Актуальні аспекти формування політичної свідомості молоді

     Четвертий вектор процесу політичної соціалізації — від  потреби в самоповазі через групову належність до потреби в сенсі. У ситуації нестабільності, більш значимою стає потреба пошуку сенсу життя, чим пошук “своєї” групи, рис відмінності своєї групи від іншої (явище гіперперсоналізації та десоціалізації, про які зазначалося вище)

     Безумовно, потреба в сенсі життя характеризує дорослі форми поведінки і  тому не можемо обійти її, коли ми маємо  справу з процесом дорослішання особистості, становленням соціального “я” людини. Прагнення до пошуку і реалізації людиною сенсу свого життя можна розглядати як природжену мотиваційну тенденцію, та властиву всім людям і, яку, можна назвати основним двигуном дій і розвитку людини. Потреба в сенсі життя утворює той “вузол”, що дозволяє людині, по-перше, інтегрувати численні вимоги, що йдуть з різних сфер його життєдіяльності, будуючи життя не як послідовність розрізнених випадків, а як цілісний процес, що має мету і наступність, і, по-друге, допомагає людині інтегрувати всі її можливості, максимально мобілізуватися для реалізації тих задач, які вона ставить собі, у відповідності до виробленої Я-концепції і концепції життя. Але замикаючись на самому собі, пошук сенсу життя так би мовити, приречений на те, щоб “залишатися лише на рівні юнацького максималізму, що створює реальну загрозу залишитися в тенетах стійкого егоцентризму та зосередженості на собі, особливо за умови кризової свідомості у індивідів з рисами нейротизму, або ж зі схильністю до таких проявів в зв’язку з умовами виховання (низька самооцінка, тривожність, страх, невпевненість у завтрашньому дні, низький рівень самоповаги)” . Однак, незважаючи на всі суб'єктивні труднощі, ці пошуки містять у собі великий позитивний потенціал: у пошуку сенсу життя виробляється світогляд, розширюється система цінностей, формується той моральний стрижень, що допомагає справитися з першими життєвими негараздами, юнак починає краще розуміти навколишній світ і самого себе, набуває, висловлюючись словами Е.Еріксона, “тотожності самому собі”

     П’ятий  вектор процесу політичної соціалізації — від оціночної полярності  до врахування різних думок і намірів. Якщо в радянській державі соціалізаційні процеси обумовлювалися пануючою системою, яка вважалась єдино правильною, критикувати чи сумніватися у її неоднозначності не дозволялося, то розвал монолітної держави оголив амбівалентність оцінки соціально-політичних явищ.   

     Таким чином, знаходження свого місця  у суспільстві через процес політичної соціалізації є можливим як за умови  сформованості персоніфікації, так  і сформованої соціальної (групової) ідентичності. Задовольняючи же через групове членство, свою потребу в самоповазі, молода людина відповідає на запитання: “Що є для мене суспільство?”, “Хто я в суспільстві?”, тобто вирішує проблему свого соціального самовизначення.

     Формування  політичної свідомості залежить не тільки від тієї об'єктивної ситуації, у якій розвивається цей процес. Велике значення мають і фактори суб'єктивного характеру, зокрема:

     1) зовнішні, до яких належать інститути політичної системи, національні та соціальні групи, різні неформальні об'єднання, під впливом яких відбувається соціалізація особистості;

     2) внутрішні, що характеризують механізми світосприймання, аналізу та прийняття рішень тощо. Останні охоплюють потреби, інтереси, духовні цінності, індивідуальні психологічні якості людини.

     Ще  одним важливим фактором формування політичної свідомості є необхідність врахування бажання самої людини відповідати запитам політичної системи. У даному випадку йдеться  насамперед про вирішення проблеми мотивації, заохочення людини, зокрема, молоді  до участі у політичному житті, тобто про запровадження системи ціннісних, а не примусових мотивів політичної соціалізації. Вони передбачають бажання молодої людини відповідати вимогам політичної системи згідно з внутрішніми переконаннями.

     Отже, політична свідомість є важливим компонентом політичної культури. Особливостями політичної культури молодої людини є  формування демократичної політичної свідомості й культури, законослухняності, які обмежують прояви крайнощів, роблять людину соціально активною, здатною до саморозвитку та самореалізації. Політична свідомість громадян в умовах сьогодення виступає чи не найважливішим фактором формування  політичної культури . Політична культура являє собою сукупність індивідуальних позицій і орієнтацій учасників політичного процесу і є суб’єктивною сферою, що складає  підґрунтя політичних дій і надає їм значення. І політична культура, і політична свідомість формуються в процесі політичної соціалізації. В свою чергу, політична соціалізація, враховуючи особливості синтезованого підходу є безперервним процесом засвоєння індивідом під час спілкування і взаємодії з іншими протягом усього життя політичних знань, норм і цінностей суспільства, до якого він належить, формування політичних ідентичностей, витворення і трансформування власного світогляду, що дозволяє  брати активну участь у політичному житті, виконувати певні політичні ролі, задовольняючи тим самим особисті потреби та інтереси.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки

      Результати  курсової роботи щодо дослідження політичної свідомості молоді дають підстави для таких висновків:

     Політична свідомість – явище складне і багатогранне, що опосередковано відображає політичне життя суспільства у формі певних почуттів і настроїв, поглядів, знань та ідей, які характеризують політичні відносини та політичні інтереси суб’єктів, котрі матеріалізуються у політичній системі.

     У структуру політичної свідомості входять: політична психологія (емпірична і буденна політична свідомість), спеціалізована свідомість і масова політична свідомість, політична самосвідомість ( політичні знання і оцінки суб’єктом політичної діяльності).

     Істотні особливості світосприйняття, орієнтацій індивідів, різних соціальних груп і  верств на певні політичні цінності й відповідну політичну поведінку  є підставами для типології. Серед поширених типів політичної свідомості є такі: за прихильністю людей до відповідних політичних цінностей;  за ставленням суб’єктів політики до держави як політичного інституту; за прихильністю до відповідного політичного режиму тощо.

     Політична свідомість як специфічне суспільне явище та елемент політичної системи соціально неоднорідного суспільства має ряд функцій: пізнавальна, прогностична, виховна та регулятивна, які тісно між собою пов'язані та переплетені.

     В процесі дослідження було проаналізовано процес формування політичної свідомості, культури та активності молоді на основі ідей національного духовного відродження української держави. Як ніколи раніше, українське суспільство відчуває необхідність участі молоді у державотворчих процесах, влиття нових творчих сил та ідей, які спроможна привнести лише нова генерація

     У формуванні політичної свідомості молоді в процесі політичної соціалізації можемо виділити 5 векторних напрямків: перший вектор стосується зміни процесу політизації  від стабільності до нестійкості, невизначеності, тобто політична структура суспільства сприймалась як даність, впливати на яку своїми рішеннями чи діями не було змоги, та й відповідно нужди; другий вектор передбачає перехід від уніфікованості (визначеності) до різноманітності. Тобто, на зміну чітко окресленій кількості соціальних виборів  прийшла незвично велика кількість політичних партій, зрозуміти різницю між ідеологічними поглядами яких важко; третій вектор передбачає зміщення у величині від глобальної до детальної тенденції зниження рівня соціальної ідентичності в суспільстві, так звана, гіперперсоналізації, тобто зростання значення індивідуальних та особистісних характеристик, а не групових; четвертий вектор процесу політичної соціалізації — від потреби в самоповазі через групову належність до потреби в сенсі. Безумовно, потреба в сенсі життя характеризує дорослі форми поведінки і тому не можна обійти її, коли маємо справу з процесом дорослішання особистості, становленням соціального “я” людини; і нарешті п’ятий вектор процесу політичної соціалізації передбачає перехід від оціночної полярності  до врахування різних думок і намірів. Якщо в радянській державі соціалізаційні процеси обумовлювалися пануючою системою, яка вважалась єдино правильною, то розвал монолітної держави оголив амбівалентність оцінки різних соціально-політичних явищ.   

     Таким чином, можна говорити про те, що на сьогоднішній день українська молодь перебуває у стані кардинальних політичних змін, що в свою чергу  призводить до трансформації політичної культури на демократичних засадах в українському суспільстві. Відбувається переоцінка суспільних та культурних цінностей молодими громадянами. Як наслідок, змінюється і вектор спрямованості  їх політичної свідомості.

     Разом з тим, специфіка впливу освіти на студентську молодь, на вироблення політичної культури, опанування політичними ролями та ідентичностями молоддю в процесі її політичної соціалізації сьогодні повинна полягати в тому, на мій погляд, щоб  намагатися здійснити перехід від функції формування молодої людини-виконавця до функції сприяння появі активного творця і учасника політичних процесів та явищ, які свідомо будуть аналізуватись та оцінюватись молодою людиною. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаних джерел

1. Бебик В. М., Головатий М. Ф., Ребкало В. А. Політична культура сучасної молоді. – К.: А.Л.Д., 1996.
2. Білик М. Особливості формування політичної культури сучасної молоді // Соціальна психологія: Український науковий журнал.- Київ, 2004.-№4. – С. 96-105
3. Головатий М. Ф. Соціологія політики: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. —К.: МАУП, 2003. — 504 с.
4. Горлач М.І., Кремень В.Г. Політологія: наука про політику: підручник для студ. вищ. навч. закл. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 840с.
5. Дембрицька Н. Когнітивні аспекти політичної свідомості нового покоління // Соціальна психологія, № 1, 2003. – С. 87-99.
6. Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология: Учебное пособие для высших учебных заведений.-М.,1996.
7. Кирилюк Ф.М. Політологія: Навчально - методичний комплекс: За ред../ Ф. М. Кирилюка. – К., 2005.
8. Козлова О. Н. Социализация в поле безнадежности и за ее пределами // Социально-гуманитарные знания. – 2002. – № 2. – С. 126 – 139.
9. Корнієнко В.О. Гуманізм та освіта: міжнародна науково-практична конференція // електронне наукове видання матеріалів конференції -  Політична соціалізація студіюючої молоді в процесі демократичної трансформації українського суспільства. – 2006.
10. Кун М., Макпартлэнд Т. Эмпирическое исследование установок на себя//Современная зарубежная психология. Тесты/Под ред. Г.М.Андреевой, Н.Н.Богомоловой, Л.А.Петровской.-М., 1984.
11. Ольшанський Д.В. Основы политической психологи. – Екатерингбург: Деловая книга, 2001. – 496 с.
12. Пірен М. І. Основи політичної психології. – К.: Міленіум, 2003. – 418с.
13. Порфірова О.Л. Органи державної виконавчої влади: Політична культура та імідж // Трибуна: всеукраїнський громадсько-політичний і теоретичний журнал товариства «Знання».- Київ, 2005.- №11/12.- с.34-36.
14. Поснова Г. Особливості політичної культури молоді // Соціальна психологія: Український науковий журнал. – Київ, 2004. - № 6. – С. 17 – 26.
15. Ядов В.А. Диспозиционная концепция личности// Социальная психология. История. Теория. Эмпирические исследования/Под ред. Е.С.Кузьмина, В.Е. Семенова.-Л., 1979.
16. Ярош Б.О. Загальна теорія політики: Навч. посіб. для студ. спец. "Політологія" вищ. навч. закладів. - Луцьк: РВВ "Вежа" Волин. держ. ун-ту Ім. Лесі Українки, 2005,- 240 с.
17. http://uk.wikipedia.org/wiki/Політична_свідомість - інтернет-ресурс.
18. http: //politic word. info word/Politichna-Samosvdomst-3847 – політичний словник.