Механізм оподаткування доходів фізичних осіб та місце податку з доходів фізичних осіб у формуванні доходів бюджету

     ВСТУП 
 

     Подальший розвиток України як соціально-орієнтованої правової держави націленої на інтеграцію у європейське співтовариство визначатиметься рівнем розвитку усіх державних інститутів, зокрема й податкової системи. Отже, податкова система потребує приведення у відповідність з пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку, забезпечення достатнього обсягу сукупних податкових находжень до бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної політики. З огляду на це, важливим є реформування і подальше вдосконалення механізму оподаткування доходів населення, а також пошук шляхів зростання фіскального й регулюючого потенціалу податку з доходів фізичних осіб.

     Трансформаційні перетворення на шляху до соціально  орієнтованої ринкової економіки України вимагають становлення такої системи оподаткування доходів фізичних осіб, елементи якої б відповідали сучасним принципам оподаткування, визначеним цілям економічної політики, світовим тенденціям та будувалися з урахуванням існуючих соціально-економічних умов. У підсумку означені аспекти зумовлюють актуальність дослідження.

     Об’єктом  дослідження є система фінансових відносин, що виникають між державою і фізичними особами щодо оподаткування їх доходів.

     Предметом дослідження є механізм нарахування і сплати податку з доходів фізичних осіб в Україні.

     Метою курсової роботи є узагальнення теоретико-методичних засад механізму оподаткування  доходів фізичних осіб та визначення місця податку з доходів фізичних осіб у формуванні доходів бюджету.

     Реалізація мети дослідження передбачає постановку та вирішення наступних завдань:

     - розглянути економічну сутність податку з доходів фізичних осіб;

     - узагальнити історичні етапи  розвитку оподаткування доходів  фізичних осіб та дослідити  його трансформацію;

• проаналізувати елементи податку з доходів фізичних осіб;

     - розкрити суть механізму оподаткування  доходів фізичних осіб та виділити  його складові;

     - з’ясувати значення податків  з особистих доходів фізичних  осіб у формуванні доходної  частини зведеного бюджету;

     - оцінити ефективність сучасного механізму оподаткування доходів фізичних осіб;

     - обґрунтувати необхідність і  напрями вдосконалення механізму  оподаткування доходів громадян;

     Методи  дослідження. У процесі дослідження використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи: історико-генетичний – для розкриття еволюції оподаткування доходів фізичних осіб; позитивний – для об’єктивного дослідження фактів, явищ і реалій оподаткування доходів; нормативний – для здійснення суб’єктивної оцінки за критерієм відповідності принципам оподаткування й постановки цілей і рекомендацій щодо їхнього досягнення; системний метод – для аналізу впливу зовнішніх факторів; метод порівнянь – для порівняння національних і зарубіжних механізмів оподаткування доходів фізичних осіб; економіко-математичні – для проведення аналізу динаміки надходжень від податку з доходів фізичних осіб в структурі доходів зведеного бюджету.

     Теоретичною і методологічною базою роботи слугували  класичні і сучасні теорії оподаткування  доходу, монографічні дослідження і публікації у періодичних виданнях вітчизняних і зарубіжних дослідників з питань оподаткування доходів фізичних осіб. Інформаційну базу курсової роботи становили нормативно-правові акти, дані Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України. 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

     1.1 Сутність податку з доходів фізичних осіб і його роль у формуванні доходів бюджету 
 

     Податкова політика суттєво впливає як на формування дохідної частини бюджетів всіх рівнів, так і на економічне зростання держави. Тому дослідження проблеми впливу податкового навантаження на дохідну частину бюджету та економічний розвиток країни є актуальним для розробки та реалізації виваженої політики у сфері оподаткування. Важливим є дослідження впливу як сукупного податкового навантаження, так і окремих видів податків на фінансово-економічний розвиток держави. Безперечно, що для кожного періоду часу існує відповідна оптимальна структура податкової системи, яка найефективніше впливає на дохідну частину бюджету, що пов’язано з циклічністю економіки. Одним із вагомих податків, що формує суттєву частину доходів бюджету, є податок з доходів фізичних осіб.

     Оподаткування доходів громадян має тисячолітню історію. Первісною примітивною формою прямих податків були повинності у вигляді безплатних послуг, які населення надавало державі. На українських землях податки, які вплачували фізичні особи, простежувалися ще задовго до застосування Київської Русі [3].

     Податок з доходів громадян вперше було введено в Англії у 1798 р. у вигляді податку на предмети розкоші, проте він мав тимчасовий характер і у 1802 р. його було відмінено. Даний податок почав збиратися з 1842 р. як постійний податок, пізніше його було запроваджено в інших країнах: у Пруссії  - 1873 р., США – 1913 р., Франції – 1917 р. В Росії податок з доходів фізичних осіб було впроваджено з 1918 р., хоча закон про податок на дохід було ухвалено у квітні 1916 р [24].

     Причинами, які привели до виникнення прямого  оподаткування доходів населення, були гостра потреба держави в додаткових бюджетних надходженнях і забезпечення рівноспрямованності оподаткування на основі прямого визначення доходів платника.

     Оподаткування доходів громадян в Україні було запроваджено у           1991 р. з прийняттям  Закону Української РСР «Про прибутковий податок з громадян Української РСР, іноземних громадян та осіб без громадянства».  З грудня 1992 року оподаткування доходів громадян здійснювалося відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» , який був чинним до кінця 2003 року [3].

     На  сьогодні податок з доходів фізичних осіб досяг своєї досконалості та завершеності.  Він використовується в податкових системах майже всіх країнах світу.  При визначенні його економічної сутності необхідно чітко розмежовувати об’єктивне існування податку з властивими йому функціями – мобілізації фінансових ресурсів в розпорядження держави, регулювання доходів різних верств населення, а також стимулювання економічних і соціальних процесів в державі, та суб’єктивний процес його використання при здійсненні фінансової  політики.

     Податок з доходів фізичних осіб (далі – ПДФО) введений в дію Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. за № 889-IV з 1 січня 2004 року. Згідно з цим законом, податок з доходів фізичних осіб є платою фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим законом.

     Необхідність  впровадження податку з доходів фізичних осіб обумовлена:

     1. Його фіскальним значенням. Це  підтверджується тим, що частка  його попередника (прибуткового  податку з доходів громадян) у  доходах зведеного бюджету з року в рік зростала.

     2. Попередня система мала недоліки  при оподаткуванні фізичних осіб:

     - доходи жорстко регламентувалися;

     - були обмежені за видами;

     - надавала можливість ухилятися  від сплати податку, прямо не  порушуючи закон;

     - ввійшла у протиріччя з новими  умовами господарювання і як наслідок, неефективно регулювала доходи громадян [24].

     Таким чином метою оподаткування доходів фізичних осіб – є поліпшення становища та достатку громадян, врівноваження соціального добробуту. Практичною реалізацію технологій оподаткування доходів фізичних осіб є обмін податків на суспільні блага  і трансфертні платежі, який є і протилежним, і взаємозалежним, оскільки виступає фінансовими потоками прямої та зворотної дії, в процесі кругообігу яких здійснюється формування, розподіл і використання фондів грошових коштів [11].

     ПДФО  є досить важливим у податковій системі України. Одними з характерних особливостей є його значне соціально-економічне значення, масштабність кількості платників цього податку, розмірами загальних надходжень до бюджету.

      При цьому на обсяг податкових надходжень від оподаткування доходів фізичних осіб впливають різні фактори. По-перше, це фактори, що закладені в самому механізмі оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема, розширення податкової бази і регулювання ставок податку та інші. По-друге, об’єктивні фактори ринкового економічного середовища, головними з яких є зростання доходів населення, збільшення кількості працюючих, на що в свою чергу впливає низка чинників, таких як рівень безробіття, трудової міграції тощо [10].

     Фізичні особи є платниками кількох податків і зборів. Проте, якщо можна так  сформулювати, "чистих" видів податків у податковій системі України, де платниками виступають винятково фізичні  особи, тільки два – це ПДФО і податок на промисел. Звичайно, вони не однакові за своїм значенням. Податок з доходів фізичних осіб найважливіший у цій групі. Його значення обумовлюється певною чіткістю, що відпрацьовувалася тривалий час [24].

     Попри досить стабільний характер відпрацьованості цілої низки механізмів, деякі положення щодо визначення сутності податку характеризуються новизною та невизначеністю. Насамперед, слід визначитися зі змістом податку взагалі. Це положення, на наш погляд, має визначатися у законодавчому акті, а у першій статті потрібно давати зміст конкретного податку.

     Зауважимо, що законодавець визначає податок з  доходів фізичних осіб як плату фізичної особи за послуги, які надаються  їй територіальною громадою, на території  якої така фізична особа має податкову  адресу або розташована особа, що утримує цей податок. Але погодитись з подібним визначенням дуже складно. По-перше, не зрозуміло, про які послуги, надані територіальною громадою, йдеться. І по-друге, вважаємо, що при визначенні податку з доходів фізичних осіб акцент необхідно робити саме на доходах та джерелах їх отримання особою.

     Із  цих позицій податок на доходи з фізичних осіб можна трактувати як прямий податок, що сплачується фізичними  особами безпосередньо або через  податкових агентів з доходів, одержуваних  від усіх джерел протягом податкового періоду.

     Дійсно, податок на доходи з фізичних осіб, без сумніву, належить до категорії  прямих, що стягуються у ході придбання  і накопичення матеріальних благ, і визначається розміром об'єкта оподаткування, включається в ціну виробництва товару. Грошові відносини, які регулюються податковим правом, виникають між державою і платником, який вносить податок безпосередньо в бюджет [21].

     З огляду на те, що прямі податки поділяються  на особові (сплачуються з дійсно отриманого платником доходу (прибутку) і враховують фактичну платоспроможність платника) і реальні податки, якими оподатковується не дійсний дохід платника податків, а гаданий, середній дохід, одержуваний у певних економічних умовах від того чи іншого предмета оподаткування, коли оподаткуванню підлягає, насамперед майно, податок на доходи з фізичних осіб належить віднести до прямого особового податку. На наш погляд, він має більш мобільний, динамічний характер, аніж інший різновид прямих майнових податків, які орієнтовані і прив'язані до стабільної, незмінної бази – вартості майна, яке розглядається як об'єкт оподаткування.

     Прибуткові  ж податки зорієнтовані на більш  мобільні об'єкти регулювання –  доходи, які можуть існувати або  навіть зводитися практично до нуля. Акцент на змісті податку з доходів фізичних осіб як прямого в законодавчому акті фактично визначає найбільш фундаментальний орієнтир при окресленні місця й ролі цього податку в ціноутворенні й окреслює, що він – елемент ціни виробництва і ураховується саме виробником [20].