Історія розвитку встановлення навчально-виховних закладів

24

Зміст

Вступ 2

Розділ  І. Історія розвитку встановлення навчально-виховних закладів 4

1.1 За кордоном 4

1.2 На сучасному рівні  за рубежом 9

1.3 В Росії 12

Розділ  ІІ. Україна на сучасному  рівні розвитку спеціальної  освіти 18

Висновки 22

Список  використаної літератури 24

Вступ

За останні  роки в системі спеціальної освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку відбулися якісні зміни . У  зв'язку з переходом заг а льн  о освітньої школи на 12-річний термін навчання, удосконалено структуру  спеціальної школи, всіх її видів . Зокрема, для спеціальних шкіл сліпих, сл а бозорих, глухих, слабочуючих дітей та дітей з церебральним паралічем п е редбачено 13-річний термін навчання : початкова школа - 1-4 класи, основна школа - 5-10 класи, старша школа - 11-13 класи . Для дітей з тяжкими пор у шеннями мовле н ня, порушеннями психологічного розвитку та розумовою відсталістю те р мін навчання становить 10 років : 1-4 класи - початкова школа, 5-10 класи - основна школа . Для всіх дітей, які не отримали відповідної д о шкільної освіти, у стру к турі спеціальних шкіл передбачено підготовчі класи, основна мета р о боти яких - підготовка дітей до навчання в школі .

Завершено роботу з розробки Державного стандарту  загальної поча т кової освіти дітей, з особливостями фізичного та\або психічного розвитку, як комплексного нормативного документу, що містить зміст освітніх галузей та базовий навчальний план, обов'язковий для всіх типів спеціальних закладів, незалежно від їх належності (державних, комунальних, приватних, благоді й них ) та типу . У базовому навчальному плані виділяється інваріантна та варі а тивна складові змісту освіти . Інваріантна складова державного компоненту змісту освіти містить обов'язкові навчальні галузі загальнокультурного і з а гальнодержавного значення та компенсаторно-корекційний компонент, в и значає мінімальну кількість відведених для їх опанування навчальних годин . Варіат и вна складова реалізує особливі потреби, пізнавальні інтереси і нахили учнів, відображає специфіку конкретного закладу, його корекційну спрям о ваність у навчанні, своєрідність регіону, його історію та культуру, націонал ь ні традиції . Вона забезпечує реалізацію індивідуального підходу до учня .

Отже, у базовому навчальному плані виділяються  три види обов'язк о вих навчальних занять :

заняття, що становлять основу загальної середної освіти і  містять ко м пенсаторно-корекційний  блок ;

індивідуальні та групові корекційні заняття ;

заняття за вибором  учнів .

Дотримання та реалізація прав кожної дитини народитися здоровою, вижити і скористатися умовами для різнобічного розвитку, бути надійно с о ціально і психологічно захищеною до певної міри ускладнюється, оскільки ці г а рантії мають дещо декларативний і риторичний характер . Не розроблено поки що й механізми державного і громадського контролю за виконанням уже існуючих нормативів . Дотепер в Україні відсутній Закон "Про освіту д і тей з особливостями психофізичного розвитку", що відчутно гальмує ств о рення гнучкої державної системи ранньої комплексної реабілітації дітей, не сприяє об'єднанню зусиль держави, батьків таких дітей та громадських орг а нізацій для досягнення цієї мети . До сьогодні не набуло нормативного стат у су розро б лене інститутом положення про інтегроване (інклюзивне ) навчання, що ускладнює практичне розв'язання багатьох морально-психологічних, о р ганізаці й них, нормативно-правових, фінансових проблем . Як свідчить досвід, у загал ь ноосвітніх закладах не створено відповідної бази для корекційного блоку, який є невід'ємною складовою спеціальної освіти . Це стримує реаліз а цію принципу корекції порушень психічного розвитку (мовлення, мислення, уяви, сприймання, психомоторики тощо ) у ранньому віці, не сприяє запоб і ганню подальших відхилень у психічному, особистісному розвитку, форм у ванні провідних психічних функцій, спричиняє виникнення вторинної інт е лектуальної недостатн о сті .

Розділ  І . Історія розвитку встановлення навчально-виховних закладів

1.1 З а кордоном

Починаючи з  Стародавньої Спарти, де багато століть  створювався культ здорового  тіла , людей , які мали яскраво виражені відхилення від но р ми , просто знищували . Про це свідчать праці Аристотеля, Платона, Се ген . Ще більш гуманним було і відношення оточуючих до людей, які мали псих і чн і розлади в С ередні віки у Європі . Багато душевнохворих закінчували жи т тя на вогнищах інквізиції, будучи віднесеними до людей, якими володіла н е чиста сила чи злий дух .

Перші спроби гуманного  становлення до душевнохворих були зроблені французьким лікарем-психіатром Філіпом Пін ель (1745-1836 рр ). Його учень  Жан Етьєн Домінік Ес к ір о ль (1772-1840 рр ) ввів перший термін " розумова відсталість ". [ 1 7 ]

В кінці XVIII на початку XIX століття серед лікарів, педагогів  створ ю валися переконання, що потрібно створювати спеціальні заклади для  дітей з вадами інтелекту . Але щодо їхнього навчання то виникли великі сумніви . Ідея встановлена швейцарським видатним педагогом І .Г. Песталоці (1746-1827 рр ) про те, що діти з вадами інтелекту потребують і необхідні в особл и вій формі навчання і виховання . Він рекомендував відкрити спеціальні вих о вні будинки для дітей з легкою ступеню вадами інтелекту . А ле широкої пі д тримк и серед педагогів і лікарів в той час не отрима в . [ 13 ]

Лише на початку  ХІХ століття з бурхливим розвитком  промисловості виникла необхідність всезагального початкового навчання . Спробу навчання дітей з вадами інтелекту зробив французький психіатр Жан Пор (1775-1838 рр ). [ 7 ]

1828 р . французькі  лікарі Ферзю і Лере відкрили  відділення для ідіотів при  психіатричній лікарні в Біасетрі .

1831 р . психоло гічне відділення відкрив лікар Фоньре при лікарні в С а льпетріжі .

1833р . лікар  Ф . Вуазен заснував самостійний  заклад для дітей з пор у  шенням інтелекту в Парижі  – Ортофренічний інститут .

З 1835р . були створені притулки для дітей з порушенням інтелекту в Німеччині в таких містах як : Вільдеберзі, Ексберзі та інші . Ці напрямки представляли такі пастори як Пробст, Дисельхоф, Бартхолд .

1841р . В Сеген  відкрив в Парижі приватну  школу для дітей у ступені  ідіотії . Цього ж року в  горах Швейцарії лікар Гуггенбюль відкриває заклад для дітей у ступені ідіотії та епілептиків [ 1 7 ].

1846р . в Англії  був відкритий притулок у Лондоні  .

1848р . в США  відкривається медичний заклад  для дітей з порушенням інтелектуального  розвитку [ 1 7 ].

Перші п едагогічні заклади для дітей з порушенням інтелектуального розвитку були притулки та приватні школи-пансіонати . Загалом, в притулках різними цілями їхньої діяльності, в більшій мірі знаходились діти з глибоким порушенням інтелектуального розвитку , в школах навчалися діти з легкою формою порушення інтелекту . Основною метою закладів були загальне н а вчання, трудов а підготовк а , а це в свою чергу допомога масовій школі . Ідеї цього напрямку розглянув Ян Камос Коменський у своїх працях, а продо в жив їх згодом Песталоці . [ 7 ]

Починаючи з  першої четверті ХІХ століття стало  підніматись питання про необхідність організації самостійних допоміжних класів при масових школах і школах для дітей з вадами інтелекту .

У 1803 р . у м . Зай  т цеві в Німеччині був створений  особливий клас для дітей з порушенням інтелектуального розвитку при школі для дітей з бідних сімей .

У 1842р . німецький  педагог Зегерт відкриває школу  для дітей з вадами інтелекту  у Берліні . [ 7 ]

З ІІ половини ХІХ  століття основним типом закладів для  дітей з нед о розвитком інтелекту стали допоміжні класи і школи для дітей з легкою ст у пеню порушення інтелекту .

Особливий тип  школи для дітей з порушенням інтелекту відкрив Сеген в  Оране під Нью-Йорком . Дана школа  мала назву " Фізіологічна школа  Сег е на " , вона доступною була лише для заможних сімей . В ній були сконцентр о вані найбільші сили навчання та виховання дітей, майже індивідуально , т ак як на 12 вчителів припадало по 2 учні . Постійний догляд, найкращі умови, різноманітність занять . Навчальний процес був індивідуалізований .

У жовтні 1880 р . Сеген  склав новий проект школи для  дітей з різними аномальними  порушеннями . Дана школа розрахована  на дітей 3 груп :

молодші діт  и , недоліки яких потрібно виправляти з самого поч а тку, щоб не допускати формування нових дефектів ;

дітей, яких не можливо  виховувати в звичайних школах через  н е обхідність регулярного курсу  лікування для розвитку психічних  і фізіологі ч них функцій  організму .

дітей, виховання  яких в звичайних школах не дало бажаного р е зультату, заняття яких будується на виявлені і розвитку індивідуальних мо ж ливостей [ 17 ]

У Німеччині  перші спеціальні класи для дітей  з недорозвитком інтел е кту  при початкових школах були відкриті в 1867р . у м . Дрезделі .

Починаючи з 70-х  рр . . ХІХ століття такі класи відкривалися і в інших містах . Згодом вони перетворювалися в самостійні допоміжні школи . На п е ріод 1908 р . налічувалось 324 допоміжних школи у 210 містах, де навчалося понад 22 тисячі учнів .

Також почало навчання відображатися і у державних актах , і циркум е рах Міністерства Народної освіти Німеччини .

На початку  ХХ століття система закладів для  дітей з недорозвитком і н  телекту складалася з таких ланок :

Дитячі садочки  для дітей з порушенням інтелекту (3-7 років )

Допоміжні школи  з 5-річним навчанням (8-14 років )

Допоміжні школи-інтернати  для дітей з порушенням інтелекту

Лікувально-виховні  заклади для дітей з порушенням інтелекту та сиріт і безпритульних  до 1 6 років

Допоміжні професійні школи з 3-х річним навчанням після  допом і жної школи

Трудові колонії [ 1 2 ]

В Бельгії . П ерші заклади почали відкривати в кінці ХІХ століття . Заг а лом вони були окремими і приватними . З 1914 року з встановленням обов’ язкового навчання почали розвиватися і державні системи закладів для недорозвинутих дітей .

Перша школа  для аномальних дітей " Школа для  спеціального н а вчання №14 " була відкрита у Брюсселі в 1897 році під  керівництвом Жана Демора . У 1899 році була відкрита школа спеціально для хлопців  в Антве р пені . В 1904 році в  Генті . В 1901 році Депроні заснував у Брюсселі приватний платний з а клад – Інститут для спеціального навчання для дівчат і хлопців . У 1907 році у Бельгії було всього сім спеціальних шкіл, в яких займа лись 791 учень . Згодом було створено в системі спеціальних класів – класи спостереження, де знах о дилися діти віком від 2 місяців до 1 року .

В Італії . У 1898 році видатним педагогом і психологом Маріно Монт е сорі створено в Римі " Державн у ортофреничн у школ у для дітей з поруше н ням інтелекту ". Тут вперше почалася підготовка вчителів для роботи з дітьми з порушенням інтелекту . Великий внесок вніс лікар-психолог Санто де Со н текс . Він є автором " Римської системи догляду за недорозвинутим інтеле к том ". Де діти з вадами інтелекту, які мають органічну патологію напр а влені в самостійні заклади : школи-притулки і напівпритулки . Першу школу напі в притулком було відкрито відомим психологом у 1899 році у Римі для дітей з бідних сімей .

Загалом можна  стверджувати, що держава майже не брала участі в ро з витку навчання та виховання аномальних дітей . Так не великі притулки ві д кривалися в інших містах Італії при монастирях . [ 13 ]

В Швейцарії . Відкривалися великі заклади для дітей з вадами інтеле к ту . Так перші навчальні заклади були відкриті у Берні і Бозені . У 1903 році нараховувалися у країні 53 допоміжні класи, де займалося 1096 дітей .

1897 р . – проведений  перепис аномальних дітей . Допоміжні  школи і класи обслуговували  дітей віком від 6 до 12 років,  інколи дозволяли ся і діт  и віком до 18 років в спеціальних закладах .

Норвегія  . У 1882 році був прийнятий закон про обов’ язкове навчання дітей з недоліками у розвитку . Було створено на основі даного зак ону три т и пи шкіл для таких дітей : загальні, державні, приватні . Всі дані типи шкіл проводили навчання безкоштовно . Термін навчання – 8 років . Батьків, які відмовлялися відправляти дітей у допоміжну школу – штрафували .

Швеція . Рух на створення спеціальних класів для дітей з вадами інт е лекту почався з 1900 року . З 1901 року відкрилося декілька допоміжних кл а сів, до яких приймали дітей, які безуспішно ходили до масової школи прот я гом 2-3 років . Згодом відкривалися як державні так і приватні самостійні школи, приватні і благодійні притулки для дітей з порушеннями інтелекту .