Дидактичний проект підготовки робітника за фахом

 

2.4. Проектування мотиваційних технологій навчання 

    Загальний зміст розвитку навчальної мотивації студентів полягає в тому, щоби переводити їх із рівнів негативного й байдужного ставлення до навчання до зрілих форм позитивного ставлення до навчання - дієвого, усвідомленого, відповідального.

    Об'єктом  формування варто вважати всі компоненти мотиваційної сфери і всі сторони вміння вчитись. А саме:

• мотиви соціальні та пізнавальні, їх змістовні й динамічні характеристики;
• цілі та їх якості (нові, гнучкі, перспективні, стійкі, нестереотипні);
• емоції (позитивні, стійки, вибіркові, регулюючої діяльності);
• уміння вчитись і його характеристики (знання, стан навчальної діяльності, навченість).

    Відповідно  до цього програма діяльності викладача в цьому напрямі повинна складатися з кількох блоків: I - власне мотиваційного; II - цільового; III - емоційного; IV - пізнавального. Усередині кожного блоку викладачем організується робота з актуалізації та корекції колишніх мотивів, стимуляції нових мотивів і появи в них нових якісних характеристик. [22]

    Охарактеризуємо кожний із названих блоків більш докладно.

    I. Мотиваційний блок. Робота в ньому спрямована на усвідомлення студентом того, заради чого вчитись і що його спонукає до навчання. Необхідно створювати ситуації, в яких різні за спрямованістю мотиви можуть проявитись, - створювати умови супідрядності мотивів, тобто їх «боротьби», ситуації реального вибору:

• вибір при наявних варіантах відповіді (закритий вибір);
• ситуація вільного (відкритого) вибору без відповідей;
• вибір кількох різноспрямованих спонукань;
• ситуація вибору з обмеженнями (дефіцит часу, змагання, різні типи оцінювання іншою людиною);
• помилковий вибір (пропонується вибір між двома однаково невірними альтернативами, що відбивають протилежні схильності).

    Назвемо деякі можливі педагогічні прийоми  в ситуаціях реального вибору учня:

• вибір навчальних завдань різного рівня (репродуктивних, продуктивних, проблемних);
• вибір із двох завдань, де в одному варіанті треба знайти кілька способів рішення задачі, а в іншому варіанті - швидко одержати результат;
• вибір у ситуації з обмеженими умовами (наприклад, менше часу - і суб'єктивного дефіциту, коли часу стільки ж, але говориться, що менше);
• вибір із вирішених задач різної складності деяких, що найбільш сподобались;
• вибір ситуації конфлікту між пізнавальним і соціальним мотивами;
• ситуації морального вибору.

    Описаний  компонент мотиваційної сфери можна  назвати диспозиційним, оскільки в  характеристиці мотивів розкриваються  установочно-орієнтовні форми мотивації, що свідчать про певні ціннісні орієнтації особистості, її установки.

    ІІ. Цільовий блок. У даному блоці здійснюється навчання цілепокладання в навчанні, спрямованість на усвідомлення цілей навчання та їх реалізацію. Відомо, що реалізація мотивів залежить від процесу цілепокладання, тобто вміння школярів ставити цілі та досягати їх у навчанні. Цілі - це очікувані кінцеві та проміжні результати тих дій учня, що ведуть до реалізації їх мотивів. Мова йде про поведінковий компонент мотиваційної сфери, тому що його функціональні характеристики мають діяльнісний характер.

    Необхідно створювати спеціальні ситуації, що висвітлюють ті чи інші сторони цілепокладання, актуалізують їх:

• переривання та незавершеність діяльності через зовнішні причини; повернення до перерваного завдання та його поновлення;
• варіювання ситуацій за ступенями їх обов'язковості та виявлення поведінки учнів у них;
• виконання задач різної складності й обґрунтування цього вибору;
• спостереження за поведінкою в ситуаціях труднощів, що виникли;
• виконання нерозв'язаної задачі та вивчення можливої реакції студентів;
• реакція на помилку;
• створення перешкод, дефіциту часу, змагань, варіювання оцінки, одержаної від іншої людини.

    III. Емоційний блок. Робота педагога спрямовується в даному випадку на розвиток емоційного компонента мотивації, головною характеристикою якого є емоційні переживання студента в навчальній діяльності. Навчання охоплює емоційну сферу студента, тому, впливаючи на неї, учитель стимулює мотивацію або, навпаки, приглушує її.

    Викладачу варто заохочувати емоційні прояви студентів у природних умовах навчально-виховного процесу, допомагати їх усвідомлювати. Для цього можуть бути використані такі прийоми:

• завдання «незавершені розповіді на студентські теми» (несподіваний виклик до дошки, вибір важкого чи легкого варіанта контрольної роботи, цікава проблема на парі, оцінкастудентом своєї відповіді біля дошки);
• підбір неважких, але захоплюючих завдань, що створять у аудиторії особливий радісний настрій, грайливий стан, дозволять позбавитись напруги;
• просити студента описати, проговорити свій емоційний стан у найбільш напружені, проблемні моменти уроку;
• демонстрація виклалачем розмаїтості пережитих на парі емоцій, промовляння їх уголос для студентів (демонстрація власної емоційної відкритості);
• розвиток у собі емоційної виразності (як вербальними, так і невербальними засобами).

    Формування  мотивації необхідно починати саме з емоційного компонента як найбільш чутливого до стимулюючих впливів. Призначення системи емоційного впливу в тому, щоб викликати в  учня цікавість - причину пізнавального  інтересу, що, у свою чергу, здатний підтримати повсякденну навчальну роботу, спрямовувати сприйняття, пізнання, дії.

    IV. Пізнавальний блок. Передбачається звернути увагу на стан (рівень) уміння студента вчитись, на розвиток навичок у навчальній роботі. Виділення цього блоку у програмі розвитку мотивації представляється необхідним, тому що психологічні дослідження підтверджують взаємозв'язок між ставленням студентів до вміння та сформованістю навчальної діяльності. Отже, проникнення викладача в сутність ставлення студентів до навчання і вплив на нього неможливі без урахування вміння студентів учитись, без збільшення ступеня розвитку їхньої навчальної діяльності.

    Відповідно  до основних положень педагогічної психології навчання стає навчальною діяльністю тільки в тому випадку, якщо студент у ході здобування знань опановує нові способи навчальних дій, що випливають із самостійно поставлених навчальних задач, засвоює прийоми самоконтролю й самооцінки своєї навчальної діяльності. Таким чином, навчальною діяльністю стає лише таке навчання, при якому студент активний і опановує не тільки знання, а і способи їх отримання. Задача викладача - формувати навчальну діяльність, кожний з її компонентів. [6, c.26] 
 
 

 

2.5. Аналіз і діагностика процесу навчання.

Таблиця 2.2

     Аналіз  МТЗ, вибір базового матеріалу, визначення способів контролю і формування базових знань по темі

«Загальні відомості про конструювання одягу»

 
 
 
 
 
 

Продовження таблиці 2.2

 

 

     2.6. Аналіз технічних і дидактичних засобів навчання. 

     Механічні візуальні засоби являють собою  відносно старою групою складних засобів. Свій початок вони беруть з моменту створення в 1839 р. так називаної дагерротипія. В даний час багатство ідей і їхнє застосування, наприклад, у вигляді фотоапарата, кінокамери, телеприймача або відеомагнітофона виходить за рамки звичайної уяви.