Перспективні резерви підвищення продуктивності праці зазвичай потребують перебудови виробництва, упровадження нових технологій і т. д. Для цього необхідні додаткові капітальні вкладення і терміни здійснення робіт. Значення продуктивності праці визнається всіма країнами з розвинутою ринковою економікою. Низька продуктивність праці приводить до інфляції, повільних темпів зростання обсягів виробництва та безробіття.

     Для найповнішого використання резервів зростання  продуктивності праці на підприємствах  розробляються програми управління продуктивністю, у яких зазначаються види резервів, конкретні терміни і заходи щодо їх реалізації, плануються витрати на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх упровадження, призначаються відповідальні виконавці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.4. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві

     Ураховуючи  першочергову важливість підвищення продуктивності праці для конкурентоспроможності підприємства, керівники і спеціалісти  всіх рівнів у перспективних організаціях повинні розробляти і впроваджувати програми управління продуктивністю.

     Ці  програми на підприємстві охоплюють  такі етапи:

     1) вимірювання й оцінка досягнутого  рівня продуктивності по підприємству  в цілому і за окремими видами  праці зокрема;

     2) пошук та аналіз резервів підвищення  продуктивності на основі інформації, одержаної під час вимірювання й оцінки;

     3) розроблення плану використання  резервів підвищення продуктивності  праці, який повинен передбачати  конкретні терміни і заходи  щодо їх реалізації, фінансування  витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх упровадження, визначати відповідальних виконавців;

     4) розроблення систем мотивації  працівників до досягнення запланованого  рівня продуктивності;

     5) контроль за реалізацією заходів,  передбачених планом і всією  програмою, і регулювання їх виконання;

     6) вимірювання й оцінка реального  впливу передбачуваних заходів  на зростання продуктивності  праці.

     Отже, управління продуктивністю праці на підприємстві — це фактично частина  загального процесу управління підприємством, що охоплює планування, організацію, мотивацію, керівництво, контроль і регулювання. Ця робота ґрунтується на постійному аналізі співвідношення корисного ефекту від певної трудової діяльності, з одного боку, і витрат на цю діяльність, з іншого боку.

     Розглянемо  детальніше зміст діяльності економістів та менеджерів на кожному із названих етапів програми управління продуктивністю праці на підприємстві.

     Вимірювання й оцінювання досягнутого рівня  продуктивності на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема — вихідний етап програми. Його правильне і точне здійснення є важливою передумовою успішності наступних етапів і всієї програми. Найважливіша вимога до економіста на цьому етапі — забезпечення достовірності і порівнянності показників. Щоб виміряти продуктивність праці, потрібно зіставити кількість виробленої продукції або наданих послуг з витратами на їх виготовлення. Можна зменшити кількість праці на досягнення певного корисного ефекту за рахунок збільшення кількості використаних засобів виробництва. Можна замінити більшу кількість менш кваліфікованої праці меншою кількістю вище кваліфікованої. Якщо при цьому корисний ефект виробництва і сумарні витрати на персонал залишилися такими самими, то показник виробітку в розрахунку на кількість витраченого робочого часу зросте (бо підприємство використовує меншу кількість праці), але реальний рівень виробітку залишиться таким самим (бо сумарні витрати на персонал для одержання певного корисного ефекту залишилися такими самими). Тому завданням економіста є використання всіх можливих прийомів і методів для забезпечення достовірності і порівнянності показників продуктивності праці на підприємстві.

     Пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності ґрунтується на порівнянні інформації, одержаної під час вимірювання й оцінки досягнутого рівня продуктивності по підприємству в цілому і за окремими видами праці зокрема з наявною інформацією про максимально можливий рівень продуктивності праці на аналогічних роботах. Для пошуку резервів підвищення продуктивності праці слід заохочувати висококваліфікованих представників різних спеціальностей, що володіють фундаментальністю і широтою поглядів та вміють бачити перспективу.

     Шукаючи й аналізуючи резерви, необхідно  також враховувати їх класифікацію за різними ознаками, щоб не обійти увагою жоден з можливих факторів підвищення продуктивності праці. Слід ще раз підкреслити, що значні резерви зростання продуктивності праці приховані не лише в процесі безпосереднього виробництва, а й у процесі його організації та управління.

     Розробляючи план використання резервів підвищення продуктивності праці, необхідно забезпечити узгодження цілей та завдань програми. Для цього потрібно коротко і чітко сформулювати цілі, проранжувати їх залежно від значення і черговості в часі. План повинен також включати конкретні заходи з реалізації встановлених цілей, передбачати фінансування витрат на ці заходи. Важливим завданням економіста на цьому етапі є розроблення критеріїв результативності програми, підрахунок очікуваного економічного ефекту від упровадження передбачуваних заходів. На кожен пункт плану мають бути визначені термін виконання та відповідальні виконавці.

     Розроблення систем мотивації  працівників до досягнення за планованого рівня продуктивності є необхідною умовою реалізації програми. Менеджер завжди мусить пам'ятати, що для успіху справи слід намагатися зблизити аж до ідентифікації цілі і завдання організації з особистими цілями і бажаннями працівників. Виграш від підвищення продуктивності праці повинен поділятися між організацією, яка забезпечила його досягнення, і працівником, який його досягнув. Працівники повинні заздалегідь знати, як заплановані результати щодо зростання продуктивності праці відіб'ються на реалізації їх особистих професійних інтересів.

2.1 Економіко-організаційна  характеристика ТОВ «Гермес”

      Товариство  з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Гермес” (далі ТОВ ВКФ “Гермес”) діє з часу державної реєстрації в Виконавчому комітеті Житомирської міської Ради народних депутатів –– 15 січня 2001 року. Товариство є юридичною особою і діє на підставі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності відповідно до чинного законодавства України та статуту.

     Метою створення товариства є сприяння розвитку економіки України, формування ринкових відносин, отримання прибутку та реалізація на його основі економічних та соціальних інтересів учасників та трудового колективу.

     Предметом діяльності ТОВ ВКФ “Гермес” є  оптова торгівля будівельними матеріалами, товарами виробничо-технічного призначення  та супутніми товарами.

     Вищим органом управління товариством є збори засновників. Вони скликаються не рідше двох раз на рік.

     Функції директора:

• самостійно вирішує всі питання діяльності ТОВ ВКФ “Гермес”, за винятком тих, які є компетенцією зборів;
• без доручення діє від імені ТОВ ВКФ “Гермес”, представляє її інтереси на всіх підприємствах, в організаціях, установах, органах;
• від імені ТОВ ВКФ “Гермес” на добровільних засадах вступає у союзи, асоціації, концерни, корпорації, консорціуми та інші об'єднання, а також міжнародні організації;
• розпоряджається майном ТОВ ВКФ “Гермес”, укладає договори, видає доручення, затверджує положення, інструкції, підписує звіти, грошові документи;
• вступає у господарські відносини з підприємствами, організаціями, громадянами на підставі укладених договорів;
• здійснює контроль за виконанням рішень зборів;
• виступає позивачем та відповідачем у судах, арбітражі;
• відкриває в установах банків розрахункові та інші рахунки ТОВ ВКФ “Гермес”, в тому числі валютні;
• затверджує штат ТОВ ВКФ “Гермес”, видає накази та розпорядження, обов'язкові для всіх працівників підприємства.

     Ревізія діяльності товариства проводиться  ревізійною комісією на вимогу засновників  або за планом.

     Товариство  з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Гермес” являє собою оптове підприємство, що здійснює торгівлю будівельними матеріалами, тобто склад в широкому розумінні.

     ТОВ ВКФ “Гермес” належить до збутових закритих складів –– фірма відпускає товари споживачам безпосередньо з приміщення складу. Фірма “Гермес” є спеціалізованим складом, що зберігає і реалізує широкий внутрішньо груповий асортимент будівельних матеріалів.

     Підприємство  “Гермес” працює в орендованому складі загальною площею 150 кв.м., тобто за розміром належить до дрібних складів. Так як підприємство за розміром належить до малих і налічує лише вісім працівників організаційна структура ТОВ ВКФ “Гермес” є лінійною –– схема 1. Вона включає два рівні :

• Вища ланка управління –– директор;
• Виконавці: головний бухгалтер, менеджери зі збуту та вантажник.

     Схема 1

     Організаційна структура ТОВ ВКФ “Гермес”

     Кожен працівник на підприємстві підзвітний лише одному керівнику, що створює чіткість просторових зв’язків між підлеглими і призводить до узгодженості в їх діях. До того ж зменшується ланковість проходження інформації і як результат  підвищується оперативність виконання необхідних завдань.

     Підприємство  використовує державні тарифні ставки, посадові оклади як орієнтири для  диференціації оплати праці залежно  від професії, кваліфікації працівників, складності виконуваних ними робіт. Саме на основі державних тарифних ставок створено штатний розпис фірми. Згідно штатного розпису головний бухгалтер працює на фірмі за сумісництвом, а вантажники працюють неповний робочий день.

     ТОВ ВКФ “Гермес” гарантує своїм працівникам  заходи щодо соціального страхування  згідно з чинним законодавством України. ТОВ ВКФ “Гермес” здійснює організацію праці, заходи щодо забезпечення трудової та виробничої дисципліни, охорони праці, виконання правил санітарії та техніки безпеки згідно з чинним законодавством України.

     Прибуток  підприємства утворюється з надходжень господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

     З балансового прибутку ТОВ ВКФ  “Гермес” вносяться передбачені  законодавством України податки  та інші платежі до бюджету. Щомісячний чистий прибуток підприємства становить приблизно 10,6 тис. гривень.

     Проаналізувавши всі ці показники можна впевнено сказати, що фінансова діяльність підприємства за 2007 рік є прибутковою. Помітно зросли обсяги господарської діяльності (на 7,5% ––35,4 тис. грн.) та відповідно чистий дохід (на 8,6% –– 37,5 тис. грн.), водночас помітна тенденція до зменшення валового (-5,5%––-8,3 тис. грн.) та чистого прибутку (1,8%–– -1,7 тис. грн.) не є визначальною адже дані на 2007 рік наведені лише за 9 місяців. Проаналізувавши зміни обсягів господарювання в попередніх роках та в поточному році можна зробити висновок щодо збільшення продажу певних товарних груп. Слід відзначити збільшення обсягів продажу шурупів на 60% , як супутніх матеріалів до облицювальних матеріалів (продаж сайдингу зріс на 40,75%, а вагонки на 7,14%); стічки малярної на 50% і лакофарбових матеріалів: лаків (на 12,5 %) та фарб (на 33,3%). Помітно зріс попит на сухі суміші: шпаклівку –– 33,3% та ґрунтовку акрилову –– 5,56 %. На третину збільшився продаж гіпсокартону, а ламп люмінісцентних на 12,5%.

     Асортимент  ТОВ ВКФ “Гермес” відрізняється  серед конкурентів широтою, глибиною та повнотою, що забезпечує можливість широкого вибору конкретних видів і  різновидів товарів, які задовольняють  певні потреби покупців.

     Фактична  повнота асортименту і її динаміка служать свідоцтвом грамотної асортиментної  політики. Важливими чинниками, що забезпечують повноту асортименту, на мою думку, є фінансова стійкість і авторитет  підприємства на ринку товарів і  послуг. Великою довірою у постачальників товарів фірма “Гермес” користується тому, що приймаючи товар крупними партіями, своєчасно проводить розрахунки за нього.

     На  підприємстві “Гермес” чітко розподілені  посадові обов’язки як виконавців так і вищої ланки управління. Згідно цього розподілу директор займається складанням бізнес-плану підприємства за його об’єктами господарювання та планових розрахунків доцільності здійснення окремих господарських операцій, економічним обґрунтуванням договорів і ціноутворення при розрахунках з покупцями та постачальниками. Головний бухгалтер нормує ресурси, встановлює ліміти, розраховує оплату праці та преміювання працівників згідно Положення про оплату праці та преміювання працівників, проводить розрахунок завдань для структурних підрозділів підприємства за обсягами господарювання, витратами і доходами, оцінює та аналізує роботу підприємства.