Особливості митно- тарифної політики України

     Крім  того, відповідно до Статті 4.2. Угоди  про сільське господарство: «Члени СОТ не будуть зберігати будь-яких заходів, які вимагається перетворити на звичайні мита (кількісні обмеження імпорту, змінювані імпортні збори, мінімальні імпортні ціни, вибіркове ліцензування імпорту, нетарифні заходи, що вживаються через підприємства державної торгівлі, добровільні обмеження експорту або вдаватися до таких заходів».

     Згідно  з параграфом 2 (а) Статті XI ГАТТ 1994 країна-член СОТ може тимчасово застосовувати заборони чи обмеження експорту з метою попередження чи послаблення критичного дефіциту харчових продуктів або інших товарів, що мають вагоме значення для експортуючої сторони. Це означає, що країна, яка запроваджує такі заходи, має представити вагомі обґрунтування щодо їх запровадження, і довести, що в країні очікується чи вже є ситуація «критичного дефіциту» тих харчових продуктів, експорт яких Уряд збирається обмежити експортною квотою або іншим заходом.

     У частині VI Статті 12 Угоди про сільське господарство СОТ визначені Правила введення заборон та обмежень на експорт. Зокрема, в них зазначено, що перед введенням будь-якої заборони або обмеження на експорт Член СОТ повинен якомога завчасно надати Комітетові з сільського господарства письмове повідомлення, яке повинне включати інформацію про характер та тривалість такого заходу, а також на вимогу будь-якого іншого Члена СОТ, що має суттєвий інтерес як імпортер, провести консультації з ним з приводу будь-якого питання, що стосується зазначеного заходу.

     Крім  того, Звіт Робочої групи з питань вступу України до Світової організації торгівлі (документ WT/ACC/UKR/152 від 25 січня 2008 р.), який входить до Закону України про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі № 250-VI, прийнятий Верховною Радою України 10 квітня 2008 року, включає зобов’язання України відмінити обмеження експорту зерна з дати вступу України до СОТ, а експортні квоти на пшеницю та жито скасувати до вступу до СОТ.

     Відразу ж після вступу до СОТ були скасовані  квоти на постачання сталеливарних виробів до Європейського Союзу, визначені угодою, укладеною між Урядом України та ЄС про торгівлю деякими сталеливарними виробами. Зі свого боку, Україна скасувала ліцензування експорту української металопродукції, на яку були встановлені квоти при постачанні до ЄС (постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2008 р. № 529).[17,16,15,8,7]

     При вступі до СОТ Україна взяла зобов’язання поступово знизити експортні мита згідно з погодженим графіком на насіння соняшнику, живу худобу, шкури тварин, брухт чорних і кольорових металів, залишивши за собою право застосовувати експорті мита у майбутньому. На виконання цих зобов’язань ставки експортного мита на насіння льону, соняшнику та рижію були знижені до 14% від митної вартості товару у 2008 році. Ставка експортного мита на насіння вказаних олійних культур щороку буде зменшуватися на 1 відсотковий пункт до значення 10 %. Експортні мита на живу худобу та шкіряну сировину почали знижуватися, починаючи з 1 січня 2009 року.

     Експортне мито на відходи та брухт чорних металів буде зменшуватися відповідно до Законів України № 400-V від 30 листопада 2006 р. та № 1105-V від 31 травня 2007р. Експортне мито на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикатів з їх використанням буде зменшуватися відповідно до Законів України № 441-V від 13 грудня 2006 р. та № 1106-V від 31 травня 2007 р.

     На  початок квітня 2009 р. залишилося прийняти п’ять законопроектів на виконання взятих при вступі до Організації зобов’язань. Серед них законопроекти:

     - «Про внесення змін до Закону України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них». Передбачає приведення норм українського законодавства у відповідність з вимогами Угоди СФЗ і законодавства ЄС). У разі прийняття проекту сертифікат відповідності чи свідоцтво про визнання в Україні іноземного сертифіката (для імпортованої продукції) вимагатися не буде. Законопроект прийнято ВРУ у першому читанні.

     2 № 2391 від 17.04.2008

     -«Про внесення змін до деяких законів України» (щодо принципів державної політики у сфері ліцензування). Передбачає зменшення переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, та вдосконалення ліцензування в галузі криптографічного захисту інформації з метою приведення норм національного законодавства у відповідність із зобов’язаннями країни щодо скасування всіх обмежень на ввезення товарів, які відносяться до сфери дії Угоди про інформаційні технології. Законопроект прийнято у першому читанні.

     3 № 3301 від 20.10.2008

     -«Про внесення зміни до статті 1 Закону України «Про встановлення тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини». Передбачає збільшення розміру тарифної квоти на імпорт цукру-сирцю з тростини на 3,9 тис. тонн щороку у 2009-2010 роках на виконання зобов’язань, взятих при вступі до СОТ.

     4 № 3322 від 28.10.2008

     -«Про внесення зміни до статті 1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» щодо приведення терміну «стандарт» у відповідність із Додатком 1 «Терміни та їх визначення» Угоди СОТ про технічні бар’єри в торгівлі, згідно з яким дотримання стандартів має бути необов‘язковим (на противагу технічним регламентам).

     5. № 3444 від 04.12.2008

     -«Про внесення змін до Закону України «Про Митний тариф України» (щодо приведення ставок ввізного мита у відповідність із рівнем, визначеним графіком тарифних зобов'язань України із вступу до СОТ на 2009 рік, та приведення товарної номенклатури у відповідність з вимогами ГС-2007 на виконання міжнародних зобов’язань). Законопроект відхилено ВРУ. КМУ розробляє новий. Указ Президента України від 17 червня 2008 р. № 557/2008 визначив перелік основних заходів, пов’язаних із вступом України до СОТ, які були виконані виконавчою владою у зазначені терміни.

     Крім  виконання зобов’язань, взятих при  вступі до СОТ, перед Урядом стоїть завдання із вжиття заходів для попередження та у випадку виникнення – нейтралізації негативних наслідків для економіки країни від вступу до Організації.[1]

     Розпорядження КМУ від 30 жовтня 2008 р. № 1381-р «Про затвердження плану заходів щодо адаптації української економіки до вимог СОТ» в основному дає доручення міністерствам виконати 28 галузевих програм та державних цільових програм, прийнятих у попередні роки, підготували 4 проекти нових галузевих програм, розробити 17 проектів законів та прийняти 18 технічних регламентів промислової продукції. Практика попередніх років свідчить, що за відсутності бюджетного фінансування, спрямованого на виконання завдань галузевих програм, більшість запланованих заходів, визначених Урядом, залишаються нереалізованими.

     Пізніше Розпорядженням КМУ від 17 грудня 2008 р. N 1570-р був затверджений «План першочергових заходів щодо виконання зобов'язань України в рамках членства у СОТ». Він визначає завдання міністерствам та відомствам у межах їх функціональних обов’язків, наприклад, підготовку та подання до Секретаріату СОТ значного переліку нотифікацій (повідомлень), приєднання країни до Угоди про державні закупівлі та Угоди про торгівлю цивільною авіатехнікою; підготовку інформації до Інтегрованої бази СОТ. Ця частина успішно виконується.Стосовно розроблення законопроектів та приведення нормативно-правових актів

     центральних органів виконавчої влади, визначених Розпорядженням N 1570-р, у відповідність із зобов’язаннями країни в рамках членства у СОТ є певний прогрес, але до цього часу не скасовано вимогу щодо обов’язкового виконання державних та інших стандартів. Для цього мають бути підготовлені проекти змін до Законів України “Про стандартизацію” і “Про захист прав споживачів” та про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 “Про стандартизацію і сертифікацію”, розроблення яких доручено Держспоживстандарту.

     Негативний  вплив світової фінансової кризи  на внутрішній ринок України, дефіцит поточного рахунку платіжного балансу, велике негативнее зовнішньоторговельне сальдо, спад обсягів виробництва змусили шукати шляхи виходу із кризи.[4, 1]

     З метою призупинення негативних тенденцій  в розвитку зовнішньої торгівлі Урядом було схвалено Розпорядження «Про затвердження Плану заходів із зменшення негативного сальдо у зовнішній торгівлі» від 3 грудня 2008 р. N 1509-р. Цим планом передбачається запровадження більш жорстких процедур контролю за імпортом товарів з метою недопущення та запобігання ввезенню на митну територію України товарів, які не відповідають національним ветеринарним, санітарним, фітосанітарним, екологічним, фармакологічним стандартам. За результатами 2008 року від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу по товарах дорівнювало 18 млрд. доларів, що на 62% більше, ніж за 2007 рік. Але у пакетах запропонованих антикризових заходів, особливо з ініціативи народних депутатів, у кінці 2008 р. та на початку 2009 року з’явилось чимало пропозицій щодо обмеження імпорту товарів замість ліберальних зобов’язань з відкриття внутрішнього ринку, взятих Україною при вступі до СОТ, наприклад, запровадження квот на імпорт, тимчасових надбавок до імпортних мит.

     Так, Законом України № 923-VI від 4 лютого 2009 р. «Про внесення змін до деяких Законів України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв’язку із світовою фінансовою кризою» була запроваджена 13% тимчасова надбавка до митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України в режимі імпорту, крім товарів критичного імпорту.

     У випадку погіршення ситуації із платіжним  балансом СОТ дозволяє застосовувати деякі захисні заходи, але тільки у відповідності з положеннями статті XII та XVIII,B ГАТТ4 1994. Запровадження кількісних квот на імпорт не підтримується домовленостями СОТ навіть як захід поліпшення ситуації з платіжним балансом у відповідності з пар. 2 «Домовленості про положення Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року щодо платіжного балансу».

     Згідно  з Домовленістю про положення Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року щодо платіжного балансу країни СОТ підтверджують своє зобов'язання надавати перевагу тим заходам, які справляють найменш руйнівний вплив на торгівлю. Вважається, що такі заходи (які у цій Домовленості іменуються як "цінові заходи") включають додаткові імпортні збори (import surcharges – англ.)5, вимоги про внесення депозитів імпортерами або інші рівноцінні торговельні заходи, що відбиваються на ціні імпортованих товарів. Зрозуміло, що цінові заходи, які вживаються у зв'язку з платіжним балансом, можуть застосовуватися країною- членом СОТ додатково до мит, передбачених у його Розкладі (тобто до зв’язаних мит, а не діючих на момент введення захисного інструмента). Крім того, така країна повинна згідно з процедурою повідомлення, передбаченою у цій Домовленості, чітко і окремо зазначити суму, на яку ціновий захід перевищує зв'язане мито.[2,17,6]

     Країни  СОТ підтверджують, що заходи щодо обмеження  імпорту, які вживаються у зв'язку з платіжним балансом, можуть застосовуватися лише для регулювання загального рівня імпорту і не можуть перевищувати тієї міри, якою вони є необхідними для врегулювання ситуації з платіжним балансом. З метою зведення до мінімуму будь-яких побічних наслідків протекціоністського характеру, країна СОТ повинна здійснювати обмеження у транспарентній формі. Органи влади імпортуючої країни, яка вводить обмежувальні заходи, повинні дати задовільне обґрунтування критеріїв, які використовуються для визначення того, які товари підлягають дії обмежень.

     Країни-члени СОТ можуть для певних життєво необхідних товарів відмінити або обмежити додаткові збори, які застосовуються до всього імпорту, або застосовувати інші заходи, які вживаються у зв'язку з платіжним балансом (це передбачено у пар. 3 Статті XII та у пар. 10 Статті XVIII ГАТТ). Термін "життєво необхідні товари" означає товари, які задовольняють основні потреби споживання або які сприяють зусиллям країни-члена СОТ поліпшити ситуацію з платіжним балансом, наприклад, основні засоби виробництва або сировинні матеріали, необхідні для виробництва. При застосуванні кількісних обмежень країна-член СОТ повинна використовувати вибіркове ліцензування лише тоді, коли цього неможливо уникнути, і поступово його відміняти. Щодо вибору критеріїв, які використовуються для визначення допустимих кількостей та вартостей товарів для імпорту, повинно надаватися відповідне обґрунтування.

     Уряд  України на своєму засіданні 18 березня 2009 р. прийняв постанову Кабінету Міністрів України “Про скасування тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита”. Згадана Постанова передбачає скасування тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита у розмірі 13 відсотків від митної вартості товарів, запровадженої згідно з пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” вищезгаданого Закону України від 04.02.2009 № 923-VІ, за винятком товарів за кодами згідно з УКТ ЗЕД 8418 (холодильники) та 8703 (автомобілі). Уряд пояснює необхідність прийняття постанови економічною недоцільністю збереження тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита, запровадженої пунктом 2 розділу II “Прикінцеві положення” Закону України від 04.02.2009р. №923-VI “Про внесення змін до деяких законів України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв’язку із світовою фінансовою кризою”. Дійсно, у результаті девальвації курсу національної валюти імпорт у січні- лютому 2009 року суттєво скоротився. Девальвація гривні у 50 відсотків на початку2009 року порівняно з початком 2008 року реально мала ефект введення додаткових надбавок до тарифів на імпорт у розмірі навіть вищому за 13 відсотків. Також Уряд розробив і подав до ВРУ законопроект “Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання стану платіжного балансу України” (№ 4262 від 25.03.2009р.), який на відміну від Закону України від 04.02.2009р. № 923-VI не передбачає негайного запровадження тимчасового захисного заходу — додаткового імпортного збору, а лише створює законодавчі підстави для його застосування у майбутньому у разі потреби. [14] 
 

     ІІІ ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ПРОБЛЕМ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ МИТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 

     3.1. Проблеми митного оподаткування в Україні 

     Суб’єкти  зовнішньоекономічної діяльності України  здійснюють свою діяльність на підставі застосування правових норм міжнародних  та національних правових документів. Найбільш проблемними для підприємств є виконання заходів нетарифного та тарифного регулювання.

     Суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, оцінюючи ефективність зовнішньоекономічної операції, необхідно визначити загальні витрати  на її проведення. Проблемним моментом у цьому процесі є з’ясування витрат на виконання заходів нетарифного регулювання, передбачених чинним законодавством України. За оцінками провідних експертів у зовнішньоекономічній сфері, на частку цих витрат у загальних витратах підприємства на проведення зовнішньоекономічної операції припадає близько 10-35%.