Психосоматичної складової шкіряних хвороб

     Першочергова мета полягає в  знаходженні зв'язків в часі  між початком соматичних проявів  і анамнестично достовірними  життєво важливими змінами, або ж в констатації їх відсутності. Якщо такі зв'язки встановлюються, то подальша бесіда повинна прояснити, чи розуміє сам пацієнт значущість для розвитку захворювання тих неприємностей, які виникли у нього у зв'язку з конфліктами і кризом. Це передбачає знання особи пацієнта, умов його розвитку в дитинстві, конфліктів в процесі соціалізації, фіксації на них до останнього часу і вразливості відносно них з врахуванням ослаблення  актуальності минулих переживань.[11]

   Треба зауважити, що на сьогоднішній день психотерапевтична складова лікування таких хворих майже відсутня, хоча з теоретичної частини аналізу проблеми стає зрозуміло - вона є невід’ємною складовою появи хвороби і впливає на подальший її розвиток, а у деяких випадках вона може стати детермінантою виникнення хвороби.

    У такій ситуації психотерапевт  має усвідомити ,що таку бесіду  треба застосовувати гнучко з  метою встановлення зв’язків  симптому і ситуації, анамнезу  життя пацієнта. Це можна висвітлити  у даній схемі.

[11] [6]-

 

Значення  психологічних тестів полягає в  тому, що вони складені таким чином, що з їх допомогою можна отримати об'єктивну оцінку стану пацієнта, незалежну від суб'єктивних думок  дослідників. Це досягається шляхом високої стандартизації в проведенні і оцінці тесту. Багато психологічних тестових методів виникли на основі теорії особи або збагачені нею. Одним з прикладів таких тестів є кольоровий тест Люшера, який на основі вибору кольорів пацієнтом у певній послідовності дозволяє визначити його психічний стан.

   Проблему накопичення негативних  емоцій в тілі людини можна  розглядати у руслі соматопсихотерапії - робота із соматизованим еквівалентом  психічних переживань.[12]. В такому  випадку будь-яке патогенне переживання  слід розглядати у схемі: що  відчуває людина у власному тілі на рівні фізіологічних вражень, якими словами-образами вона оперує для пояснення свого стану, символом якого явища в її житті вони є. Виявлення пластичного образу переживання ,що знаходиться на одному з рівнів тіла є важливим етапом на шляху до самоусунення хвороби самим пацієнтом. Тут доцільно наголосити на соматизації психічних  переживань ,коли конфлікти і труднощі психологічної природи не усвідомлюються хворим, а переживаються виключно на фізіологічному рівні у вигляді шкіряних проявів.

      Існує декілька причин , що детермінують  труднощі усвідомлення. Серед них  тему даної роботи будуть цікавити:

   1)сімейне виховання , для якого  характерним є:

    -заборона на вираження емоцій( частіше негативних);

    -заборона на відкрите обговорення проблем та знаходження спільного рішення між усіма членами сім’ї, що тягне за собою недовіру;

    - ізоляція від зовнішнього світу  ,контактування лише із безпосередніми  членами родини;

    - замовчування як спосіб вирішення  конфліктів у родині.

           Даний підхід є дуже важливим для розвитку психосоматичної медицини, адже він оперує відчуттями людини, тобто субстанціями ,що не є для неї ефемерними поясненнями, як це може сприйматися при чисто психоаналітичному підході. Психокаталіз тілесних відчуттів є методом зміни стану пацієнта, відновлення його ресурсу, вичерпаного негативними станами особистості. 

3.3 Методика проведення  дослідження

     Останні десять років найбільш відомим і  використовуваним методом діагностики  батьківського позиції по відношенню до конкретної дитини є опитувальник, розроблений в 1986 році А. Я. Варга спільно з В. В. Столін (ОБС).

      Дитячо-батьківські  стосунки були предметом спеціального розгляду в багатьох психологічних  напрямках (психоаналіз, школа соціального навчання.) У кожній школі батьківське ставлення (БC) описується найрізноманітнішими поняттями і категоріями, які визначаються вихідними теоретичними позиціями авторів. Проте, при всьому рызмноманітті термінів (любов і контроль, безумовність і умовність і т.д.), практично у всіх підходах до розуміння і вивчення БС можна угледіти вихідну дихотомію, яка задає подвійність або поляризацію БС. Ця полярність простежується в більшості описів БС, представлених в класичних теоріях і може бути зведена до двох позицій: особистісної та предметної.

     «Можна вважати, що дані амбівалентні характеристики відображають реальну, об'єктивну подвійність батьківського позиції. Оскільки «предметне» (часткове) і «особистісний» (цілісне) спочатку утворюють два полюси, між якими існують конкретні відносини, їх можна розглядати як структурні складові батьківського ставлення. Виходячи з вищесказаного, можна припустити, що дані амбівалентним характеристики відображають реальну, об'єктивну подвійність батьківського позиції.» [18]

     Тип батьківського ставлення і співвідношення його структурних компонентів визначається не тільки індивідуальними особливостями батьків, але і віком дитини.

     Характер  батьківського ставлення, що визначається переважанням предметного або особистісного начала, визначає стиль виховання.

     З метою якісного аналізу проблематики виявлення та перебігу атопічного дерматиту  у дітей віком 15-18 років їх батькам  було запропоновано пройти тест батьківського  ставлення (А. Я. Варга, В. В. Столін) [16]. 
 

3.4 Резюме

В даному розділі були коротко розглянуті основні особливості обраної методики та окреслені загальні засади розуміння сутності дитячо- батьківських стосунків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                               Розділ ІV

                                  План та хід дослідження

     В даному розділі буде наведено дослідження стосовно тематики наявності шкірних хвороб у підлітків. Будуть виявлені основні закономірності впливу патогенних психологічних переживань дітей та їх батьків на соматичне здоров`я перших.

4.1 Планування дослідження.

      В данному дослідженні приймали участь батьки трьох підлітків, що мають  діагноз нейродерміт. З батьками було проведено попередню бесіду стосовно можливості зв`язку психологічної атмосфери в сім`ї їх ставлення до себе та дитини та наяності складного захворюваня у їх дітей.

      Для експериментальної перевірки батькам (матерям) було запропоновано відповісти на на питання анкети, яка дозволяє виявити особливості батьківського  ставлення за зазначеними вище критеріями. 

4.2 Характеристики вибірки

     Дослідження проводилося на базі спеціалізованої школи №177 м.Києва. В ньому прийняли участь батьки дітей, які:

1)мають  нейродерміт з раннього дитинства;

2)живуть  неповними сім`ям из різних  причин;

3) знаходятьс  у старшому шкільному віці 15- 21 рік;

4) батьки  яких не відмовилися прийняти участь в дослідженні; 
 

4.3 Обробка та інтерпретація отриманих результатів

Батьківське ставлення розуміється як система  різноманітних почуттів і вчинків  дорослих людей по відношенню до дітей. З психологічної точки зору батьківське  ставлення - це педагогічна соціальна установка по відношенню до дітей, що включає в себе раціональний, емоційний і поведінковий компоненти. Всі вони в тій чи іншій мірі оцінюються за допомогою опитувальника, що складає основу даної методики.  

Питання опитувальника становить п'ять наступних шкал, що виражають собою ті або інші аспекти батьківського ставлення.

1. Прийняття  - відкинення дитини. Ця шкала  виражає собою загальне емоційно  позитивне (прийняття) або емоційно  негативне (відкинення) ставлення  до дитини.  

2. Кооперація. Ця шкала висловлює прагнення  дорослих до співпраці з дитиною,  прояв з їх боку щирої зацікавленості  і участь у його справах.  

3. Симбіоз.  Питання цієї шкали орієнтовані  на те, щоб з'ясувати, чи прагне  дорослий до єднання з дитиною  або, навпаки, намагається зберегти між дитиною і собою психологічну дистанцію. Це - своєрідна контактність дитини і дорослої людини.  

4. Контроль. Дана шкала характеризує те, як  дорослі контролюють поведінку  дитини, наскільки вони демократичні  або авторитарні у відносинах з нею.  

5. Відношення  до невдач дитини. Ця, остання, шкала показує, як дорослі відносяться до здібностей дитини, до її переваг і недоліків, успіхів і невдач.

Обробка і оцінка результатів

 Для  кожного з видів батьківських  відносин, з'ясовуємо за допомогою даного опитувальника, нижче вказані номери суджень, пов'язані з даним видом.  

 Прийняття  - відкинення дитини: -3, 5, 6, -8, -10, -12, -14, -15, -16, -18, 20, -23, -24, -26, 27, -29, 37, 38, -39, -40, -42, 43, -44, 45, -46, -47, -49, -51, -52, 53, -55, 56, -60.

Кооперація: 21, 25, 31, 33, 34, 35, 36.

 Симбіоз: 1, 4, 7, 28, 32, 41, 58. Контроль: 2, 19, 30, 48, 50, 57, 59.

Відношення  до невдач дитини: 9, 11, 13, 17, 22, 54, 61.

За кожну  відповідь типу «Так» випробуваний одержує 1 бал, а за кожну відповідь типу «Ні» - 0 балів. Якщо перед номером відповіді стоїть знак "-", значить за відповідь "Ні" на це питання нараховується один бал, а за відповідь "Так" - 0 балів. Високі бали свідчать про значну розвиненості зазначених вище видів батьківських відносин, а низькі бали - про те, що вони порівняно слабко розвинені. Якщо говорити конкретно, то оцінка і інтерпретація отриманих даних виробляються в такий спосіб.  

 Високі  бали за шкалою «прийняття - відкинення»  - від 24 до 33 - говорять про те, що  у цього випробуваного є виражене позитивне ставлення до дитини. Дорослий в даному випадку приймає дитину такою, якою вона є, поважає і визнає її індивідуальність, схвалює її інтереси, підтримує плани, проводить з нею досить чимало часу і не шкодує про це.  

 Низькі бали за цією ж шкалою - від 0 до 8 - говорять про те, що дорослий відчуває по відношенню до дитини в основному тільки негативні почуття: роздратування, злість, досаду, навіть іноді ненависть. Такий дорослий вважає дитину невдахою, не вірить в її майбутнє, низько оцінює її здатності і нерідко своїм ставленням третирує дитину. Зрозуміло, що дорослий, який має такі схильності, не може бути хорошим педагогом.  

 Високі  бали за шкалою «кооперація» - 7-8 балів - є ознакою того, що дорослий виявляє щирий інтерес до того, що цікавить дитину, високо оцінює здібності дитини, заохочує самостійність та ініціативу дитини, намагається бути з нею на рівних.  

 Низькі  бали за даною шкалою - 1-2 бали - говорять про те, що дорослий  по відношенню до дитини веде  себе протилежним чином і не може претендувати на роль хорошого педагога.  

 Високі  бали за шкалою «симбіоз» - 6-7 балів - достатні для того, щоб  зробити висновок про те, що  дана доросла людина не встановлює  психологічну дистанцію між собою  і дитиною, намагається завжди бути ближче до неї, задовольняти її основні розумні потреби, захистити від неприємностей, Низькі бали за цією ж шкалою - 1-2 бали - є ознакою того, що дорослий, навпаки, встановлює значну психологічну дистанцію між собою і дитиною, мало піклується про неї. Навряд чи такий дорослий може бути гарним вчителем і вихователем для дитини.  

 Високі  бали за шкалою «контроль» - 6-7 балів - говорять про те, що  доросла людина веде себе занадто  авторитарно по відношенню до дитини, вимагаючи від неї беззастережного послуху і задаючи їй суворі дисциплінарні рамки. Вона нав'язує дитині майже в усьому свою волю. Така доросла людина далеко не завжди може бути корисною, як вихователь, для дітей.  

 Низькі  бали за цією ж шкалою - 1-2 бали - навпаки, свідчать про те, що  контроль за діями дитини з боку дорослої  людини практично відсутній. Це може бути не дуже добре для навчання та виховання дітей. Найкращим варіантом оцінки педагогічних здібностей дорослої людини по цій шкалі є середні оцінки, від 3 до 5 балів.