Торговельна мережа

Таким чином спеціалізація здійснюється як у масштабах торгової мережі регіону (спеціалізація магазинів мікрорайону, міста, адміністративного району, споживспілки), так і в середині окремих великих магазинів, у вигляді спеціалізованих відділів, секцій. Різновидом спеціалізованої торгової мережі є фірмові магазини товаровиробничих галузей. Широкого розвитку набула мережа фірмових магазинів, що реалізують продукцію хлібозаводів, м’ясокомбінатів, пивоварень і молокозаводів, швейних і взуттєвих фабрик, інших підприємств легкої і харчової промисловості.

Показником, що кількісно характеризує стан спеціалізації підприємств роздрібної торгівлі, є рівень спеціалізації (Рсп).

Він являє собою відношення кількості спеціалізованих і універсальних магазинів до загальної кількості магазинів і розраховується за формулою:

де Qсп. – кількість спеціалізованих і універсальних магазинів, од.;

Qзаг. – загальна кількість  магазинів.

Для більш повної оцінки рівень спеціалізації торгової мережі може визначатися і шляхом відношення торгової площі спеціалізованих магазинів () або відношення обсягу роздрібного товарообороту спеціалізованих магазинів до обсягу товарообороту всіх магазинів (). У практиці торгівлі рівень спеціалізації розраховується загалом по системі (споживча кооперація, державна торгівля), організації, що об’єднує велику кількість магазинів, по регіону (область, адміністративний район, місто).

На рівень спеціалізації торгової мережі значно впливають характер і розмір платоспроможного попит населення, кількість покупців, що обслуговуються, ступінь складності асортименту товарів, які реалізуються, розміри торгових підприємств (товарооборот, площа), місцеві умови розвитку товарообороту.

Так, необхідність у максимальному наближенні до покупців товарів повсякденного попиту і першої необхідності обмежує можливості в організації спеціалізованої торгової мережі. Проте при продажу товарів нечастого і періодичного попиту, що потребують наявності в магазинах широкого асортименту, добору в межах товарної групи різноманітних видів, сортів, розмірів, моделей і т.п., створюються умови для більш глибокої спеціалізації. З іншого боку, в невеликих за площею і розміром товарообороту магазинах неможливо розмістити широкий асортимент товарів декількох товарних груп, що потребує скорочення кількості запропонованих до реалізації товарів і веде до більш вузької спеціалізації магазинів.

Отже, спеціалізація торгівлі повинна поєднуватись з її концентрацією в меншій кількості магазинів ,які у змозі запропонувати покупцеві максимально широкий і глибокий асортимент товарів. Тільки така концентраціядозволяє максимально розширити асортимент товарів, поліпшити їх показ, підвищити рівень вивчення попиту населення.

Зміна форм власності в торгівлі, яка стала наслідком її роздержавлення, призводить до універсалізації торгових підприємств, зростання числа змішаних магазинів, кількість яких за 1991 – 2000 роки значно збільшилася.

У продовольчій торгівлі спостерігається тенденція об’єднання магазинів, які торгують товарами повсякденного попиту, зі спеціалізованими підприємствами. Кількість спеціалізованих магазинів, що торгують плодово – овочевою продукцією, значно скоротилася, а її продаж здійснюється на ринках, через вуличну торгівлю.

Розвиток і розміщення підприємств роздрібної торгівлі в період до 1992 року здійснювалися в централізованому порядку з урахуванням забезпеченості населення регіону торговою мережею і дотриманням середнього радіусу дії магазинів. Проте, поява приватних підприємств призвела до збільшення їх самостійності, внаслідок чого чимало підприємств торгівлі і громадського харчування були перепрофільовані, довільно змінили товарний профіль, який існував, що негативно позначилося на доступності підприємств торгівлі, рівні торгового обслуговування населення, сприяло скороченню кількості магазинів, що торгують товарами першої необхідності і повсякденного попиту.

У зв’язку з цим місцевими органами самоврядування вживаються заходи щодо збереження профілю підприємств торгівлі, які здійснюють продаж населенню соціально значущих товарів. Безперебійне забезпечення ними покупців, зберігання діючої типізації і спеціалізації є одними з обов’язкових умов договорів купівлі – продажу магазинів, комерційних конкурсів, аукціонів.

Роздрібна торгова мережа представлена великою кількістю різноманітних підприємств, що відрізняються асортиментом товарів, розміром торгової площі, обсягом товарообороту й іншими ознаками, властивими різним типам магазинів. Тип магазина визначається магазинними асортиментним профілем, методом продажу і розміром його торгової площі. Якщо врахувати, що асортиментний профіль магазину покладений в основу спеціалізації магазинів, то типізація і спеціалізація торгової мережі тісно пов’язані між собою і взаємообумовлені.

Типізація підприємств роздрібної торгівлі – це добір технічно досконалих і економічно ефективних типів магазинів, що забезпечують максимальні зручності для покупців і рентабельність роботи підприємств.

Мета типізації – усунення великої кількості різноманітних типів магазинів спрямоване на уніфікацію торгової мережі. Типізація дозволяє упорядкувати питання устрою й устаткування магазинів, організації торгово – технологічних процесів, управління торговою мережею, оптимізації асортименту і розміщення магазинів у містах сільської місцевості.

Основні напрями типізації торгової мережі визначаються асортиментною політикою, місцем розташування підприємств торгівлі (сільські населені пункти, міста і селища міського типу), торговельною системою, яка обслуговує населення регіону.

Більшість нині діючих підприємств роздрібної торгівлі побудовані і працюють на основі вимог типізації, які розроблені і використовуються різноманітними системами, які торгують. Так, у державній торгівлі типізація магазинів, що обслуговують міське населення, відображена в номенклатурі типів магазинів. Вона включає основні і додаткові типи магазинів з торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами. Основні типи – це підприємства, на базі яких в перспективі буде створюватися раціональна система торговельного обслуговування населення. Магазини цієї групи створюються за рахунок нового будівництва і реконструкції діючих підприємств зі зміною в разі необхідності їх асортиментного профілю.

Додаткові типи магазинів використовуються під час проведення реконструкції і у діючих торговельних підприємствах.

До основних типів магазинів, які торгують продовольчими товарами, відносяться: універсам (торговою площею від 400 до 2000 кв. м); гастроном (400 – 2000 кв. м); овочі – фрукти (250 – 400 кв. м); хлібо-кодитерські вироби (250 – 400 кв. м); риба (250 – 400 кв. м) і деякі інші.

Номенклатурою передбачені такі типи непродовольчих магазинів: універмаг (торговою площею від 1650 до 22000 кв. м); товари для дітей (650 – 5600 кв. м); товари для жінок (650 – 5600 кв. м); товари для чоловіків (650 – 2500 кв. м); товари для дому (250 – 1500 кв. м).

Магазини одного асортиментного профілю, як правило, мають декілька розмірів торгової площі (типорозмірів) що дозволяє врахувати чисельність населення, що обслуговується, й особливістю міської забудови.

Відповідно до Номенклатури, основним типом продовольчого магазину є універсам – продовольчий магазин самообслуговування з універсальним асортиментом продовольчих товарів і непродовольчих товарів повсякденного попиту (господарські товари, дрібна галантерея). Типорозміри Універсаму за площею – 400, 650, 1000,1500 і 2000 кв. м. на частку непродовольчих товарів в універсамах припадає відповідно за типорозмірами: 120, 200, 3200, 480, 680 кв. м.

Універсами створюються як для торгового обслуговування населення мікрорайонів, так і районів сформованої забудови (в останніх можливо відкриття універсамів без відділу непродовольчих товарів),

До додаткових типів магазинів віднесені спеціалізовані й вузькоспеціалізовані продовольчі магазини.

На відміну від продовольчих магазинів, які повинні бути наближені до покупців, магазини з торгівлі непродовольчим товарами повинні концентруватися в центрі міста, виконуючи рол магазинів загальноміського транспорту.

Основним типом магазину з торгівлі непродовольчими товарами є універмаг. Це торгове підприємство загальноміського або районного значення, яке розташоване в одному будинку і пов’язане загальним торговим процесом і управлінням. Торгова площа універмагу – не менше 1650 кв. м. в універмагах забезпечується широкий вибір товарів, висока культура обслуговування, що дозволяє повніше задовольняти попит населення, забезпечує комплексність купівель і економію часу покупців. Завдяки широкому застосуванню прогресивних методів продажу, наданню різноманітних додаткових послуг, значним купівельним потокам і комплексності купівель універмаги є більш прибутковими, у них ефективніше використовуються торгові площі, досягається більш низький рівень витрат обертання порівняно з іншими типами магазинів. В номенклатурі типів магазинів міської торгівлі торгова площа універмагів залежить від чисельності населення, що обслуговується.

Збереглася мережа магазинів комплексного асортименту:

• магазини з продажу одягу і туалету;
• магазини з продажу товарів для дому;
• магазини з продажу культурно – побутового призначення;
• магазини з продажу спортивних товарів.

Великою різноманітністю відрізняється номенклатура типів магазину для пере спеціалізації. Вона не передбачає розподіл їх на типорозміри за торговою площею

і включає магазини з продажу окремих груп непродовольчих товарів.

Номенклатура типів підприємств кооперативної роздрібної торгівлі, які обслуговують сільське населення, розроблена. Центроспілкою (з наступними змінами і доповненнями). Вона передбачає розмежування торгівлі товарами простого і складного асортименту шляхом максимального наближення товарів простого асортименту і повсякденного попиту до покупців і концентрації торгівлі товарами складного асортименту у великих і спеціалізованих магазинах, розташованих в кущових і районних центрах. Це надає більш широкі можливості у використанні торгових підприємств для різноманітних варіантів спеціалізації залежно від умов діяльності.

Відповідно до Номенклатури всі типи підприємств роздрібної торгівлі поділені на 2 групи: основні (одержать подальший розвиток і збережуть своє значення в перспективі) і додаткові (створюються на основі реконструкції і використання наявних торгових помешкань).

До основних типів кооперативних підприємств роздрібної торгівлі було віднесено 19 типів магазинів, згрупованих у 4 – и групи:

торгові центри;

універмаги, універсами;

магазини з торгівлі товарами повсякденного попиту;

мережа магазинів широкої спеціалізації.

До групи основних типів магазинів, що здійснюють торгівлю в сільській місцевості, відносять також спеціалізовані магазини широкої спеціалізації.

До додаткових типів підприємств кооперативної торгівлі віднесені вузькоспеціалізовані магазини, які торгують окремими групами товарів.

Типізація торгової мережі змінюється в часі. Під впливом змін у соціально – економічному і культурному житті населення ліквідується застарілі і з’являються нові типи підприємств. Так, в останні роки в містах з’явився такий тип магазину, як «Супермаркет». Це крупний магазин самообслуговування з широким асортиментом продовольчих і обмеженим асортиментом непродовольчих товарів (в основному повсякденного попиту) і великим обсягом товарообороту. Вони оснащені сучасними торговельно-технологічним обладнанням, використовують прогресивні технології продажу товарів.

 

 

 

 

 

 

 

3. Ефективність використання торговельної мережі

Перспективи розвитку роздрібної торговельної мережі визначаються її наявністю, якісним станом, рівнем спеціалізації, застосуванням сучасних типів торгових підприємств і багато в чому залежить від рівномірності розміщення на території регіону. Тому аналіз стану торгової мережі і виявлення резервів більш ефективного його використання є початковим етапом планування і визначення перспектив подальшого її розвитку. Аналіз передбачає розрахунок кількісних і якісних характеристик і дозволяє дати об’єктивну характеристику роздрібній торговій мережі.

У процесі аналізу розраховуються такі основні показники: ступінь забезпеченості населення торговою мережею, середній розмір магазинів різноманітних типів, торгова площа, що припадає на 1000 чоловік населення, яке обслуговується, коефіцієнт локалізації, рівень спеціалізації, середній радіус магазину, а також показники, що характеризують ефективність використання діючих підприємств.

Ступінь забезпеченості населення торговою мережею характеризують коефіцієнти щільності торгової мережі щодо населення і щодо території.

Коефіцієнт щільності населення (Кщн) розраховується на 1000 мешканців, що обслуговуються магазинами, за формулою:

де n – кількість магазинів, од.;

ЧН – чисельність населення, яке обслуговується, чол..

Він показує, скільки магазинів в середньому припадає на 1000 чоловік населення регіону.