Створення інформаційної моделі конфлікту

Міністерство  освіти і науки України 

Мала  академія  наук  України

Комунальний заклад

Луганська обласна Мала академія наук учнівської молоді Стахановська філія  КЗ ЛОМАНУМ

 

     Психологія 

Конфлікт  в підлітковому середовищі.

Пошук-модель-вирішення 

                                     Автор:

                                     Кіналь Юлія,

                                     учениця 11 класу 

                                     Стахановської гімназії №7

                                     Науковий  керівник:

                                     Булигіна Людмила  Вікторівна,

керівник  учбового центру

м. Стаханова,

тренер-психолог ДОТ «Альбатрос» 

м. Стаханов - 2010

Зміст

 

Вступ

Актуальність

Довгий  час панувала традиційна точка зору не лише соціологів, але і психологів, що працювали з групами, про те, що конфлікти є негативним явищем для групи і завдання полягає  в їх усуненні.

Сьогодні ж всім відомо про позитивні функції конфлікту, особливо конфлікту усередині малих груп (розвиток групи, діагностика стосунків, зняття напруги, об'єднання групи і ін.). Крім того, при додатковому вивченні конфліктів і дій з їх дозволу можна зробити крок до спеціального штучного проектування і конструювання конфліктів для вирішення завдань розвитку особи в групі і самої групи.

Не дивлячись  на міру вивченої даного явища західними  і вітчизняними дослідниками, більшість  з них обмежують свої дослідження  вивченням внутрішньоособових, міжособових, групових конфліктів , конфліктів в організаціях  і міжгрупових конфліктів між великими соціальними групами (політичні, міжкультурні і ін.).

Також, аналізуючи погляди на явище конфлікту  різних наукових шкіл, досить наглядним є те, що навіть основні визначення мають принципові розбіжності та не поєднуються в єдину теорію.

  Мета дослідження:

Дослідити та проаналізувати  конфлікти у  довгострокових та короткострокових колективах підлітків, скласти інформаційну модель та розробити тренінгову програму медіації конфліктів .

В ході дослідження ставилися наступні завдання:

• проведення діагностичного дослідження міжособових стосунків в підліткових колективах;
• пошук закономірностей та спроба алгоритмізації основних конфліктологічних схем та понять;
• створення інформаційної моделі конфліктів у підліткових групах;
• підбір тренінгових вправ, сприяючих вирішенню конфліктних ситуацій на основі закономірностей та аналізу.

 

     В ході дослідження використовувалися  наступні методи: вивчення і теоретичний аналіз літератури по  конфліктології і соціології, проведена дослідно-експериментальна робота з даної проблеми.  

Гіпотеза: алгоритмізація основних конфлиіктологічних схем та понять дає можливість створення інформаційної моделі конфлікту, що може стати інструментом практичного вирішення конфліктів .   

     Експериментально  – дослідницька робота проводилася  на базі СГ № 7 міста Стаханова Луганської області у вересні –грудні 2009 року  і дитячого оздоровчого табору «Альбатрос» Генічеського району Херсонської області в червні-серпні 2009 (приклад фотоматеріалів у Додатку 11, часткова підбірка фото-та відео-матеріалів на CD-диску , папка «Фото_Відео»)

   

 

1. Теоретичний аналіз проблеми

1. Поняття конфлікту з точки зору різних наукових шкіл

Багаточисельні  конфліктологичні теорії мають камінь зіткнення, пов'язаний з традицією визначення конфлікту. Загальновизнаними, співпадаючими точками зору є наступні ідеї: конфлікт - це форма прояву протиріччя; конфлікт - це форма активної соціальної протидії. У теоретичних концепціях психологів різних наукових шкіл є деякі загальні положення, що дозволяє зробити спробу визначити конфлікт (лат, conflictus - зіткнення) як зіткнення зразкове рівних по силі, але протівоположних по спрямованості тенденцій (мотивів, цілей, дій) учасників взаємодії. Таким чином, як робоче визначення конфлікту може виступити наступне: конфлікт - це найбільш гострий спосіб вирішення значимих протиріч, що виникають в процесі соціальної взаємодії, що полягає в протидії суб'єктів конфлікту [1].

Конфліктологія - наука про закономірності зародження, виникнення, розвитку, завершення конфліктів будь-якого рівня.

Англійський соціолог Е. Гидденс дав таке визначення конфлікту: “Під конфліктом я маю  на увазі реальну боротьбу між  людьми, що діють, або групами, незалежно від того, які витоки цієї боротьби, її способи і засоби, що мбілізуються кожною із сторін” [2]. Найяскравіше ця позиція представлена в роботах німецьких соціологів Р. Зіммеля, Р. Дарендорфа і американського соціолога Л. Козера. Основне положення теорії конфлікту Г. Зіммеля полягає в тому, що конфлікт  хоча і є одній з форм розбіжності, в той же час є соціалізуючою силою, об'єднуючою протиборчі сторони і сприяючу стабілізації суспільства. Л. Козер в своїй класичній роботі “Функції соціальних конфліктів” підкреслював, що конфлікт несе в собі не лише деструктивну функцію, в нім закладений великий позитивний потенціал [3].Але один з творців сучасної конфліктології, західнонімецький соціолог Р. Дарендорф, в основу соціальних конфліктів поклав саме політичні чинники: боротьбу за владу, престиж, авторитет. Конфлікт, по Дарендорфу, може виникнути в будь-якому співтоваристві, в будь-якій соціальній групі, де є пануючі і підпорядковані. Причиною конфлікту, на думку Р. Дарендорфа і його послідовників, є прагнення до домінування [4].

     Серед напрямів зарубіжних психологічних досліджень конфлікту в першій половині XX ст виділяються :

- психоаналітичне  (3. Фрейд, А. Адлер, До. Хорні,  Е. Фромм);

- социотропне (В. Мак-Дугалл, С. Сигеле і ін.);

- етологічне (До. Лоренц, Н. Тінберген);

- теорія  групової динаміки (До. Льовін, Д.  Креч, Л. Ліндсей);

- фрустраційно - агресивне (Д. Доллард, Л. Берковітц, Н. Міллер);

- поведінкове  (А. Басі, А. Бандура, Р. Сире);

- социометрічне  (Д. Моренно, Е. Дженігс, С.  Додд, Р. Гурвіч);

 - інтеракционістське (Д. Мзс, Т. Шибутані, Д. Шпігель).

- теорія  структурного балансу (Ф. Хайдер).

  Донедавна, домінуючою вважалася точка зору, згідно з якою конфлікти в організації - річ небажана (доктрина школи Вебера), їх необхідно уникати, а якщо вони все ж таки з'являються, то гасити на ранній стадії, не даючи змоги розвиватися. Конфлікти асоціюються з усілякими негараздами, суперечками, ворожістю, боротьбою і не мають позитивних ознак.

Однак конфлікт, попри негативні риси, відіграє і позитивну роль - сприяє рухові організації вперед і визначає фактори, що заважають цьому процесові. Термін "конфлікт" можна визначити як джерело творчої енергії, якою слід управляти, тобто спрямовувати її у бажане русло.

Першоджерелом конфлікту або умовою його виникнення вважається конфліктна ситуація - тобто, ситуація, у якій одна із складових змінює свої кількісні чи якісні значення, що призводить до загострення стосунків між конфліктуючими сторонами. Тут вступає у силу ще один з основних законів філософії - закон переходу кількісних змін у якісні. Конфлікт не виявляється доти, поки існуюча ситуація або влаштовує усі задіяні чи зацікавлені сторони, або ж ці сторони ще не в змозі вплинути на розвиток ситуації, не володіють достатнім потенціалом (тобто конфлікт прихований).

Конфліктна  ситуація, що вимагає вирішення, передбачає існування кількох обов'язкових  елементів:

• учасників конфлікту (дві або більше сторони, що переслідують несхожі чи прямо протилежні цілі);

• об'єкт конфлікту (конкретне явище, причина, стан справ, навколо якого розгортається суперечка);

• рушійну силу - інцидент (факт зіткнення протилежних сил).

Об'єкт  конфлікту та його учасники у своїй  сукупності утворюють предмет конфлікту, тобто вони розглядаються як необхідні обов'язкові умови виникнення конфліктної ситуації. Інцидент призводить до початку конфлікту, відіграє роль каталізатора. Конфліктна ситуація визначається об'єктивними обставинами, а інцидент виникає випадково, коли створені необхідні передумови.

Типову  схему конфлікту можна узагальнити так:

Усі конфліктні ситуації розподіляються за ознакою  результатів:

а) функціональні - такі, що сприяють ефективній діяль-ності організацій, є позитивними за змістом, містять раціональне зерно та мають еволюційну спрямованість;

б) дисфункціональні - паралізують нормальне функціонування колективу, обмежують перспективи розвитку, не сприяють максимально ефективному використанню власних і залучених ресурсів.

Існує чотири основних типи конфлікту за змістом:

а) внутрішньоособовий (конфлікт вимог).

б) міжособовий. Виникає при будь-якому розподілі: повноважень, ресурсів, робіт, обов'язків, завдань, винагород; а також через несхожість характерів, знань, запитів, кваліфікації, можливостей, кругозору, кола інтересів;

в) між особою та групою. Причини - дисбаланс, що існує між нормами групової поведінки та індивідуальними діями, поглядами чи звичками окремої особи;

г) міжгруповий.

Якщо  конфлікти сприяють ухваленню обгрунтованих  рішень і розвитку взаємин, то їх називають  конструктивними. Конфлікти, що перешкоджають ефективній взаємодії і ухваленню рішень, називають – деструктивними. 80% конфліктів виникає окрім бажання їх учасників. Відбувається це із-за особливостей нашої психіки і того, що більшість людей або не знають про них, або не надають їм значення.

Головну роль у виникненні конфліктів грають так звані конфліктогени.

 Конфлікт – це відкрите протистояння як наслідок взаємовиключних інтересів і позицій. Конфліктна ситуація – це протиріччя, що накопичилися, містять дійсну причину конфлікту. Інцидент – це збіг обставин, що є приводом для конфлікту.