Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Июля 2015 в 03:06, курсовая работа
Актуальність теми: З кожним роком збільшується кількість дітей з різними вадами. Тому проблема полягає в тому, що за допомогою різних фізичних вправ допомогти дитині не відчувати себе слабкою та безпорадною серед інших дітей. За останні роки в нашій країні спостерігається тенденція до зростання кількості дітей з патологією зору. Належний рівень забезпечення оптимальних специфічних умов навчання і виховання дитини з порушенням зору, її подальшої соціально-трудової реабілітації та інтеграції в суспільство є важливим завданням системи освіти і вважаються критеріями оцінки його цивілізованості й гуманності.
Вступ
Теоретична частина
Розділ І. Теоретичні основи методів виховання в школі для дітей з порушенням зору.
1.1. Поняття про порушення зору у дітей.
1.2. Особливості виховання дітей з порушенням зору
1.3. Методи виховання дітей з порушеннями зору
Висновки по Розділу І
Практична частина
Розділ ІІ. Особливості реалізації методів виховання в школі для дітей з порушенням зору.
2.1. Особливості та значення занять в роботі зі слабозорими дітьми в умовах школи
2.2. Дослідно - експерементальна перевірка методів виховання в школі для дітей з порушенням зору.
2.3.Результати експериментальної перевірки.
Висновки по Розділу ІІ
Висновки
Висновки по Розділу ІІ
Сліпі діти страждають повною відсутністю зору або мають залишковий зір. Для них основними засобами пізнання стають дотик і слух. У зв'язку із цим почуттєві образи мають інше, чому у видючих, якість, іншу структуру. Ті діти, у яких зберігся залишковий зір, мають можливість сприймати навколишній світ у вигляді зорових образів, хоча досить збіднених і неточних. Втрата зору обумовлює деякі специфічні особливості розвитку: виникають утруднення в оцінці просторових ознак, процес формування рухів затриманий, іноді відзначаються зміни в емоційно-вольовій сфері.
Корекційно-педагогічний вплив спрямований на формування в сліпих дітей почуттєвого досвіду. Розвиток процесів компенсації сліпоти за рахунок посилення функцій аналізаторів необхідно починати з раннього віку.
Навчання діям, способам їх виконання досягається тільки в умовах спілкування, при якім руху сліпої дитини коригуються словом. У сліпих дотикальне сприйняття матеріалу, закріплення образів у пам'яті й оперування ними вимагає не тільки збільшення часу для практичних розв'язків, але й більш ранньої спеціальної підготовки - навчання дітей навичкам навчальної роботи.
Основними новими засобами пізнання стають слух і дотик. Діти повинні навчатися процесам самообслуговування, орієнтування в просторі, новим способам оволодіння знаннями. Для попередження появи можливих відхилень у розвитку велике значення має правильно й вчасно організована система корекційно-педагогічних впливів.
Педагогічний процес будується з урахуванням можливостей цих дітей і їх своєрідності. При цьому необхідно дотримання спеціальних педагогічних і гігієнічних вимог: раціональний розподіл навчальних занять, забезпечення відповідного рівня освітленості, застосування, організація спеціальних занять по корекції відхилень у психологічному розвитку.
Висновки
Наш сучасний світ насичений новими технологіями та завантажений техногенними забрудненнями створює несприятливі умови для нормального функціонування зорового аналізатора. Хвороби органів зору виникають у різному віці і з роками можуть прогресувати, а також хворі можуть з віком мати нормальний зір, якщо у ранньому віці були вжиті заходи лікування та профілактики. Захворювання зорового аналізатора і зниження центральної гостроти зору обмежує дитину в повноцінному розвитку, а отже є причиною його відставання або відхилення від норми. Тому реабілітація повинна носити корекційно-лікувальний характер впливу на організм даної групи дітей.
З початком навчання у дітей шкільного віку змінюється провідний вид діяльності та руховий режим, що призводить до більш напруженої роботи основні системи організму в порівнянні з дошкільним періодом. Тому необхідно індивідуально підбирати навантаження під час занять, чергуючи їх з адекватним відпочинком. Одним зі шляхів залучення інвалідів в активне соціальне життя і професійну діяльність, створення сприятливих умов для їх фізичної, психологічної і соціальної реабілітації є фізкультурно-оздоровча і спортивна діяльність. Створення можливостей для занять фізичною культурою вселяє в дитину оптимізм, сприяє загальному розвитку дитини. Саме фізкультура і спорт у силу впливу, що активно діють на організм, на підвищення рівня фізичної підготовки, розширення кола спілкування, стимуляції "духу змагання" розглядається як оздоровче середовище. У фізичному вихованні інвалідів повинні широко використовуватися всі засоби системи фізичного виховання.
Оскільки діти з вадами зору часто обирають для себе оптимальне положення тіла під час читання, письма тощо, яке зазвичай є неправильним, то це, в свою чергу, призводить до різних порушень постави і захворювань ОРА. Отже корекція даних порушень у слабозорих дітей молодшого шкільного віку є актуальним аспектом в роботі з такими дітьми. Досить важливими корекційними заняттями є ігри. Дані види занять досить ефективні в дошкільному віці. Ігри в руховій терапії можна використовувати самостійно або в поєднанні з різними ритмічними, логоритмічними, музично-ритмічними комплексами. Ігри вносять розмаїтість і емоційність у лікувальні процедури (при дизартріях, ринолаліях, афазіях). Ігровий метод у вигляді лікувальної процедури знаходить усе більше застосування в дитячій практиці. Малювання практикується в усі періоди навчання мови і на усіх видах логопедичних занять.
В організації навчання
та реабілітації дітей з
Отже, всі завдання курсової роботи виконані.
Список використаної літератури
Информация о работе Особливості реалізації методів виховання в школі для дітей з порушенням зору