Історія розвитку встановлення навчально-виховних закладів

1. Дитячі будинки для аномальних дітей дошкільного віку .
2. Школи з інтернатами і без них для дітей дошкільного віку .
3. Школи з інтернатами і без них з професійно-технічними нахилом для підлітків .
4. Школи з інтернатами і без них для дітей змішаного віку .
5. Допоміжні групи для дітей і підлітків при загальноосвітніх шк о лах . [ 15 ]

Термін навчання в спеціальних школах становить 5 років, а зміст н а вчання було орієнтовано на І ступені і реалізовувалася через спеціальні ко м плексні програми .

Таким чином , до початку Великої вітчизняної  війни , спеціальні школи і організаційно-виховні  відділення міцно ввійшли в загальну систему народн о го навчання країни .

На початку 1941 р . в Україні відбулося становлення  диференційованої системи спеціальних  шкіл для дітей з вадами інтелекту .

В цей час  функціонувало 128 спеціальних шкіл з контингентом до 14 тис . осіб . Але  з війною скоротилися кількість допоміжних шкіл і дитячого контингенту . Так 1940-1941 навчального року – 108 спеціальних шкіл із ко н тингентом 14 тис . осіб, 1945-1946р – 74 спеціальні школи працювало для д і тей з порушенням інтелекту – 10211 учнів . Більшість навчальних закладів припинили своє існування, 20% приміщень – знищено . [ 8 ]

З метою поліпшення ситуації уряд видає розпорядження, згідно з яким відновлюється мережа спеціальних шкіл . І уже до 1945 р . при спільній і акт и вній участі вчителів, науковців, працівників народної освіти приблизно 501 школа бул а охоплен а спеціальним навчанням . [ 8 ].

Після закінчення Великої вітчизняної війни 11 червня 1945 р РНК УРСР і ЦК КП(б ) у постанові  зобов’ язували розкрити мережу спеціальних  шкіл-інтернатів для дітей з вадами інтелекту .

У 1960 р . вийшла постанова  про строки навчання у спеціальних  шк о лах, яка передбачала збільшення строків навчання в допоміжних школах з метою забезпечення якісної  трудової підготовки випускників . Згідно неї ро з горнулась діяльність щодо розширення мережі спеціальних шкіл, здійснення диференційованого навчання учнів з урахуванням характеру дефекту . Але разом з тим, існуюча кількість закладів була недостатньою . Було розширене будівництво навчальних шкіл, розширення існуюч их дитяч их будинк ів та малокомплексн их масов их шк і л - інтернат ів .

Згідно постанови  Ради Міністрів УРСР , м іністром о світи Р . Пінчуком №9 від 22 лютого 1950 р . встановлювалися такі типи закладів для дітей з о б меженими розумовими можливостями :

1. Допоміжні школи-інтернати для дітей з вадами інтелекту
2. Допоміжні школи-інтернати для переростків з вадами інтелекту . [ 3 ].

Постановою передбачалося  відкриття у 1950-1951 навчальному році 17 шкіл для дітей з особливими вадами інтелекту . Дані заходи сприяли  тому, що на початку 50-х років розширилась мережа і контингент у школах для дітей з особливими вадами інтелекту, зміцнення матеріально-технічної бази, осн а щення спеціальних шкіл . Навчально-виховний процес здійснювався за спец і альни ми навчальним и планами і програмами, підручниками . [ 3 ]

Початок 60-х років  був дуже сприятливим для розширення мережі сп е ціальних шкіл , організацій  дошкільного виховання, створення  диференцій о ваної мережі спеціальних  закладів для дітей з різними  порушеннями розви т ку . До 1960 року мережа спеціальних шкіл -інтернатів розширилась на 62 одиниці, а контингент учнів – на 9,6 тисяч осіб . У 3 рази зросла мережа д о шкільних груп при ЗОШ і спеціальних закладах . До 1970 року мережа спец і альних шкіл-інтернатів збільшилась ще на 124 одиниці, а кількість учнів у них на 30 тисяч осіб .

У 70-80-х роках  відбулися змі ни у структурі  спеціальних шкіл . Вони перейшли на нові навчальні плани і програми, збільшення обсягу загальноо с вітніх , загально трудових знань, практичних умінь, створення умов для пі д готовки учнів до самостійного життя . Значно розширилися психологічні д о слідження, пов’ язані з вивченням та удосконаленням принципів і методів відбору учнів . Вони сприяли своєчасному і правильному комплектуванню дошкільних і шкільних закладів .

Активну участь у розробці навчально-методичного  супроводу брали : І . Єр ем енко посібник " Диференційоване навчання в  допоміжних школах " під його редакцією, під редакцією Бондаря " Підготовка учнів допоміжної школи до самостійної  трудової діяльності " , Л . Вовіна, К . Луцько ... [ 3 ]

Розділ  ІІ . Україн а на сучасному  рівні розвитку спеціальної  освіти

Починаючи з  середини ХІХ століття в Україні  були створені перші спеціальні заклади  для дітей з вадами інтелекту , діяльність яких створюв а лись на основі благодійності .

За даними 2005 року в країні була створена диференційна система н а вчання дітей . Існує  дві форми навчання дітей з  вадами інтелекту : індивіду а льна (домашня ) та загальна (шкільна, дошкільна ).

В системі Міністерства праці і соціальної політики функціонує 298 р е абілітаційних закладів . З них 208 – центри ранньої соціальної реабілітації д і тей інвалідів, 90 – центри професійної, соціальної, медичної і трудової реаб і літації . Реабілітаційні послуги в цих центрах отримують діти різних груп . В системі Міністерства в справах сім’ ї та молоді функціонує 46 центрів соці а льно-психологічної реабілітації для дітей та молоді з вадами інтелекту . [ 6 ]

Колегія Міністерства освіти і науки України і Президі  я АПН України затвердили " Державний стандарт спеціального навчання " , концепці ю " Реаб і літація дітей з порушенням інтелектуального розвитку ". Концепцією визн а чено певні етапи, умови, механізми розвитку сітки варіативних спеціал ь них дошкільних і шкільних закладів .

Щодо структури спеціальної освіти, то на даний час існує і функціонує 391 школа, де навчається, виховується і отримує комплекс корекційно-відновлювальних і лікувально-оздоровчих заходів 61,2 тис . дітей, 238 закл а дів для дітей з вадами інтелекту (38,4 тис . учнів ). [ 3 ]

Для дітей з  вадами інтелекту створено 142 спеціальні дошкільні закл а ди : спеціальні дитячі садочки з цілодобовим  перебуванням дітей, а також спеціальні дитячі будинки . При 1200 дошкільних закладах загального типу відкрито спеціальні групи . В окреми х випадках розвивається відкриття д о шкільних груп при спеціальних допоміжних школах-інтернатах . В дошкільні заклади приймаються діти з ді агн озом олігофренії у степені дебільності ле г кої форми . Діти приймаються віком від 4 до 8 років . Перебування дітей віком старше 8 років заборонено .

В охороні здоров’  я є спеціальні ясла і спеціальні психоневро логічні с а наторії  з цілодобовим перебуванням дітей  з органічним пошкодженням ЦНС . В  спеціальні ясла приймаються діти віком  від 2-4 років . Від 4-8 років діти направляються в психоневрологічні санаторії . В дані заклади приймаються діти з діагнозом олігофренії у ступені дебільності складної форми . Діти з ді а гнозом олігофренії в ступені імбецильності направляються в заклади системи соціального забезпечення .

В цілому дошкільним вихованням охоплено понад 45 тис . дітей . За останні роки в системі спеціального навчання відбулися якісні зміни . У  зв’ язку з переходом загальноосвітньої  школи на 12-річний термін навчання набули удосконаленої структури і спеціальн у шк о л и . Для дітей з вадами і н телекту термін навчання становить 10 років : 1-4 класи – початкова школа, 5-9 класи – основна школа . Діти, які не отримали дошкільної освіти у структурі спеціальних шкіл передбачено підготовч і класи, основна мета діяльності яких – підготовка дітей до навчання у школі . [ 6 ]

Завершено роботу з розробки державного стандарту  початкової спеці а льної освіти, що охоплює зміст освітніх галузей  і базовий навчальний план обов’  язкови й для всіх типів спеціальних  закладів . Даний план поділяє 3 види обов’ язкових навчальних занять : заняття, що становлять основу загальної с е редньої освіти та місти ть компенсаторно-корекційний блок, індивідуальні та групові корекційні заняття, заняття за вибором учнів . [ 6 ]

Міністерством освіти і науки, Академією педагогічних наук, Інстит у том спеціальної педагогіки АПН України здійснені важливі заходи щодо п о кращення матеріальної бази шкіл-інтернатів і покращення умов утримання дітей . При кожній школі функціонують кабінети інтерактивних навчальних, медичних, корекційно-компенсаторних технологій фізичної реабілітації, професійної самопідготовки, лікувальної фізкультури та ін . .

Важливою умовою успішності реабілітаційного процесу  спеціальних навчальних закладів є  професійно-трудове навчання .

В багатьох школах відкриті класи з поглибленим  вивченням предметів, що дозволяють розширювати можливості дітей по продовженню навчання в професійно-технічних  закладах . Збільшилася кількість  груп в професійно-технічних училищах для випускників з вадами інтелекту . В багатьох спеці а льних школах діти з порушенням інтелекту в ключені у систему поза класного навчання, мають можливість брати участь в спортивних, туристичних та те х нічни х секціях , у гуртках художньої самодіяльності .

За останні  роки мережа спеціальних закладів збільшилася . Було ств о рено ряд навчально-ре а білітаційних центрів як спеціальних закладів нового типу : " Школа життя " - м . Київ, " Джерело " , " Левеня " - м . Львів, Хортицький навчально-реабілітаційний центр - м . Запоріжжя . О сновний контингент дітей – це діти з важкими порушеннями, які перебували в дитячих будинках інте р натах і не отримували необхідної педагогічної допомоги . [ 1 ]

Добре зарекомендувал а себе школа-дитячий садочок  з навчально-виховними комплексами (м . Дніпропетровс ь к, м . Запоріжжя, м . Луцьк, м . Ч и гирин . .).

Оригінальні технології корекці й ного навчання і виховання  учнів розр о бляються і широко впроваджуються у спеціальних школах (Харківська ім . . Короленка, Харківська ім . Крупської , Одеська №19, Київська №15 тощо ). [ 1 ]

У багатьох спеціальних  школах відкрито класи з поглибленим  вивче н ням предметів гуманітарного, природничого, естетичного, технічного проф і лю, вводяться заняття з  вишивання, в’ язання, лозоплетіння, килимарства  та інших народних профілів, що розширює можливості підготовки учнів до і н дивідуальної трудової діяльності .

Висновки

Введення Державного стандарту спеціальної початкової освіти в дію зумовило необхідність оновлення змісту освіти на українознавчій основі, й о го апробацію та впровадження в шкільну практику . На основі глибокого ан а лізу попереднього досвіду конструювання змісту освіти дітей з особливост я ми психофізичного розвитку, урахування досягнень спеціальної педагогіки і психології, вимог нормативних документів практично завершено роботу з розробки навчальних програм, оригінальних підручників і дидактичних пос і бників для початкової ланки всіх типів спеціальних закладів . Розпочато т а кож роботу зі створення програм і посібників для дітей раннього віку з осо б ливостями психофізичного розвитку .

Такий підхід до структури, змісту і механізмів їх реалізації передбачає зміну шкільної освіти у  відповідності з потребами демократичного суспіль с тва, забезпечує достатній  рівень освіченості учнів, максимально повну соці а льно-психологічну адаптацію й інтеграцію випускників у соціум .

Як і загальноосвітня  школа спеціальні навчальні заклади  перейшли на нову систему контролю та оцінювання навчальних досягнень  учнів, що об у мо в лено базовою  та повною середньою освітою, яка відповідає державному цензовому рівню освіти . Розробка нової системи контролю та критеріїв оц і нювання навчальних досягнень учнів здійснювалась з урахуванням особл и востей їхнього загального і особистісного розвитку та специфічних принц и пів навчання, виховання і розвитку, якими керується сучасна спеціальна школа : пропедевтична, корекційно-компенсаторна спрямованість, дифере н ціація та індивідуалізація рівнів на в ч е ності, єдність навчання і розвитку, врахування рівня досягнень, а не ступеня невдач учня, єдність загальних в и мог до знань, вмінь і навичок з одночасним врахуванням індивідуальності учня та ін .

Міністерством освіти і науки, Академією педагогічних наук, Інстит у том спеціальної  педагогіки АПН України здійснено  важливі заходи щодо змі ц нення матеріальної бази шкіл-інтернатів та поліпшення умов утримання дітей з особливостями психофізичного розвитку, їх навчання, виховання на засадах компенсації та корекції порушених функцій . Ефективність цієї роб о ти визначається наявністю у спеціальних закладах технічних засобів і пр и стосувань спеціального призначення та методик їх застосування . При кожній школі ф у нкціонують кабінети інтерактивних освітніх, медичних, корекційно-компенсаторних технологій, професійного самовизначення, фізичної реабіл і тації, лікувальної фізичної культури тощо .

Важливою умовою успішності реабілітаційного процесу  спеціальних навчальних закладів є  професійно-трудове навчання учнів . На базі облашт о ваних навчальних майстерень відповідно до трудових профілів учні готуют ь ся до самостійної праці . Цьому сприяє більша ніж у загальноосвітній школі кількість годин навчального плану, відведена на професійну підготовку . У багатьох спеціальних школах відкрито класи з поглибленим вивченням предметів гуманітарного, природничого, мистецького, технічного профілів, що розширює можливості продовження навчання у вищих навчальних закл а дах найрізноманітнішого профілю та працевлаштування випускників школи .

Список  використаної літератури