Конфлікт

• недостатня робота з кадрами;
• недоліки виховання, проявлені в грубощах, черствості, нечесності, непослідовності;
• негативні риси характеру і, перш за все, неврівноваженність, надмірна владність, неповага в спілкуванні з підлеглими;
• неадекватність стилю управління рівневі підготовленості колективу.

    Аналіз  процесу і характеру конфлікту  передбачає:

• з’ясування проблеми, яку слід розв’язати;
• виявлення головних діючих сторін у конфлікті;
• визначення їх позицій, інтересів, цілей;
• порівняльний аналіз конфліктної ситуації, позицій учасників, розробка можливих альтернативних рішень з урахуванням інтересів діючих осіб;
• ліквідація конфліктної ситуації на основі вищевикладеного.

    Таким чином, у розв’язанні психологічних конфліктів в колективі головна роль належить керівнику, якому, незалежно від характеру конфлікту і ставлення до нього, є він учасником конфлікту чи посередником, необхідно глибоко вивчити та проаналізувати психологічну ситуацію в колективі, причини виникнення протиріч.

    Розумна постановка питання зводиться не до повного уникнення конфліктів, а до намагання навчитись правильно вирішувати конфліктні ситуації, робити їх корисними, якщо це можливо.

       Кожний  учасник конфлікту обирає той  чи той тип поведінки в залежності від індивідуально-типологічних особливостей, ситуації, очікуваних результатів.

       Кожний  тип поведінки може зустрічатись у чистому вигляді, але, як правило, у реальному житті вони взаємопов’язані. Кожен управлінець повинен володіти навичками всіх типів поведінки і використовувати їх згідно з відповідними ситуаціями.

       І наприкінці хотілося б сказати про  функції конфлікту.  “…Соціальний конфлікт є одним з найяскравіших  проявів протиріччя, але й сам  у собі є протиріччям, виконуючи не лише деструктивну, а й конструктивну функцію”.

    Отже, завершуючи аналіз психологічної сутності конфлікту та його ролі в життєдіяльності окремою людини та колективу в цілому, хотілося б привести слова Л.А.Петровської: “Один й той самий конфлікт може бути деструктивним в одному відношенні  та конструктивним в іншому, грати негативну роль на одному етапі розвитку, при одних обставинах  і  позитивну – на іншому етапі, в іншій конкретній ситуації”. 

СПИСОК  ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    1. Введение в общую теорию конфликтов.  Дмитриев А. В. , Кудрявцев      В.Н, Кудрявцев С.Н.  -  М., 1993 г.

    2. Социология труда. Дикарева А.А.  Мирская М.И. - М., 1989.

    3. Социологический словарь. Минск, 1991

    4. Социальный конфликт. Запрудский  Ю.Г. Ростов на Дону, 1992.

    5. Зигер В., Ланг Л. Руководить  без конфликтов. -   М, 1990.

    6. Психология управления : Учебное издание.  Самыгин С. И. -

    Ростов  на Дону: Изд. “Феникс”  1997 г.

    7. Экономическая психология.  Китов  А. И. - М., 1987 г. 

        8.  Хміль Ф.І. Менеджмент –  К., 1995.

        9. Підприємництво. – К., 1999.

        10. Конфликт со занком “плюс”. -  Журнал “Бизнес” №3, 4, 1994.

        11. Разрешение конфликта. -  Журнал  “Кентавр” №4, 1994.

           12. Гришина Н.В. Я и другие: Общение в трудовом коллективе. – Л., Лениздат, 1990.

       13. Швалб Ю., Данчева О. Практична психологія в економіці та бізнесі. – К., Лібра, - 1998.

      14. Петровська Л.А. О понятийной схеме социально-психологического анализа конфликта. –М., Изд-во Моск.ун-та, 1977

    15. А.Т.Ішмуратов.  Конфлікт і згода. К., Наукова  думка, 1996.