Механізм оподаткування доходів фізичних осіб та місце податку з доходів фізичних осіб у формуванні доходів бюджету

     6) суми витрат на штучне запліднення;

     7) суму вартості державних послуг, пов'язаних з усиновленням дитини;

     8) суму коштів, сплачених платником податку у зв'язку із переобладнанням транспортного засобу, що належить платникові податку, з використанням у вигляді палива моторного сумішевого, біоетанолу, біодизелю, стиснутого або скрапленого газу, інших видів біопалива.

     Податковий  кредит не може перевищувати суму одержаного доходу. Право на податковий кредит на наступний рік не переноситься, якщо платник не скористався ним в звітному році [3].

     Для окремих платників податку Законом передбачені податкові соціальні пільги. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень (Додаток Б).

      Платник податку має право зменшити суму місячного доходу отриманого від  одного працедавця у вигляді заробітної плати на суму податкової соціальної пільги у розмірах:

Сума податкової соціальної пільги

     Рисунок 2 – Розміри сум податкової соціальної пільги

     Інтеграційні  процеси в Європейську спільноту  ставлять перед Україною ще одне важливе  завдання – законодавче регламентування  норми оподаткування, яка залежить від обраного державою курсу соціально-економічного розвитку. Досвід країн з соціально орієнтованою ринковою економікою передбачає встановлення такої квоти на рівні 40 % податкових надходжень у ВВП.

     Отже, проведений аналіз засвідчив, що елементи оподаткування доходів громадян є суб'єктивним явищем об'єктивної економічної категорії – податку. Неповнота, нечіткість або двозначність Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» можуть привести до можливості ухиляння від сплати податку на законних підставах або до порушень із боку податкових органів. Якщо законодавець не встановив або не визначив хоча б один з елементів, то платник податків мав би право не сплачувати податок або сплачувати його зручним для себе способом [9].

     Формування, законодавче регламентування, співвідношення елементів податку має враховувати пріоритетні суспільні інтереси, гармонізуватися у контексті уніфікації податкових систем в умовах збільшення масштабів міждержавного переливу капіталів і ресурсів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

     2.1 Аналіз податку з доходів фізичних  осіб у структурі бюджетних  надходжень  України 
 

     В умовах глобалізації проблема щодо вибору раціональних податкових механізмів регулювання  економіки залишається відкритою, а практика вітчизняного оподаткування далека від досконалості. При цьому оподаткування доходів громадян набуває особливого значення й актуальності, оскільки цей податок належить до основних бюджетоутворюючих податків та безпосередньо стосується кожного члена суспільства.

     Визначальною серед основних функцій податків і податкової системи в цілому є фіскальна функція, оскільки саме вона розкриває економічну сутність податків щодо формування доходів держави. Саме тому необхідно акцентувати увагу на фіскальної ефективності податку з доходів фізичних осіб, що дасть змогу дослідити виконання визначальної функції податків [6].

     ПДФО є загальнодержавним податком, який справляється на всій території держави. Водночас він виступає основним джерелом формування податкових надходжень місцевих бюджетів та є закріпленим податком, то аналіз його ефективності проведено в розрізі доходів зведеного бюджету .

     Таблиця 1 – Структура дохідної частини  зведеного бюджету України в 2005-2009 рр., млн. грн.

     Податок з доходів фізичних осіб є не менш важливим джерелом формування доходів  бюджету, ніж інші важливі податки, такі як податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір [21].

     За  період 2006-2008 рр. розміри надходжень ПДФО до зведеного бюджету України збільшувались як результат підвищення рівня добробуту населення. Під впливом кризових економічних явищ в 2009 році темпи надходжень цього податку не тільки знизились, а навіть відбулося його зменшення в абсолютному вираженні порівняно з аналогічним показником 2008 року (на 1410,5 млн. грн.).

     Враховуючи те, що з аналогічними темпами зменшувались і загальні доходи зведеного бюджету України, питома вага ПДФО серед джерел бюджетних надходжень залишилась на рівні 15%. Цей податок надходить рівномірно і, власне, становить основу витратної частини місцевих бюджетів. Фактично за ранок ПДФО утримуються заклади охорони здоров’я, освіти, виплачується заробітна плата працівникам бюджетних установ [10].

     Наступним етапом аналізу фіскальної ефективності ПДФО є дослідження структури доходів зведеного бюджету у відсотковому відношенні до ВВП.

     Таблиця 2 – Структура дохідної частини  зведеного бюджету України в 2006-2009 рр., у % до ВВП

     Найбільше значення надходжень ПДФО до ВВП за аналізований період становило 4,9 % ВВП у 2009 році, перевищивши фіскальну ефективність інших податків окрім ПДВ. На фіскальну ефективність податку з доходів фізичних осіб безпосередньо впливають низький рівень доходів населення, недостатня ефективність адміністрування цього податку, існуюча структура номінальних доходів населення, темпи інфляції тощо. Проте відмічаємо підвищення ролі ПДФО у стабілізації національної економіки в період кризи порівняно з податком на прибуток підприємств.

     В історії оподаткування доходів  громадян України траплялися випадки, коли ПДФО взагалі посідав перше  місце за фіскальною ефективністю. Так у 2003 році цей показник становив 5,12 % до ВВП, що переважало відповідні показники будь-яких інших податкових надходжень до зведеного бюджету. Але протягом 2004-2006 років сталася втрата фіскальної ефективності порівняно з іншими податками та з попередніми роками. Це пов'язано, передусім, із переходом на плоску шкалу оподаткування (зменшення податкового тиску на платника податку й розширення бази оподаткування) з одночасним зменшенням ставки цього податку до 13%  (проіснувала протягом 2005-2006 років) [10].

     Таким чином, середнє значення показника фіскальної ефективності податку з доходів фізичних осіб в Україні за 2007-2009 роки становить 4,9 %. Якщо порівняти значення цього показника з аналогічними показниками у світі, то воно буде близьким до таких країн, як Японія (4,7 %), Чеська Республіка (5,0 %), Словацька Республіка (3,4 %). Найвища фіскальна ефективність ПДФО - у Данії (26,0 %), Швеції (15,3 %), Ісландії (14,7 %), Фінляндії (14,3 %). Це країни з досить високим середнім рівнем доходів населення, де податкова політика спрямована на побудову так званої "скандинавської моделі соціалізму", яка передбачає, що держава через податкову систему перерозподіляє значну частину ВВП та при цьому бере на себе фінансування більшості соціальних програм щодо підтримки населення. Водночас ці країни характеризуються. Зрозуміло, що в Україні існують інші підходи до побудови ефективної моделі держави, тому намагатися досягти таких показників немає сенсу. Оскільки Україна визначилася щодо питання інтеграції в Євросоюз, за орієнтир можна взяти середнє значення показника фіскальної ефективності податку з доходів фізичних осіб по країнах Євросоюзу - 10,5 %, що також значно вище від вітчизняного показника [6].

     Аналіз динаміки надходжень податку з доходів фізичних осіб до зведеного бюджету показав, що номінальні темпи їх зростання досягнули найвищого рівня у 2000 році - 152,6 % (табл. 3), при цьому зростання номінальних доходів населення становило 132 % до попереднього року як результат значного зростання добробуту громадян.

     Таблиця 3 – Темпи росту надходжень податку з доходів фізичних осіб в 2005-2008 рр.

     Як бачимо, до 2006 року темпи росту податкових надходжень до бюджету від справляння податку з доходів фізичних осіб не встигали за темпами росту доходів населення, що було обумовлено запровадженням плоскої системи оподаткування та тимчасовим зменшенням податкової ставки. У 2006 році темпи росту податкових надходжень перевищили темпи росту доходів населення. Це опосередковано свідчить про те, що податок з доходів фізичних осіб виконував свою фіскальну функцію щодо формування доходів держави на достатньому рівні, оскільки темпи вилучення грошової маси випереджають темпи її приросту, в тому числі й за рахунок інфляційних процесів. Податок з доходів фізичних осіб виконує свою функцію так званого "вбудованого стабілізатора економіки".

     З 2004 року розпочався новий відлік у дослідженні факторів впливу на фіскальну ефективність податку з доходів фізичних осіб. Оскільки, незважаючи на позитивні тенденції зростання темпів реальної й номінальної заробітної плати з одночасним скороченням суми податкового боргу, сталося скорочення податкових надходжень до бюджету на 2 % - за рахунок зменшення ставки податку шляхом запровадження плоскої шкали оподаткування. Деякі вчені прогнозували значні втрати бюджету через запровадження пропорційної ставки податку на рівні 13%, але завдяки зростанню у 2004 році фонду заробітної плати на 22,7 % цей вплив вдалося мінімізувати.