Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Декабря 2012 в 16:46, реферат
Слово інтелект походить від латинського intellectus – розумний. Під інтелектом розуміють глобальну властивість людини, що забезпечує правильність сприймання і розуміння інформації, правильність мислення, гармонійність взаємодії з навколишнім світом. Погляди на інтелект пройшли певну трансформацію і суттєво залежать від методологічних поглядів дослідника та тих тестів, що використовують для дослідження цього феномену.
Используя свою формулу, Зайонц предсказал
также и изменение показателей
школьников США по тестам интеллекта
на основании колебаний
В нашей стране цикл исследований по влиянию социальной среды на интеллект проведен В. Н. Дружининым и его учениками. Ими уточнено, в частности, явление так называемого «материнского эффекта». Этот эффект заключается в том, что интеллект ребенка в большей степени зависит от интеллекта матери, чем от интеллекта отца, хотя с генетической точки зрения влияние обоих родителей должно быть одинаковым. В лаборатории Дружинина показано, что в действительности на интеллект ребенка больше влияет не мать, а тот родитель, который эмоционально ближе. В большинстве случаев эмоционально близким родителем является мать, откуда и возникает «материнский эффект». Таким образом, становится яснее, что, в плане формирования интеллекта, семья — это не просто сумма ее членов, образующая интеллектуальный климат, а сложная структура, обладающая различными, в том числе эмоциональными зависимостями.
Все сказанное, конечно, не отрицает генетической детерминации интеллекта. Средовые влияния действительны лишь в определенных пределах, наряду с генетическими факторами, которые определяют, по разным оценкам, от 40 до 80 % дисперсии интеллектуальных показателей внутри одной популяции.
Большие страсти, выходящие за пределы
академических кругов, вызывает вопрос
о расовых различиях
Дело, однако, здесь может заключаться вовсе не в генетических различиях, а в условиях жизни и воспитания. Ведь не секрет, что в упомянутых странах негритянское население образует в большинстве случаев низшие слои общества. Свидетельством в пользу такой трактовки является тот факт, что эти различия со временем сглаживаются и в настоящее время оказываются менее выраженными, чем, скажем, 50 лет назад. Интересно отметить, что различия по интеллекту наблюдаются в некоторых случаях внутри одной страны между группами, принадлежащими к одной расе, но говорящими на разных языках. Например, такого рода устойчивые различия зарегистрированы между бельгийцами, говорящими на французском и валлонском языках. Вообще, высшие, более образованные слои общества в современных развитых государствах превосходят низшие, менее образованные слои по уровню интеллекта.
Во многих странах мира в настоящее время средние показатели по тестам интеллекта, когда их можно адаптировать, оказываются примерно одинаковыми. Так, при проведении исследования в 1980 г. нормы теста Равена в Великобритании, Восточной и Западной Германии, Чехословакии, Австралии, Новой Зеландии, городах континентального Китая и у белого населения США оказались очень близки по средним значениям и дисперсии. Это тем более примечательный факт, что он отмечается на фоне «интеллектуальной акселерации». Оказывается, что психометрические нормы интеллекта параллельно эволюционируют во многих странах. В некоторых других странах по тому же тесту Равена зафиксированы значительно менее высокие нормы. Это относится к Бразилии, Ирландии, Пуэрто-Рико и Перу.
Другой вопрос в сфере психологии
интеллекта, который вызывает идеологические
дискуссии, — это гендерные различия.
Большинство исследователей полагает,
что в целом среднее развитие
интеллекта примерно одинаково у
мужчин и женщин. В то же время
у мужчин больше разброс: среди них
больше как очень умных, так и
очень глупых. Между мужчинами
и женщинами наблюдается также
некоторая разница в
Мужчины значимо превосходят женщин в математических способностях. По данным американской исследовательницы К. Бенбоу, среди особо одаренных в математике людей на 13 мужчин приходится лишь одна женщина. Споры вызывает природа этих различий. Одни исследователи считают, что их можно объяснить генетически. Другие, феминистски ориентированные, утверждают, что их основа — наше общество, которое ставит мужчин и женщин в неравные условия.
Інтелект, як і інші психічні утворення, протягом життя людини змінюється, тобто розвивається. Розвиток інтелекту як глобального утворення залежить від багатьох факторів. Ми розглянемо лише вплив віку, освіти та професійної діяльності.
Дослідники
вважають, що головний розвиток інтелекту
відбувається у перші 20 років життя людини.
Найбільш інтенсивно інтелект розвивається
з двох до дванадцяти років. Максимуму
розвитку інтелект досягає у 19 - 20 років.
До
30 - 34 років інтелект у людини зберігається
стабільним. Після цього настає спад інтелектуальних
функцій. Особливо сильно інтелект зменшується
після 60 років. Але ці дані зазнають критики.
Підгрунтя критики склали методи дослідження.
Дані залежності інтелекту від віку людини
були одержані методом поперечного зрізу.
При цьому не враховувалися ні рівень
освіти, ні особливості професійної діяльності.
Як з’ясувалося, люди молодшого віку мали
вищий рівень освіти і ефективніше виконали
запропоновані тести. Тому рівень інтелектуальності
виявився вищим.
Дослідження були видозмінені. Підбирали для дослідження людей різного віку, але приблизно однакового рівня освіти і професійної діяльності. Результати виконання тестів не виявили суттєвих відмінностей.
Суперечливість результатів дослідження інтелекту людей різного віку лише підтверджує складність і багатогранність такого феномену, як інтелект.
Продуктивність інтелектуальної діяльності залежить від активності професійної діяльності. Так, якщо професійна діяльність вимагає систематичної інтелектуальної активності, то інтелектуальні функції можуть розвиватися навіть у похилому віці, тобто у 60 - 80 років.
І все ж, з віком інтелектуальний рівень зменшується.
Таким чином, інтелект людини залежить від віку, рівня освіти та професійної діяльності, що вимагає інтелектуальної активності.
3
Оскільки інтелект є глобальним явищем, то виникає непроста проблема розроблення його структури. Не викликає заперечень факт багаторівневої організації інтелекту.
У психології виділяють дві групи теорій інтелекту: факторні та ієрархічні.
У 1904 році англійський вчений Ч. Спірмен виділив «генеральний» фактор інтелекту і позначив його буквою G. Цей фактор визначає спроможність людини адаптуватися до навколишнього середовища. Але ж розв’язування математичних задач, вивчення іноземної мови, написання віршів, ремонт технічних виробів, будування будинку вимагають різної діяльності мозку при подібності генерального фактора. Тому Ч. Спірмен вводить поняття фактора специфічних здібностей і позначає буквою S. Цей фактор у різних людей розвинений по-різному і впливає на вирішення конкретних завдань адаптації. Сюди належить вербальний, просторовий і числовий фактори. Так виникла перша факторна модель інтелекту.
Кожна людина своєрідно вирішує питання адаптації, а інтелект виявляється у перцентивних, мнемічних, мовних, вербальних та інших здібностях.
Л. Терстоун (1887 – 1955 рр.) дослідив різні боки загального інтелекту. Він назвав їх первинними розумовими потенціями. Він виділив сім таких потенцій.
1. Здатність до рахування, тобто здібність оперувати числами і виконувати арифметичні дії.
2.
Вербальна гнучкість, тобто
3. Вербальне сприймання, тобто здатність розуміти усну і писемну мову.
4. Просторова орієнтація, тобто здатність уявляти собі різноманітні предмети у просторі.
5. Пам’ять.
6. Здатність до розмірковування.
7. Швидкість сприймання відмінностей і подібних ознак між предметами та їх зображеннями.
Подальші дослідження сприяли виділенню більшої кількості факторів. Так, Д. Гілфорд виділив 120 факторів інтелекту.
Ієрархічні
моделі характеризуються тим, що фактори
інтелекту розміщуються на різних поверхах
ієрархії. Відомо декілька ієрархічних
теорій. Ми розглянемо модель
Ф. Вернона та Д. Векслера.
Вершину ієрархії Ф. Вернона займає генеральний фактор інтелекту G за Ч. Спірменом. Другий рівень займають два фактори: вербально-освітні здібності та практико-технічні здібності. Третій рівень займають спеціальні здібності: технічне мислення, математичні здібності, вербальні здібності. Останній, четвертий рівень об’єднує тільки прості субфактори.
Ієрархічна модель інтелекту Д. Векслера має три рівні:
1. Рівень загального інтелекту.
2. Рівень групових факторів: інтелект дій, вербальний інтелект.
3. Рівень специфічних факторів (відповідає окремим суб’єктам).
Розглянуті ієрархічні моделі не витримують експериментальної перевірки, не підтверджуються емпіричними даними і мають умоглядний характер.
Какова
структура интеллекта? Существуют различные
концепции, пытавшиеся ответить на этот
вопрос. Так, в начале века Спирмен (1904
г.) сформулировал следующие
Позже Терстоун (1938 г.) с помощью статистических факторных методов исследовал различные стороны общего интеллекта, которые он назвал первичными умственными потенциями. Он выделил семь таких потенций:
1) счетную способность, т. е. способность оперировать числами и выполнять арифметические действия;
2) вербальную (словесную) гибкость, т. е. легкость, с которой человек может объясняться, используя наиболее подходящие слова;
3) вербальное восприятие, т. е. способность понимать устную и письменную речь;
Основы психологии
216
4) пространственную ориентацию, или способность представлять себе различные предметы и формы в пространстве;
5) память;
6) способность к рассуждению;
7) быстроту восприятия сходств или различий между предметами и изображениями.
Факторы
интеллекта, или первичные умственные
потенции, как показали дальнейшие
исследования, коррелируют, связаны
друг с другом, что говорит о
существовании единого
Позже Гилфорд (1959 г.) выделил 120 факторов интеллекта, исходя из того, для каких умственных операций они нужны, к каким результатам приводят эти операции и каково их содержание (содержание может быть образным, символическим, семантическим, поведенческим). Под операцией Гилфорд понимает умение человека, вернее, психический процесс — понятие, память, дивергентная продуктивность, конвергентная продуктивность, оценивание. Результаты — форма, в которой информация обрабатывается испытуемым: элемент, классы, отношения, системы, типы преобразований и выводы. В настоящее время подобраны соответствующие тесты для диагностики более 100 указанных Гилфордом факторов.
По мнению Кэттела (1967 г.), у каждого из нас уже с рождения имеется потенциальный интеллект, который лежит в основе нашей способности к мышлению, абстрагированию и рассуждению. Примерно к 20 годам этот интеллект достигает наибольшего расцвета. С другой стороны, формируется «кристаллический» интеллект, состоящий из различных навыков и знаний, которые мы приобретаем по мере накопления жизненного опыта. «Кристаллический» интеллект образуется именно при решении задач адаптации к окружающей среде и требует развития одних способностей за счет других, а также приобретения конкретных навыков. Таким образом, «кристаллический интеллект» определяется мерой овладения культурой того общества, к которому принадлежит человек. Фактор потенциального или свободного интеллекта коррелирует с фактором «кристаллического или связанного интеллекта», так как потенциальный интеллект определяет первичное накопление знаний. С точки зрения Кэттела, потенциальный или свободный интеллект независим от приобщенности к культуре. Его уровень определяется уровнем развития третичных зон коры больших полушарий головного мозга. Парциаль-