Виявити особливості ставлення підлітків до своєї зовнішності

Отже, у підлітковому віці часто у цьому віці відбуваються психологічні труднощі пов'язані зі статевим дозріванням, це нерівномірний розвиток за різними напрямками. Цей вік характеризується емоційною нестійкістю і різкими коливаннями настрою. Підліток вважає себе вже досить дорослим, відноситься до себе як до дорослого і у нього починає формуватися власне «Я» у суспільстві. Домінантну позицію в структурі самосвідомості підлітка починає займати розвиток образу фізичного Я.

І хлопчики, і дівчатка 12-13 років не мають чітких уявлень про свою статеву ідентичність, в ній відсутні необхідні акцентуації. Уявлення про людину протилежної статі також дифузні та недиференційовані. Наступний дворічний період показує, що, незважаючи на домінування невпевнених стратегій, в 14-15 років уявлення про себе як людину певної статі формується. Воно відповідає біологічній статі. Основою прийняття гендерної ролі є формування уявлень про себе. Типові гендерні установки (у дівчаток – фемінінних, у хлопчиків – маскулінні) зазнають зміни і у віці 13-14 років у дівчаток змінюються на недиференційовані. Це означає, що відхід від типової гендерної ролі для підлітків, схильних до самозаперечення, шляхом дифузності – спосіб змінити її на андрогін. Розвиток полягає в пошуку і знаходженні ідентичності, яка до віку 15-16 років стає диференційованою. Розбіжність між Я-реальним і батьківськими фігурами, які ідентифікуються підлітком з ідеальним Я, вказує на наявність істотної дистанції між образами Я і батьків, з якими він, тим не менш, ототожнюється, знижуючи свою власну самооцінку. Це означає, що способом самоствердження невпевненої особистості є навмисне ослаблення своєї позиції з метою інтроекції більш сильного об'єкта, що заміщає власний образ Я [31].

Отже, в підлітковому віці конкретизуються й закріплюються уявлення про особливості гендерно-рольової поведінки, вибудовується новий образ «Я». 
РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТАВЛЕННЯ ДО ЗОВНІШНОСТІ У ПІДЛІТКІВ

 

 

2.1. Організація та процедура дослідження

 

 

З метою виявлення особливостей ставлення особистості до власної зовнішності в підлітковому віці була підібрана вибірка 30 осіб, що складалася з учнів 9-х класів Запорізької гімназії № 46. Із 30 осіб – 16 хлопців та 14 дівчат.

Завдання емпіричного дослідження:

1. Виявити ступінь задоволеності / незадоволеності зовнішністю у підлітків як компонента ставлення до своєї зовнішності.
2. Виявити рівні самоставлення підлітків.

В ході емпіричного дослідження були використані такі психодіагностичні методики: «Опитувальник образу власного тіла (ООВТ)» О. Скугаревського [25] та «Опитувальник самоставлення» (ОСТ) В. Століна і С. Пантилеєва [27]. Коротко розкриємо їх зміст.

1. «Опитувальник  образу власного тіла». Методика виявляє ступінь задоволеності / незадоволеності зовнішністю як компонент ставлення до своєї зовнішності. Методика складається з 16 пунктів, що стосуються оцінки людиною власного тіла і передбачуваної оцінки його оточуючими. Респондентам пропонується оцінити ступінь суб'єктивної прийнятності кожного твердження на підставі градації «ніколи» – «іноді» – «часто» – «завжди» (від 0 до 3 балів відповідно). Час заповнення опитувальника не обмежена, але зазвичай не перевершує 10 хвилин (див. додаток А).

Для обробки результатів використовуються бланк відповідей випробуваного і таблиця перекладу сирих балів, не підкоряються закону нормального розподілу, в стандартну шкалу. Обробка являє собою підрахунок сумарного показника (суми балів) за всіма пунктами опитувальника і переклад отриманого результату в дев'ятибальну шкалу стенайнів (із середнім значенням 5 і відхиленням 2). Запропонована автором інтерпретація результатів виглядає наступним чином: 1-2 стенайнів: адекватне ставлення до зовнішності; 3-7 стенайнів: легка незадоволеність зовнішністю; 8-9 стенайнів: помірна незадоволеність зовнішністю.

2. «Опитувальник самоставлення (ОСТ)». Згідно з концепцією авторів методики, самоставлення являє собою складно-структурне ієрархічне утворення (див. додаток Б). Опитувальник дозволяє виявити три рівні самоставлення, які відрізняються ступенем узагальненості: глобальне самоставлення, під яким автори розуміють внутрішньо недиференційоване почуття «за» і «проти» самого себе; самоставлення, диференційоване за самоповагою, аутосимпатією, самоінтересом і очікуваним ставленням до себе; рівень конкретних дій (готовностей до них) у ставленні до свого «Я».

Кожен рівень самоставлення уявлень в опитувальнику певною кількістю шкал, яким відповідають різні його пункти. Всього «ОСТ» містить 57 тверджень, які стосуються емоційній оцінці власного «Я». Перший рівень відображений у шкалі «глобального самоставлення», на яку відведено 23 пункти опитувальника. Другий рівень представлений чотирма шкалами: «самоповага», «аутосимпатія», «самоінтерес», «очікуване ставлення від інших». Третій рівень самоставлення представлений 7 шкалами, кожна з яких є складовою тієї чи іншої шкали другого рівня самоставлення. Це шкали «самовпевненість», «ставлення інших», «самоприйняття», «самокерівництво», «самопослідовність», «самозвинувачення», «самоінтерес», «саморозуміння». Вони спрямовані на вимір вираженості установок на ті чи інші внутрішні дії в адресу «Я» випробуваного.

Обробка первинних результатів здійснюється за допомогою спеціальних ключів. При значенні показника менше 50 – ознака не виражена; в інтервалі від 50 до 74 – ознака виражена; при значенні більше 74 – ознака яскраво виражена. При цьому 40-45 балів відповідають заниженому рівню самоставлення; 45-55 балів – середньостатистичній нормі (людина адекватно себе сприймає і правильно оцінює свою поведінку); 55-70 балів – завищеному рівню самоставлення. Більше 80 і менше 40 балів інтерпретувати не рекомендується, оскільки вважається, що такі дані отримані під впливом другорядних умов, наприклад, під впливом соціальної бажаності.

Таким чином, вищезазначений психодіагностичний інструментарій та цілеспрямована організація емпіричного дослідження дозволить виявити особливості ставлення до зовнішності у підлітків.

 

 

2.2. Аналіз результатів  дослідження

 

 

Отримані в ході дослідження первинні дані були піддані якісному та кількісному аналізу.

Аналіз результатів дослідження за методикою «ОСТ» показав, що як у дівчат, так і у хлопців показники за всіма критеріями досить великі. Глобальне самоставлення перевищує 90% як у хлопців, так і у дівчат.

За показниками самоповаги ми бачимо, що у хлопців – 90%, а у дівчат – 70%. За аутосимпатією показники рівні близько 60%. Очікуюче ставлення від інших та самоінтерес і у дівчат, і у хлопців близько 85%.

У таблиці 2.1 представлені основні показники за методикою «ОСТ» для всієї вибірки і різних її груп.

Ми бачимо, що відсотки за всіма компонентам самоставлення у всіх групах яскраво виражені і потрапляють в області завищеного самоставлення. Настільки високі значення прийнято не інтерпретувати, оскільки вважається, що вони отримані завдяки другорядним факторам, наприклад, фактору соціальної бажаності. Також ми бачимо, що результати за гендерними критеріями (дівчат і хлопців) рівні.

 

Таблиця 2.1

Показники за методикою «Опитувальник самоставлення (ОСТ)»  (%) 

Досліджувані	Глобальне самоставлення	Самоповага	Аутосимпатія	Очікуюче ставлення від інших	Самоінтерес
Дівчата	93,3	70	58,2	89,3	83,4
Хлопці	96,2	90	58,5	81,6	84,1
Разом	95,6	80	58,30	85,5	83,45

 

Якісний аналіз результатів дослідження показав, що ставлення до свого зовнішнього вигляду – особливо хвилює підлітків як чоловічої так і жіночої статі. Підлітки не тільки самі занадто прискіпливо оцінюють власну зовнішність, але і вкрай чутливі до її оцінки іншими людьми. Порівнюючи себе з однолітками, вони формують уявлення про самих себе, створюючи образ свого «психологічного Я» і «тілесного», або «фізичного Я». Для підлітків зовнішність – це не просто відображення в дзеркалі. Це впевненість і товариськість, це перепустка в будь-яку компанію і статус в колективі однолітків. У підлітків ставлення до своєї зовнішності може становити основу самооцінки в цілому.

На думку дівчат віком 14-15 років, чоловік повинен бути сміливим, сильним, наполегливим, гордим, лицарем (повинен доглядати за дівчиною і захищати її, поважати жінок, бути поблажливим, уважним, шляхетним по відношенню до жінки). Жінка, на думку дівчат, повинна бути лагідною, ніжною, м'якою, але, озвучуючи ці характеристики, дівчатка, як правило, не трансформують їх у еталон поведінки по відношенню до чоловіка. Хлопці не відзначили в більшості випадків особливих якостей, виражають ставлення чоловіка до жінки і, навпаки, жінки до чоловіка. Однак для них було характерним надання при описі образу жінок особливостей їх зовнішнього вигляду (краса, елегантність, акуратність та ін.). У таблиці 2.2 представлені основні показники дівчат по відношенню до свого тіла за методикою «Опитувальник образу власного тіла».

Таблиця 2.2

Показники за методикою «Опитувальник образу власного тіла» (%)

Досліджувані	Стенайни у відсотках
Дівчата	0	0	20	20	60	0	0	0
Хлопці	0	20	10	50	20	0	0	0

 

Аналіз результатів дослідження за методикою «Опитувальника образу власного тіла» показав, що 60% дівчат незадоволенні своїм зовнішнім виглядом саме через тіло. Тобто вони не впевнені в собі, намагаються щось змінити у своїй зовнішності, щоб бути привабливішими на їх думку, потребують уваги від інших. Наприклад, з допомогою косметичних засобів, дієт або, навпаки, прагнення до ізоляції, уникнення спілкування з однолітками. Останні ж 40% дівчат відчувають себе впевнено і не соромляться себе. Вони знають собі ціну і своїй зовнішності. Впевнені у собі, не замислюються над тим, щоб змінити щось у своїй зовнішності. Цю групу склали дівчата без будь-яких виражених фізичних вад чи недоліків та мають досить високий статус в класі. За результатами дослідження ставлення до зовнішності хлопців виявлено, що 80% з них задоволені своїм тілом, тобто не замислюються над тим як вони виглядають. Вони впевнені у собі і своїй зовнішності. Але 20% хлопців незадоволені своїм тілом, тобто невпевнені у собі і своїй зовнішності і хочуть змінити щось у собі, переважно за допомогою фізичних вправ, заняття спортом.

Таким чином, особливості ставлення до себе і своєї зовнішності підлітків різних груп мають як подібні, так і різні риси. По-перше, найбільш значимими компонентами самоставлення як для дівчат так і для хлопців є компоненти оціночної системи: самовпевненість і саморозуміння, пов'язані з мотивами досягнення: самосприняття і самоінтерес, пов'язані з мотивами прийняття і схвалення себе. По-друге, об'єднує ці групи те, що в кожній з них ставлення до своєї зовнішності більшою мірою пов'язане з емоційною системою їх самоставлення (аутосимпатії), ніж з оцінною (самоповага).

Якщо в групі дівчат ставлення до зовнішності значно впливає на їхнє ставлення до себе, то в групі хлопців цей вплив виражений набагато в меншому ступені. Можливо припустити, що хлопці набагато менше психологічно залежні від власної зовнішності, ніж дівчата. Хоча деяку стурбованість з приводу того, яке враження їхня зовнішність справляє на оточуючих, вони все ж виявляють. Більшість дівчат схильні до гендерних стереотипів, які впливають на їх самоповагу і глобальне ставлення до себе. Отже, в старшому підлітковому віці проявляється тенденція підлітків до більш негативного емоційного ставлення до власної зовнішності.

 

ВИСНОВКИ

 

 

Проаналізувавши особливості ставлення до себе і своєї зовнішності підлітків, ми прийшли до наступних висновків.

1. Проаналізувавши основні напрямки вивчення «тілесного досвіду» в психології та теоретичні моделі феноменів «образ тіла», «образ зовнішності», запропоновані як вітчизняними, так і зарубіжними авторами, було встановлено, що оцінний компонент «образу тіла» (під яким прийнято розуміти сукупність уявлень, установок, оцінок тілесної зовнішності і функцій тіла, що формуються завдяки досвіду сприйняття власного тіла) і відображає ставлення індивіда до власної зовнішності.

2. У зарубіжній психології ґрунтовні дослідження стосовно розвитку образу фізичного «Я» були проведені С. Фішером та П. Шильдером, на основі яких було здійснено інтерпретацію понять «образ тіла», «схема тіла», «тілесне Я». Також значний внесок в дану проблему внесли А. Фейнголд і Р. Мазеллі, які в ході мета-аналізу прийшли до висновку, що фемінні індивіди менше задоволені своїм тілом і вважають себе менш привабливими, ніж маскулінні індивіди. Проблемі ціннісного ставлення до власного фізичного Я приділяли увагу російські та вітчизняні психологи. Так, О. Соколова сформулювала поняття образу фізичного Я, визначила ряд порушень схеми тіла та їх негативний вплив на самопочуття особистості підлітка.

3. У підлітковому віці відбувається інтенсивний розвиток особистості. Часто у цьому віці відбуваються психологічні труднощі пов'язані з статевим дозріванням, це нерівномірний розвиток за різними напрямками. Цей вік характеризується емоційною нестійкістю і різкими коливаннями настрою.