Особливості реалізації методів виховання в школі для дітей з порушенням зору

Встановлено, що діти з вадами зору в моторному і фізичному розвитку відстають від своїх однолітків, які бачать добре. Це пов’язано з тим, що порушення органу зору і функцій зорового аналізатора обмежує дитину в повноцінному розвитку, а отже страждає основний вид діяльності дитячого організму – пізнання навколишнього середовища. Наслідком зниженого зору є недостатня рухова активність дитини, що, в свою чергу, спричиняє відставання фізичного розвитку, погіршення рухової функції, координації, орієнтації в просторі [2, с. 89].

З початком навчання у школярів змінюється провідний вид діяльності: гра замінюється навчанням у школі, що, в свою чергу, змінює руховий режим дитини. З’являються урочні форми занять, в наслідок яких посилюються певні статичні навантаження на організм школяра і вимагається більша концентрація уваги.

Різноманітні порушення органу зору і функцій зорового аналізатора змушують школяра обирати оптимальне положення тіла при читанні, письмі, яке, нерідко, суперечить вимогам щодо правильної постави. Коли дитина постійно приймає неправильне положення тіла під час шкільних занять, під час сну, прийняття їжі тощо, у неї виникають різні порушення і деформації опорно-рухового апарату. Тому основним завданням батьків, педагогів та вчителів, що працюють зі слабозорими дітьми є попередження появи даних порушень як під час перебування дитини в школі, так і в домашніх умовах [3, с. 99].

Дані багатьох досліджень переконливо показали, що ефективність лікування зорової патології, а саме підвищення центральної гостроти зору, відновлення бінокулярного зору, зорова працездатність, є більш істотним в дітей з високою та раціонально організованою руховою активністю. Систематичні заняття фізичними вправами позитивно впливають на функціональний стан зорового аналізатора, а саме: на показники швидкості переробки інформації, стійкості акомодації і швидкості розпізнавання предметів. Відзначено також позитивний вплив фізичних вправ на поліпшення кровообігу циліарного м’язу, гостроту зору і гостроту глибинного зору в слабозорих дітей [5, с. 78].

В зв’язку з наявністю великої кількості відхилень у фізичному розвитку слабозорих дітей шкільного віку особливого значення набувають виховання і привчання до занять лікувальною фізичною культурою, так як вони мають цілеспрямований корекційний і лікувальний вплив на ті чи інші відхилення у здоров’ї дитини.

Можна запропонувати наступний графік виховання дітей з застосуванням ЛФК в поєднанні з уроками фізичного виховання: понеділок, середа та п’ятниця – заняття з ЛФК; вівторок і четвер – урок фізичного виховання. Даний розподіл занять на тиждень дозволяє дотримуватись основних принципів – систематичність, послідовність та безперервність впливу фізичних навантажень, що є дуже важливим аспектом при роботі з дітьми, які мають вади психофізичного розвитку.

При правильній організації корекційних занять з ЛФК наявні в дітей очні захворювання та аномалії розвитку органу зору не заважають правильному виконанню фізичних вправ. Такі діти потребують індивідуального і диференційованого підходу, встановлення спеціальних режимів рухової активності з урахуванням конкретної аномалії зорового аналізатора, а також спеціальних умов навчання руховим діям [16, с. 79].

Таким чином, вади зору у дітей, які складають контингент спеціалізованих шкіл, не можуть бути протипоказами до занять з фізичного виховання та ЛФК. Але, що стосується окремих вад, таких як: відшарування сітківки ока, атрофія зорових нервів, глаукома, високий ступінь міопії тощо, то в даному випадку можна виділити ряд протипоказів до застосування фізичних навантажень, а саме: піднімання вантажів, різкі струси тіла, стрибки і зістрибування, різкі нахили тулуба та тривале виконання вправ з нахиленою до низу головою, робота, яка вимагає бінокулярного зору та посиленої концентрації уваги; окрім цього, дітям забороняється займатись видами спорту, що передбачають характерні навантаження. Важливо чітко дозувати навантаження, уникати перевтоми та протипоказів, уважно планувати програму на кожне заняття зі слабозорими дітьми, а також регулярно консультуватись з дитячим офтальмологом [6.].

 

 

2.2. Дослідно-експерементальна  перевірка методів виховання в школі для дітей з порушенням зору.

 

Успішність розвитку виховання у дітей з порушенням зору в багатьох випадках залежить від того, як діти вміють зорово аналізувати та синтезувати структуру, послідовність рухових актів, що входять в той, чи інший вид основних етапів виховання та на заняттях. Такі діти повинні вміти визначати якісні характерні ознаки руху, а далі всю динаміку рухових актів. Для визначення можливості зорової орієнтації дітям були дані завдання на виховному заході, в яких вони були повинні на основі наслідування або по мовній інструкції виконати ходьбу, біг, метання у ціль, стрибки, а також вправи на рівновагу. Кожний вид вправ повторювався три рази, починаючи з показу педагогом своїх рухливих дій, по образу ілюстрації, а потім – по мовній інструкції. Як показали наші спостереження, у слабозорих дітей існують великі проблеми у наслідуванні, зумовлені патологією зору 17, с. 89].

Порівняльні характеристики кількості помилок при виконанні рухів на виховному заході по наслідуванню (%):

Види рухів	К-сть дітей з вадами зору	К-сть дітей без вад зору
Ходьба	12	4
Біг	8,4	5
Рівновага	10,2	5
Метання у ціль	9,6	4
Стрибки	12	3

Основні помилки, що характерні для дітей з вадами зору, виявились у тому, що діти не досить чітко уявляють структурні одиниці ходьби з точки зору її якісного змісту.

Ходьба – основний вид руху, який складається з моторних дій, що слідують у визначеному порядку послідовності. Якість ходьби визначається темпом, ритмом, швидкістю. Швидкість ходьби залежить від темпу, ритму кроків та їх довжини. Поряд з цим для дитини є дуже важливою зорова орієнтація напрямку, заміру глибини, віддаленості. В умовах зорової патології виникають труднощі спостереження за положенням свого тіла, оточуючими предметами, а також регулювання зором рухів рук та ніг. Все це може обумовити порушення у ходьбі у вигляді нестійкості, коливаннях тіла, човганні ногами, нерівномірності темпу.

Як і ходьба, біг характеризується повторністю циклу. У дітей з вадами зору біг важкий, з постановою на всю ступню. Вони не можуть зберігати рівного напрямку бігу. Наші спостереження за дітьми показують, що вони часто наштовхуються на стіни або на інші предмети у просторі. Все підкреслене пояснюється перш за все тим, що зоровий аналіз має узагальнений характер. Проте спостерігаються випадки, коли виділяють окремі ознаки та намагаються зберігати їх під час виконання. Наприклад, виділяючи положення рук, вони притискають їх зігнутими у ліктях до грудей. Практично під час бігу руки залишаються нерухомими, що зменшує швидкість бігу. Також вона значно знижується внаслідок того, що дитина тримає голову дуже похило.

Рівновага потребує стійкості уваги, наявність координації, зорової орієнтації в даних умовах, що дозволяють реагувати на наближення та віддалення тіла до точки опори. Всі ці характеристики потребують чіткої зорової інформації, що дозволяє дітям відчувати себе у безпеці та впевнено, цілеспрямовано виконувати рухи. Як показали наші спостереження, на основі наслідування педагога дітьми під час виконання вправ на рівновагу діди з вадами зору припустили у два рази більше помилок нормально зрячі діти. При цьому багато помилок пов’язано з проблемами зорового сприйняття.

Наступний етап був присвячений аналізу вмінь дітей читати ілюстрації, відображуючи ті ж самі види рухів, які були проаналізовані нами до цього часу, та відтворення їх дітьми після зорового аналізу.

Проведена обробка даних показала, що на відміну від сприйняття за наслідуванням, при роботі з ілюстрацією діти показували значно кращі результати. Кількість помилок при виконанні за ілюстрацією була також менша. Це можливо пояснити тим, що розділена на етапи дія на ілюстраціях давала їм можливість краще з’ясувати для себе положення рук, ніг та тулубу.

Порівняльні результати при виконанні дії за ілюстрацією (%):

Види рухів	К-сть дітей з вадами зору	К-сть дітей без вад зору
Ходьба	10,2	3,2
Рівновага	8,4	4,1
Метання у ціль	4,8	2,5
Стрибки	4,2	2,1

Приведені дані показують зменшення кількості помилок в обох групах, що дозволяє припустити ефективність застосування ілюстрацій, де зображені нерухомі положення тіла, дозволяє точніше й пильніше вивчити структуру руху. Техніка виконання фізичних вправ при відображенні її на ілюстрації робила для дітей виконання вправ значно доступнішим, тому що всі елементи вправи піддаються тривалому зоровому аналізу, а в умовах зорової недостатності це важлива умова формування цілком якісного уявлення про рух.

Наступним етапом дослідження були завдання, в яких орієнтація дітей будувалась на мовній інструкції. Діти виконували ті ж самі основні рухи, що й в попередніх випадках. Як нам відомо, мовні системи зв’язків при порушенні зору досить часто формуються у дітей без опори на конкретні образи. Деякі слова, що позначають предмети та дії, застосовуються дітьми без усвідомлення, на безпосередньо чуттєвий досвід. Іноді діти застосовують слова, не визначаючи їх сенсу. Дослідження В. П. Шликова показали, що у дітей з вадами зору спостерігається своєрідність мовного розвитку, мовної регуляції предметних дій, недолік мовного запасу. Також дослідження показало, що відсутність спеціальної роботи по формуванню взаємозв’язку термінів рухів з перцептивними образами рухів призводить до того, що одні й ті ж слова у різних дітей асоціюють з різними (іноді абсолютно не схожих на еталони дій) перцептивними образами. Проаналізуємо на наявність помилок при виконанні дій за мовною інструкцією. Порівняльні дані припущених помилок при виконанні дій за мовною інструкцією (%):

Види рухів	К-сть дітей з вадами зору	К-сть дітей без вад зору
Ходьба	11,4	3,1
Біг	8,4	4,2
Рівновага	5,4	5
Метання у ціль	12	2,6
Стрибки	12	4,2

Порівняльні характеристики ефективності застосування засобів викладання матеріалу при виконанні дій (%):

Види рухів	Показ дії педагогом	Ілюстрація	Мовна інструкція
Ходьба	12	10,2	11,4
Рівновага	10,2	8,4	12
Метання у ціль	9,6	4,8	5,4
Стрибки	12	4,2	12

При застосуванні ілюстративного матеріалу ми отримали суттєво кращі результати.

 

 

2.3.Результати експериментальної перевірки.

 

В результаті досліджень було зафіксовано, що значно менше було помилок після роздивляння ілюстрацій, що відображають метання та стрибки. Це підводить нас до думки, що в саме цих видах рухів у дітей не було чітких уявлень. Застосування ілюстрації дозволяє дітям пильніше аналізувати часткові елементи дії в їх послідовному виконанні, що забезпечує конкретизацію зорового образу, який є основою для практичного відтворювання у дітей з порушенням зору.

Профілактика інвалідності розглядається в комплексі соціальних, медичних і індивідуальних виховних заходів, спрямованих на попередження виникнення фізичних, розумових, сенсорних дефектів. На попередження переходу дефекту в постійне, виражене функціональне обмеження можливостей" людини в трудовій чи побутовій діяльності в такому обсязі та в таких умовах, які вважаються нормальними.

Медико-педагогічний аспект проблеми реабілітації і корекції відхилень у розвитку виявляється при підході до досліджуваних явищ як до системи взаємозалежних і взаємообумовлених зовнішніх (педагогічних) і внутрішніх (психофізіологічних) факторів при ведучому значенні перших [8, с. 99].

Дослідженнями ряду авторів показані фізіологічні і психологічні закономірності формування процесів компенсації, структура і стадії її розвитку.

Педагогічний аспект проблеми корекції відхилень у розвитку виявляється при підході до досліджуваних явищ як системі взаємозалежних і взаємообумовлених зовнішніх (педагогічних) і внутрішніх (психофізіологічних) факторів при ведучому значенні перших. Тому правомірна постановка задачі оптимізації взаємодії цих факторів в умовах спеціальних корекційних, учбово-тренувальних і спортивних занять.