Торговельна мережа

Коефіцієнт щільності території (Кщт) визначається в розрахунку на 1000 кв. км за формулою:

де Sтер. – площа території, що обслуговується магазинами, кв. км, і характеризує кількість магазинів, які здійснюють торговельну діяльність на території в 1 тис. кв. км. Порівнюючи ці показники, розраховані для різних регіонів, можна виявити їх забезпеченість підприємствами стаціонарної торгової мережі.

Для аналізу можуть використовувати і показники, зворотні до коефіцієнтів щільності:

кількість населення, яке обслуговується одним показником (Кнм).

і показує, скільки населення в середньому обслуговує один магазин.

площа території, яку обслуговує в середньому один магазин (Птм). Вона розраховується за формулою:

і показує, яку територію обслуговує в середньому один магазин.

Аналогічно можна розрахувати кількість населення, яке припадає на 1 кв. м торгової площі магазинів (),

де Sм – загальна торговельна площа магазинів, кв .м.

Коефіцієнти щільності як і кількість населення на території, що обслуговуються одним магазином, застосовуються для аналізу стану торгової мережі великих регіонів: країни, області, району. Проте вони не враховують розмірів торгових підприємств, тому не повною мірою відображають забезпеченість населення торговою мережею.

Більш ефективним є показник «Торгова площа на 1000 жителів». Він розраховується як відношення площі магазинів, що обслуговують конкретний регіон (село, місто, район, область, країну), до чисельності населення, що обслуговується:

де ТП – торгова площа на 1000 жителів, кв. м,

Sм – торгова площа  магазинів, кв. м.

Розрахований таким чином показник порівнюється з нормативом і використовується для планування роздрібної торгової мережі на перспективу.

Середній розмір магазину дозволяє під час проведення аналізу встановити залежність між торговою площею і товарооборотом на одне торгове підприємство і якісними показниками їхньої діяльності. Він розраховується на визначений період: рік, квартал, місяць. Середній розмір магазину за торговою площею (СРпл) розраховується за формулою:

За товарооборотом (СРм) –

де Тм – товарооборот магазинів за період, що аналізується.

Пішохідну або транспортну доступність магазинів для населення характеризує їхній середній радіус дії (Rм), що розраховується за формулою:

Для магазинів, які реалізують товари повсякденного попиту, середній радіус доступності дорівнює: для міської місцевості – 500 м, для сіл – 2 км або відповідно 10 і 30 хвилин ходу.

Для поглиблення економічного аналізу стану роздрібної торговельної мережі розраховують також показники, які характеризують ефективність використання діючих магазинів. Це товарооборот, чисельність обслуговуваного населення і прибуток в розрахунку на 1 кв. м торговельної площі, пропускна спроможність магазину, термін окупності капітальних вкладень, коефіцієнти установчої і демонстраційної площ, змінності і безперервності роботи й інші.

Результати аналізу стану роздрібної торговельної мережі використовуються для визначення заходів щодо удосконалення її структури, раціонального розміщення на території ,більш ефективного використання, підвищення рентабельності торгової діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Напрямки розвитку торговельної мережі

Розвиток роздрібної торгової мережі має здійснюватися на основі дотримання співвідношення між чисельністю жителів, обсягом роздрібного товарообороту і кількість підприємств, що забезпечують торгове обслуговування населення, з врахуванням принципів прибутковості і конкуренції. Розвиток і розміщення підприємств роздрібної торгівлі в містах і сільській місцевості розглядається як невід’ємна складова часина планів розвитку міст і сільських поселень, носить комплексний характер і охоплює всі торгові підприємства незалежно від форм власності і їхньої відомчої підпорядкованості.

Координація діяльності з перспективного розвитку і розміщення підприємств торгівлі покладена на місцеві органи самоврядування. Вони здійснюють контроль за станом і розвитком сфери обслуговування, орієнтують її розвиток на максимальне задоволення запитів покупців. При цьому враховуються обсяги і темпи розвитку промислового і сільськогосподарського виробництва, транспорту, комунального господарства, грошові прибутки і купівельні фонди населення, інтенсивність розвитку приватного бізнесу, аналізуються чисельність населення, яке проживає на території місцевих Рад, й очікуванні його зміни в перспективі і т.п.

У концепції розвитку внутрішньої торгівлі України одним із важливих напрямків реформування сфери роздрібної торгівлі є поєднання принципів вільного (ринкового) і регульованого державними структурами формування роздрібної торговельної мережі.

Враховуючи, що роздрібна торговельна мережа є елементом інфраструктури кожного міського і сільського поселення і виконує, крім економічної, значну соціальну функцію, ставиться завдання відновити принципово новій основі системи розроблення та затвердження перспективних планів розвитку і розміщення роздрібної торговельної мережі як складової частини генеральних планів – схем розвитку міст, міських районів та сільських адміністративних територій. Основними принципами визначення кількісних і якісних показників розвитку роздрібної торговельної мережі повинні стати суто «ринкові» принципи «економічної доцільності» і «переваг для споживачів».

Потреба у торговельній мережі ,яка складається з економічно мало привабливих, але соціально важливих об’єктів з реалізації товарів першої необхідності і масового попиту, повинна визначатися, виходячи з принципу «мінімальної допустимої достатності», а розміщення об’єктів цієї мережі повинно забезпечувати їх доступність.

Перспективні плани розвитку і розміщення підприємств роздрібної торгової мережі повинні бути прерогативної місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і служити основною підставою для процесів приватизації, перепрофілювання, розширення торговельної мережі, відведення земельних ділянок під забудову нових торговельних об’єктів тощо.

Подальший розвиток роздрібної торгової мережі спрямовано на створення в регіоні (місто, адміністративний район) комплексної системи торгового обслуговування населення, що дозволяє придбати основну масу товарів у зоні проживання. Торгова мережа повинна бути пристосована до місцевих особливостей (сільського розселення) і врахувати специфіку окремих категорій покупців.

Істотні зміни в економіці України, які сталися за останні роки, позначилися і на стані, напрямах розвитку і розміщення роздрібної торгової мережі. Водночас, загальні вимоги до її побудови збереглися. До них відносяться:

максимальне наближення магазинів до населення;

прибуткова робота торгових підприємств;

оптимальна забезпеченість населення торговельною мережею;

раціональна типізація і спеціалізація магазинів.

Максимальне наближення магазинів до покупців викликало необхідність скорочення витрат споживання, до яких відносяться витрати часу на придбання товарів. Зниження цих витрат передбачає будівництво торгових підприємств (особливо з торгівлі товарами повсякденного попиту) у безпосередній близькості від місць проживання або роботи покупців. Водночас це призводить до подрібнення магазинів і їх розосередження по території. Тому будівництво, де не доцільно, крупних магазинів типу «Універсам», «Продукти», «Промтовари», які пропонують покупцям більш різноманітний асортимент товарів, також виправдано.

Інші загальні вимоги, які ставляться до побудови роздрібної торгової мережі – оптимальна забезпеченість торговою мережею, рентабельність торгової діяльності, раціональна типізація і спеціалізація багато в чому залежить і від раціональності розміщення магазинів на території. При цьому необхідно врахувати чисельність і склад населення, що обслуговуються, його грошові прибутки і купівельні фонди, широту асортименту товарів, представлених у магазині, стан матеріально – технічної бази, наявність конкурентів і т. п. Структура і територіальна організація роздрібної торговельної мережі магазинів має здійснюватися не тільки за рахунок типізації і спеціалізації підприємств торгівлі за товарно – асортиментною ознакою, але й за рахунок будівництва соціально диференційованих типів торговельних об’єктів і створення на цій основі категорії так званих «престижних» і «доступних» магазинів з різним ціновим рівнем на однотипні товари за різним набором торговельних послуг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Процес формування корпоративних та холдингових структур уже відбувається у вітчизняній промисловості, але він не супроводжується поки створенням адекватних структур у сфері внутрішньої торгівлі. Визначено, що з метою впровадження процесу формування торговельних корпорацій доцільно розробити за участю державних органів і зацікавлених приватних структур цільові програми створення і підтримки корпоративних і холдингових організацій внутрішньої торгівлі за основними стратегічними напрямами. При цьому торговельно-фінансово-промислові групи можуть мати ряд суттєвих переваг при фінансових взаємовідносинах з державою.

Передусім, торговельно-фінансово-промисловій групі як єдиному господарському комплексу, законодавством може бути надано право виступати єдиним платником податків. Введення консолідованої звітності по податку на прибуток і ПДВ суттєво зменшить тиск податкового тягаря на всі структури, які ввійшли до групи. По-друге, прибуток, що реінвестується учасниками групи на фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення інших учасників групи, можна звільнити від податку в межах 25% балансового прибутку кожного учасника групи. По-третє, наявність учасників групи фінансових структур дає змогу ефективно вирішувати внутрішні і зовнішні проблеми заборгованості шляхом скоординованого здійснення політики фінансового клірингу, впровадження внутрішнього вексельного обігу, використання трансфертних цін, цін на внутрішній обмін продукцією і послугами. По-четверте, злиття в рамках групи фінансових, промислових і торговельних капіталів і їх обіг у “своєму” банку дасть можливість формувати кредитну політику групи, створити необхідні страхові й інвестиційні структури, забезпечує самофінансування і саморозвиток групи з акцентом на її промислову частину. Тим самим торговельно-фінансово-промислова група на відміну від інших видів об’єднань може стати ефективною структурою для вирішення проблеми підтримки вітчизняного виробника. По-п’яте, за участю групи в будь-яких інвестиційних торгах обсяг заборгованості підприємства можна враховувати в обсязі пропонованих групою інвестицій. Це сприятиме відновленню потенціалу вітчизняних промислових і торговельних структур на споживчому ринку.

Нарешті, в рамках торговельно-фінансово-промислової групи можна сконцентрувати великі інвестиційні ресурси під гарантії держави, зокрема з використанням механізму застави. А це особливо важливо сьогодні, коли фізичний і моральний знос устаткування торговельних і промислових структур досягає критичної позначки. Створення торговельно-фінансово-промислових груп сприятиме також прискоренню формування конкурентноздатних на зовнішньому ринку компаній, здатних регулювати пропорції експорту-імпорту споживчих товарів, створення за відповідних умов транснаціональних структур, здібних до відновлення господарських зв’язків у рамках СНД, зміцненню позицій на зовнішніх ринках інших країн.

Подальші напрями досліджень у сфері товарного обігу пов’язані з процесом утворення різних інтеграційних об’єднань, корпоративних структур, холдингових компаній в Україні. Це надасть можливість використовувати інформаційний обмін, координувати виробництво, поставку, зберігання, переробку і доставку кінцевої продукції споживачам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Гаджинский А.М. Основы  логистики. – М.: Информационно-внедренческий  центр "Маркетинг", 1998.

2. Голиков Е.А. Маркетинг  и логистика. – М.: Издательский  дом "Дашков и Ко", 2000.

3. Гордон М.П., Карнаухов  С.Б. Логистика товародвижения. –  М.: Центр экономики и маркетинга, 1999.

4. Логистика / Под ред. Б. Аникина. – М.: ИНФРА - М, 1997.

5. Основы маркетинга / Ф. Котлер, Г. Армстронг, Д. Сондерс, В. Вонг; Пер. с  англ. - 2-е европ. изд. – М.: Издательский  дом "Вильямс", 1998. – 1056 с.

6. Ф. Котлер, Г. Армстронг, Д. Сондерс, В. Вонг. Маркетинг менеджмент. – СПб: Питер Ком, 1998. – 896 с.