Психосоматичної складової шкіряних хвороб

    Отже, з вищезазначеного можна зробити  висовок, що хворі нейродермітом  мають певні типологічні риси. Як основні можна виділити наступні:

• проблемна сімейна ситуація в дитинстві;
• наявність патогенного мислення;
• негативне ставлення до себе;
• певна істеричність та тривожність у ставленні до світу.

До  певної міри можна сказати, що наявності  навіть одного з вищезазначених факторів достатньо  для виникнення симптомів  хвороби та її прогресування. В даному випадку  захворіє людина чи ні буде залежати як від умов зростання так і від генетичної схильності. 

    ІІ.2 Психосоціальні фактори  та якість життя хворого  нейродермітом 

    Багато  клініцистів згодні з тим, що психосоціальні фактори впливають на перебіг нейродерміту, і, що ці фактори є важливими вторинними механізмами патогенезу захворювання, тому їх слід враховувати при визначенні режиму профілактики загострень і лікування хвороби. Емоційний і психосоціальний стрес, напруга на роботі або в школі, напружені відносини в сім'ї можуть служити факторами, що провокують загострення або хронічний перебіг нейродерміту.. Деякі дослідники встановили, що психологічні впливи можуть призводити до порушення регуляції вегетативних нервових центрів, аномальної судинної реакції шкіри і вивільнення медіаторів, що в сукупності приводить до початку запалення. З іншого боку, хронічний свербіж, який спостерігається у всіх хворих на атопічний дерматит, особливо при важкому протіканні хвороби, викликає розлад сну, підвищену збудливість і емоційний стрес, що вносить свій внесок у формування свербіжного очного циклу.З розвитком нейроіммунологіі і появою уявлення про роль нейромедіаторів у генезі шкірного запалення, фахівці стали враховувати і внесок вегетативного відділу нервової системи, описаного як аксон-рефлекс. Нейропептиди, виділяються кінцевими С-волокнами (периферичні закінчення вегетативних нервових волокон, які продукують нейропептиди: субстанція П, нейротензин, кальційтонін-ген-подібний пептид та інші), здатні не тільки підтримувати вже розвинене алергічне запалення, але й стати його причинними факторами. Активність цієї складової нейродерміту залежить від того, в якому стані знаходяться нейровегетативні регуляції організму даного хворого.

      Хоча психосоціальні фактори, як правило, не є первинними причинами захворювання, їх слід враховувати при лікуванні хворих на нейродерміт для того, щоб забезпечити максимальний ефект від лікування в період загострення захворювання, особливо у дітей старшого віку і підлітків. В деяких хворих, що мають найбільш виражений психонейровегетативний компонент патогенезу хвороби, може знадобитися допомога психоневролога і психотерапевта. [14]

    Як  було зазначено в багатьох ситуаціях  причинами даної хвороби є  наявніть проблемних сімейних стосунків. В такому випадку батькам такої дитини досить складно адекватно оцінювати всю серйозність та мультисимптомність нейродерміту як комплексного захврювання систем органів. Звертаючи увагу на медикаментозне лікування, наявні ситуації, коли батьки не усвідомлюють важливості стресу як пускового механізму рецидиву захворювання і все лікування в досить короткий час зводиться нанівець.

    Усвідомлення  виключності хворої дитини - вже  складна ситуація для її батьків. Треба усвідомлювати необхідніть  особливого режиму для хворого, що включає як медикаментозні так і психотерапевтичні засоби лікування. Необхідно усвідомлювати, що психологія дитини, хворої на атопічний дерматит, дуже складна. У сучасній дерматології досить часто зустрічається думка про те, що існує зворотня соматопсихічна складова будь-якого шкірного захворювання. Вона полягає в тому, що косметичний дефект, і без того нервуючий людину, може завдати їй ще й психологічної травми.

      Насмішки товаришів, жалість близьких  друзів, зудофобія погіршують стан не тільки дитини, але часто і дорослого пацієнта. Фахівці підкреслюють, що якщо не враховувати при лікуванні шкірного захворювання емоційний чинник, то в 40% випадків терапевтична допомога виявиться неефективною.

      Як правило, загострення атопічного дерматиту супроводжують різні види депресій, з якими дитина не може впоратися самостійно. Нерідко потрібна допомога професійного психолога, але часто підтримати дитину і допомогти їй у складні для нього періоди життя можуть люблячі батьки і близькі. Для допомоги такій дитині психологи рекумендують:

      • Показати дитині, що ви розумієте  тяжкість їй ситуації, але вірите  в її здатність подолати всі  труднощі і впоратися із захворюванням. 

      • Розказати вчителям та іншому  персоналу школи про те, що  у Вашої дитини є нейродерміт. Попросити їх підтримати Вашу дитину під час загострень.

      • Розказати Вашій дитині про  те, що нейродерміт не є інфекційною  хворобою і існує велика ймовірність  зникнення хвороби в міру дорослішання.

      • Уважно і дбайливо ставитися  до дитини. Намагатися в її присутності весь час зберігати гарний настрій і бути оптимістом.

      • Створити в будинку атмосферу,  яка викличе у дитини відчуття  комфорту. Нехай вона відчуває  радість, повертаючись кожен день  додому. Для дитини будинок - це  опора в житті, це місце, в якому вона може сховатися від негараздів і труднощів.

      • Не бійтеся говорити дитині, як сильно ви її любите і  потребуєте в ній. Для дітей  дуже важливо чути ці слова  і відчувати участь батьків  у своєму житті. Знайти спільні  для вас і вашої дитини інтереси.

      • соромлячись свого зовнішнього  вигляду, дитина може відмовитися  від звичних для себе занять - наприклад, спорту. В такому випадку  необхідно пояснити, що це неправильно,  і сходити на тренування разом.  Нехай дитина відчує, що навіть  у періоди загострення її хвороби вона все одно може отримувати задоволення від життя.

      • Ні в якому разі не обмежувати  контакти дитини з однолітками.  Навпаки, всіляко заохочувати  її прагнення до спілкування. 

    • Уберегти дитину від надмірної опіки. Будь-якому малюкові потрібна певна ступінь свободи. І абсолютно нормально, якщо у нього періодично виникатиме бажання побути насамоті.

      • Перебіг атопічного дерматиту  може погіршитися під час стресу,стикатися  з яким діти схильні набагато  більше дорослих людей. Необхідно  дотримуватись певного режиму купання, а також застосування зволожуючих засобів та лікарських препаратів. Це допоможе поліпшити самопочуття дитини. 

    Це  лише деякі практичні рекомендації щодо полегшення життя дитини з такою  проблему.

    Резюмуючи вищезазначене можна сказати, що атмосфера сімейного добробуту не лише покращить самопочуття дитини, а й унеможливить розвиток психологічних проблем на фоні данного захворювання, адже нейродерміт досить сильно впливає на якість життя хворого.

    Для підтвердження данного припущення булла проведена низка дослідів. Для оцінки якості життя хворих існують різні методики. Найбільш поширені: індекс якості життя дітей раннього віку з дерматологічними захворюваннями (Infants 'Dermatitis Quality of Life index - IDQoL), індекс якості життя дітей з дерматологічними захворюваннями (Children's Dermatology Life Quality Index - CDLQI), шкала оцінки впливу дерматиту на якість життя сім'ї хворого (Dermatitis Family Impact (DFI) scale), індекс якості життя батьків дітей, які страждають на нейродерміт (Parents 'Index of Quality of Life in Atopic Dermatitis - PIQoL-AD), шкала оцінки впливу нейродерміту  у дітей на якість життя дитини та її сім'ї (Childhood Atopic Dermatitis Impact Scale - CADIS). Для оцінки якості життя дітей раннього віку анкети складені у вигляді коміксів.

      У результаті вивчення якості  життя дітей з атопічним дерматитом  та їх сімей виявили, що 74% сімей  мають практичні труднощі в  здійсненні догляду за хворою  дитиною і 71% відчувають почуття  знемоги, втоми, тривоги, неспокою  і провини.

      Найбільш суттєвий вплив на  якість життя при нейродерміті  надає порушення сну. Багаторічне  порушення сну несприятливо позначається  на стані нервової системи  хворого на атопічний дерматит. Тому більшість хворих, що страждають  цим захворюванням, мають нервово-психічні порушення того чи іншого ступеню вираженості. Вони легко збудливі, неврівноважені, дратівливі. У школярів може знижуватися успішність. Будь-яке емоційне напруження призводить до загострення хвороби, а такий стан, у свою чергу, підтримує невротичні реакції. Створюється замкнене коло, вихід з якого можливий тільки при спільному зусиллі самих хворих, лікарів-фахівців (педіатра, алерголога, психоневролога) і родичів. Дослідження показали,що проблеми зі сном наявні у 85% дітей дошкільного віку, у яких середня кількість пробуджень склало 2,7 разів / ніч, а загальна втрата сну - 2,6 год за ніч. В іншому великому дослідженні, проведеному у Великобританії, у 60% дітей зафіксовано порушення сну, а медикаменти для нормалізації сну використовують 30% дітей з атопічним дераматитом.

      Класикою стали дані австралійського  дослідника JC Su (1997), який довів, що  якість життя дітей із середньотяжкими  і тяжкими формами нейродерміту  нижче, ніж у хворих на цукровий  діабет 1 типу, включаючи порушення  сну. Але не менш вражаючі висновки зроблені PE Beattie (2006), який при порівняльному дослідженні впливу дерматологічних захворювань на якість життя хворого встановив, що серед всіх хронічних захворювань шкіри найбільший вплив мають атопічний дерматит і псоріаз, і тільки церебральний параліч має більш сильний вплив на якість життя пацієнта.

      У 2004 р. було проведено велике  Міжнародне дослідження впливу  нейродерміту на якість життя  хворих - International Study of Life with Atopic Eczema (ISOLATE). Було проанкетовано 2002 дітей, серед яких 40% склали діти 2-13 років. Тридцять дев'ять відсотків респондентів відзначили, що нейродерміт впливає на якість життя інших членів сім'ї. [15] 
 
 
 
 
 

    ІІ.3 Резюме 

    В данному розділі були розглянуті основні особливості нейродерміту як психогенного захворювання, були виявлені основні психогенні фактори, що призводять до його виникнення. Атопічний дерматит має власну психодинаміку і супроводжується віковими змінами, які пов`язані із зміною світогляду хворого, в чому ми і впевнилися на прикладах. Практичний аналіз данного питання показав важливість психологічної допомоги шкіряним хворим та довів, що батьки відіграють велику роль для полегшення життя дитини , хворої на нейродерміт.

    Отже, нейродерміт є складним та комплексним  захворюванням, в анамнезі якого не останню роль відіграє психологічний компонент. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

            Розділ  ІІІ

Діагностика психологічної складової  шкіряних хвороб

     В даному розділі будуть розглянуті можливі  методи вивчення шкіряних хвороб дітей  та підлітків виходячи із основних положень класичної психосоматики, описано дослідження ,що проводилося зі спеціальною вибіркою досліджуваних , обраних на основі наявності нейродерміту. 
 

3.1 Обгрунтування дослідження

     З метою якісного аналізу проблематики наявності психологічним проблем у сім`ях хворих дітей було вжито наступних заходів:

     1) Проведена попередня бесіда з  батьками на предмет можливості  зв`язку шкіряних захворювань  х психологічним компонентом;

     2) Застосовано методику діагностики батьківських стосунків А. Я. Варга, В. В. Століна. Тест-опитувальник батьківського ставлення (ОРО) являє собою психодіагностичний інструмент, орієнтований на виявлення батьківського ставлення в осіб, що звертаються за психологічною допомогою з питань виховання дітей та спілкування з ними.

     Ставлення батьків - це система різноманітних почуттів, поведінкових стереотипів по відношенню до дитини, його сприйняття і характеру.

     Включення батьків у дане дослідження є  важливим перш за все тому, що дитина ,особливо в ранньому віці має тісний зв`язк з батьками (особливо з матір’ю). А отже, її психологічне здоров`я , а, як наслідок, і соматичне у великій мірі залежить від сомо ідентифікації батьків в оточуючому світі  та від їх ставлення до дитини.

     В теоретичному аналізі даної роботи було припущено , що саме недосконалі та проблематичні стосунки саме за моделлю «діти – батьки» до появи та прогресування шкіряних захворювань.

     Згадуючи  вищезазначене, слід сказати, що метою  даного дослідження є виявлення  саме психологічного компоненту захворювання.

3.2 Діагностика та методики  терапії у психосоматиці.

    При постановці психосоматичного діагнозу у розпорядженні психотерапевта є дві основні методики - діагностична бесіда і психологічне тестування.  Діагностична бесіда дає можливість зібрати психосоматичний анамнез, щоб привести неосмислені пацієнтом соматичні симптоми в зрозумілий смисловий зв'язок із зовнішньою і внутрішньою історією його життя.