Статистичне вивчення продуктивності праці

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Февраля 2011 в 15:23, курсовая работа

Описание работы

Статистика – це суспільна наука, яка вивчає кількісну сторону якісно виражених масових соціально-економічних явищ та процесів, їх структуру та розподіл, розміщення у просторі, рух у часі, досліджує діючі кількісні залежності, тенденції та закономірності в конкретних умовах місця та часу.

Відмінність статистики від інших суспільних наук полягає в тому, що предметом її вивчення є кількісна сторона масових суспільних явищ. При цьому статистика вивчає не кількість саму по собі, а у зв’язку з її якісним змістом та у конкретних умовах місця та часу.

Файлы: 1 файл

КУРСОВАЯ!!.doc

— 226.00 Кб (Скачать файл)

     Як  відомо валовий прибуток є різницею між валовими доходами та валовими витратами, тому для глибокого аналізу  прибутку треба провести аналіз доходів та витрат ТОВ “Гермес” за елементами.

2.2. Мотивація  праці працівників ТОВ ВКФ  “Гермес” як фактор підвищення  її продуктивності

 

     Ефективність  виробничо-господарських і управлінських  процесів визначається не тільки поставленими цілями й завданнями, але й моделями, за допомогою яких реалізують ці плани.

     Сучасна філософія управління стверджує, що в основі впливу на людей лежить не примус, а мотиваційні регулятори, побудовані з урахуванням психологічних  особливостей людини.

     Кожен працівник підприємства –– особистість, він не просто робітник, він живе працюючи, а працюючи –– реалізує себе як особистість.

     Теорії  мотивації засновані на ідеї задоволення  внутрішніх спонукань, що називаються  потребами. Потреби, як відомо, можна  задовольнити винагородами (те, що людина вважає для себе цінним).

     Винагороди  можуть бути:

     • зовнішні –– грошові виплати, просування по службі;

     • внутрішні –– відчуття успіху при  досягненні мети.

     Існує багато стимулів, що спонукають співробітників до гарної праці, але серед них  немає універсальних. Характер винагороди праці залежить не тільки від кількості і якості, але і від очікувань самих трудящих. Незадоволенні працівник ––„вузьке” місце в системі підприємства.

     Стимулювання  високих результатів, а отже, і  підвищення продуктивності праці, залежать від таких факторів мотивації праці:

     • поєднання позитивних і каральних  стимулів;

     • надання переваги використанню заохочувальних стимулів у всьому їхньому різноманітті;

     • доступність –– умови стимулювання мають бути демократичними та зрозумілими;

     • поступовість –– матеріальні стимули  зазнають постійної корекції у бік  підвищення.

     З метою мотивації співробітників на ТОВ ВКФ “Гермес” розроблено систему планування їх службової  кар'єри, яка передбачає:

     • виявлення можливостей кожного  працівника;

     • визначення нахилів і потреб в  розвитку;

     • проведення заходів, що забезпечують використання виявлених можливостей і задоволення потреб у розвитку.

     У плануванні кар'єри беруть участь організація, керівник і співробітник. Так двоє менеджерів зі збуту, що здобувають вищу освіту отримують в разі успішної здачі сесії премію у розмірі 30% заробітної плати. Позитивно впливають винагороди за сумлінну працю у вигляді премій та доплат. При цьому важливими є форма і порядок їх отримання. Працівники одержують премію з рук директора підприємства.

     Усі зусилля в ТОВ “Гермес” спрямовані на підвищення продуктивності праці за рахунок:

     • оптимізації кількості працівників;

     • повної довіри до співробітників;

     • розширення їхньої самостійності й  розвитку мотивації.

     Результатом мотиваційної політики підприємства є  зростання продуктивності праці  в поточному році на 7,5 %, що складає 4,4 тис. грн. Надзвичайно позитивну роль відіграє атмосфера єдиної сім'ї, де панують взаємоповага, взаємодопомога і єдність. Відчутно підвищує ефективність праці людей контакт керівництва ТОВ “Гермес” із сім'ями співробітників, повідомлення їм про успіхи працівників, поздоровлення з пам'ятними датами, вирішення побутових проблем.

     Другим  напрямом мотивації праці як фактора  підвищення продуктивності праці є  рівень її оплати. Вважається, що висока заробітна плата залучає кращих працівників, сприяє підвищенню їх продуктивності останніх.

     Грошова винагорода примушує персонал ТОВ “Гермес” працювати ефективніше тому, що працівник  надає їй велике значення, адже заробітна  плата є основним джерелом його доходу. Заробітна плата напряму пов'язана  з результатами праці, і працівник упевнений у наявності стійкого зв'язку між одержуваною матеріальною винагородою і продуктивністю своєї праці намагається працювати ефективніше задля збільшення свого прибутку.

     Останнім  часом її структура в ТОВ “Гермес” відчутно змінилася, що посилило стимулюючу роль заробітної плати. Передусім це виявляється в тісному зв'язку заробітної плати з кваліфікацією працівника та з колективними результатами роботи –– при перевиконанні фірмою плану у звітному періоді працівники отримують премії, що можуть сягати 20% заробітної плати.

     Водночас  поряд зі позитивними засобами мотивації  фірма використовує каральні стимули: штрафи за запізнення на роботу, за порушення  внутрішнього розпорядку. Справедлива заробітна плата працівника визначається його думкою при зіставленні величини прибутків з його послугами, з оплатою інших працівників фірми, з тими які вони могли б одержати в іншому місці. Для дотримання принципу справедливого розподілу фонду оплати праці на підприємстві “Гермес” застосовуються однакові показники оцінки роботи для всього персоналу. Ці показники є зрозумілими, вони забезпечують порівняння внеску окремих осіб з результатами діяльності організації. Тобто між заробітною платою та продуктивністю праці існує пряма залежність: підвищення заробітної плати викликає збільшення продуктивності. Поряд з грошовими методами мотивації на ТОВ “Гермес” існують не грошові. Моральне заохочення на підприємстві застосовується у вигляді відзнак (кращий працівник місяця).

     Нажаль  в магазині не використовується стимулювання вільним часом. Система стимулювання трудової активності не розробляє оптимальне співвідношення робочого і вільного часу.  

2.3. Визначення  показників рівня продуктивності праці та резерви її підвищення

 

    На  ТОВ ВКФ “Гермес” продуктивність праці характеризує ефективність і результативність праці через співвідношення обсягу проданої продукції до кількості праці, витраченої на її продаж. Залежно від того таке співвідношення є прямим чи оберненим виділяють два показники продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

     Продуктивність  може вимірюватись в натуральних  вимірниках, коли продається однорідна  продукція, або в умовно-натуральних  вимірниках –– тоді різнорідна продукція  зводиться до одного виміру.

     Однак останнім часом домінуючу роль в  економіці займають вартісні вимірники, найбільш універсальні показники, це стосується і продуктивності праці.

     Загальна  продуктивність праці на підприємстві в вартісних вимірниках визначається як відношення обсягів господарської  діяльності до чисельності населення.

     Виробіток –– прямий показник рівня продуктивності, визначається кількістю проданої продукції одним працівником за одиницю часу і визначається за формулою:

        В= V/ Т

       де В — виробіток;

     V — обсяг реалізації продукції;

     Т — затрати праці на продаж відповідного обсягу продукції.

     Трудомісткість — це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на продаж одиниці продукції, і розраховується за формулою

        ТМ=Т/V

     де ТМ — трудомісткість;

     Т — затрати праці на продаж відповідного обсягу продукції;

     V — обсяг реалізації продукції.

     На  ТОВ “Гермес” можна визначити  такі види трудомісткості:

  1. технологічну трудомісткість(Тт)–– витрати праці основних робітників, яка дорівнюватиме виробничій трудомісткості (Тв),адже на підприємстві немає допоміжних робітників;
  2. трудомісткість управління виробництвом (Ту) ––витрати праці адміністративного апарату;
  3. повну трудомісткість (Тп) –– витрати праці всього персоналу на виготовлення одиниці виробу.

     Одним із основних факторів, що впливає на продуктивність праці, є використання робочого часу. Зменшення втрат робочого часу і нераціональних його витрат веде до зростання продуктивності праці, ліпшого використання трудових ресурсів без додаткових заходів і витрат.

     Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період, характеризує тривалість робочого періоду в днях. На цей показник впливають такі фактори: втрати робочого часу і в тому числі прогули; невиходи з дозволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу; кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку з навчанням.

     Тривалість  робочого дня робітника залежить від таких факторів: величини нормативно встановленого робочого тижня; часу простого тижня; часу надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни; неповного робочого часу; часу інших скорочень робочого дня; передбачених зако6нодавством.

     Повному використанню трудових ресурсів можна  оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним працюючим і одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу.

     Використання  робочого часу на підприємстві наведено в таблиці 1. 
 
 
 

     Таблиця 1 Використання робочого часу на підприємстві

Показники 2005 2006 IX міс

2007

Відхилення (+ ; - )

  2005

 
2 2006
1.Середньообл.  чис. працівників, осіб 8 8 8 –– ––
2.Відпрац. 1 прац.

а) днів

б) годин  (р.2а * р.3)

 
226

1808

 
225

1800

 
182

1456

 
- 44

- 352

 
- 43

- 344

3. Середня тривалість робочого дня, год. 8 8 8 –– ––
4. Фонд робочого часу, год. (р. 1* р.2 б) 14464 14400 11684 - 2752 - 2816
 

     З вищенаведеного видно, що середньо облікова чисельність робітників і середня  тривалість робочого дня лишились незмінними.

     Згідно  з вищенаведеними формулами в таблиці 2 наведено аналіз продуктивності праці на ТОВ ВКФ “Гермес” за останні три роки. 

Таблиця 2

     Аналіз  продуктивності праці на ТОВ ВКФ  ”Гермес”

               Показник
Умовні

познач

2005 2006 2007
    Відхилення
2007 від 2005 2007 від  2006
+, - % +, - %
1.Обсяги  господа-рювання, тис.грн. ОГ 472,8 482,2 508,2 +35,4 +7,5 +26 +5,39
2.Чисельність

а)працівників  в т.ч.

б)робітників

 
ЧП

ЧР

 
8

6

 
8

6

 
8

6

 
––

––

 
– –

––

 
––

––

 
––

––

3.Питома  вага робітників в працівниках, % (2б)*100/ 2а)) ПВр 75 75 75 –– –– –– ––
4.Відпрац. 1 робітником,днів Д 226 225 182 - 44 -19,5 - 43 - 19,1
5.Тривалість  роб.дня, год Г 1808 1800 1456 -352 -19,5 -344 -19,1
6 . Годин відправ. 1 робітником (працівником) (4*5) Гр 8 8 8 –– –– –– ––
7. Виробіток 1 робітника, т.грн./год (1/6) ВГ 0,26 0,27 0,35 +0,09 +34,6 +0,08 +29,6
8 Виробіток робітників, т.грн./роб (1/2б) ВР 78,8 80,37 84,7 +5,9 +7,5 +4,33 +5,4
9.Середня  продуктивність праці 1 працюючого  (1/2а) Пп 59,1 60,3 63,5 +4,4 +7,4 +3,2 +5,3
10.Технологічна трудомісткість = виробнича трудомісткість, год/тис.грн.

(6/1*2б)

Тт 22,92 22,38 17,22 -5,7 -24,87 -5,16 -23,06
11. Трудомісткість  управління виробництвом

(6/1*(2а-2б))

Ту 7,64 7,46 5,74 -1,9 -24,87 -1,72 -23,06
12.Повна  трудомісткість

(6/1*2а) або (7+8)

Тп 30,56 29,84 22,96 -7,6 -24,87 -6,88 -23,06

Информация о работе Статистичне вивчення продуктивності праці