційного зв'язку, доріг, суміжні індустрії туризму підприємства, що забезпечують нормальний доступ туристів до туристських ресурсів, і їхнє належне використання з метою туризму, а також забезпечення життєдіяльності підприємств індустрії туризму.

       Це й автомобільні шляхи і залізниці, вокзали і термінали, системи регулювання дорожнього, повітряного, річкового і морського руху, системи теплопостачання, електричні і телефонні мережі й інше. Розвиток інфраструктури туризму — важливий етап плану­вання процесу використання туристських ресурсів. Яким привабливим не був би туристський ресурс, а доступ до нього значною мірою залежить від можливості вільного доступу до нього споживача — туриста. Якщо до природного ресурсу немає зручної доро­ги, то масове відвідування об'єкта стає нелегким а часто-густо і взагалі неможливим. Тому водоспад Анхель у Венесуелі, найвищий водоспад у світі, майже не відвідується туристами, оскільки до нього немає під'їзних доріг, відсутні площадки для посадки літаків (крім літаків малої авіації та гелікоптерів). До цього унікального природного об'єкта туристського інтересу можна добратися з великими складнощами на човні по стрімкій ріці Корона [31, с.68].

       Крім  того, просто доступу мало, масовий  турист вимагає і дуже комфортних умов свого перебування в місці тимчасового відвіду­вання. Для прикладу, загальноприйнятий світовий стандарт індустрії гостинності передбачає розміщення туристів у двомісному номері зі зручностями (туалет, душ/ванна, гаряча вода), а це є суттєвою перешкодою для розвитку туризму в периферійних районах України, де навіть найкращі готелі, побудовані в 50—60-ті роки, мають санвузол на поверсі, а не в номері. Те ж саме у більшості випадків на цей час стосується і значної частини українських гостинних садиб. 

2.2. Формування туристичної інфраструктури 

       Вихід України на міжнародну арену як самостійної  держави створює сприятливі умови  для розвитку туризму. У свою чергу  туристична діяльність – являється  однією з найважливіших галузей  економіки та невід’ємною ланкою в розвитку міжнародного співробітництва та інтеграції в світову економіку для будь-якої держави. В Україні прийнято Державну програму розвитку туризму на період до 2010р., яка передбачає розвиток туристичного потенціалу України та створення сучасного високоефективного і конкурентноздатного туристичного комплексу, що забезпечує широкі можливості для задоволення потреб українських і іноземних громадян в туристичних послугах.

       Згідно  проведених досліджень в Україні  основна частина рекреаційних ресурсів зосереджена в Карпатському та Чорноморсько-Азовському регіоні, відповідно до аналізу вітчизняних та зарубіжних експертів вищі оцінки щодо перспектив розвитку туризму отримала Херсонщина. Даний регіон має в своєму розпорядженні для розвитку туризму всі умови у всіх їх різноманітності, включаючи природні та історико-культурні визначні пам’ятки світового масштабу. Історико-культурний та природно-ресурсний потенціал Херсонської області в поєднанні з вигідним географічним положенням є вагомою передумовою розвитку туристичної інфраструктури [34, с.64].

       Основною  метою створення туристичної  інфраструктури в регіоні являється  формування на території регіону  високоефективного туристичного комплексу  відповідно до міжнародних вимог, який давав б змогу задовольнити потреби  в туристичних послугах як українців так і представників із інших країн світу і забезпечував надходження до державного та місцевих бюджетів, притоки іноземного капіталу, приросту робочих місць в регіоні, а також збереження і раціонального використовування природно-ресурсного та природно-культурного потенціалу регіону.

       Основні задачі, які необхідно вирішити для  досягнення мети, полягають в наступному:

       - створення сучасного ринку різноманітних  туристичних послуг на основі  здорової конкуренції; 

       - створення корпоративних зв'язків між туристичними компаніями Карпатського регіону і організаціями туристичної інфраструктури;

       - формування ефективної нормативно-правової  бази розвитку туризму; 

       - створення сприятливих умов для  міжнародного в'їзного і виїзного  туризму; 

       - істотне нарощування мережі туристичних об'єктів і інфраструктури;

       - підтримка малого підприємництва  у туристичній сфері; 

       - розвиток міжнародної співпраці  у галузі туризму; 

       - економічне стимулювання розвитку  матеріальної бази, туристичної  інфраструктури через залучення позабюджетних джерел, зокрема іноземних інвестицій для реконструкції і нового будівництва туристичних об'єктів;

       - вдосконалення системи інформаційного  забезпечення туристичної індустрії,  створення краєвої інформаційно-довідкової  системи туризму, проведення активної рекламної діяльності, тощо;