Створення інформаційної моделі конфлікту

3.2. Карта конфлікту

Структурний аналіз конфлікту може бути проведений з  використанням методики картографії, запропонованої австралійськими вченими Х. Корнеліус і Ш. Фейр [20]. Суть методики полягає у складанні карти конфлікту, на якій відображаються проблема, учасники конфлікту, їхні потреби й побоювання:

 Опис методики картографії, математичний апарат, алгоритм та приклади складання карт конфлікту наведено у Додатку 7 

3.3. Графічні та схематичні  представлення основних процесів, які існують у стані конфлікту.

Під час  практичного етапу роботи була проведена  систематизація візуального представлення основних теоретичних викладок та практичних прийомів рішення конфліктів (схеми, карти, таблиці, алгоритми). Приклад розроблених графічних компонентів наведено у Додатку 6, а повний склад – у електронному вигляді на CD-диску, який додано до роботи.  
 

 

      3.4. Матриця можливостей конфлікту

     Ідея  створення табличної форми та формули виведення найбільш бажаного способу вирішення певного конфлікту виникла при аналізі соціометричних карток, за основу взята матриця Васильєва з«Тренінгу вирішення конфліктів» [8]та на даному етапі використовується при проведенні тренінгових занять по конфліктам. 

     Заповнюються 3 стобчики таблиці, та вираховується  результат перемноження даних 2 та 3 стобчиків. Варіанти з найбільшим числовим значенням є тими, що пропонуються до більш уважного вивчення.

     Приклади  практичного використання матриці  можливостей конфлікту зібрані у електронному вигляді на СD-диску (папка»Результати»)  
3.5. Змістовний опис конфлікту.

     Системний підхід до дослідження конфлікту припускає визначення загальної понятійної схеми його опису. Схема включає  основні категорії: сутність, класифікацію, структуру, функції, динаміку, інформацію в конфлікті,  завершення конфлікту, діагностику й дослідження :

     

     3.6 Етапи аналізу конфліктів

     Процес  вивчення будь-якого явища має  свою логіку та складається з декількох  етапів. Відомо вісім основних етапів наукового аналізу конфліктів

     

     Саме  цю схему було покладено в основу розробки описової інформаційної моделі конфліктів.

     3.7. Інформаційна модель конфлікту

     Основні характеристики інформаційної моделі:

     1. Мета    

     2. Точка зору    

     3. Повнота   

     4. Цілісність і несуперечність   

     5. Адекватність і узгодженість  з оригіналом   

      6. Складність   

     7. Надмірність   

     8. Архітектура 

     Управлінню  конфліктом повинна передувати стадія його діагностики для визначення основних складових конфлікту, його причин. 
Для проведення діагностики необхідні такі критерії визначення: 
з’ясування джерел конфлікту, суб’єктивних чи об’єктивних переживань сторін, способів боротьби, суперечності думок, подій, потреб та інтересів; 
вивчення «біографії» конфлікту, тобто його історії, тла, на якому він прогресував, наростання конфлікту, кризи і поворотні крапки в його розвитку; визначення учасників конфліктної взаємодії: осіб, груп, підрозділів;з’ясування позицій і стосунків між сторонами, їхньої взаємозалежності, ролей, очікувань; визначення вихідного ставлення до конфлікту - чи хочуть і чи можуть сторони самі вирішити конфлікт, які їхні надії, очікування, настанови, умови, чи конфлікт спровоковано спеціально в інтересах однієї зі сторін, яка постійно підтримує рівень напруженості [18].

      

 

      Схема діагностики конфлікту в узагальненому вигляді:

     

     Технологічну  процедуру діагностики конфлікту  доцільно розглядати на прикладі практичної ситуації (Приклад таблиці діагностики наведено наведеноу Додатку 9)

     У проведенні діагностики конфлікту  досить складним є визначення суб’єктів  конфлікту, їхніх потреб, інтересів, побоювань, причин конфліктної взаємодії. 
В результаті  проведених досліджень, аналізу та  узагальненню, були створені спочатку описові (Додаток 12), а потім і структурні моделі конфліктів та зроблений висновок, що ці моделі  практично співпадають для різних вікових інтервалів , які досліджувались (12-13, 14-15, 16-17 років) , а також для довгострокових та короткострокових підліткових колективів.  Тому вважаю можливим об’єднати моделі в єдину інформаційну модель конфліктів в підлітковому середовищі, а також пропонувати подільші дослідження, які б розширювали коло практичного використання моделі на інші групи та типи конфліктів.

     Ця  модель є оригінальною розробкою  та не має аналогів в конфліктології  на сьогоднішній день.

     Пояснення для структурної інформаційної  моделі:

     На  схемі є 4 інформаційні блоки, позначені  пунктирними лініями:

 

     Основні елементи схеми:

 
---

     

 
5. Тренінг «Конфлікт – модель- вирішення»

Мета  тренінгу – познайомити учасників з основними поняттями теорії конфліктів, навчити знаходити рішення конфліктів методом створення інформаційної моделі конфлікту.

Цільова аудиторія – старшокласники, студенти.

Завдання  тренінгу: відпрацювання навиків, необхідних для ефективного управління конфліктами в групі, а також для вирішення міжособових конфліктів.

Програма  тренінгу допоможе учасникам дізнатися та розвинути навички, необхідні для успішної поведінки в конфлікті, виявляти та уникати потенційно конфліктні ситуації, виробляти індивідуальний стиль безконфліктного спілкування.

Під час  тренінгу відпрацьовуються практичні роботи (Додаток 10), розглядаються основні методики досліджень конфліктів, проходить навчання учасників як медіаторів конфліктів, застосовуються електронні засоби та графічні елементи роботи  (Додаток 5), проводяться спеціально підібрані вправи, які можеть використовуватися як у повнім об’ємі програми, так і частково (приклад у Додатку11)

Тривалість  тренінгу – 18 робочих годин.

Кількість учасників – до 20 осіб.

Кількість тренерів – 1 

 

      Висновок

     В ході проведеного теоретичного дослідження було встановлено, що не існує єдиній універсальній теорії конфлікту. Різні дисципліни наділяють поняття конфлікту своїм вмістом. Одні учені вважають, що конфлікт - одна з форм нормальної людської взаємодії, конфлікти допомагають об'єднатися тим, що оточують, мобілізувати волю, розум на вирішення принципово важливих питань, поліпшити морально-психологічний клімат в колективі (Ч. Ліксон, Н.В. Грішина,  Л. Козер, Р. Зіммель). Інші учені вважають, що слід не допускати конфліктів, а якщо вони виникли – ліквідовувати (Т. Парсонс, Р. Дарендорф, А. Смолл, До. Левін). Таким чином єдиної теорії конфліктів на наш час не існує, а є теорії розрізнених шкіл на напрямків.

     Аналіз  причин поведінки сторін в конфлікті  показує, що вони зводяться до прагнення  задовольнити свої інтереси, відстоювати цінності в конфлікті, реалізувати свої цілі і потреби. Далеко не завжди цілі повністю усвідомлюються учасниками ситуації і тим більше формулюються в термінах досягнення конкретних результатів. Образ бажаного результату конфлікту стає регулювальником конкретних дій участників конфліктної ситуації. Що відбувається в конфлікті робить вирішальний вплив на його розвиток.

      В результаті дослідження довгострокових груп було доведено, що більшість випробовуваних не є конфліктними особами і віддають перевагу стратегії компромісу і співпраці. Дослідження короткострокових груп виявили більшу схильність до стратегії суперництва, що має пояснення необхідністю періоду адаптації та може корегуватись тренінговою програмою,  також були отримані дані про те, що тенденція до конфліктності практично у всіх середня і нижче середньої. Також в результаті дослідження була отримана інформація про те, що кожна людина в якій-то мірі використовує всі стилі поведінки, але в певних ситуаціях люди віддають перевагу тому або іншому стилю. Деякі стратегії поведінки можуть бути найбільш ефективними для вирішення конфліктів певного типа.

     Таким чином, в результаті дослідження  була досягнута мета роботи: теоретичне і експериментальне дослідження  типів поведінки учасників конфліктної ситуації. Був отриманий висновок, що інформаційна модель конфлікту практично співпадає в довгострокових та короткострокових групах и може бути використана як узагальнена модель для любого між особового конфлікту. Окрім проведених досліджень, аналізу та узагальнення результатів, створення електронної бази, розробки тренінгової програми «Конфлікт-модель-рішення» була  побудована інформаційна модель конфлікту у підліткових групах та розроблена структура схема цієї моделі, яка може бути практично використана як у цілому, так і окремимо блоками, а також зроблено припущення, що ця модель може бути універсальною для всіх типів конфлікту.

 

      Література

1. Кашапов М.М. Теория и практика решения конфликтных ситуаций. Учебное пособие /Под научн ред проф А В Карпова М-Ярославль Ремдер,2003 183 с
2. Гидденс Э. Новые правила социологического метода / Пер. с англ. С. П. Баньковской // Теоретическая социология: Антология: В 2 ч. / Пер. с англ., фр., нем., ит. Сост. и общ. ред. С. П. Баньковской. — М.: Книжный дом «Университет», 2002. — Ч. 2. — 424 с.
3. И. А. Громов, А. Ю. Мацкевич. Западная теоретическая социология. Формальная социология Г. Зиммеля
4. Козер Л.А. Функции социального конфликта 
   (М.: Идея-Пресс, Дом интеллектуал. книги, 2000. - 205 с.)[3]
5. Дарендорф Р. Элементы теории социального конфликта // Социс (Социологические исследования), 1994, № 5. — С. 142—147. [4]
6. Конфліктологія - Ємельяненко Л. М:5.4. Інструментарій технології діагностики конфлікту
7. Светлов В. А. Аналитика конфликта. СПб., «Росток», 2001.
8. Светлов В. А. Управление конфликтом. СПб., «Росток», 2003.
9. Васильев М.М. «Тренинг преодоления конфликтов»,  изд. Психологический тренинг, 2006 
10. Блейк Р., Моутон Д. Научные методы управления. – К., 1990.
11. Громова О. Н. Конфликтология. Курс лекций. – М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем». Издательство ЭКМОС, 2000  
12. Дмитриев А. В. Конфликтология: Учебное пособие. – М.: Гардарики, 2000. –  
13. Дмитриев А. В. Социальный конфликт: общее и особенное. – М.: Гардарики, 2002
14. Конфликтология: Учебник для вузов / В.П. Ратников и др. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001
15. Конфликтология / Под ред. А.С. Кармина , СПб.: Издательство «Лань», 1999.
16. Социальная конфликтология: Учеб. пособие для студ. Высш. учеб. заведений / Под ред. Александра Владимировича Морозова. – М.: Издательский центр «Академия», 2002
17. Цюрупа М. В. Основи конфліктології та теорії переговорів: Навчальний посібник. – К.: Кондор. 2004 
18. Пірен М. І. Конфліктологія: Підручник. – К.: МАУП, 2003
19. Ємельяненко Л. М:5.4. Конфліктологія -Інструментарій технології діагностики конфлікту
20. Корнелиус Хелена, Фэйр Шошана. Выиграть может каждый: Как разрешать конфликты. (М.: Стрингер, 1992. )