Історія розвитку встановлення навчально-виховних закладів

Австралія . Навчання почалося з 70-х років ХІХ століття . В 1885 році відкриваються перші допоміжні класи, 1895 рік – допоміжні школи .

Голландія . Перші класи для дітей з вадами інтелекту відкриті були у 1896-1897 роках . 19 05 рік – самостійні спеціальні школи . [ 1 2 ]

Данія .1 855 рік – відкрито перший приватний заклад для дітей з вад а ми інтелекту, які здатні до розвитку . У 1900 році відкрились перші допоміжні класи .

Венгрія . У 1892 році відкриваються 2 класи для менш здібних при " К о ролівсько-венгерськ ому навчально-виховному закладі для здібних до н а вчання дітей у формі ідіотії ".

Югославія . 19 19 рік – засноване " Державне управління по захисту ан о мальних дітей ". У 1937-1938 роках в Югославії було всього 5 допоміжних шкіл і 96 допоміжних класів при масових школах .

Болгарія . 19 07 рік – розглянуто рішення про відкриття " Допоміжного інституту " для аномальних дітей, хоча воно не було прийнято . 19 22 р . в м . Софії відкриті класи для дітей з вадами інтелекту . Згодом відкрили школу-інтернат . [ 1 2 ]

Румунія . Мала лише декілька медико-педагогічних притулків .

Чехословаччина . Перший заклад відкритий в Празі під назвою " Ерне с тимум " у 1871 році лікарем С . Амерлінгом . П ерша школа була відкрита в Празі у 1896 році . Перше законодавство щодо навчання дітей з недоліками у інтелектуальному розвитку було прийнято в 1929 році . У 1936-1937 роках і с нувало всього 116 спеціальних шкіл для всіх категорій аномальних дітей .

Польща . Існували лише окремі допоміжні школи . У 1922 році був створений Варшавський інститут соціальної педагогіки .

1.2 На сучасному рівні  за рубежом

В залежності від  того, на яких дітей в державі  розповсюджується сп е ціальне навчання, в залежності від загального рівня  і системи народного н а  вчання, виділяють типи і системи  закладів для дітей з недоліком у розви т ку . В останні роки в країнах, де вже накопичений великий досвід по вихова н ню і навчанню дітей з недоліком інтелекту , спостерігається тенденція великої д и ференціації типів закладів , відповідно до рівня порушення інтелекту та в і ку аномальних дітей .

В більшості  країн , найбільш поширеним типом  закладів для таких д і тей  – є спеціальні класи при масових  школах, які мають різні назви : " дифере н ційні " , " розвиваючі " , просто " спеціальні класи " та " допоміжні класи ". [ 1 7 ]

У таких країнах  як : Туреччина, Фінляндія, Ісландія, Тайланд, вище п е рераховані класи є  єдиним місцем , де можуть навчатися  діти з порушенням інтелекту .

В більшості  розвинутих країн поряд з спеціальними класами створ ю ються самостійні спеціальні школи з інтернатами і без них . А саме : в Австр а лії, Англії, Данії, Люксембурзі, Нідерландах, Франції, Швейцарії, Італії, США, Японії та інших . Так в Австралії спеціальні школи створюються лише в містах, а у сільській місцевості функціонують спеціальні класи . У Норвегії, Швеції в спеціальних класах займаються діти у ступені дебільності, а глиб о ко відсталі у інтелектуальному розвитку – у спеціальних школах . В сільській місцевості існують школи-інтернати .

В Канаді діти з порушенням інтелектуального розвитку навчаються до 13 років в спеціальних класах , а з 13 до 16 років – в спеціальних школах .

У Фінляндії основним типом спеціальних закладів є самостійна шк о ла . У Німеччині інтернати організовуються для дітей з глибоким відстава н ням в інтелектуальному розвитку . У деяких країнах не існує єдиної державної си с теми закладів для дітей з порушенням інтелектуального розвитку . Спеціальні заклади можуть бути як державними так і приватними .

У Домініканській Республіці, Еквадор і, Гватемалі, Парагваї та інших країнах спеціальні школи-інтернати створюються лише на кошти благоді й ників . У Іспанії, Італії частина спеціальних закладів знаходиться під опікою церкви .

В Швейцарії, Італії, Франції , інших країнах заклади для дітей з пор у шенням інтелекту доповнюються різного роду медико-педагогічними закл а дами . [ 3 ]

В результаті того, що спеціальні навчання розповсюджуються в кра ї нах не лише на дітей  з порушенням інтелектуального розвитку , але і на інших д і тей, які  відчувають труднощі при засвоєнні програми масової шко ли, в иникає необхідність в додатковій диференціації спеціальних навчальних з а кладів або в диференціації учнів у рамках спеціальної школи . Виникає гостра потреба в створенні системи ефективної діагностики інтелектного рівня д і тей .

Наприклад : в  Англії спеціальні класи обслуговують лише педагогічно занедбаних дітей, в спеціальних школах – діти з  недорозвитком інтелекту .

У Німеччині  створено 2 типи допоміжних шкіл : один для дітей лише з інтелектуальним  порушенням розвитку , інші – для педагогічно занедбаних [ 1 7 ].

Також в більшості  країн посилюється тенденція  навчати дітей з легк и ми формами  відхилення в масових школах, забезпечуючи їх додатковими і н дивідуальними  заняттями . Така тенденція спостерігається  в Скандинавс ь ких країнах, США, Німеччині . В деяких випадках це пояснюється не лише нам а ганням не відривати дітей від звичного для них середовища, але і малою к і лькістю спеціальних закладів, особливо в сільських місцевостях .

Великий розвиток здобула система закладів для аномальних дітей в країнах, де всі заклади є лише державними . Основним типом закладів для д і тей з порушенням інтелекту є спеціальні школи з інтернатами і без них .

У Болгарії система  спеціальних закладів для дітей  з порушенням інт е лекту вимагає  спеціальні школи з інтернатами і без них з 8-річним терм і ном навчання . Для дітей дошкільного віку з вадами інтелекту створюються спец і альні дитячі садочки . Діти з глибоким порушенням інтелектуального розви т ку перебувають в спеціальних дитячих будинках Міністерства охорони зд о ров’ я і соціального забезпечення .

В Угорщині діти з порушенням інтелектуального розвитку навчают ь ся протягом 9 років  в допоміжних школах , з інтернатами  і без них, а також в допоміжних класах при звичайних школах . Діти з глибоким порушенням і н телектуального розвитку навчаються в спеціальних школах з інтернатами . Також існують і дитячі садочки для дітей з порушенням інтелектуального розвитку дошкільного віку . [ 1 2 ]

В Німеччині встановлений 8-річний термін навчання в допоміжних школах . Збільшується кількість інтернатів . При допоміжних школах створ ю ються дошкільні заклади .

В Польщі основними закладами для дітей з порушенням інтелекту є 8-річні допоміжні школи . В сільській місцевості існують допоміжні класи .

В Румунії система спеціальних закладів включають дитячі садочки, 8-річну допоміжну школу, дитячі будинки для дітей з глибоким порушенням інтелектуального розвитку .

В Чехії та Словаччині існують садочки дитячі для дітей з порушенням інтелекту, 8-річна допоміжна школа в основному з інтернатами і без них, школи для дітей з глибоким порушенням інтелектуального розвитку . Створ е ні школи для дітей з порушенням інтелектуального розвитку з недоліком м о влення, слуху та зору .

В Югославії дитячі садочки і допоміжні школи з 8-річним терміном н а вчання для дітей з порушенням інтелекту . [ 1 2 ]

В цілому на сучасному  рівні суспільного розвитку наукова  думка спрямована на інтеграцію дитини з вадами інтелекту в суспільстві, на ств о рення спрямованих  умов для перебування такої дитини в суспільстві .

1.3 В Росії

Відношення релігії  до аномальних дітей в Росії було більш гуманісти ч ним . Починаючи  з 996 року, опіка і догляд за бездомними знайшла своє місце в традиціях  і життєдіяльності народу, в офіційних  діях церкви і державної влади . В " П останові про православну церкву " , що було затверджено Київс ь ким князем Володимиром Святославовичем, було в несен о в обов’ язок церкви піклування про бідних та аномальних дітей . Але, звичайно, відн о шення було різне . Особливо після війни, екологічних катастроф їх кількість намагалися зменшити . Так 1551 р . в " Стоглавому судебнику " при Івані Грозному була було введено про необхідність піклування за знедоленими . Згідно неї людей та дітей поміщали в монастирі, щоб вони не були " пугалом для здорових ".

У ІІ половині X VIII століття Петро І створив " Указ про створення го с піталів  для душевнохворих " в яких перебували діти з ва д ами інтелекту . Кат  е риною ІІ був створений указ, згідно з яким почали створюватися з 1775р . благодійні заклади і школи . [ 1 7 ]

Новий етап в  історії спеціального навчання пов’ язаний з періодом кі н ця ХІХ - початку  ХХ століть у зв’ язку з створенням організацій по навчанню і вихованню  аномальних дітей . Даним питанням займалися  такі педагоги :

Е .К. Грачева (1866-1934р ) – організатор і керівник першого в Росії П е тербурзького притулку для дітей 3 ступені ідіотії та епілептиків . Її заслуга була в відкритті перших закладів для дітей з глибоким порушенням інтеле к ту, першої школи для дітей з вадами інтелекту . [ 13 ]

Ф . Пляц – відкрив  перший заклад для дітей з вадами інтелекту в 1854р " Лікувально-педагогічний заклад для дітей які стра ж  дають припадками, д і тей в  ступені ідіотії . Це був платний  заклад .

В .П. Кащенко  – створив школу-санаторій у 1908 р . для дефективних дітей, яка після 1917 р . стала державною допоміжною школою . А з 1943 р . переросла в науково-дослідницький інститут дефектології Академії педагог і чних наук, а згодом в інститут колекційної педагогіки . [ 7 ]

Він відстоював позицію щодо необхідності започаткування цілісної с и стеми допоміжних шкіл, яку висвітив у свої й статті : " Історичний вклад та с у часне положення справи виховання-навчання де фектних дітей в Росії " , що вийшла друком 1912 р . у збірнику наукових праць дефектологів . В якості а р гументів вчений, щодо доцільності створення системи спеціального навча н ня, нав о дить приклади успішного навчання дітей з вадами інтелекту за ко р доном, особливо високу оцінку він дає щодо професійн ої мережі спеціальних шкіл Швеції та Угорщини . В ідкриття допоміжного класу у Харкові в 1911р ., при Пушкінському міському училищі, де перебувало більше тисячі учнів, вчений засуджував . Виходячи з того, що в класі з загальною кількістю 31 учень навча лися діт и як з вадами інтелекту так і педагогічно-занедбані діти . Вказав це ігнорування м принципів індивідуального і диференційованого н а вчання учнів цього класу в умовах закладу для дітей з нормальним психол о гічним розвитком . [ 1 8 ]

Соціальний захист аномальних дітей стосувався і Академії Наук . Так, заява члена французької Академії Наук , депутата Установчих зборів Віктора Гюго відтворена у віршованій формі :

" Навчайте  грамоти, навчайте їх письму !

Відкрийте школу  їм, щоб скасувать т ю рму ! " [ 24 ].

Щодо дітей  з недоліками у розвитку , для кожної категорії створ ю ються спеціальні заклади : дитячі садочки і школи для сліпих і слабозорих, спеці а льні дошкільні заклади і допоміжні школи-інтернати для дітей з вадами інт е лекту . Діти з порушенням інтелекту в легкій ступені направляються в спеці а льн і допоміжні школи .

З початком демократизації загальноосвітньої середньої школи  з’ являються недержавні навчальні  заклади . З поглибленням централізації  управлінням школою, була змінена  назва школи на " Спеціальну корекційну школу ". [ 8 ]

Говорячи про  вітчизняну спеціальну школу, неможливо  підкреслити її державний характер . В першу чергу це проявилось в державних програмах навчання і виховання , які відображали  становище загальної педагогіки в кр а їні, соціальні та економіко-політичні  умови того чи іншого історичного пер і оду .

В перші роки радянської влади охорона дитинства, в тому числі і пр о блеми, які  пов’ язані з дитячою дефектністю, безпритульністю стали на перше  місце для руху наркоматів .

У 1918р приймаються  декрети Совнаркома, по якому всі заклади для аномальних дітей передаються під керування Н аркомпроса від Н аркомсоб е са . Це рішення мало не лише організаційний характер . Воно показало, що в допомозі аномальним дітям головні сили спрямовані не на їх ізоляцію , а на навчання . [ 15 ]

У 1918 р, коли під  керівництво Наркомпроса перейшла школа-санаторій, то на основі неї був  створений Будинок вивчення дитини – зразок наступних науково-експериментальних  закладів по проблемам аномального  дитинства . Основне завдання спеціальної  школи сформувалося як найбільш повна підготовка її випускників до самостійного життя , наполегливої і ціле с прямованої трудової діяльності .

Крім даного завдання вирішувалися і корекційні . Так у навчальний план включалися фізичні вправи, ручна праця, образотворче мистецтво, м у зика .

Великий внесок зробив і Л .С. Виготський . Н им були розроблені на у кові підтвердження  основи соціальної реабілітації аномальної дити ни . Були сформовані нові задачі спеціальної школи .

Визначним кроком в історії становлення допоміжної школи став ств о рений у 1924 р . ІІ З’ їзд соціально-правової охорони неповнолітніх, який в свою чергу створив основу для початку наукового підходу до проблеми ан о мального дитинства . 19 26 р . після Постанови Раднаркому " Про заклади для глухонімих, сліпих і дітей з вадами інтелекту та підлітків " вперше організ а ційно оформляються наступні типи спеціальних навчальних закладів :