Шляхи впровадження іноземних технологій на підприємстві ВАТ "Криворізький завод гірничого машинобудування"

      Яскравим  прикладом світового технополісу  є Сіліконова долина в штаті Каліфорнія(США) – регіон, що відрізняється великою  щільністю високотехнологічних  компаній, пов'язаних з виробництвом комп'ютерів та їх складових, особливо мікропроцесорів, а також програмного  забезпечення, пристроїв мобільного зв'язку, біотехнології тощо Виникнення і розвиток цього технологічного центру пов'язане з зосередженням  провідних університетів, великих  міст на відстані менше години їзди, джерел фінансування нових компаній, а також кліматом середземноморського  типу. Згідно з даними на 2006 рік, Силіконова долина - третій за величиною технологічний  центр у США (по числу зайнятих у сфері високих технологій - 225300 робочих місць) після Нью-Йорка  і Вашингтона. За іншими даними, в  зоні затоки Сан-Франциско трудяться більш ніж 386000 фахівців ІТ галузі, що дає право Силіконовій долині вважатися найбільшим технологічним центром в США. Середня заробітна плата в Силіконовій долині складає $ 144,800 в рік. На кожну 1000 зайнятих припадає 286 працівників ІТ сфери.[97]

     Отже, технополіси  відіграють, по суті, роль «локомотивів» в економіці, засобу активізації експорту, оскільки у  результаті підтримки, прискореного технологічного розвитку окремих територій і  галузей створюється якісно нова система вимірів господарської  ефективності, поява додаткових стимулів та орієнтирів у конкурентній боротьбі на національному та міжнародному рівнях для решти підрозділів національної економіки.

     Отже, міжнародна передача технологій посідає  особливе місце в сучасній системі  міжнародної економіки. В основному  це зумовлено такими факторами:

     - в епоху постіндустріальної цивілізації технологія та інформація стали головним фактором економічного розвитку;

     - відбуваються якісні зміни в міжнародному поділі праці, що характеризується виділенням наукомісткої спеціалізації та прискореним розвитком науково-технічної кооперації;

     -  ринковий характер розвитку міжнародної економіки, що постійно вимагає інновацій;

     -  загострюється міжнародна конкуренція за науково-технічні ресурси та продукти;

     - настала нова стадія міжнародної конкурентоспроможності країн, на якій ключовим фактором є інновації.

  Технологічний розвиток не просто є складовою загального прогресу людства. Він випереджає зміни  в інституційній сфері, під нього  «підлаштовуються» відносини між економічними агентами, які реалізуються як на національних ринках, так і на рівні глобалізованого ринкового середовища. Тому його стимулювання має бути стратегічним завданням кожної держави. 

2. Методика  аналізу ефективності міжнародного  науково – технічного обміну

 

       Процес  міжнародного науково – технічного обміну завжди передбачає введення на підприємстві нових технологій, тобто  впровадження інновацій. В зв’язку  з цим аналіз ефективності даного обміну передбачає в першу чергу визначення результатів технічних нововведень.  Процес інноваційного розвитку необхідно розглядати з позиції конкретного підприємства, що здійснює господарську діяльність у взаємодії з постачальниками початкової сировини і матеріалів, конкурентами, торговими і збутовими посередниками, споживачами в конкретних економічних, політичних, правових, соціальних, демографічних, екологічних і інших умовах.

       Єдиним  узагальнюючим показником економічної  ефективності будь-якої групи технічних  нововведень служить економічний  ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними  витратами ресурсів за певний розрахунковий  період.

            Результат виконання  кожного   проекту  оцінюється за суммарною  кількістю балів, нарахованих  за такими критеріями ефективності:

1. Показник прибутковості інноваційного проекту:

                                                                           (1.2)

   Де:  ОП - сума отриманого прибутку,  грн.;

         З - загальний обсяг витрат  на виконання інноваційного проекту  за звітний період, грн.

   2. Показник чистої прибутковості:

            (1.3.) 

Де: ОЧП - сума отриманого чистого прибутку, грн.;

     З - загальний обсяг витрат на виконання  інноваційного проекту за звітний  період,  грн.

       3. Обсяг  реалізованої  інноваційної  продукції,   товарів, послуг:

            (1.4) 

Де:  О - обсяг продукції у грн.;

        З - загальний обсяг витрат на виконання інноваційного проекту за звітний період,  грн.

       4. Кількість працюючих, задіяних  у виконанні проекту:

            (1.5)

Де: К - кількість працюючих, осіб;

       З - загальний обсяг витрат на виконання інноваційного проекту за звітний період, грн.

       5. Бюджетна ефективність інноваційного  проекту:

            (1.6)

   Де:  БЕП - обсяг коштів,  перерахованих  до бюджету у ,грн. 

          З - загальний обсяг витрат на виконання інноваційного проекту за звітний період, грн.

       6. Сумарна кількість балів (ефективність  виконання інноваційних заходів)  визначається за формулою:

;     (1.7)

       Де: - відповідно ефективність кожного попереднього показника. [54, с.73]

     Отже, необхідно відзначити, що проведення інноваційної діяльності за допомогою  реалізації інноваційних проектів, націлених  на отримання інновацій, дозволяє підприємствам  оновлювати номенклатуру продукції, виходити на нові ринки, знижувати витрати  на виробництво тощо. Як наслідок, проведення комплексного аналізу інноваційної діяльності сприятиме обґрунтуванню  найбільш ефективних напрямів інноваційної діяльності, інноваційних програм та проектів підприємства. 

3. Нормативно  – правова база регулювання міжнародного  науково – технічного обміну

 

       Незважаючи  на наявний могутній механізм правового  захисту, нові технології найчастіше стають об'єктом промислового шпигунства. Промислове шпигунство - несанкціоноване отримання, використання або зміна інформації, яка має комерційну цінність. Тому у високорозвинених країнах, таких як США, ЄС, Японія, спостерігається швидке зростання міжнародного співробітництва у сфері науки та технологій суб’єктами всіх інституційних рівнів та вироблення механізмів їхнього захисту.

       Інноваційна політика ЄС реалізується шляхом виконання  Сьомої рамковаої програми по дослідженнях, технологічному розвитку і демонстраційних  діях на 2007-2013 роки. Метою даної програми є досягнення європейського лідерства  в ключових областях науки і технології через співробітництво між університетами, промисловістю, дослідницькими центрами і організаціями. Підтримка буде надана дослідницькій діяльності, що здійснюється через транснаціональне співробітництво, від спільних проектів до координації національних дослідницьких програм. Сюди ж входить співпраця між ЄС і третіми країнами. [96].

       На  світовому ринку наукомісткої продукції  чітко простежується тенденція  посилення конкуренції. У зв’язку  із цим, дедалі більша частка витрат підприємств  переноситься зі сфери промислового виробництва до сфери досліджень і розробок нових технологій і  виробів. Водночас, зростає значення правового захисту об’єктів інтелектуальної  власності для забезпечення світогосподарських ринкових позицій.

       Як  елемент несумлінної конкуренції, промислове шпигунство виявляється, насамперед, у порушенні прав власника на промислову або інтелектуальну власність через  оволодіння технологіями виробництва  чужої продукції (ноу-хау), торговельно-фінансовими  секретами, сутністю відкриттів і винаходів.

     Оскільки  промислове шпигунство не знає національних меж, а обмін технологіями стає все  більш загальноприйнятою формою міжнародного співробітництва, то охорона  прав на винахід, промислові зразки, товарні  знаки стає предметом активного  міжнародного регулювання. Особлива роль у ньому належить Європейській патентній  організації, спеціалізованій установі ООН-Всесвітній організації інтелектуальної  власності, а також СОТ. 

 

  Рис 1.1 . Міжнародні організації, що регулюють технологічний обмін

       Зазначені організації сприяють створенню  і модернізації патентних систем, співробітництву в області патентної  інформації, проводять консультації, створюють сприятливі умови для  придбання запатентованих технологій та ін., тобто сприяють подальшому розвитку міжнародного обміну технологією. Так, СОТ, у випадку виникнення протиріч щодо комерційних аспектів інтелектуальної власності, пропонує використовувати наявну в нього систему вирішення суперечок ТРІПС - Згода по комерційних аспектах прав на інтелектуальну власність (до інтелектуальної власності належать патенти, авторські права, промислові зразки, товарні знаки, географічні зазначення, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, нерозголошувана інформація). Угода торкається п'яти великих областей:

порядок застосування основоположних принципів  міжнародних угод щодо питань торгівлі та дотримання прав інтелектуальної  власності;

     - порядок забезпечення достатніх  заходів з охорони прав інтелектуальної  власності;

     - заходи з охорони прав інтелектуальної  власності на територіях окремих  держав;

     - порядок вирішення суперечок  з питань інтелектуальної власності  між державами-країнами СОТ;

     - спеціальні заходи на перехідному  етапі до нової системи охорони  прав інтелектуальної власності.

     Інтернаціоналізація процесу досліджень і розробок підсилюється, насамперед, у Західній Європі в  зв'язку з поєднанням структур єдиного  ринку. З цією метою заснований фонд Європейської науки, що поєднує біля шести десятків науково-дослідних  рад і академій західноєвропейських  країн.

     Крім  того, вже створені і функціонують - «Європейська асоціація з передачі технології, нововведень і промислової  інформації», центр з обміну технологією  в регіоні Південно-Східної Азії, національні системи, «банки ліцензій»  у мережі найбільших фірм. Усі вони висококомп'ютеризовані, мають можливість взаємодіяти один з одним. [68, с.229]

     Головні договори, які регулюють питання  охорони інтелектуальної власності  в міжнародному масштабі:

– Договір  про патентне співробітництво (1970 р.);